-
1 занести
-
2 заносить
занестиI. 1) (кого или что куда) заносити, занести, (о мн.) позаносити кого, що куди. [Повій, буйний вітре, та з високих гір, занеси мій голосочок до милої в двір (Пісня). Якось їх клятих і до мене на тихий хутір занесло (Шевч.). Ітимеш повз тітчин двір,- візьми занеси їй паляницю. Холеру занесено з Азії]. Какими судьбами -сло вас сюда? - яким вітром вас сюди завіяло? Куда его нелёгкая -сла? - куди його занесло? куди його занесла нечиста? -сти быстро - замчати;2) (снегом, песком и т. п.). заносити, занести, замітати, замести, засипати, засипати, завіяти, забузовувати, забузувати, (слегка) запорошувати, запорошити (снігом, піском), (о мн.) позаносити, позамітати, позасипати и т. д. що чим. [І занесе піском-снігом курінь - мою хату (Шевч.). Усі шляхи позамітало в полі (Грінч.). Снігом дорогу завіяло. Борода йому забузована снігом (Греб.). На порозі став чоловік у запорошеній снігом одежі (Грінч.)]. -ти дорогу снегом - забити. [Дорогу снігом забило]. -ть илом, типом - замулювати, замулити;3) -ть в книгу - заводити, завести в книгу и до книги. [Документ цей заведено в актові книги (Доман.)];4) -ть над кем-либо для удара руку, оружие - знімати, зняти (піднести) руку, зброю над ким;5) заносити, заносити, затирювати, затирити що куди. [Не винось ножа з хати, бо й так уже одного заносив десь]. Занесённый - занесений, замчаний; занесений, заметений, засипаний, завіяний, запорошений, забитий (снігом), (илом) замулений; заведений у книгу; знятий, піднесений над ким; занесений, затирений. -ная снегом дорога - забивна (забитна, забійна, забоїста) путь (дорога). Быть -ным над кем - зніматися над ким, бути виміреним над ким. [Уже над їм знімавсь мій меч (Грінч.). Удар, вимірений над Україною, впав на голову її ворогів (Єфр.)].II. Заносить, -ся (об одежде) - см. II. Занашивать, -ся.* * *I см. занашивать II несов.; сов. - занест`и1) зано́сити, -но́шу, -но́сиш, занести́ и мног. позано́сити2) ( поднимать) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, підніма́ти, підня́ти, -німу́, -ні́меш и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти, -дійму́, -ді́ймеш и мног. попідійма́ти3) (снегом, песком) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, засипа́ти, заси́пати, -пле и мног. позасипа́ти, заміта́ти, замести́, -мете́ и мног. позаміта́ти, завіва́ти, заві́яти и мног. позавіва́ти -
3 занашивать
занести кому, куда,I. см. Заносить, занести 1 и 5.II. Занашивать, -ся, заносить, -ся (об одежде) - заношувати, -ся, заносити, -ся, замизкувати, -ся, замизкати, -ся. Заношенный - заношений, замизканий.* * *несов.; сов. - занос`итьзано́шувати, заноси́ти, -ношу́, -но́сиш -
4 включать
включить включати, включити, вмикати; (сов.) увімкнути, заводити, завести (в список, до списку), заносити, занести (в список, до списку), записувати, записати; (содержать) замикати в собі. -ать набор в типогр. - заключати, слюсувати, (сов.) заслюсувати. [Спустили набір на машину, та ще не заслюсували]. Включенный - заведений, занесений (до списку), записаний. Включенное (придаточное) предложение - увімкнуте речення.* * *несов.; сов. - включ`ить1) включа́ти, включи́ти; долуча́ти, долучи́ти\включать в спи́сок — включа́ти, включити (зано́сити, занести́) до спи́ску, запи́сувати, записа́ти и мног. позапи́сувати
2) (присоединять к системе чего-л.; приводить в действие) вмика́ти, умкну́ти и увімкнути -
5 вносить
