-
21 black
1. n1) чорний колір; чорнота2) чорна фарба3) чорна сукня, траурна сукня, жалоба4) грязь, сажа; чорна пляма5) чорношкірий6) військ., розм. яблуко мішені◊ to swear (to prove) black is white — називати чорне білим, свідомо говорити неправду
◊ to be in the black — вести справу (діло) з прибутком; бути платоспроможним
◊ to go into black — ставати рентабельним
2. adj1) чорний2) темний3) чорношкірий, чорнийblack law — закон, що стосується лише кольорових (темношкірих)
4) брудний5) похмурий, сумний; безнадійний6) зловісний7) злий, злісний, злобнийblack look — злісний (злий) погляд
8) страшенний, запеклий, надзвичайний9) твердолобий10) куплений на чорному ринку◊ black art (magic) — чорна магія
◊ black baiter — амер. расист
◊ the Black Belt — південні райони США, де переважає негритянське населення
◊ black cap — чорна шапочка судді (яку надівають при оголошенні смертного вироку)
◊ black coat — знев. священик
◊ B. Death — іст. чорна смерть (про чуму в Європі у XIV ст.)
◊ black dog — страшенна нудьга
◊ black draught — проносне
◊ black eye — підбите око; стид і сором; амер. погана репутація
◊ black flag — піратський прапор
◊ black friar — домініканець (чернець)
◊ black frost — мороз без інею
◊ black game — орн. тетерук-глухар
◊ black gang — мор., розм. кочегари
◊ black gold — «чорне золото», нафта
◊ black grass — бот. лисохвіст, китник
◊ black hand — зграя бандитів
◊ black henbane — бот. блекота
◊ black jack — амер., розм. поліцейський кийок
◊ black kite — орн. шуліка
◊ black list — чорний список; список неспроможних боржників
◊ B. Maria — розм. в'язнична карета, «чорний ворон»; важкий снаряд
◊ black mark — позначка про неблагонадійність
◊ black market — чорний ринок
◊ black mass — реквієм, заупокійна відправа; чорна меса
◊ black mint — бот. чорна м'ята
◊ B. Monday — понеділок на фоміновому тижні; розм. перший день після канікул
◊ B. Monk — бенедиктинець (чернець)
◊ black mulberry — бот. чорна шовковиця
◊ black oil — мазут
◊ black poplar — бот. осокір
◊ black pudding — кров'яна ковбаса
◊ black sheep — відщепенець, виродок
◊ black stem — «чорна ніжка», плямистість (почорніння) стебла
◊ black strap — поганий портвейн; чорна кава
◊ black stuff — розм. опіум
◊ black swan — орн. чорний лебідь
◊ black widow — амер., розм. дівчина, що не користується успіхом
◊ as black as ink — чорний, як смола; похмурий
◊ black and blue — весь у синцях
◊ black and white — чорно-білий фільм
◊ in black and white — у письмовій формі, письмово
3. v1) фарбувати у чорний колір2) чистити ваксою3) чорнити (когось)□ black out — викреслювати (про цензора); затемнювати; вимикати світло, маскувати
* * *I [blʒk] n1) чорний колір, чорність; чорна фарба, чорнота2) чорне плаття, жалобне плаття3) бруд, сажа; чорна пляма4) чорношкірий; (тж. Black) чорний, (американський) негр6) вiйcьк. проф. яблуко мішені7)II [blʒk] ato go into black — ( почати) давати прибуток; стати рентабельним
1) чорний2) темний3) чорношкірий, чорний; (тж. Black) чорний, який стосується чорних американців4) брудний5) похмурий, сумний, безнадійний; миcт.; лiт. "чорний"black humour — "чорний гумор"
6) страшний, жахливий; лиховісний7) злий, злобний8) емоц.- посил. страшенний, жахливий, запеклий9) закоренілий, твердолобий12) підпільний; таємнийIII [blʒk] v3) рідко чорнити ( кого-небудь)4) чорніти, ставати чорним5) проф. бойкотувати ( підприємство); заборонити членам профспілки роботу на якому-небудь підприємстві -
22 play
1. n1) гра; розвага; забава; манера гри2) спорт. комбінація; боротьба, бій3) азартна гра4) жарт5) п'єса, вистава, спектакль6) володіння, уміння користуватися (зброєю тощо)7) рух8) свобода, воля, простір9) дія, діяльністьto bring into play — приводити в дію, надавати руху
11) тех. зазор; люфт; вільний хід13) діал. страйк; припинення роботи14) діал. канікули; вільний від занять час15) плескітfair play — гра за правилами; чесна гра; справедливість
