-
1 дым
1) дим (р. -му) (мн. ч. - дими и димове (Л. Укр.), ум. димок, димонько), курево, курява. [Чи не пожар, де? бо он курево яке! Бачу, над клунею чорна-чорна курява: догадавсь - підпалили (Звин.)]. Обратиться в дым, рассеяться, исчезнуть, как дым - здиміти, здимнити, димом здиміти [Пропав, як здимів. Десь іздимів з хати (Рудан.). Димом здимів пан голодний (Рудан.)], піти димом, здимчитися. [Після його смерти все його добро і здимчилось]. Подойти дымом - придиміти, підійти димом. Подошедший дымом - придимлений. [Каша придиміла или придимлена (пахнет дымом). Жито димом підійшло, як пожежа була (Г. Барв.)]. Дым коромыслом - гармидер, буча. Клубы дыма - клуби диму, (густые) бовдури (Фр.). Дым клубами - дим кужелем, дим клубочеться. Дым столбом - дим стовпом. Дым валит - дим бухає, шугає, (провинц.) нутрить. [А дим з вікна так і нутрить];2) хата, двір (р. двору), (стар.) дим. [Здерли по двацять грошей з дима]. Земляной дым, бот. - см. Дымянка.* * *дим, -ув \дым — у дим; (шум, гам) гарми́дер, -у, бу́ча, веремі́я, ша́рварок, -рку
-
2 дым
-
3 дым
-
4 дым
сирий, вологий СБ, О, К; дым топрах сира земля О. -
5 дым
дим -
6 дымҗа
сируватий СЛ. -
7 дым
дим, -му -
8 дым
-
9 древесный дым
деревни́й дим -
10 отводить дым
відво́дити дим, відвести́ дим -
11 угольный дым
вугі́льний дим -
12 древесный дым
деревни́й дим -
13 отводить дым
відво́дити дим, відвести́ дим -
14 угольный дым
вугі́льний дим -
15 Омрачительный
дым пыль) тьмарний (дим, порох). -
16 каждый
1) (всякий, все) кожний, кожен, (диал.) кождий, (всякий) усякий, усяк, (без обозн. лица) кожне, кожде, усяке. [Тільки товариша мого кожен міг-би впізнати (Коцюб.). Кожда квітка кидала йому одну перлу під ноги (Самійл.). Сяду з челяддю обідати - кожне од мене ніс верне (Коцюб.). Всяк його слухати йшов (Л. Укр.). Їх ім'я всяке тепер знає і не треба їх тут наменовувати (Грінч.)]. На -дую душу приходится - на кожного припадає. -дый, кто (сделает это) - кожне, що (це вчинить). -дый без исключения - кожнісінький, кождісінький, кожне без ви(й)нятку. [Поновляв я в своїй пам'яті аж до найменшої дрібниці, аж до кожнісінького слівця (Крим.)]. На -дом шагу - на кожнім кроці; що не крок, (то)… С - дого (по раскладке) - від душі. [На сході постановили: покупити машину в Київі, а гроші на це зібрати од душі (Звин.)];2) (и тот и другой и третий, каждый следующий) кожний, кожен, кождий. [Один чоловік нараяв їй іти до кожного (судді) додому (Квітка). У кождій палі угорі дірка продовбана (Квітка)]. -дого десятого (пороть) - що-десятого (бити, сікти). дый из нас - кожний (кожне) з нас. Календарь на -дый месяц - календар на кожний (кожен) місяць. На -дые два, три (приходится) - що два, що три, то й… [Що п'ять верстов, то й коршомка (Рудан.)]. На -дый (что ни… то и) - що… то. [Що байрак, то й козак (Приказка)]. При -дом выезде - при кожнім виїзді. -дые пять станций буфет - що п'ять станцій буфет; буфет - що (кожні) п'ять станцій. С -дым разом (чем далее) - де-далі, чим-раз. [Де-далі все трудніше і трудніше ставало знайти якусь роботу (Коцюб.)];3) (в обознач. времени) кожний, кожен, кождий, що; а) именит., вин. и твор. пад. (-дый, -дую, -дым) передаётся через род. или именит. п. (кожен, кожного, кожної) или «що» с род. или именит. п. [Кожної неділі ходили в гості (Ніков.). Кожних чверть (що-чверть) години нюхав табаку (Херсонщ.). Що- день божий довбе ребра (Шевч.) Чуже поле поливають що-дня і що-ночі (Шевч.). Тужу-ж я тужу що-день, що-година (Чуб.)]. -дый раз, час, день, вечер, месяц, год - що-разу, що-раз, раз-у-раз, (постоянно) усе, (ежечасно) що-година, що-години, що-дня, що-день, день-у- день, день-при-день, що-вечір, що-вечора, що-місяця, що-рік, що-року. -дую ночь, минуту, неделю - що-ночи, що-тижня, що-хвалини. -дым летом - кожного літа, що-літа, що-літо. -дое утро, воскресенье - що-ранку, кожного ранку, кожен ранок, що-неділі, що-неділя; б) вин. пад. с предлогом «в», «через» (-дый, -дую) и твор. пад. с предл. «с» передаётся род. пад. с предл. «за» или род. без предлога от «кожний» или «що» с род. или именит. падежём. [За кожної доби бували катастрофи (Ніков.). Кожної хвилини я готовий (Крим.) Кожних пів- години. До церкви ходив що-другої неділі (Стеф.)]