дієздатність

1. n

1) сила; міць

2) потужність; енергія

3) продуктивність

4) тех. двигун, машина

5) могутність; влада, сила

6) можливість

7) розумова здібність; фізична здатність

8) право, повноваження

9) юр. довіра, довір'я

10) дієздатність

11) держава

12) розм. безліч, велика кількість

13) мат. степінь

14) опт. сила збільшення

15) релігійний екстаз

2. v

1) приводити в дію (в рух)

2) бути рушійним двигуном

3) обладнувати силовим двигуном

* * *

1) сила; міць

2) енергія; потужність

3) могутність, сила, влада

4) можливість

5) право, повноваження

6) держава

7) , дiaл. багато, велика кількість

8) мaт. степінь; порядок ( кривої)

9) oпт. сила збільшення; оптична сила

10) релігійний екстаз

1) сприймання, відчуття

2) здатність сприймати

3) усвідомлення, розуміння

4) уявлення (про щось)

5) проникливість, здатність розуміти

6) філос. перцепція

7) юр. збір

* * *

1) сприйняття; відчуття; здатність сприйняття

2) усвідомлення, розуміння; уявлення ( про що-небудь)

3) проникливість; здатність розуміння, збагнення ( чого-небудь)

4) фiлoc. перцепція

5) юp. збір

1. можливість, потенціал

2. здатність, компетенція

3. посада, становище, якість

4. номінальна потужність

5. правоздатність

- contractual capacity договірна правоздатність

- defence capacity обороноздатність (країни)

- defensive capacity обороноздатність (країни)

- detection capacity можливість виявлення

- first strike capacity потенціал першого обеззброюючого удару

- industrial capacity промисловий потенціал

- legal capacity правоздатність

- military capacity військовий потенціал

- nuclear capacity ядерний потенціал

- overkill capacity потенціал багаторазового знищення

- procedural capacity процесуальна правоздатність

- retaliatory capacity потенціал удару у відповідь

- treaty-making capacity договірна правоздатність

- to act in one's personal capacity діяти у неофіційному порядку; виступати як приватна особа

- to have the capacity володіти правоздатністю; мати право

- to retain defensive capacity зберегти обороноздатність

- to serve in one's personal capacity діяти у неофіційному порядку; виступати як приватна особа

- to speak in one's personal capacity виступати як приватна особа, виступати неофіційно

- to speak in one's representative capacity виступати офіційно в якості представника (держави, організації тощо)

- to work to capacity працювати на повну потужність

- capacity for action дієздатність

- in the capacity of ambassador як посол

- in advisory capacity

a) у дорадчому/ консультативному порядку

b) у якості радника

- in the consular capacity як консульська посадова особа

- in a consultative capacity з правом дорадчого голосу

- in one's individual capacity як приватна особа

- in official capacity

a) в офіційному порядку

b) в офіційній якості

- in one's personal capacity як приватна особа

- in private capacity приватно; в приватному порядку; неофіційно

- in unofficial capacity в неофіційному порядку; неофіційно

- in one's capacity as depositary of conventions як депозитарій конвенцій

- document certifying one's capacity документ, що засвідчує чиюсь посаду

- international capacity to act міжнародна дієздатність

1) життєвість, життєздатність

2) живучість

3) життєва сила; життєва основа

4) енергія, енергійність; жвавість

* * *

1) життєвість, життєздатність; живучість; vitality of seeds життєздатність насіння; the vitality of slang живучість сленгу; an artіfіcіal language has no vitality штучна мова недовговічна

2) жвавість; енергія, енергійність; іntense vitality кипуча енергія; full of vitality живий, енергійний; lackіng vitality млявий, пасивний; style devoіd of vitality бліда /невиразна/ мова

1) розрізнення; з'ясування відмінності

2) здатність розрізняти; проникливість

3) упередженість, небезсторонність

4) дискримінація, обмеження в правах; диференційований підхід; неоднакове ставлення

5) відмітна (характерна) ознака

* * *

1) розрізнення; встановлення розходження, відмінностей

2) здатність розрізняти; проникливість; розбірливість; cпeц. роздільна здатність (системи, пристрою)

3) пристрасть, упередженість, небезсторонність; дискримінація, обмеження в правах; cпeц. розпізнавання; дискримінація