foul play — нечесна гра; шахрайство, злочин
grandstand play — виступ, розрахований на ефект
play of words — базікання, фразерство
to make play — розм. діяти
2. v1) грати (ся), розважатися, пустувати; веселитися2) грати в азартні ігри3) жартувати4) фліртувати5) розм. розігрувати6) брати участь у грі; грати в щосьto play smb. for championship — грати з кимсь на звання чемпіона
7) робити хід (кидок)8) відбивати м'яч; подавати м'яч9) прикидатися, придурюватися10) робити, діятиto play false — зрадити, покинути в біді
11) грати на перегонах; бути гравцем13) ставити п'єсу; демонструвати фільм14) іти на екрані15) пурхати, гасати; танцювати16) бити (про струмінь)17) спрямовувати18) обстрілювати (on, upon)19) приводити в дію, запускати20) тех. мати люфт21) діал. страйкувати22) переливатися, мигтіти, грати23) приймати в гру24) підходити для гриplay around — розм. заводити любовну інтрижку; фліртувати
play away — програти, розтринькати
play down — применшувати, лестити; зафавати
play out — втрачати силу; дофати до кінця; закінчити; розмотувати; видихатися
play over — спорт. переграти
play up — підтримувати; старатися грати якомога краще
to play a trick on smb. — ошукати когось
to play ball — амер. співробітничати
to play fast and loose — діяти безвідповідально, бути ненадійним
to play hard — амер. поводитися нечесно (жорстоко)
to play it cool — амер. не виявляти емоцій
to play the devil (havoc, hell, the mischief) — сіяти паніку; спустошувати
* * *I [plei] n1) гра; забава; cпopт. манера, стиль гри, граfoul play — гра з порушенням правил; cпopт. комбінація; cпopт. боротьба; бій
2) азартна гра3) жартout of mere play — жартома; каламбур
4) п'єса, драма; вистава, спектакль5) володіння, уміння поводитися (зі зброєю, інструментом)6) рух7) переливи, гра (нaпp., кольорів)8) свобода, воля, простір (нaпp., почуттям)9) дія, діяльністьin full play — у розпалі; дії, поведінка ( у якій-небудь ситуації); гра
fair play — гра за правилами;; чесна гра; чесність; справедливість
foul play — нечесна гра; підла поведінка; обман; шахрайство
10) тк.; sing хід, черга, подача ( у грі)11) дiaл. страйк; канікули, вільний від занять час12) залицяння; весільний танець ( у самців)13) програвання (диску, платівки)14) "преса", висвітлення в пресі15) тex. зазор; гра, люфт, вільний хід; хитання (частини механізму, приладу)16) aвт. бовтанкаII [plei] v1) грати, гратися, бавитися; зіграти жарт; розіграти; ( with) жартувати; дуріти; каламбурити, обігравати значення слова; поводитися легковажно; ( with) фліртувати; залицятися, заводити любовну інтрижку; aвcтpaл. розігрувати2) грати ( у що-небудь), брати участь у грі3) робити хід, кидок; ходити (картою, шашкою); cпopт. відбивати, подавати м'яч; використовувати у грі, виставляти, заявляти ( гравця); вводити у гру ( гравця)4) прикидатися; чинити, діяти ( яким-небудь чином); нацьковувати один на одного; розглядати6) грати в азартні ігри; бути гравцем; грати на тоталізаторі або на перегонах ( to play horses); робити ставки, ставити; грати ( на біржі)7) виконувати ( музичний твір); грати; виконувати, грати роль (тж. to play a; part); зніматися ( у фільмі); брати участь, грати ( у виставі)8) грати ( на музичному інструменті); грати ( про музику або музичний інструмент); супроводжувати музикою9) давати виставу; виконувати п'єсу10) cл. гастролювати; refl, pass виконуватися; демонструвати ( фільм); іти (на екрані, у театрі); грати, працювати (про радіо, магнітофон)11) грати ( чим-небудь); вертіти ( що-небудь у руках)12) (on, upon) грати ( на чому-небудь), скористатися ( чим-небудь)13) порхати, носитися, танцювати; переливатися, грати; миготіти; тремтіти, тріпотіти14) бити ( про струмінь)15) (on, upon, over) направляти; стріляти16) приводити в дію, пускати ( play off)17) тex. мати люфт; хитатися18) дiaл. страйкувати; бути на канікулах20) cл. опікувати, захищати; співробітничати21) cпeц. поміщати, розміщати (статтю, фотографію) на певному місці (у газеті, журналі) -
