жалкое

прозябнуть

I. 1) (о семени: прорастать) кільчитися, накільчитися, проростати, прорости, (во множ.) покільчитися, понакільчуватися, попроростати;

2) (влачить жалкое существование) нидіти (-дію, -дієш), животіти, скніти, скліти, гибіти, дні терти, капаріти, хиріти, чевріти, чучверіти. [Нидієте, а не живете (Мирн.). Їй треба волі, инакше буде нидіти, не жити (Л. Укр.). Тяжкі обставини, серед яких довелось животіти в Росії українському письменству (Єфр.). Хто не сіє, той скліє (Номис). Держать ото мене на цепу, лежу я та гибію (Мирн.). Не живе, тільки дні тре (Номис). Не живеш, а капарієш (Липов. п.)].

II. Прозябать, прозябнуть - мерзнути, змерз(ну)ти, промерзати, промерзнути; (о мног.) померзнути, попромерзати. [Ізмерз, як пес].

* * *

несов.; сов. - проз`ябнуть

1) ( в семени растения) пророста́ти, прорости́, попророста́ти, кі́льчитися, покі́льчитися; (расти, произрастать) рости́ и зроста́ти, ви́рости

2) (несов.: влачить жалкое существование) животі́ти, ни́діти, скні́ти

волочити, волокти, тягти. [Волочити кайдани]. Влачить жалкое существование - животіти, нидіти, волочити (тягти) мізерне животіння.

* * *

1) (растрогивающий) жалісний, жалібний, жалісливий, сердечний, зворушливий [Плаче жалісна мати. Жалібна пісня. Жалісливі слова. Несповита заплакана сердечна дитина (Шевч.)]; (вызыв-щий сострад. внешн. своим видом или внутрен. слабостью: плохой, плохенький) нужденний, злиденний, мізерний, жалю го[і]дний, благий. [Вигляд в його був нужденний: обличчя змарніло, очі позападали (М. Лев.). Нужденна хата. Злиденне становище (жалкое положение). Ох, мізерні жарти! Така мізерна дитина. Мізерне світло. На ньому блага одежина. Жалю годний професор];

2) (несчастный, беззащитный) бідолашний, нещасний, бідний. [Вовк задавив біделашну овечку];

3) (ничтожный, презренный, пустой) нікчемний, убогий, хирний, хирющий. [Нікчемна людина. Що ті Римляни убогі! (Шевч.). Їхнє хирне діло (Єфр.). Мовчи, хирюща дівчино!].

* * *

1) (вызывающий жалость, достойный сострадания) жалюгі́дний; ( страдальческий) жа́лібний и жалі́бний, жа́лісний; ( беспомощный) безпора́дний

2) (невзрачный, неказистый, убогий) жалюгі́дний, злиде́нний, нужде́нний, убо́гий, ми́ршавий; ( ничтожно малый) мізе́рний; ( ничтожный) нікче́мний

3) (выражающий скорбь, тоску, страдание), диал. жа́лібни́й, жа́лісний

1) винахід (-ходу), винайдення, вигад (-ду). [Академія розглядає нові винаходи та відкриття (Стат. Акад. Наук). Міна вигадами й знаходами (открытиями) - се найважніші прикмети того міжнароднього змагання (Грінч.)]. Остроумное -ние - дотепний винахід. Взять (получить) патент на -ние - взяти (дістати) патент на винахід;

2) (выдумка) вигадка, вигад (-ду). Жалкое -ние - мізерна, нікчемна вигадка.

* * *

1) ( действие) ви́нахід, -ходу, ви́найдення; вига́дування

2) (о предмете, вещи) ви́нахід, -ходу; ( выдумка) ви́гадка

майно, добро (диал. добре, р. -рого) статок (-тку) и статки (-ків), статки- маєтки, достаток, худоба, (ум.) худібчина, (преим. земельное) маєток (-тку) маєтність (- ности), добра (р. дібр). [Оддаю тобі в руки все його майно (Св. П.). Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози, - все добро своє (Пісня). Що я, не хазяїн на свойому доброму? (Козел. п.). А статку було в його сім тисяч овець, три тисячі верблюдів, п'ятсот ярем волів (Св. П.). Нажив собі статки-маєтки кривою присягою (Л. Укр.). От як умер батько, зосталася їм худоба: млин, і хлів, і кіт (Рудч.). Маєток його доходить до мільйона (Франко). Маєтність рухома і нерухома (К. С.). Порозпорошували дідизну і великі добра (М. Вовч.)]. -во движимое - рухоме добро (майно), рухомість (-мости). [Їй (Академії) надається право набувати рухоме й нерухоме майно (Ст. Ак. Н.). Худоба і вся рухомість при йому (Номис)]; (пожитки) збіжжя, худоба, скарб (-бу), ужитки (-тків), манатки (-ків), манаття (ср. р.), (жалкое) мізерія, злидні (-нів), (неплохое) достаток (-тку). -во недвижимое - нерухоме добро (майно), нерухомість. Государственное, общественное -во - державне, громадське добро (майно). Казённое -во - скарбове (казенне) майно. Городское -во - міське (комунальне) майно. Удельные -ва - удільні добра (маєтки). Церковное -во - церковне добро (майно). Частное -во - приватне майно. Благоприобретенное -во - набуте (надбане, нажите) добро (майно), набуток (-тку), надбанок (-нку), надбання. [Неділене між нами все надбання наше (Куліш)]. -во наследственное - спадкове добро (майно), спадщина, спадок (- ку), спадки (-ків). -во родовое - родове добро (майно), родовий маєток. -во, доставшееся от предков - предківщина. -во, оставшееся от отца - батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братівщина, (от деда) дідівщина, дідизна. -во пожалованное - надане добро (майно). -во заповедное - заказне майно, заповідник. -во долговое - боргове майно, борги на кому. -во наличное - наявне майно (добро), готовизна. -во раздельное и нераздельное - майно подільне і неподільне. -во тленное и нетленное - майно тлінне і нетлінне.

* * *

поволочити, поволокти, потягти що. -чить жалкое существование - поживотіти, понидіти, (долго) попонидіти.

проволочити, проволокти, протягти що; (некоторое время) проволочити, проволокти, протягти, перетягти якийсь час. -чить жалкое существование - проживотіти, пронидіти.