засвідчення

См. также в других словарях:

• засвідчення — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

• засвідчення — я, с. 1) Дія за знач. засвідчити. 2) Документ, який свідчить що небудь …   Український тлумачний словник

• засвідчувач — а, ч. 1) Свідок. 2) Службовець, чиновник, який засвідчує документ, видає посвідчення …   Український тлумачний словник

• нотаріальний — а, е. Стос. до посвідчення й оформлення юридичних актів, різних документів і т. ін. || Завірений нотаріусом. •• Нотаріа/льна конто/ра місцевий орган нотаріату. Нотаріа/льна пала/та некомерційна організація, що є професійним об єднанням, заснована …   Український тлумачний словник

• розписка — и, ж. 1) Дія за знач. розписати, розписувати 1 3). 2) Документ із підписом, який засвідчує одержання чого небудь. •• Платі/жна розпи/ска письмове засвідчення оплати за борговим зобов язанням. Здава/ти під розпи/ску здавати щось кому небудь,… …   Український тлумачний словник

• апостиляція — ї, ж. Найвищий ступінь засвідчення документів, що визнається у всіх країнах, які у 1961 р. підписали Гаазьку конвенцію …   Український тлумачний словник

• аутентикація — ї, ж. 1) Засвідчення аутентичності картки, документів, підпису, особи людини. 2) Підтвердження приналежності платіжної картки її тримачеві …   Український тлумачний словник

• афірмація — ї, ж. Установлення, запевнення. || фін. Засвідчення рахунків, фінансових документів …   Український тлумачний словник

• консульський — а, е. Прикм. до консул і консульство. •• Ко/нсульська екзеквату/ра дозвіл держави перебування на реалізацію консульських функцій. Ко/нсульська легаліза/ція встановлення і засвідчення справжності підписів на документах та актах і відповідності їх… …   Український тлумачний словник

• легалізація — ї, ж. 1) Перехід на легальне становище. 2) Надання законної сили; узаконення. 3) У міжнародному праві – засвідчення консулом підписів на документах, що виходять із закордонних установ …   Український тлумачний словник

• облік — у, ч. 1) Засвідчення, встановлення наявності з ясування кількості чого небудь. Бути на обліку. 2) Реєстрація людей із занесенням у відповідні списки для їх використання де небудь, з ясування їх наявності, переміщення і т. ін. Сектор обліку. 3) ек …   Український тлумачний словник