внести, внашивать1) вносити, внести, (многое) повносити. [Познімай та повнось сорочки в хату (Гр.)];2) впроваджувати, впровадити, запроваджувати, запровадити (напр. умови до договору, щось нове в мову). Вносить в списки - заводити, завести, заносити, занести до списків, вписувати, вписати, заквитати (заквитувати). [Ще в метрики як заведе Марусею! (О. 1862). Пани випаси та ліси не завели у викуп. Піп по лейстрах заквитав, що Савка для шпиталя двір оддав (Мкр.)]. Вносить деньги, подати - вносити (платити) гроші (податки). Вносить налоги за что - оплачувати, оплатити щось (напр., ґрунт). Вносить лепту - докидати, докинути лепту до чого. Вносить (план) в комиссию - подавати, подати (план) до комісії.* * *несов.; сов. - внест`и(во что) вно́сити, внести́ и мног. повно́сити (в що); ( в список) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, заво́дити, завести́ и мног. позаво́дити (в що, до чого)вноси́ть, внести́ я́сность (в де́ло) — з'ясо́вувати, з'ясува́ти (спра́ву)
-
6 возноситься
вознестися1) зноситися, знестися на що, до чого, підноситися, піднестися, зніматися (здійматися), знятися (здійнятися) на що, підніматися, піднятися, линути, злинути куди, до чого [Злинути в небо (Коц.). Кара всепрощенням - це найвище, до чого може злинути думка людська (Єфр.)], рости в небо, вирости в небо;2) (гордиться, кичиться) нестися вгору, високо виноситися чим, в. винестися, заноситися, занестися, в хмари залітати, в хмари залетіти, панитися [Вони дуже паняться], пишнитися. См. ещё Гордиться, Кичиться;3) славитися, уславитися, вихвалятися, вихвалитися. Вознесённый - піднесений, знесений (угору), уславлений, зохвалений.* * *несов.; сов. - вознест`ись1) підно́ситися, піднести́ся, зноситися, знести́ся, заноситися, занести́ся, вино́ситися, ви́нестися; ( подниматься) підніма́тися, підня́тися и мног. попідніма́тися, підійма́тися, підійня́тися и мног. попідійма́тися2) ( становиться заносчивым) зано́ситися, занести́ся, несов. нести́ся ви́соко (вго́ру, го́рдо) -
7 завевать
завеять1) завівати, завіяти. [Як завіяли вихри (Круш.)];2) (снегом, песком) вавівати, завіяти, замітати, замести, заносити, занести, закидати, закидати (снігом, піском). [Снігом дорогу завіяло. І замете піском-снігом курінь - мою хату (Шевч.)]. Завеянный - завіяний, заметений, занесений, закиданий.* * *несов.; сов. - зав`еять -
8 завьюжить
1) (безл.: начать вьюжить) захурде́лити, зави́хорити, зави́хрити и завихри́ти, закушпе́лити; ( замести) замести́, -мете́\завьюжить жило — захурде́лило; почала́ся завірю́ха (хуртови́на, ху́га; см. вьюга)
2) ( занести снегом) занести́, -несе́ [сні́гом], замести́ (заві́яти) [сні́гом] -
9 наносить
(несов.) нанашивать, наносить (сов.), нанести и нанесть чего (натаскивать в большом количестве)I. наносити, наношувати и (стар.) наношати, наносити, нанести, назношувати, назносити, (о мног.) понаносити, понаношувати, поназношувати чого. [Не мавши де заложити вощину, наносила бджола меду повні ямки в землі (Куліш). Соломи в сіни наносила (Шевч.). Люди нанесли породіллі м'яса, паски (Г. Барв.). Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку (Коцюб.). Понаносили на чоботях снігу в хату (Київщ.)]. - сить, -вать, -сти яиц (о птице) - наносити, наносити и нанести, (о мног.) понаносити яєць. Наношенный и Нанесе[ё]нный - наношений, нанесений, понаношений, понаношуваний, поназношуваний. [Наношена до печи солома зайнялася (Богодухівщ.). Сніг, нанесений у хату на чоботях, порозтавав (Канівщ.)].II. Наносить, нанести и нанесть -1) см. I. Наносить;2) (о ветре: наметать) наносити, нанести, намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о мног. или во мн. местах) понаносити, понамітати, понавівати и понавіювати чого; (о воде: намывать) наносити, нанести, (преимущ. об иле) намулювати, намулити, (о мног.) понаносити, понамулювати чого; срв.I. Наметать и Намывать 4. [Нанесло вітром піску на грядки (Канівщ.). Намело снігу в сіни (Київщ.)]