СВІТОВІДНОШЕННЯ - наріжний концепт філософської гуманістики, зміст якого характеризує єдність людини зі світом, розмаїття їхніх об'єктивних зв'язків, особливості людського способу буття, смислову єдність і взаємоопосередкованість різних форм освоєння світу людиною, сфокусованих у її персональному універсумі, котрий обіймає розмаїття особистісних світів та способів самовизначення людини. С. репрезентує людську здатність упродовж усього життєвого шляху залишатись у стані спроможності щодо обставин власного життя. Серед трьох різновидів цінностей, котрі репрезентують смисложиттєву насиченість людського існування, - ціннісні витворення, переживання, ставлення, саме останні є домінантними (особливо у кризових ситуаціях). Вони випромінюють особистісну смислоспроможність суб'єкта С., яку і позначає укр. слово "ставлення". У філософському розумінні С. набуває людських ознак, завдячуючи взаємопов'язаності його діяльно-творчої та смислоціннісної визначеностей. Акцентуючи на здатності філософії осягати таку амбівалентність визначеностей С., Кант підкреслював, що філософія обіймає дві сфери, взаємодією котрих опікується, - природу й свободу, підпорядковуючи усе розмаїття людського самовиявлення "суттєвим цілям", але розглядаючи останні лише як засоби стосовно "найвищої цілі" - "все призначення людини". Спроби з'ясувати діяльно-творчу природу людського С. сягають ще давньофілософського розуміння терміна "відношення"; воно є антропоморфним, позаяк фіксує активність того, що відноситься, стосовно реального предмета відношення, а також стосовно змісту самого відношення. Аристотель виокремлює: 1) відношення того, що діє, до того, що зазнає дії (переважаючого - щодо переваженого); 2) відношення того, що діє, до змісту дії (вимірюючого - щодо міри, пізнаючого - щодо пізнання, сприймаючого - щодо сприймання). С. пов'язане із здатністю людини подвоювати світ на існуючий та належний (роблячи останній нормотворчим началом повсякденної життєдіяльності), а також із здатністю відділяти себе від своєї життєдіяльності. Тим самим людина виходить за межі наявного буття, проблематизує світ і спосіб свого існування в ньому, робить себе ініціюючим центром С. Завдяки цілепокладальній предметній і символотворчій діяльності вона формує світ олюдненої природи. Утвердження спроможності людини як суб'єкта С. - засаднича ідея новоєвропейської культури. Масштабність самовизначення такого суб'єкта втілює тріада "я знаю - я існую - я можу". Проте згодом ідеал "Фавстової людини" обертається переважанням раціонально-активних світоглядних настанов, екстравертної активності й відповідно - світоглядної зарозумілості істоти, котра прагне панувати над світом. Екологічна й відповідно антропологічна криза сьогодення надзвичайно загострюють питання про С., засноване не на стратегії панування, підкорення, підпорядкування, а на стратегії взаємності ("партнерства").

СВОБОДА ВОЛІ - здатність суб'єкта вільно визначати сутнісні підстави власного водіння; своєрідна похідна від волі загалом, що уможливлює моральноетичну значущість останньої. Філософська проблема С. в. висуває питання не про те, як людині "дати волю" власній волі (що можна вважати лише однією з граничних її інтерпретацій), а про завбачувану в людині здатність бути вільною від примусовості власної волі і, отже, свободно й відповідально обирати власні мотиви і цінності і, зрештою, власне діюче "Я". Аналітичний інтерес до проблеми С. в. проходить крізь усю історію філософії, від софістів і Сократа до таких напрямів філософської думки XX ст., як персоналізм, екзистенціалізм, сучасна філософія релігії та ін. Проблема С. в. не заторкує можливості реалізації самої дії суб'єкта на підставі наявного волевияву; йдеться лише про самий цей волевияв і його внутрішні підстави. Цілком очевидно, що людина, яка не є свободною відносно власного воління, нездатна й відповідати за свої дії, не є їхнім "автором", що підриває основи людської духовності й моралі. Тим часом визнання С. в. пов'язане з цілою низкою філософських проблем, серед яких: загроза "дурної" безконечності при розгляді граничних підстав "боління самої волі"; обмеженість антитези індетермінізму і фаталізму для осмислення ситуації, в якій ідеться саме про подолання "фатальної" приреченості волі на самореалізацію; необхідність суміщення концепції самототожності суб'єкта (без чого годі говорити про його самовизначення) і концепції дистанціювання "Я" обираючого від "Я" як предмета вибору (поза якою в даному контексті поняття "свобода" втрачає свій сенс). У царині теології до цього додається ще специфічна проблематика поєднання людської С. в. й божественної предестинації (див. Августин), теодицеї та ін С. правжня С. в. як здатність людини обирати власне воління передбачає не байдужість до конкретного змісту останнього (т. зв. liberum arbitrium indifferentiae), а глибину й багатомірність самої людської суб'єктивності.

