забігати

См. также в других словарях:

• забігати — дієслово доконаного виду почати бігати забігати дієслово недоконаного виду до забігти …   Орфографічний словник української мови

• забігати — I заб ігати аю, аєш, док. Почати бігати (у 1 3 знач.). II забіг ати а/ю, а/єш, недок., забі/гти, іжу/, іжи/ш; мин. ч. забі/г, ла, ло; док. 1) Біжучи, потрапляти куди небудь (у якесь приміщення, на якесь місце і т. ін.). || Заходити на короткий… …   Український тлумачний словник

• забігання — я, с. Дія за знач. забігати …   Український тлумачний словник

• забігти — див. забігати …   Український тлумачний словник

• убігати — вбігати, убігти, вбігти (біжучи, проникати в межі чого н.), забігати, забігти, у[в]літати, у[в]летіти Пор. заходити I, 1) …   Словник синонімів української мови

• позабігати — а/ємо, а/єте, док. Забігти куди небудь (про всіх чи багатьох) …   Український тлумачний словник

• залітати — I а/ю, а/єш, недок., залеті/ти, ечу/, ети/ш, док. 1) Літаючи або летячи, потрапляти куди небудь; влітати. || перен. Проникати куди небудь. 2) Відлітати далеко або здійматися високо. || за що. Летячи, опинятися за межами чого небудь. || перен.… …   Український тлумачний словник

• заскакувати — ую, уєш, недок., заско/чити, чу, чиш, док. 1) неперех. Стрибаючи, переміщатися, проникати куди небудь, опинятися десь. || Швидко рухаючись, потрапляти куди небудь, у щось. || Рухаючись, потрапляти куди небудь не на своє місце. 2) неперех., розм.… …   Український тлумачний словник

• збігатися — I збіг атися а/ється, недок., збі/гтися, збіжи/ться, док. 1) Прибігати з різних місць в одне, бігом збиратися докупи. 2) розм. Сходитися, збиратися де небудь. || Зосереджуватися, опинятися в одному місці. || З єднуватися. || в що, чим. Сходячись… …   Український тлумачний словник

• заходити — I = зайти 1) (приходити куди н., до кого н. ненадовго, мимохідь), забігати, забігти, завертати, завернути, заскакувати, заскочити, залітати, залетіти Пор. відвідувати 1), навідатися 2) (іти кудись далеко, за якусь межу / ідучи, потрапляти далеко …   Словник синонімів української мови

• перегороджувати — перегородити 1) (чим розділяючи на частини приміщення, простір), розгороджувати, розгородити; перепинати, переп ясти, перепнути (перев. тканиною); перетинати, перетяти, перетнути (річку, канал тощо штучними спорудами) 2) (шлях комусь / чомусь),… …   Словник синонімів української мови