23 антропологія філософська
АНТРОПОЛОГІЯ ФІЛОСОФСЬКА - в широкому розумінні - вчення про природу (сутність) людини; у вужчому - течія в західноєвропейській, переважно нім. філософії, що склалася у пер. пол. XX ст. А. ф. як спеціальна галузь започаткована працями Щелера і Плеснера (кін. 1920-х рр.). Її виникнення пов'язане з кризою класичних уявлень про людину та зі спалахом людинознавчих пошуків у кін. XIX - на поч. XX ст., із здобутками біології, психології, етології, медицини та інших наук, а також з передчуванням небаченої проблематизації людського чинника у наш час. Найближчі філософські передумови А. ф. - філософія життя Дильтпея та Ніцше, ідеї Фройда, феноменологія Гуссерля, натурфілософія Дриша; вона також увібрала біопсихологічні розробки Ікскюля, Келера, потому Болька, Портмана, Бейтендейка, Лоренца. Ознакою кризового стану класичного людинознавства Шелер вважав наявність на поч. XX ст. трьох різновидів уявлень: 1) греко-християнських (про Адама, Єву, творіння, рай, гріхопадіння); 2) греко-античних (самосвідомість людини вперше підноситься до поняття про особливий статус її у світі; в основі всього універсуму вбачають надлюдський розум, до котрого причетна людина - єдина з усіх істот); 3) природознавчих й генетично-психологічних уявлень (людина - достатньо пізній підсумок розвитку Землі, істота, котра різниться од попередніх форм тваринного світу тільки ступенем складності поєднання енергій і здатностей, які вже частково наявні раніше). Відсутність єдності між окресленими уявленнями спричинилася до спроби "на якнайширшій основі дати новий досвід філософських антропологій" (Шелер), наснажений пантеїстичним поглядом на людину як найдивовижнішу істоту, здатну трансцендувати себе, завдячуючи духові. Водночас дух розглядається як незвідний до філософської рефлексії. А. ф. притаманне прагнення осмислити укоріненість людини у світ та її якісну специфіку, яка розглядається у єдності органічних, душевно-емоційних, пізнавальних можливостей, культурних та соціальних імплікацій. Досліджуючи феноменологію органічних форм, Плеснер розглядає як визначальну сутнісну ознаку людини її ексцентричність: постійне хитання між необхідністю пошуків відсутньої рівноваги зі світом та намаганням усунути рівновагу, вже досягнуту в культурі й суспільному житті. За Геленом, людина відкрита світові через свою біологічну непристосованість, котра долається завдячуючи доцільній діяльності, створенню штучного середовища у вигляді культури та суспільних інститутів. Визначаючи людину як "творця й витвір культури", Ротхаккер і Ландман намагаються уникнути соціологічного редукціонізму в тлумаченні культури та людської сутності, визначаючи біопсихічні передумови моральності тощо. У руслі провідних ідей А. ф. формувались релігійна антропологія (Хенгстенберг, Гаммер, Ранер та ін.), педагогічна антропологія (Левіт, Гелен, Ротхакер та ін.), культурна антропологія (Ландман, Ротхакер та ін.), політична антропологія (Лемберг, Фюслайн, Риффель, Кальтенбрунер, Арендт, Рикер та ін.), історична антропологія ("нові французькі історики", близькі до школи "Анналів"), лінгвістична антропологія тощо. У кін. 60-х - на поч. 70-х рр. XX ст. у Мюнхені друкується фундаментальна п'ятитомна "Філософська антропологія сьогодні" (Больнов та ін.). 