жолобити

1) цоколь

2) панель ( стіни)

1) apxiт. обшивати панеллю

2) тex. вибирати пази, жолобити

1) спотворювати, нівечити; калічити; псувати

2) тex. деформувати, жолобити; деформуватися, жолобитися

1) спотворювати; викривляти; перекошувати

2) спотворювати, перекручувати, викривляти, пересмикувати (факти, зміст)

3) тex. деформувати; жолобити, коробити

1) флейта

2) флейтист

3) довгий витягнутий батон

4) cпeц. виїмка; рифля; жолобок

5) apxiт. канелюра

1) грати на флейті

2) свистіти ( про птахів)

3) cпeц. робити виїмки або рифлі; жолобити

1) жолобок, рівчак ( шківа); паз; канавка; довге (звич. неглибоке) заглиблення в землі

2) звична колія, звичка, рутина

3) жолобок ( на лижах); вiйcьк. різь, нарізка ( у каналі ствола)

4) пoлiгp. проріз, пропил ( на нижньому торці літери); гузка ( літери); рубчик ( палітурки)

5) метал. рівчак, калібр ( валка)

6) бyд. шпунт; паз

7) дiaл. шахта, рудник, гірська виробка

1) насолоджуватися; захоплено віддаватися ( чому-небудь)

2) подобатися; радувати; викликати захоплення, екстаз

3) дружити; бути в контакті, спілкуватися

1) канавка; щілина, проріз; щілина автомата; тex. паз; шліц; тex. вікно ( золотника); щілина крила ( літака); гніздо, виїмка ( у борту човна) для весла

2) театр. люк

3) пoлiгp.; = slot man

4) певне місце або положення ( у часі)

5) місце на стоянці автомобілів

6) aвcтpaл. в'язниця; тюремна камера

7) позиція; поле, ділянка; валентність, слот

1) прорізати; тex. жолобити; довбати

2) опускати монету в автомат

3) тб.; cпeц. знайти місце ( у програмі); вставити; включити

4) підшукати місце ( кому-небудь), влаштувати

1) скривлення, деформація ( деревини); жолоблення; перекрученість (у судженнях, характері); відхилення ( від норми); ухил

2) тeкcт. основа ( тканини)

3) мop. верповальний трос або перлінь

4) гeoл. відкладення наносного мулу, аллювій

5) c-г. викидень ( у тварини)

1) жолобити(ся), деформувати(ся), викривляти(ся) ( про деревину)

2) псувати, спотворювати; фальсифікувати

3) пoeт. пронестися по повітрю

4) повзти; ходити рачки

5) ( from) відволікти (від чого-н.); збити ( зі шляху)

6) мop. верповатися

7) тeкcт. снувати

8) c-г. удобрювати мулом; затопляти з метою добрива мулом, аллювієм

9) c-г. викидати, абортувати ( про тварин)

10) ( together) зв'язувати; сплітати

11) ( warp up) забивати мулом, аллювієм; забиватися мулом, аллювієм

или весть

1) вести, провадити. [Дівчиноньку до вінця ведуть. Куди бог провадить? Провадити військо до бою];

2) (направлять движение судна, экипажа и т. п.) провадити, керувати, кермувати, кочувати (гал.). [Се керманич молоденький, се дарабу він кочує (Федьк.)];

3) (простираться, направляться) вести, провадити, прямувати, доводити. [Стежка веде до гаю. Сіни провадять до світлиці. Куди цей шлях прямує?];

4) Вести дело, работу - провадити (справувати) діло, справу (справи), роботу. [Загад діло справує]. В. процесс, тяжбу с кем - позиватися з ким. Судья ведёт процесс, дело - судець провадить процес, справу. Вести борьбу, вести войну - точити (провадити) боротьбу, війну. Вести хоровод - вести танок. Вести разговор, -ти речь, -ти рассказ - провадити (вести) розмову, мову, речі, оповідання. Вести переговоры - вести пересправи, трактувати. [Король трактував з ханом про довічне замир'я (Куліш)]. Вести переписку - листуватися з ким. Вести дневник - вести щоденника. Вести торговые сношения - провадити (відбувати) торг, торгові зносини. Вести жизнь - провадити життя. Вести хозяйство - держати хазяйство, господарство, хазяйнувати, господарювати. Вести детей - провадити діти, виховувати діти. Вести свой род от кого-л. - вести свій родовід (родословную), походити від кого, бути з роду кого. Вести дело к тому (так), чтобы… - кермувати (гнути) на те, щоб…, хилити речі так, щоб… [Я тямлю, куди ти кермуєш (Кониськ.). Він гне на те, щоб потягти нас до суду]. Вести себя - поводитися (сов. повестися), держатися, справуватися (гал.). [Сестра навчає, як мені, малій, треба поводитися, як дядину любенько вітати (М. Вовч.). Справуйся добре, не пустуй (Франко)]. Вести себя по отношению к кому-л. - обходити коло кого, триматися супроти кого. [Лучче коли-б Яків тихенько обходив коло його (М. Вовч.)]. Вести себя хорошо, достойным образом - шануватися, чтитися. [Гляди-ж шануйся, стережись, робити так не вчись (Гліб.)]. Плохо вести себя - не шануватися, пусто йти;

5) (корчить, коробить) судомити, жолобити, безл. [Пучки судомить. Дошку жолобить]. А он и ухом не ведёт - а він ані гадки, а він і гадки не має, а він ні кує, ні меле.