1) липкість, клейкість

2) псих. здатність до асоціювання

* * *

1) клейкість, липкість; адгезійна здатність

2) пcиx. здатність до асоціювання

n біол.

здатність розмножуватися; здатність давати здорове потомство

* * *

n; біол.

1) пружність; еластичність

2) здатність швидко відновлювати фізичні й душевні сили; життєрадісність

* * *

1) = resilience I

2) здатність швидко відновлювати фізичні е душевні сили; життєздатність; життєрадісність

1. ком. коефіцієнт корисної дії (ККД); коефіцієнт використання; 2. вир. продуктивність; ефективність; 3. кадр. виконання норм виробітку

1. показник, що встановлює відношення кількості використаної робочої сили, матеріалу тощо до обсягу виробництва; ♦ під показником ефективності розуміють здатність підприємства, організації і т. д. найефективніше використовувати свої ресурси (resources), щоб одержати максимальний дохід (return); до показників ефективності (efficiency ratios) належать, напр.: середній період сплати дебіторської заборгованості (average collection period); оборотність запасів (inventory turnover); коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (debtors turnover ratio); 2. виробництво продукції (output) з найменшими витратами (cost); 3. здатність менеджменту (management²), робітників (employee) та іншого персоналу (personnel) виконати задовільну норму виробітку

═════════■═════════

allocative efficiency ефективність розподілу ресурсів; average efficiency середня продуктивність • середній коефіцієнт корисної дії; commercial efficiency промисловий коефіцієнт корисної дії; consumption efficiency ефективність споживання; cost efficiency ефективність витрат; dynamic efficiency динамічна ефективність; economic efficiency економічна ефективність; energy efficiency ефективність використання енергії; enterprise efficiency ефективність підприємства; exact efficiency точне значення коефіцієнта корисної дії; fuel efficiency ефективність використання пального; high efficiency високий коефіцієнт корисної дії • висока продуктивність; increased efficiency підвищена продуктивність; industrial efficiency економічна ефективність промислового виробництва • промисловий коефіцієнт корисної дії; intertemporal efficiency міжчасова ефективність; labour efficiency продуктивність робочої сили; low efficiency низький коефіцієнт корисної дії • низька продуктивність; machine efficiency ефективність механізму; manufacturing efficiency ефективність виробництва; market efficiency ефективність ринку; maximum efficiency максимальна продуктивність; mean efficiency середній коефіцієнт корисної дії • середня продуктивність; net efficiency чистий коефіцієнт корисної дії; operational efficiency операційна ефективність; optimum efficiency оптимальна ефективність; peak efficiency максимальна ефективність; performance efficiency рівень продуктивності; preference efficiency ефективність переваги; production efficiency ефективність виробництва; purchasing efficiency ефективність закупівлі; resource use efficiency ефективність виробництва • ефективність використання ресурсів; staff efficiency ефективність персоналу; statistical efficiency статистична ефективність; technical efficiency технічна ефективність; technological efficiency технологічна ефективність; working efficiency продуктивність • потужність

═════════□═════════

efficiency in consumption ефективність у споживанні; efficiency in distribution ефективність у розподілі; efficiency in production ефективність у виробництві; efficiency of investments ефективність капіталовкладення; efficiency of labour продуктивність робочої сили; efficiency of payments ефективність здійснення платежів; efficiency of production ефективність виробництва; marginal efficiency of capital гранична ефективність капіталу; marginal efficiency of investment гранична ефективність капіталовкладення; to improve efficiency поліпшувати/ поліпшити продуктивність • поліпшувати/поліпшити ефективність; to increase efficiency збільшувати/збільшити продуктивність • збільшувати/збільшити ефективність; to obtain maximum efficiency досягати/досягнути максимальної продуктивності; to raise efficiency підвищувати/підвищити продуктивність; to reduce efficiency зменшувати/зменшити продуктивність • зменшувати/зменшити ефективність

efficiency¹:: efficiency ratios; efficiency¹ ‡ efficiency ratios (384)