80-ті рр. позначено інтенсивною взаємодією А. ф. та герменевтики (7-томне видання "Нової антропології" під ред. Гадамера та Фогелера). Багато концепцій А. ф. (про органічну недостатність людини, ексцентричність, сублімативність, про деструктивність соціуму щодо природних підвалин людського буття та ін.) засвідчують її націленість на критичний перегляд класичних людинознавчих уявлень. Тяжіючи до багатьох "заперечних" (термін Шелера) посткласичних теорій людини, А. ф., на відміну від них, прагне водночас зберегти неперервність новоєвропейської світоглядної традиції, смисловими віхами якої стали, зокрема, антропологічне розмірковування, з одного боку, Канта, з іншого - Фоєрбаха. У Канта взаємопов'язані три зрізи антропознавства: теоретична антропологія (пізнання людини та її здатностей, передусім психічних), прагматична (пізнання людини в її практичних намірах та діях), моральна (розглядає людину в стосунку до всього, що та повинна створити, керуючись мудрістю, згідно з принципами метафізики моральних норм). Сучасні філософські антропологічні уявлення тяжіють до поєднання "позитивної" та "негативної" (заперечувальної) тенденції (остання особливо вияскравлена у Ніцше). Гайдеггер кваліфікує всю традиційну філософську гуманістику як вияв антропоцентричної зарозумілості людини, яка піднесла власне життя до "командного статусу всезагальної точки відліку", перетворила світ на "несвіт", зробила саму себе заручницею - засобом для втілення власних проектів панування над світом. Фуко показує, як на зміну бінарній антропологічній структурі класичної доби, елементами якої є істина й омана, приходить"тринарна структура" сучасної доби: людина, її безумство та її істина; він акцентує на когерентності антиномій антропологічної думки ("Історія безумства у класичну добу"). Логічним завершенням подібних тенденцій стала настанова Больнова щодо "сутності людини" як "відкритого питання": стикаючись із все новими виявами розмаїття сутнісних рис, ми не можемо достеменно знати, чи йдеться про певну їх сумірність, чи про непозабуту суперечність І. сторія філософсько-антропологічної думки в Україні позначена домінуванням ідеї про "вкоріненість людини у буття" ("сродність", "природовідповідність" у Сковороди). Ця ідея розгортається у взаємодію "внутрішньої" та "зовнішньої" людини. Проте переважання інтравертної світоглядної настанови "кордоцентричного персоналізму" постійно актуалізує питання про поєднання останнього з "Фавстовим началом" (Хвильовий, Юринець у 20-ті рр., антропологічний поворот 60-х рр., репрезентований школою Шинкарука). Філософсько-антропологічні розвідки Кульчицького (Мюнхен) наснажені спробою поєднати всі погляди на людину, які дає, побіч філософії, синтез природничих та гуманітарних наук, релігія та мистецьке відтворення "людського". Враховуючи кризовий стан сучасної культури, особливого значення для розмислу набуває питання про взаємодію близького до органічності шару "ендотимної підвалини" та близького до духовності шару "персональної надбудови". Слідуючи за Шелером, Кульчицький обстоює взаємодоповнюваність спроб "спіритоцентричного" та "біоцентричного" вивчення людини. Переваги цих спроб особливо унаочнюються при розгляді расово-психічних, геопсихічних, історичних, соціопсихічних, культурноморфічних та глибинно-психічних чинників, які зумовлюють характерологію укр. народу. Кульчицький акцентує на тому, що загальнолюдське існує у конкретних постатях національних чи епохальних (пов'язаних з історичною добою) типів, формування яких зумовлене національними та епохальними ("історично-часовими") психічними структурами.В. ТабачковськийФілософський енциклопедичний словник > антропологія філософська
-
24 Дьюї, Джон
Дьюї, Джон (1859, Барлінгтон - 1952) - амер. філософ, засновник філософії "інструменталізму". Освіту отримав у Вермонтському ун-ті. Викладав у Мічиганському та Колумбійському ун-тах. У Чикаго організував експериментальну початкову школу під опікою Департаменту філософії, в якій прагнув впровадити та перевірити розроблені ним ідеї в галузі філософії освіти. Виступав прихильником гегельянства, пізніше перейшов до його критики, зазнавши значного впливу психологічної теорії Джемса. Піддаючи критиці метафізичні спекулятивні конструкції, головна хиба яких, за Д., - гіпертрофування когнітивних функцій філософії ("панування інтелектуалістського погляду") - він запропонував нову модель філософії, характеризуючи її як "інструменталізм". Її призначення - забезпечити