-
1 ღეჭვა
жувати -
2 tygge
жувати -
3 zżuwać
жувати -
4 żuć
жувати -
5 жевать
жувати, (грубее) жвакати, (глодать) жвакувати. [Вовки-сіроманці козацькую кість жвакували]. -ать жвачку - ремиґати. Жёванный - жуваний, жований.* * *1) жува́ти (жую́, жує́ш); ( есть) куса́ти, ( чавкая) жва́кати, жвя́кати, ( глодая) жвакува́ти, -ку́ю, -ку́єш, жмакува́ти, жма́кати; ( с трудом) кутуля́ти\жеватьть губа́ми — жува́ти губа́ми
2) перен. жува́ти -
6 пожёвывать
жувати, жвакати, ремиґати (помалу, потроху).* * *[пові́льно, потро́ху] жува́ти, пожо́вувати -
7 жаваць
жуватижуйка -
8 т'евшен-
жувати жуйку, розхитуватися, розбовтуватися К. -
9 чайна-
жувати, плямкати, чвакати, ремигати СМ, БТ, У, К; пор. чайне-, чайня-, чейне-, чийне-. -
10 чайне-
жувати, ремигати СБ; пор. чайна-, чайня-, чейне-, чийне-. -
11 чайня-
жувати, ремигати Г; пор. чайна-, чайне-, чейне-, чийне-. -
12 чейне-
жувати СБ, СК; пор. чайна-, чайне-, чайня-, чийне-. -
13 изнеживать
изнежить розніжувати, розніжити, зніжувати, зніжити, виніжувати, виніжити, (баловать) пестити, випестити, розпещувати, розпестити кого. [Десь мабуть за пана думала мати тебе оддати, що так зніжила (Харківщ.). Безжурне (життя), у достатках, у розкошах - воно тільки розпестило її, ослабило волю (Коцюб.)]. -ться - розніжуватися, розніжитися, зніжуватися, зніжитися, виніжуватися, виніжитися, пеститися, випеститися, розпещуватися, розпеститися; (о мужчине: обабиться) бабіти, збабіти, бабитися, з[роз]бабитися. Изнеженный - розніжений, зніжений, виніжений, ніжений, пещений, випещений, (избалованный) розпещений, мазаний. [У самого верховоди була жінка така виніжена (М. Вовч.). Почали вони (козаки) гордувати ніженими панятами (Куліш). В винограді він прив'яже зніжене ослятко (Св. П.). Випещені руки (Коцюб.). Пещена дитина (Н.-Лев.). Мазана дитина ледача (Г. Барв.)]. -ное воспитание - пещене, леліяне виховання, ніжне (фамил. бабське) викохання.* * *несов.; сов. - изн`ежитьзні́жувати, зні́жити, розні́жувати, розні́жити, ви́ніжити сов., несов. пе́стити (пе́щу, пе́стиш) и пести́ти (пещу́, пе́стиш); ( балуя) розпе́щувати, розпе́сти́ти, несов. ма́зати (ма́жу, ма́жеш) -
14 перевешивать
перевесить1) (вторично) переважувати, переважити, (о мног.) попереважувати що;2) (несколько раз, многое) переважувати, переважити, важити, поважити що. [Всі мішки поважив];3) (перетянуть) переважувати, переважити, перетягати, перетягти, сов. понести, потягти кого, що (на терезах). [А ну, зважмося, хто кого переважить (перетягне, понесе, потягне)];4) (превзойти) переважати и -важувати, переважити, перемагати, перемогти кого, що, брати, взяти гору (верх), горувати над ким, над чим. [Правда кривду переважить];5) (на другое место) перевішувати, перевісити, (о мног.) поперевішувати що (на инше місце);6) через что - перечіплювати, перечепити, перехиляти, перехилити що через що. [Перечепив мішка через плече]. Перевешенный -1) переважений;2) перевішений, поперевішуваний;3) перечеплений, перехилений.* * *I несов.; сов. - перев`есить1) ( взвешивать заново) перева́жувати, перева́жити и поперева́жувати2) (вешать иначе, на другое место) переві́шувати, переві́сити и попереві́шувати3) ( перетягивать) перева́жувати, перева́жити; ( превосходить) переважа́ти, перева́житиII несов.; сов. - перев`ешать1) ( взвешивать всё или многое) перева́жувати, перева́жити и поперева́жувати, несов. пова́жити2) (несов.: казнить) переві́шати, попереві́шувати3) ( развешивать) розві́шувати, розві́шати, несов. пові́шати, порозві́шувати4) см. перевешивать I 1) -
15 угрожать
1) ( грозиться) погро́жувати, загро́жувати, пригро́жувати; ( устрашать) страха́ти; ( похваляться) похваля́тися; нахваля́тися2) ( представлять опасность) загро́жувати, реже погро́жувати -
16 quid
1. n1) шматок пресованого жувального тютюну2) суть3) розм. (pl без змін) соверен; фунт стерлінгів2. v1) жувати пресований тютюн2) жувати жуйкуquid pro quo — послуга за послугу; компенсація
* * *I [kwid] n II [kwid] nрозм. соверен або фунт стерлінгівIII [kwid] n IV [kwid] vжувати пресований тютюн; жувати жуйку -
17 грозить