пор. effectiveness

* * *

поглинальна здатність, поглинальність; здатність усмоктуватися

* * *

КАТЕГОРІЇ (грецьк. κατηγορία, від κατηγορεω - висловлювати) - найбільш загальні поняття тієї чи тієї галузі знання, філософії науки, що слугують для "скорочення" досвіду, знаходження предметних відношень, розчленування і синтезу дійсності. Зміст і функції К. були встановлені в працях Аристотеля, Канта, Гегеля. Аристотель розумів під К. родові висловлювання про буття, "а оскільки одні висловлювання позначають суть речі, другі - якість, інші - кількість, інші - відношення, інші - дію або сприйняття, інші - "де", інші - "коли", то відповідно з кожним із них ті самі значення має і буття". Перелічуючи К., Аристотель вдається до розділового "або": "Зі сказаного без будь-якого зв'язку кожне позначає або сутність, або "скільки", або "яке" і таким чином перебирає десять відомих К. В його тлумаченні К. - це висловлювання, які відбивають такі загальні (родові) властивості буття, за допомогою яких воно членується в мові і знанні на рубрики, що не зводяться одна до одної. Кант дослідив іншу функцію К.: він визначив їх як розсудкові апріорні поняття, які об'єднують, синтезують матеріал чуттєвості. Вони є гранично загальними "поняттями про предмет взагалі". Кант подав "таблицю К." дещо інакшу, ніжу Аристотеля: в ній відсутня К. сутності (бо сутність він вважав непізнаваною), простору і часу (вважав їх формами споглядання, а не поняттями); вдосконалено рубрику К. відношення, куди входять субстанція і акциденція, причина і дія, взаємодія; введено К. модальності (можливість - неможливість, існування - неіснування, необхідність - випадковість); до того ж, на першому місці у нього стоять не К. якості (реальність, заперечення, обмеження), як у Аристотеля, а К. кількості (єдність, множинність, цілокупність). Ці особливості кантівської таблиці К. пояснюються як властивостями його філософського вчення, так і розвитком математики і природознавства в Новий час. Гегель приписував К. обидві функції. У відомій тезі "категорія покладає буття у деякій визначеності як у границі" наочно виражена розчленувальна, рубрикаційна природа К. В той же час він наголошував їх синтетичний характер. При цьому синтез він витлумачував дещо інакше, ніж Кант. Гегель вважав, що не лише в науці, а й у житті користуються К.: тут вони постають як скорочення для виразу однорідних явищ, речей, подій, видів діяльності (війна, народ, море, тварина, Бог, любов і т. ін.), і як засоби для визначення і знаходження предметних відношень (причинність, взаємодія тощо). К. спочатку формуються несвідомо - в людській діяльності і відкладаються в мові. Свідомо їх досліджують філософи Н. а мовний характер К. переважно орієнтується західна філософія XX ст. В логічному позитивізмі (Карнап, Нейрат) К. розглядаються не як форми мислення чи свідомості, а як мовні структури; в аналітичній філософії (Строссон, Кернер та ін.) К. вважаються засоби і форми розчленування, класифікації речей і явищ, закладених у природній мові. В екзистенціалізмі замість традиційних К. мислення досліджені К. життя: турбота, страх, знеособленість (Man), гранична ситуація, екзистенція та трансценденція і т.ін., які постали як філософсько-антропологічні феномени - за їх складом і за тлумаченням притаманних їм функцій. Філософсько-антропологічний зміст К. відкривається у трьох напрямах. По-перше, без зазначених функцій К. людина не може оволодіти світом, а отже, неможливим було б і її життя. По-друге, філософські К. як найбільш загальні відбивають докорінну особливість людини, що відрізняє її від тварини, - здатність виходити за межі будь-якого конечного, обмеженого утворення, навіть за межі всього обмеженого разом, коли весь світ постає як наслідок якоїсь духовної істоти (Бога), абсолютної ідеї. В традиційній філософії така здатність позначалася К. безконечного, абсолютного, в сучасній - К. трансценденції. Конечне і безконечне раніше розглядалися як властивості речей, але вони ще більше - властивості людини, її свідомості, мислення, універсальної діяльності. По-третє, членування і поєднання дійсності в кінцевому підсумку веде до аналізу і синтезу найбільших, суттєвих відмінностей - протилежностей, таких як мислення і буття, конечне і безконечне, відносне і абсолютне, свобода і необхідність, існуюче і належне, дійсність та ідеал тощо. Суперечності цих К. кожна епоха, покоління, людина вирішують по-своєму, і єдино правильного їх вирішення немає, бо вони виражають певні (в т.ч. протилежні) позиції людини в світі, в житті, в свідомості. Сукупність таких протиріч становить основні питання (чи проблеми) і філософії, і людини - як її суб'єкта й об'єкта. Основним предметом сучасної філософії безпосередньо стала людина, а отже, і всі К. філософії мають перш за все антропологічний зміст.