. Река -сла илу на луг - ріка (річка) нанесла (намулила) мулу на луку, (занесла илом) замулила луку;3) (заразу, болезнь) заносити, занести, (о мног.) позаносити що. [Коли-б наші заробітчани не занесли холери з Дону (Сл. Ум.)];4) (надносить что на что) наносити, нанести, заносити, занести, (о мног.) понаносити, позаносити що на що. Корабль -сло на мель - корабель нанесло (н[з]агнало) на мілину (на мілке). Тучу -сло на лес - хмару нанесло (нагнало) над ліс. Бадью з землёю -сят на сруб - цебер з землею заносять на зруб (цям[б]рину). -сти руку на кого - зняти (піднести) руку над ким, заміритися, замахнутися на кого;5) (о лошадях: набегать с разгону) набігати, набігти, наскакувати, наскочити, налітати, налетіти, намчати на що;6) (о чертёжных работах) зазначати и зазначувати, зазначити, (о мног.) позазначати, позазначувати, позначити що на чому. -сти на план, на карту леса и горы - зазначити на плані, на мапі (на карті) ліси і гори;7) техн. - накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понакидати що. -сить, -сти слой штукатурки - накидати, накидати шар тиньку на що, тинькувати, обтинькувати що. -сить, - сти лак на что - лакувати, полакувати що;8) (причинять) завдавати, завдати чого и що, чинити, учиняти, учинити, спричиняти и спричинювати, спричинити, заподіювати, заподіяти що кому. -сить, -сти бесчестие кому - чинити, учинити безчестя кому, неславити, знеславити, ганьбити, зганьбити кого, завдавати, завдати неслави (ганьби) кому. -сить, -сти вред - робити, зробити, чинити, учинити, заподіювати, заподіяти шкоду, шкодити, нашкодити, пошкодити кому. -сти обиду, оскорбление кому - скривдити (покривдити), образити кого, кривду, образу заподіяти (вчинити) кому. [Почтивості моїй, чесноті ви як зважились таку вчинити кривду? (Грінч.). Єдиний спосіб загладити ту кривду, яку йому заподіяно (Крим.)]. -сить оскорбление на словах, действием - ображати (чинити образу) словом, вчинком. -сить, -сти побои кому - завдавати, завдати побою кому, бити, побити и (сильнее) набити кого. -сить, -сти поражение неприятелю - побивати, побити ворога, завдавати, завдати побою (поразки), учинити поразку ворогові. -сить, -сти раны кому - ранити, поранити кого, завдавати, завдати рану кому. [Забути недавнє минуле, що таких ран глибоких завдало було йому (Рада). То не спис козацький рану їй глибокую завдав (Франко)]. -сить, -сти удар кому - удар(у) кому завдавати, завдати, уражати, уразити, ударити кого. [Останнього удару завдав українському письменству Микола (Рада). Ніхто в Росії не завдав таких дужих ударів системі людовладства (Рада)]. -сти удар палкою, шпагою кому - ударити палицею, шпадою кого. -сти ущерб кому, чему - (материальный) учинити шкоду кому, чому, ущербити що кому, (диал.) забідити кого, (нравственный) ущербити, надвередити що; см. ещё -сти вред. [Він дуже ущербив моє багатство (Крим.). Моєї слави тим ви не вщербили (М. Грінч.). Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того (Дніпропетр.). Присуду перемінить не можна, хіба-б ми нашу честь надвередили (Куліш)];9) -сить на кого - см. Наговаривать 2;10) -сить цену - набивати (підбивати) ціну. Нанесе[ё]нный -1) см. подI. Наносить:2) нанесений, наметений, навіяний, понаношений, понамітаний, понавіюваний; намулений, понамулюваний;3) занесений, позаношений;4) нанесений, занесений, понаношений, позаношений; знятий, піднесений над ким, замірений, замахнутий на кого;5) зазначений, позазначуваний;6) накиданий, понакид(ув)аний;7) завданий, учинений, спричинений, заподіяний, зроблений;8) набитий, підбитий.