-
1 жертвувати
же́ртвовать; приноси́ть в же́ртву
См. также в других словарях:
жертвувати — ую, уєш, недок. 1) перех. Добровільно давати гроші або які небудь предмети на користь когось, чогось. 2) неперех., ким, чим. Нічого не шкодувати, все віддавати, відмовлятися від усього або від багато дечого задля кого , чого небудь. Жертвувати… … Український тлумачний словник
жертвувати — вую, вуєш, Пр. Давати добровільно що небудь на користь когось; відмовлятися від багато дечого в користь кого небудь або чого небудь. Жертвувати собом для справ народу не кажди може … Словник лемківскої говірки
жертвувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
офірувати — 1) (давати добровільно що н. на користь когось / чогось), жертвувати; подавати, подати (давати милостиню) 2) (що, чим), жертвувати (ким чим, заради / задля кого чого нічого не шкодувати задля когось / чогось), відмовлятися, відмовитися (від чого) … Словник синонімів української мови
альтруїзм — у, ч. Безкорисливе піклування про благо інших і готовність жертвувати для інших своїми особистими інтересами; прот. егоїзм … Український тлумачний словник
віддавати — даю/, дає/ш, недок., відда/ти, да/м, даси/, док. 1) перех. Повертати назад узяте (позичене, дане, привласнене, належне). •• Віддава/ти (відда/ти) Бо/гові (Бо/гу) ду/шу умирати, гинути. 2) перех. Виділяти із себе тепло, холод і т. ін. в навколишнє … Український тлумачний словник
жертвування — я, с. Дія за знач. жертвувати … Український тлумачний словник
офірувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. і неперех., рідко. Те саме, що жертвувати. •• Офірува/ти собо/ю те саме, що Же/ртвувати собо/ю (див. же/ртвувати) … Український тлумачний словник
пожертвувати — ую, уєш, перех. і неперех. Док. до жертвувати … Український тлумачний словник
ризикувати — у/ю, у/єш, недок., ризикну/ти, ну/, не/ш, док. 1) Здійснювати ризикований вчинок, ризиковану дію, справу і т. ін. || з інфін. Відважуватися на що небудь ризиковане. 2) з інфін. Підлягати можливому ризику (у 1 знач.), небезпеці, піддавати ризикові … Український тлумачний словник
спокутувати — ую, уєш, недок. і док., рідко споку/тати, аю, аєш, док., перех. і без додатка. Заслуговувати чим небудь прощення за щось. || Нести покарання за злочин, провину; розплачуватися. •• Споку/тувати гріх (гріхи/) а) молячись, дотримуючись посту і т. ін … Український тлумачний словник