ПРАКТИКА ( від грецьк. πρακτικά - справа, діяльність, учинок) - поняття, що характеризує особливий різновияв активності людського світовідношення, філософське витлумачення котрого тяжіє або до універсалізму (коли П. поєднує учинково-моральнісні, пізнавальні та етичні характеристики), або до локалізації чуттєво-матеріального (що спричиняє занижену оцінку П.). Спробу поєднати окреслені характеристики П. здійснив марксизм, де чуттєво-предметна, цілепокладальна діяльність суспільної людини з освоєння й перетворення природних та соціальних сил постає як предметна основа формування людини, онтологічний стимул розвитку її творчо-духовних здатностей, у т.ч. й пізнання. Самовідособлення людини серед сущого у процесі антропосоціогенезу обертається згодом тяжінням до експансії у довколишню дійсність, котра сприймається переважно як об'єкт людських зазіхань Д. аному типові світовідношення притаманний антропоцентризм, який супроводжується гіперактивізмом і титанізмом, прагненням до щобільшого панування над Землею (зокрема, завдячуючи прогресуючій технізації). Через надмірне протиставлення суб'єкта об'єктові П. є найбільш концентрованим втіленням здатності суспільної людини до виокремлення з природи, граничним виявом якого стали "сутнісна безпритульність новоєвропейської людини" (Гайдеггер) та глобально-екологічні проблеми сучасності С. пробами осягнути цю суперечливість П. просякнуто багато різновидів посткласичної західної філософії (уявлення про практичну зумовленість інтелекту Вергсона та прагматистів; про "інерціальні" властивості П. - Сартра та представників Франкфуртської школи; про кризу новоєвропейського гуманізму - Ніцше, Гайдеггера, Фуко та ін.; про самовичерпаність антропоцентризму - Гьосле, Ионаса тощо). Ще німецькою класичною філософією зафіксовано таку фундаментальну рису П., як здатність поєднувати всезагальність та безпосередність світовідношення. Вона визначає форму, притаманну практичній життєдіяльності людини. Але людинокреативний потенціал її залежить од змістовного наповнення - від взаємодії різних складових предметного змісту П. Цей зміст не є тотожним ні матеріально-речовинним компонентам трудової діяльності, ні уречевленим виявам суспільних відносин Н. езвідний він також і до матеріально-перетворювальних властивостей світовідношення. У найзагальнішому виявленні він концентрує смислову націленість останнього. Під "знаряддєвістю", у руслі котрої світ постає перед суб'єктом життєдіяльності лише як засіб, розуміється одвічна комунікативність предметного змісту Π. - здатність універсалізувати будь-який знаряддєвий вплив на довколишню дійсність, доводячи його до рівня всезагального способу предметно-матеріального освоєння людиною світу. Отже, комунікативність є тим шаром предметного змісту П., котрий уможливлює тип раціональності людського ставлення до світу, коли останній стає не тільки об'єктом маніпуляцій з боку діючого суб'єкта, а й самоцінністю, що має бути не лише перетворена відповідно до устремлінь суб'єкта світовідношення, а й освоєна людиною. Таким ідеалом новоєвропейського гуманізму наснажені найбільш масштабні філософські уявлення про П., предметний зміст якої сягає сфери свідомості, самосвідомості, а отже, духовного забезпечення практичної життєдіяльності людини. Розузгодженість між перетворенням та освоєнням світу - чи не найфундаментальніша колізія П. Концентрований вияв її - гіперактивістська зорієнтованість світовідношення, деградація останнього до "знаряддювання", коли нехтують самоцінністю різновидів буття, що потрапили в орбіту людських зазіхань. Із поступом техногенізації світовідношення "знаряддювання" підминає під себе і матеріально-предметну діяльність, і міжлюдські взаємини, і пізнавальну активність, спрямовуючи її на убезпечення всевладдя людини. Остання, зрештою, і сама стає знаряддям власного панування, "засобом для втілення власних проектів" (Гайдеггер) В. ідчуттям того, що не інструментальність (маніпулятивність), а комунікативність є осердям предметного змісту справді людського ставлення до світу, наснажений інтенсивний розвиток західноєвропейської філософської думки 60 - 70-х рр. Погляд на комунікативність як на останнє підґрунтя і свідомості, і пізнання, і суспільного буття, і екзистенції пов'язаний із протиставленням двох визначальних типів раціональності: "інструментальної" та "комунікативної" - діалогічної, націленої на тотальне взаєморозуміння, убезпечуване досвідом особистої причетності суб'єкта світовідношення до унікальних форм життя (Вебер, Апель, Габермас, Бубер, Больнов).