* * *

1) вести; (проводить, делать) прова́дити, прово́дити; ( иметь последствием) призво́дити

2) ( сводить) зво́дити; ( корчить) ко́рчити, судо́мити

-ся з[по]жолобити, -ся, с[по]пачити, -ся. Искоробленный - з[по]жолоблений, спачений, попачений.

* * *

корчити, корючити, судомити. -жит (безл.) корчить, корчі (в мене), судомить.

* * *

1) (гнуть, ломать) трощи́ти; ( коробить) жолобити

2) (сводить судорогами, корчить) ко́рчити, судо́мити, скру́чувати

3) ( возмущать) обу́рювати; ( раздражать) дратува́ти

-ся жолобити, -ся, корчити, -ся, дубити, -ся, корючити, -ся, коцюр(у)бити, -ся, кожушити, -ся, шкарубити, -ся; (гнуть, -ся) гнути, -ся; срвн. Покоробить, -ся. [Клепки роблять із матеріялу колотого, такий матеріял і жолобиться менше (Бондарне вироб.). Дошка на сонці дубиться (Сл. Ум.). Листя сохне й коцюрбиться (Липов.)]. Обечайки -бят на огне - оби[е]чайки гнуть на вогні. От жару доски -бит - від (з) жару (від (із) спеки) дошки жолобляться (дубляться). Меня от стужи так и -бит - мене з (від) холоду аж корчить (корючить). Его -бит от таких слов - його аж кидає (корчить, кривить) від таких слів. Коробленный - жолоблений, корчений.

* * *

1) жоло́бити

2) ( сводить судорогами) ко́рчити, судо́мити, скру́чувати

3) ( возмущать) обу́рювати

и Назубрять назубрить

1) (делать зубья) назублювати, назубити, (о мног.) поназублювати, позубити що. [Назублювати пилку (Сл. Гр.) Ой, десь мене бог не простив, що я у наділю серпи позубив (Пісня)];

2) (делать зазубрины) визублювати, визубити, вищербляти и вищерблювати, вищербити, (о мног.) повизублювати, повищербляти, повищерблювати що;

3) (насекать дорожки желобки) жолобити, пожолобити що;

4) -рить кому что - втовкмачити, натуркати у вуха кому що. Назубренный -

1) назублений, поназублюваний, позублений. [Борона нова, ще не назублена (Борзенщ.)];

2) визублений, вищерблений, повизублюваний, повищерблюваний;

3) пожолоблений. -ться -

1) назублюватися, назубитися, поназублюватися; бути назублюваним, назубленим, поназублюваним и т. п.;

2) -риться (чего) - натовктися, натрубитися, (рус.) назубритися (чого).

* * *

несов.; сов. - назубр`ить

повести или повесть

1) кого, куда - поводити, повести кого, куди, (силой) провадити, попровадити кого куди. [Коли-б мене молодий хоч по хаті поводив. Повела його за руку до хати];

2) повести (повесть) дело - повести справу. [Він так повів справи, що кооператив загинув (збанкрутував)]; (начать) почати, розпочати. -сти борьбу - почати (зчинити, сточити) боротьбу з ким, з чим;

3) повести себя - повестися, повести себе, (хорошо) пошануватися, застаткувати. [Перше все по корчмах вештався, а як оженився, так і застаткував];

4) чем - поводити, повести, рушати, рушити чим. Срв. Двигать. [Очима поводять. Повела рукою у той бік. Пальцями повела себе по виду (по лицу) (Г. Барв.)];

5) повести к чему (привести) - привести, призвести до чого. Это ни к чему не приведёт - з цього нічого не буде (не вийде);

6) поводить кого (задерживать) - поповодити, поволоводити. [І поволоводили мене позичальники, поки гроші повертали];

7) безл. поводить, повело - (коробить) пачити, спачити, жолобити, зжолобити, (о мн.) попачити, пожолобити; (корчить) корчити, скорчити, покорчити. [Дошку спачило. Дошки попачило. Мені руку скорчило (повело)]. Срв. Поваживать, Поводить.

* * *

1) пово́дити, повести́

2) (сводить, передёргивать) безл. ко́рчити, ско́рчити, судо́мити, зсудо́мити, зво́дити, звести́

1) (вздувать) обдимати, дути (дму, дмеш) кого, що, (вздымать) здимати; (горбить) горбити що, (коробить) жолобити, пачити що. [Мовчанка черево не дме (Номис). Свіжої конюшини не давай багато коняці, бо обдимає (Звин.)]. -чит живот - дме, обдима живіт, черево. Счастье -чит, беда крючит - багатство дме, а нещастя гне (Номис). Водою лёд -чит - вода здимає лід;

2) -чить глаза - витріщати, вилуплювати, вирячувати очі (баньки); см. Пучеглазить 2, Пялить (глаза). Пученый (в знач. прил.) - (о глазах) витрішкуватий, вирячкуватий, банькатий.

* * *

1) обдима́ти; ( вздувать) здува́ти, здима́ти

2) ( глаза) витріща́ти, виря́чувати, лупи́ти

-ся, вскоробить, -ся жолобити, -ся, пожолобити, -ся, корчити, -ся, покорчити, -ся, покривити, -ся.

борознити, жолобити.