* * *I сов. см. нанашивать II несов.; сов. - нанест`и1) нано́сити, -но́шу, -но́сиш, нанести́, мног. понано́сити, назно́сити, поназно́сити; ( наметать) намітати, намести́, -мете́ и мног. понаміта́ти, навіва́ти и навіювати, -ві́ює, наві́яти; ( намывать и) наму́лювати, -лює, наму́лити2) ( причинять) завдава́ти, -да́ю, -дає́ш, завда́ти, -да́м, -даси́, заподі́ювати, -ді́юю, -ді́юєш, заподі́яти, нано́сити, нанести́; ( чинить) чини́ти, -ню́, -ниш и учиня́ти, учини́ти\наносить ть, \наносить ти́ визи́т — роби́ти, зроби́ти (нано́сити, нанести́) візи́т
\наносить ть, \наносить ти́ оскорбле́ние кому́ — обража́ти, обра́зити кого́; завдава́ти, завда́ти обра́зи кому́; заподі́ювати, заподіяти (чини́ти и учиня́ти, учини́ти) обра́зу кому́
\наносить ть, \наносить ти́ пораже́ние кому́ — завдава́ти, завда́ти пора́зки кому́
\наносить ть, \наносить ти́ ра́ну кому́ — ра́нити, пора́нити кого́, заподіювати, заподі́яти (роби́ти, зроби́ти) ра́ну кому́
-
10 гиль
1) дурниця, нісенітниця, курзу-верзу, гиль-гуси. Срв. Белиберда и Ахинея. Нести гиль - плести дурниці, верзти, верзякати казна-що, блягузкати, дурні теревені правити, нести (занести) гиль-гуси;2) (крик на гусей) гиля! гиль-гиля!* * * -
11 заактировать
канц.внести́ (занести́) в акт, заактува́ти -
12 заноситься
занестись1) (гордиться, возноситься) заноситися, занестися, високо (вгору) нестися, занестися, великоноситися, удаватися, удатися в пиху, пишатися, запишатися, чванитися, зачванитися, зарозуміватися, зарозумітися, бундючитися, забундючитися, пиндючитися, запиндючитися, (образно) нестися, занестися поверх дерева, (зафорсить) закозиритися. [Чи ти багатий, чи гордуватий, чи високо несешся? (Пісня). Як пішла за поганенького панка, так тепер так уже великоноситься, а на нас і не дивиться (Харківщ.). Кожен, хто нестиметься вгору, принизиться (Єв. Луки). Да кого не постав начальством, зараз почне козиритися (Борзенщ.). Було слухатися дядини, було не нестися поверх дерев (Кониськ.)];2) -ться снегом и т. п. - заноситися, занестися, замітатися, заместися, запорошуватися, запорошитися, засипатися, засипатися, завіюватися, завіятися; (илом) замулюватися, замулитися; бути занесеним, заметеним, запорошеним и т. д.* * *I см. занашиваться II несов.; сов. - занест`ись1) зано́ситися, -но́шуся, -но́сишся, занести́ся; (улетать высоко, далеко и перен.) підніма́тися, підня́тися, -німу́ся, -ні́мешся и мног. попідніма́тися, підійма́тися, підійня́тися, -дійму́ся, -ді́ймешся и мног. попідійма́тисячересчу́р \заноситься ться — ( важничать) на́дто зано́ситися, ви́соко (вго́ру, го́рдо) нести́ся
2) (сов.: начать нестись) поча́ти (-чне́) нести́ся3) страд. несов. зано́ситися; зано́ситися, підніма́тися, підійма́тися; зано́ситися, засипа́тися, заміта́тися, завіва́тися -
13 засыпать
заснутьI. засинати, засипати, засипляти, заснути, (о многих) позасинати, позасипати, позасипляти, поснути, об(і)снути, поспатися, (достаточно -нуть) поспатися. [Од маку дитина добре засинає (Звин.). Серед миру я лягаю, тихо засипаю (Куліш). Лягає на землю та й засипляє (Куліш). Промовляє ледве чутно, немов засипляючи (Л. Укр.). Плач-же, серце, плачте, очі, поки не заснули (Шевч.). Встань, козаче, вже поспався, вже твій коник попасався (Пісня). Ніде ні гуку: все навкруг поснуло (Самійл.). Люди обляжуть, обснуть (Сл. Гр.). А нас тут не обікрадуть, як ми поспимось? (Звин.)]