1) здібність; уміння; здатність; спритність

2) pl обдарованість, здібності, талант

3) ком. платоспроможність

4) юр. компетенція; правоздатність

* * *

1) здатність, спроможність, можливість ( зробити що-небудь)

2) здібність, спритність; кваліфікація, уміння; часто pl здібність; талант; дар, обдарованість to be possessed of great ability бути обдарованим

3) кому. платоспроможність ( ability to pay)

4) юp. правоздатність, компетенція

1) компетентність

2) уміння, вправність, спроможність

3) достаток, добре матеріальне становище

4) юр. компетенція, правомочність, правоздатність

* * *

1) уміння, здатність; компетентність

2) статок

3) юp. компетенція, правомочність, правоздатність, дієздатність

4) компетенція

5) лiнгв. знання законів мови (тж. linguistic competence)

6) гeoл. потужність, ємність ( потоку)

7) бioл. компетентність, мутантність мікроорганізмів

1) придатність; відповідність

2) пристосованість; здатність; підготовленість

3) доречність

4) витривалість; натренованість; добрий стан здоров'я

* * *

1) придатність, відповідність; пристосованість, здатність, підготовленість; доречність

2) витривалість, натренованість

абсорбційна (убирна, поглинальна) здатність

* * *

1) поглинальна, абсорбційна здатність; поглинальність

2) фiз. поглинальна здатність

1. n

1) носіння

2) народження на світ

3) плодоношення; стадія (здатність до) плодоносіння

4) плоди, урожай

5) поведінка, манера триматися

6) постава; виправка

7) терпіння, витримка

8) ставлення, відношення; аспект, бік, сторона; підхід

9) значення

10) pl напрям, орієнтація

11) підшипник

12) опора, точка опори

2. adj

1) несучий; опорний

2) що народжує

3) плодоносний

4) терплячий

5) долаючий (труднощі)

* * *

1) носіння

2) народження

3) плодоносіння; стадія або здатність плодоносіння

4) поведінка, манера триматися; постава

5) терпіння; витримка

6) відношення, аспект, сторона; підхід

7) часто pl; cпeц. напрямок, орієнтація; курс або напрямок по компасу, азимут, пеленг, румб

8) мop. місце розташування корабля

9) підшипник

10) опора, точка опори, опорна поверхня

11) гipн. простягання ( пласта або рудного тіла)

12) гepaльд. фігура ( на гербі)

1) несучий, який несе

2) cпeц. несучий; опорний

3) який породжує, народжує

4) плодоносний

1) мінливість; несталість; непостійність

2) здатність (можливість) змінитися

* * *

1) непостійність, мінливість; нестійкість, рухливість

2) здатність змінитися

3) тex. можливість заміни ( деталі); замінність