перехід від традиційних "проблем філософів" до вирішення "людських проблем" у річищі прагматизму. Філософія, згідно з Д., не повинна займатися побудовою інтелектуальних схем, натомість вона має культивувати себе як метод. Завдання останнього полягає у з'ясуванні природи людського досвіду, аналізі його складових, з тим, щоб найефективніше адаптувати світ до потреб індивіда, виявити шляхи корисних для нього стосунків з об'єктами довкілля. "Досвід" - центральна категорія філософії Д. - об'єднує всі форми і прояви життєдіяльності суб'єкта - сферу свідомого і несвідомого, фізичного і психічного. Він має два головних виміри: біологічно-генетичний та ціннісний; людина повинна пристосовуватися до середовища, щоб вижити, її ставлення до світу емоційно забарвлене, практично-ціннісне. В контексті ідей праґматизму та інструменталізму Д. інтерпретує проблему істини як родову назву для різних видів ціннісних суджень, застосовуваних у площині досвіду К. ритерієм істини виступає "операційна надійність", придатність для розв'язання проблеми; зрештою істина визначається як корисність. Тим самим проблема істини фактично замінюється проблемою цінності, набуває радикально ситуативного і суб'єктивістськи-екзистенційного сенсу ("філософія успіху") К. онцепція досвіду та істини створює засади для соціальної спрямованості філософії Д. в цілому. У її епіцентрі знаходиться людина, її турботи, потреби, пошуки, адже, згідно з Д.,. всі цінності перебувають не по той бік досвіду, а лише у ньому. Завдання філософії - вказати людям шлях до блага, забезпечити "вірний тип дії". Звідси - велика увага Д. до філософії освіти. У навчанні й вихованні чільне місце має належати не досягненню статичних, наперед заданих цілей, а процесу дослідження, змагання, творчості. Центральна ланка останнього - континуум "засіб - мета", у площині якого досягнуті цілі стають засобами для появи наступних; ідеї - інструменти для практичних цілеспрямованих дій. Свобода, за Д., полягає у здатності робити розумний вибір і діяти згідно з ним та особливостями власної самобутньої індивідуальності. Демократія є тим соціальним ладом, який спирається на свободу і створює можливості для розвитку творчого потенціалу індивіда. Демократично визначені ідеї соціальної педагогіки та прагматичної етики Д. у модернізованому вигляді використовуються і в наші Дні.[br]Осн. тв.: "Психологія" (1887); "Нариси з експериментальної логіки" (1916); "Реконструкція філософії" (1920); "Людська природа й поведінка" (1925); "Досвід і природа" (1925); "Вчитель і суспільство" (1937); "Досвід і освіта" (1938) та ін. -
25 об'єктивність
ОБ'ЄКТИВНІСТЬ - термін, що позначає відношення незалежності від суб'єкта, від суб'єктивного чинника. Доцільно розрізняти такі форми вияву 0.: онтологічну, гносеологічну, методологічну, професійну (певні види практичної діяльності, де суб'єкт реалізує ціннісне відношення). 1) В загальному випадку онтологічна О. - те, чому суб'єкт надає статусу дійсної (істинної) реальності, розглядає як "дійсно" (справді) існуюче, як деяке "суще", достовірний елемент своєї картини світу, тієї дійсності, що є для нього предметом пізнання, рефлексії або на яку спрямовано його практичну (життєву) діяльність. Онтологічна О. протиставляється всьому, що, за переконанням суб'єкта, лише "здається існуючим", що існує лише в думці, в уяві, в гадці, є лише витвором свідомості або має характер ілюзії. Розрізнення між онтологічною О. і тим, що належить до сфери "чистої суб'єктивності", неоднозначне, відносне, залежить від рівня і характеру його знань, ціннісних уподобань, від тих проблем, що їх вирішує суб'єкт, та від критеріїв "дійсно існуючого", які він схвалює. 