. Начать -пать - почати засин[п]ати, (образно) заводити очі. [Тільки почав заводити очі, коли тут щось як стукне в вікно]. -ть крепко - усиплятися, успатися, (о мног.) повсиплятися, обіснути; засинати, заснути, (о мн.) позасинати твердим (міцним) сном. [Люди саме повсиплялися добре. А мати заснула твердим сном і не почула, як я вийшла з хати]. Заснувший - заснулий, (о мн.) поснулі.II. Засыпать, засыпать - засипати, засипати, (-сиплю, -плеш и -пеш), присипати, присипати, закидати, закидати, (землею) засувати, засунути, загортати, загорнути, (о мног.) позасипати позасипувати, позакидати и т. д. що чим [Поховали; засипали домовину (Г. Барв.). Його житло засипле з неба сірка (Куліш). В кінці поля єсть тополя, могила під нею, - там Івася присипали сирою землею (Рудан.). Справжня просвіта має ту безодню закидати (Єфр.). Усі ями в земляній долівці позасипувано (Грінч.). Викопали деревину, пересадили, а яму не засунули (Звиног.). Викопали яму, вкинули туди вішалника і загорнули (Звиног.)]. -ть снегом, песком и т. п. (слегка) - запорошувати, запорошити, (сильно) заносити, занести, забуртити. [Се самум, що заносить піском і великі, спокійні озера (Л. Укр.). Вікна забуртило снігом - нічого не видно (Мнж.)]. -ть рану чем-либо - за[при]сипати, за[при]сипати, затоптувати, затоптати, затрушувати, затрусити рану (виразку) чим. [Треба виразку затоптати синім камінцем (Богодухів). Як де попріло, - затрушують гречаним борошном (Грінч. II)]. -ть щебнем для сухости - вигрузити, висипати грузом. [Вигрузили перед хатою, то як тепер гарно, сухо (Сквирщина)]. -пать хворост чем-либо сыпучим при постройке плотины - засипати, сипцю давати. [Сипцю не дав греблі, а загатив тільки хворостом (Сл. Гр.)]. Засыпанный - засипаний, (землёю) засунений, загорнений, (слегка) запорошений, (сильно) занесений; (о ране) засипаний, затоптаний, затрушений; (щебнем) вигружений.* * *I несов.; сов. - засн`утьзасипа́ти и засина́ти, засну́ти и мног. позасипа́ти и позасина́ти; несов. засиплятиII несов.; сов. - зас`ыпать1) засипа́ти, заси́пати, -плю, -плеш и мног. позасипа́ти; ( вопросами) закида́ти, заки́дати; (посыпая чём-л.) затру́шувати, затрусити, -трушу́, -тру́сиш и мног. позатру́шувати2) (сов.: начать сыпать) поча́ти си́пати -
14 ил
зеол. мул, (нанос) намул (-лу), (диал. гал.) намула, немола, шлям (-му), (глинистый) г[ґ]лей (-лею), (болотный) твань (-ни), тванюка, (на дне солён. озер) кал, калюка, пукал (- лу). Место реки, пруда, занесенное илом - замула, мулавина. Заносить, занести илом - замулювати и замуляти, замулити, (о мн. или местами) позамулювати и позамуляти що, (немного) примулити. [Багато тих перлів піски замулили (Черн.). І була-б трава, та позамулювало (Кан. п.)]. Заноситься, занестись илом - замулюватися и замулятися, мулитися, замулитися, (о мн.) позамулюватися; бути замуленим. [Над річкою городи позамулювались (Сл. Гр.)]. Наносить, нанести илу - намулювати и намуляти, намулити.* * *мул, -у, наму́л, -у; ( глинистый) глей, род. п. гле́ю -
15 компаньон
-нка1) спільник, -ниця, компаньйон, -нка, (стар.) сябер, сябро, супряга. [Я-ж не один хазяїн, у мене двоє спільників (Звин.)];2) (человек «для компании») товариш, -шка, компаньйон, компаньйонець, -нка. [Звеліла компаньйонці занести кошика до комори (Крим.)].* * * -
16 кредит