-ся грозити, загрожувати, погрожати, погрожувати кому, нахвалятися, похвалятися перед ким, страхати кого, сваритися, насварятися на кого. [І будуть більшого ще допевнятися та бунтами грозити (Куліш). Насварялися мовчки кулаками (Васильч.). Поклавши руку на меч, очима сваряться вони один на одного (Грін.)].* * *1) (кому-чему) грози́ти (кому-чому); ( угрожать) погро́жувати, загро́жувати, пригро́жувати (кому-чому); ( устрашать) страха́ти (кого-що); (делать угрожающий жест и перен.) свари́тися (на кого-що)2) (предстоять - о чём-л. плохом) загро́жувати -
18 замечать
заметить1) (делать метки на ч.-л. и перен.) закарбовувати, закарбувати що, класти, покласти карб на чім, (сов.) закмітити, (отмечать) нотувати, занотовувати, занотувати що, (помечать) значити, позначити що. [Неписьменні люди закарбовують на палічці хрещиками або карбами, скільки і чого кому продано (Єфр.). Позначив диню, щоб хлопці не зірвали. Закміть у голові собі. Як художник - нотує й записує він, часто несвідомо, всі життьові з'явища «як матеріял» (Єфр.)];2) (примечать, подмечать) помічати, помітити, при[за]мічати, при[за]мітити, прикмічати, прикмітити, кмітувати, кмітити (кметити), покмітити, у(к)мічати, у(к)мітити, (наблюдать) (с)постерегати, (с)постерегти, зауважати, зауважити, уважати, уважити; (видеть) бачити, побачити, убачати, убачити, добачати, добачити, за(в)бачати, за(в)бачити, доглянути, догледітися, (распознать) угадати. [Крадуть з-під носа, а він не помічає (Звин.). Уже давно я мовчки помічаю: захмарює нудьга твоє чоло (Грінч.). Як се він не примітив такої гарної дівчини? (Коцюб.). Люди укмічали, що погане діється в їх у хаті (Н.-Лев.). Я й не вкмітив, як він увійшов (Сл. Гр.). Постерегав він, що в його в серці ворушиться кохання (Коцюб.). І пішов собі, наче він не завважив і не чув слова її благащого (М. Вовч.). Довго сиділа у садку, не вгадала, як і зіроньки поховались (Полтавщ.). Вбачаю - марніє та й марніє Парася моя (М. Вовч.). Доглянули мене собачі діти (жандарі), пустилися навздогін (Франко). Зо мною зустрінуться, мов не добачають (Шевч.)]. -тить за кем что - доглянути що, підзорити, пристрітити кого. [Чи мене коли хто підзорив, що я чуже вкрав? (Бердянськ. п.)]. Дать -тить кому - дати навзнаки кому. [А як звістки ми будем подавати, щоб ворогам не дати навзнаки? (Грінч.)]. И не -чает кто - і не в замітку кому, невмітно, невкміту кому. [Сього невмітно мені, щоб таке було в його рало (Сл. Гр.)]. Сам того не -чая - не в замітку собі. [Отак, не в замітку собі, він дійшов до млина (Звин.)]. И не -чать, и не -тить как - і не зчуватися, і не зчутися, як; і не зогле[я]дітися, як. А сама і не зчувається, як сльози старе її обличчя росять (М. Вовч.)];3) (отмечать) зауважати, зауважити, зазначати, зазначити, запримічати, запримітити що. [Зауважу, що в обох циклах віршів немає нічогісінько автобіографічною (Крим.)]. Следует -тить - треба (или варто) сказати, зауважити, зазначити, запримітити;4) (поставить на вид кому) зауважати, зауважити кому. [Я йому зауважив, що так робити не годиться (Київ)]. Замеченный - закарбований, позначений, помічений, покмічений, постережений, зауважений и т. д. -ный в чём дурном - підзорений, (пров.) пристрічений. Он ни в чём дурном не -чен - за ним нічого негарного не помічено, немає; (пров.) він не пристрічений.* * *несов.; сов. - зам`етить1) ( воспринимать зрением) поміча́ти, помі́тити, -мі́чу, -мі́тиш; ( примечать) приміча́ти, примі́тити, запримі́тити сов., підстеріга́ти, підстерегти́, -режу́, -реже́ш; ( видеть) забача́ти, заба́чити, сов. угляді́ти, -джу, -диш, угле́діти; (сов.: досмотреть) додиви́тися, -дивлю́ся, -ди́вишся; (сов.: о людях со слабым зрением) ви́сліпати; (преим. с отрицанием) добача́ти, доба́чити; (подмечать, наблюдать) спостеріга́ти, спостерегти́, -режу́, -режеш, заува́жувати, -жую, -жуєш, заува́жити, завва́жувати, завва́житидать \замечать тить — да́ти зрозумі́ти; ( намекнуть) натякну́ти
\замечать тьте — в знач. вводн. сл. візьмі́ть до ува́ги, заува́жте
2) ( воспринимать слухом) чу́ти, почу́ти3) ( запоминать) запам'ято́вувати, запам'ята́ти; ( ставить в счёт кому-л) карбува́ти и закарбо́вувати, -бо́вую, -бо́вуєш, закарбува́ти4) ( делать метку) поміча́ти, помі́тити5) (высказываться по поводу чего-л.) заува́жувати, заува́жити, завва́жувати, завва́жити, зазнача́ти, зазначи́ти, -значу́, -значиш и зазна́чити, -зна́чу, -зна́чиш -