2) В гносеологічному аспекті О. розкривається як визначальна риса людського знання, як характеристика істини, достовірних законів і теорій. Гносеологічну О. вбачають у тому, що зміст пізнання зумовлений предметом пізнання; не залежить від волі і бажання суб'єкта. Принцип гносеологічної О. стверджує, що у формі істини має місце збіг, узгодження мислення (думки) з тією дійсністю, яка є об'єктом пізнання і яка існує незалежно від пізнання ("класичне" поняття істини). Принцип гносеологічної О. утворює антитезу інструменталізму та релятивізму. 3) В методологічному аспекті О. виступає як принцип (норма) науково-пізнавальної діяльності, що виражає вимогу інтерсуб'єктивності опису наукового. О. як норма наукового дослідження означає настанову дотримання суб'єктом основних принципів науковості, зокрема вимоги доказовості й аргументованості наукових ідей, гіпотез, теорій. 4) О. як норма (принцип) професійної етики діє в тих сферах діяльності, де суб'єкт має справу з проблемними (альтернативними) ситуаціями, що стосуються оцінки людей та їхніх дій, відповідності їхньої поведінки певним нормам та вимогам. Йдеться про функції судді, арбітра, прокурора, адвоката, критика, експерта, тренера, вчителя, керівника, представника влади, члена вченої ради, конкурсної комісії і т.ін. Професійна О. означає здатність суб'єкта реалізувати у своїй професійній діяльності інтерсуб'єктивну позицію, тобто таку, що не залежить від його (або чиїхось) уподобань, емоцій, упередженої гадки, а визначена лише суттю, логікою справи і знаходиться у повній відповідності з суспільно інституалізованими нормами та стандартами (типу правових чи моральних норм). Порушення О. як норми професійної етики може набувати кримінального характеру, але зазвичай воно є проявом професійної некомпетентності.В. Свириденко
- 1
- 2
См. также в других словарях:
емоційний — а, е. 1) Який виражає емоції, насичений ними. || Який викликає емоції. •• Емоці/йна анестезі/я заціпеніння, зникнення емоцій, понижена чутливість до зовнішнього світу. Емоці/йна деприва/ція загальний термін для позначення будь якої ситуації, коли … Український тлумачний словник
почуття — я/, с. 1) Психічні й фізичні відчуття людини. 2) Здатність відчувати, сприймати навколишнє середовище. •• Шо/сте почуття/ здатність людини добре орієнтуватися в обставинах, інтуїтивно приймати правильні рішення. 3) із спол. що, мов, немов, ніби і … Український тлумачний словник
задишка — и, ж. Часте, утруднене дихання внаслідок хвороби, втоми, виснаження і т. ін. •• Гемі/чна зади/шка задишка, зумовлена гіпоксією дихального центру при порушенні транспортування кисню кров ю. Експірато/рна зади/шка задишка, яка характеризується… … Український тлумачний словник
тональність — ності, ж. 1) муз. Звуковисотне положення ладу. || Характерне звукове забарвлення, конкретна висота звуків гами, що визначається положенням головного тону. || Система висотних зв язків на основі консонансного тризвуку – мажор і мінор, яка… … Український тлумачний словник
сенситивність — ності, ж., спец. Властивість за знач. сенситивний; емоційна чутливість … Український тлумачний словник
травма — и, ж. Пошкодження тканин або органів тіла внаслідок удару, поранення, опіку тощо. || перев. з означ. психічний, душевний. Нервове потрясіння. •• Виробни/ча тра/вма травма, отримана людиною внаслідок впливу виробничих чинників. Побуто/ва тра/вма… … Український тлумачний словник
Яблоновская, Наталья Всеволодовна — Яблоновская Наталья Всеволодовна укр. Яблоновська Наталя Всеволодівна … Википедия
аменорея — ї, ж., мед. Відсутність менструацій протягом 6 місяців та більше. •• Гіпоталамі/чна аменоре/я аменорея, зумовлена розладом функції гіпоталамуса та зниженням секреції рилізинг факторів. Гіпофіза/рна аменоре/я аменорея, зумовлена ураженням гіпофіза … Український тлумачний словник
декларація — ї, ж. 1) Офіційна заява з приводу чогось, урочисте проголошення урядом, партією, з їздом і т. ін. яких небудь принципів, положень, а також документ, у якому вони викладені. •• Ми/тна деклара/ція заява особи до митниці про кількість вантажу, його… … Український тлумачний словник