1) (платежеспособность чья) кредит (-ту) чий, (доверие к кому) кредит чий, віра, довіра до кого. [Тепер кредит мій чи моя повага стоїть у Римі на слизькому ґрунті (Куліш)]. Его -дит несколько упал - його кредит підупав, занепав. Потеря -та - утрата кредиту, довіри. Он потерял всякий -дит в моих глазах - я зовсім утратив віру до його. Его -дит плох - його кредит не високо стоїть (не багато варт). Нет ему -дита - нема йому кредиту; нема йому віри;2) -дит (денежный) - кредит (грошевий). Открывать -дит (денежный) кому на что - відкривати (відкрити) кредит кому на що. [Кооперативний банк відкриває кредит сільсько-господарським кооперативам (М. Грінч.). Соціялісти відкинули одностайно нові кредити на дальшу війну (Грінч.)]. Закрыть -дит - закрити, припинити кредит. -дит долгосрочный, короткосрочный - кредит довготерміновий (довгостроковий), короткотерміновий (короткостроковий), кредит на довгий (на короткий) термін. -дит сверхсметный - кредит понадкошторисний, понадобрахунковий. Мелкий -дит - дрібний кредит. Учреждения мелкого -дита - установи дрібного кредиту (кредитування). Касса мелкого -дита - каса, дрібного кредиту (кредитування). Касса взаимного -та - каса взаємокредитування, взаємного кредиту (кредитування). Брать (взять) товар в -дит - брати (набрати, взяти) краму набір (наборг, на віру, боргом); см. Кредитовать, -ся. [Бо вже наборг хлоп не хоче горілоньки брати (Гол.)]. -дит портит отношения - кредит (боргування) псує відносини; кредит (боргування) роздружує друзів;3) кредит (в счётных книгах) - кредит. Занести на -дит счёта - записати на кредит (до кредиту) рахунку.* * *I кр`едитбухг.кре́дит, -уII кред`ит(заём, долг) креди́т, -угосуда́рственный \кредит — фин. держа́вний креди́т
в \кредит — на́борг, бо́ргом
-
17 невзначай
нрч.1) (неожиданно) несподівано, зненацька. [Несподівано набрів на той будинок, що довго не міг його відшукати (Київ). Вітер зненацька налітав на військо враже (Галуз.). Як виглянув в вікно зненацька, прийшов Латин в великий страх (Котл.). Заздрість зненацька десь ворухнулась глибоко (Ледянко)];2) (вдруг) раптом, раптово, зненацька, нагло, як стій. [Чи не здурів ти раптом? (Київ). Іспити призначили раптом (зненацька), без попередження (Київ). Ще часом помреш нагло! (Київ). Я до вас сама ладналася занести гроші, але-ж як стій занедужала (Крим.)];3) (неумышленно) невмисне[о], ненавмисне[о], (пров.) незнарошна. [Я не(на)вмисне сказав це (Київ). Незнарошна стукнули ліктем об шибку (Звин.). «Від кого-ж я тікала? - так бігла, та на старого пана й наскочила.» - «Так незнарошна-б то?» (Мирний)];4) (случайно) випадково, випадком, зненацька, (диал.) невбачай, (ненароком) ненароком. [Я зустрівся з ним випадково (Київ). Він натрапив зненацька на своє відкриття (Кінець Неволі). Бач, невбачай, та й попав (Номис). Чудна пригода з чоловіком, що ненароком загруз у меду (Україна)].* * *нареч.1) ( неумышленно) ненавми́сно, ненавми́сне, неуми́сно, неуми́сне; ( ненамеренно) ненаро́ком; ( случайно) випадко́во, випа́дком2) ( неожиданно) знена́цька, несподі́вано -
18 неприкосновенность
1) непорушність, нерушимість, недоторканність, (зап.) недотикальність (-ости). [Недоторканности статути хтось хоче занести в наш край (Самійл.). Право на недотикальність (Доман.)]. В -ти - в непорушності, в нерушимості, непорушно, нерушимо; срв. Неприкосновенно;2) (непричастность) непричетність (-ности).* * *недоторка́нність, -ності\неприкосновенностьть ли́чности — недоторка́нність осо́би
-
19 относить
отнести и отнесть1) куда - відносити, віднести, заносити, занести. [Відніс пряжу до ткача. Занеси дитину в хату];2) (приписывать) пристосовувати, пристосувати, залічувати, залічити, зачисляти, зачислити, прикладати, прикласти до чого. [До князького періоду цього пристосувати не можна. Письменство це ми маємо право зачисляти до нашої історії (Єфр.). Зараз усе прикладає до себе]. Эту неудачу -ят к его нерадению - думають, що не пощастило з цим через його недбалість. Судебные издержки -ти на счёт виновного - судові трати має оплатити винний. Отнесенный - віднесений, перенесений; пристосований, залічений, зачислений, прикладений до чого.