19 изображать
изобразить1) зображати, зобразити, обычно употреб. (словом, красками) малювати и змальовувати, змалювати, намалювати, вимальовувати, вималювати, (резцом) різьбити, вирізьбити що. [Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю (вереницу) містерій (Л. Укр.). Самотніх людей надзвичайно любить малювати Л. Українка (Єфр.). Любив він (Олесь) теж і природу, яку взагалі вміє відчути й змалювати (Єфр.)]. Писатель - жает общественные недостатки самыми черными красками - письменник малює суспільні хиби найчорнішими фарбами. Эта картина -жает последний день Помпеи - ця картина зображає (подає) останній день Помпеїв. Эта статуя символически -жает революцию - ця статуя символічно зображає революцію;2) кого, что из себя (строить) - удавати, удати кого (якого), що (з себе); см. Представлять 9. [Не взивай її циганкою, бо будеш битий! - кричить уже Андрій, вдаючи з себе ображеного (Васильч.)]. Изображённый - зображений, змальований, намальований, вималюваний, уданий. -ться - зображатися, зобразитися, малюватися и змальовуватися, змалюватися, бути зображеним, змальованим, намальованим. [На його блідому виду (лице) малювався безмір муки (Коцюб.)].* * *несов.; сов. - изобраз`ить1) зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити, -ра́жу, -ра́зиш; (красками, словами) змальо́вувати, -льо́вую, -льо́вуєш, змалюва́ти, малюва́ти, намалюва́ти и мног. понамальо́вувати; (в литературе, на сцене) виво́дити, ви́вести, пока́зувати, показа́ти, -кажу́, -ка́жеш; (представлять, разрисовывать кого-что-л.) розмальо́вувати, розмалюва́ти и мног. порозмальо́вувати\изображатьть в каки́х-либо краска́х — зобража́ти и зобра́жувати, зобрази́ти (змальо́вувати, змалюва́ти, малюва́ти, намалюва́ти) в яких-не́будь фа́рбах (ба́рвах)
2) (несов. выдавать себя за кого-что-л.) удава́ти (удаю́, удає́ш)\изображать жа́ть из себя́ кого́-что — удава́ти з се́бе кого́-що
3) (выражать, обнаруживать) зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити, виража́ти, ви́разити, -ражу, -разиш; диал. виобража́ти, ви́образити\изображатьть в лице́ (на лице́) — зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити на обли́ччі, виража́ти, ви́разити обли́ччям
\изображатьжа́ть собо́ю — (являться чем-л.) явля́ти (станови́ти) собо́ю
-
20 освежать
освежить відсвіжувати, відсвіжати, відсвіжити, свіжити, (п)освіжати, (п)освіжити, (влагою, водою) відволожувати, відволожити, (утолить немного жажду) закропляти, закропити. -жить воздух - відсвіжити повітря. -жать запасы - провітрювати (сов. провітрити) запаси. -жать, -жить в памяти - відсвіжувати, -жати, -жити в пам'яті, поновляти, поновити в пам'яті що. Вода -жает - вода відволожує, свіжить, відсвіжує. Освежающий. см. Освежительный. Освежённый - від[о]свіжений, відволожений; закроплений.* * *несов.; сов. - освеж`итьосвіжа́ти и осві́жувати, освіжи́ти; (восстанавливать силы, в памяти) відсві́жувати и відсвіжа́ти, відсвіжи́ти; (несов.: оздоровлять) диал. здорови́ти
См. также в других словарях:
жувати — жую/, жує/ш, недок., перех. 1) Роздрібнювати, розминати їжу в роті. || Стискати що небудь у зубах, натискати на щось зубами. 2) розм., ірон. Те саме, що їсти 1). 3) перен., розм. Домагатися чого небудь, аналізувати, розбирати щось, перев.… … Український тлумачний словник
жувати — [жува/тие] жуйу/, жуйе/ш, жуйеимо/, жуйеите/; нак. жуй, жу/йтеи … Орфоепічний словник української мови
жувати — 1) (роздрібнювати їжу, корм у роті), пережовувати, пережувати, переминати, перем яти, жмакати, жмакувати; розжовувати, розжувати, перетирати, перетерти (старанно); жвакати (перев. утворюючи певні звуки) 2) див. їсти I … Словник синонімів української мови
жувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
виніжувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
відсвіжувати — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
зніжувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
наїжувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
освіжувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
розніжувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
виніжувати — див. виніжити … Український тлумачний словник