* * *I несов.; сов. - отнест`и1) відно́сити, віднести́2) ( переносить) перено́сити, перенести́ и поперено́сити3) (отстранять, отводить) відстороня́ти, відсторони́ти; ( отставлять) відставля́ти, відста́вити и повідставля́ти4) ( причислять) зарахо́вувати, зарахува́ти, залі́чувати, залічи́ти, відно́сити, віднести́, ( приписывать) припи́сувати, приписа́ти и поприпи́сувати; (пояснять чем-л.) поя́снювати и поясня́ти, поясни́ти5) (обращать слово, речь, гнев) зверта́ти, зверну́ти; ( направлять) спрямо́вувати, спрямува́ти6) (отрубать, отсекать) відру́бувати, відруба́ти и повідру́бувати, відтина́ти, відтя́ти и повідтина́ти; ( отрезать) відрі́зувати, відрі́зати и повідрі́зуватиII(несов.: кончить, перестать носить) зноси́ти; ( обувь) стопта́ти -
20 полузаносить
несов.; сов. - полузанест`и[ма́йже] зано́сити, [ма́йже] занести́; ( засыпать) [ма́йже] засипа́ти, [ма́йже] заси́пати, напівзасипа́ти, напівзаси́пати
- 1
- 2
См. также в других словарях:
ЗАНЕСТИ — ЗАНЕСТИ, занесу, занесёшь, прош. вр. занёс, занесла, совер. (к заносить1). 1. что. Проходя мимо какого нибудь места, принести туда что нибудь (разг.). Товарищ занес мне новую книгу. 2. кого что. Унести, принести куда нибудь очень далеко или… … Толковый словарь Ушакова
занести — замести, завеять; записать, вписать, внести, затаранить, закинуть, позаносить, засыпать, доставить, запорошить, заметь, забросить, подбросить, принести, затащить, задуть, подкинуть, вставить. Ant. вынести, выписать Словарь русских синонимов.… … Словарь синонимов
ЗАНЕСТИ — ЗАНЕСТИ, су, сёшь; ёс, есла; ёсший; сённый ( ён, ена); еся; совер. 1. кого (что). Неся, доставить куда н. мимоходом, по пути. З. книгу приятелю. 2. кого (что). Доставить, направить куда н. очень далеко или не туда, куда следует. Судьба занесла… … Толковый словарь Ожегова
занести — (1) 1. Унести кого, что л. далеко: Не буря соколы занесе чресъ поля широкая галици стады бѣжать къ Дону Великому. 6 7. 1143: Озеро морози въ нощь, и растьрза вѣтръ, и вънесе въ Волхово, и поломи мостъ, 4 городнѣ отинудь бе знатбе занесе. Новг. 1… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
занести́(сь) — занести(сь), несу(сь), несёшь(ся) … Русское словесное ударение
Занести — I сов. перех. разг. Начать нести, говорить вздор, пустяки, нелепости. II сов. перех. см. заносить I III сов. перех. см. заносить IV IV сов. перех … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
Занести — I сов. перех. разг. Начать нести, говорить вздор, пустяки, нелепости. II сов. перех. см. заносить I III сов. перех. см. заносить IV IV сов. перех … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
занести — занести, занесу, занесём, занесёшь, занесёте, занесёт, занесут, занеся, занёс, занесла, занесло, занесли, занеси, занесите, занёсший, занёсшая, занёсшее, занёсшие, занёсшего, занёсшей, занёсшего, занёсших, занёсшему, занёсшей, занёсшему, занёсшим … Формы слов
занести — несу, несёшь; занёс, несла, ло; занесённый; сён, сена, сено; св. 1. кого что. Принести куда л. мимоходом, по пути. З. приятелю книгу. З. болезнь, заразу, эпидемию. // Разг. Унести не туда, куда нужно; потерять. Куда то я занесла ножницы. 2. кого… … Энциклопедический словарь
занести — (устарелое и в просторечии занесть), прич. занёсший; дееприч. занеся и устарелое занёсши … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
занести — несу/, несёшь; занёс, несла/, ло/; занесённый; сён, сена/, сено/; св. см. тж. заносить, заноситься, занесение, занос 1) а) кого что Принести куда л. мимоход … Словарь многих выражений