. В -дую среду (приходите) - кожної середи (приходьте). В -дую минуту - кожної хвилини, (гал.) в кождій хвилі. Через -дый понедельник - що-другого понеділка. С -дым годом - що-рік, що-року, що-году, від року в рік. С -дой минутой - що-хвилина. С -дым разом (хуже) - що-раз (то гірше), чим-раз (гірше), (за) кожного разу (все гірше).* * *ко́жний, кратк. ф. ко́жен, -жна, -жне, усилит. кожні́сінький; ( всякий) уся́кий; (в сочетании с существительными, преим. обозначающими отрезок времени, обычно передаётся наречием с первой составной частью що...)\каждый ую весну́ — щовесни́, ко́жної весни́, ко́жну весну́
\каждыйые два дня — що два дні, ко́жні два дні
-
17 молодой
1) молодий (в песнях также молод). -до-зелено - молоде-зелене, молоде-розумом не дійшле. -дой человек - молодий юнак (-ка), парубок (-бка), (фамил.) молодько (-ка), молодан (-на), молодяк (-ка), парубчина, козачина. [Наїхали старости, й молодик за ними (Шевч.)]. Скажите, пожалуйста, -дой человек - скажіть, будь ласка, молодче (юначе, паничу). -дая женщина - молода жінка. -дые люди - молоді люди, люди молодого віку, молодята (-дят). Побыть -дым (холостым) человеком - помолодикувати, молодиком пожити. -дые годы, лета - молоді літа, молодий вік, (поэт.) молодощі (-щів и -щей). [І нащо літа молоді марно по світу розсіватимеш? (М. Вовч.). Не тратьмо надії в літа молодії (Л. Укр.)]. В -дых летах - см. Молодость (В -сти) и Лето 3. Быть -дым, в -дых летах - бути молодим, молодіти. [Мені вже самотному та й не молодіти (Гліб.)]. Дважды -дому не бывать - двічі молодим не бути, двічі не молодіти. Он (был) моложе меня - він (був) молодший за мене (від мене, проти мене), ніж (як) я. В нашей семье он был моложе меня - у нашій родині (сім'ї) він був підо мною. [У батьків моїх була велика сім'я: два брати і сестра - старші за мене, та ще підо мною три сестри (Кониськ.)]. Годами он старее меня, но по службе моложе - на роки він старший на (від, проти) мене, але на службі він підо мною. Самый -дой - наймолодший, що-наймолодший. -лод летами, да стар делами - віком молодий, та розумом старий; хоч і молодий ще, а старечий розум має (Номис). Из -дых да ранний - мале курча, та вже летюче. Умом -лод - розумом недійшлий, хлоп'ячого розуму. Он человек уже не -дой - він чоловік уже не молодий (літній), не молодого (не першого) віку, поважного віку, не перволіток (-тка). Казаться (более) -дым, -дою - см. Молодо. -дой месяц - молодик, новик, новак (-ка), молодий (новий) місяць. [Зійшов місяць, ще й новик (Чуб. V)]. -дые побеги (дерева) - молоді пагони (пагінки, парости, паростки), молоде пагіння, памолодь (-ди). -дое дерево (с неотверд. корой) - молоде (свидувате) дерево. -дое вино, пиво - молоде вино, пиво;2) -дой, -дая, -дые (жених и невеста) - молодий, молода, молоді, молодята; срв. Молодожён. [Вік вам довгий і розум добрий, красні молодята! (М. Вовч.)].* * *1) прил. молоди́й\молодой челове́к — а) (о юноше, холостом мужчине) па́рубок, -бка, юна́к, -а, молоди́й чолові́к, коза́к, -а, молоде́ць, -дця́; молоди́к, -а; диал. ле́ґінь, -ґеня; б) (обращение к юноше - зват.) па́рубче, юна́че, хло́пче, молоди́й чолові́че, коза́че, моло́дче
2) в знач. сущ. молоди́й, -о́го -
18 дымить
1) (испускать дым) (стр. зал.) - диміти (-млю, -миш; пр. вр. димів, -іла), (сов.) надиміти, куріти (-рю, -риш; пр. вр. курів, -іло), (сов.) накуріти; (о лампе) чадіти, начадіти. [Піч димить. Дрова почали диміти. Таке то паливо кляте: тільки курить. Дрова куріли (сов. накуріли)]. Лампа дымит - лямпа чадить (коптит); (производить дым) (действит. зал.) димити (-млю, димиш; пр. вр. димив, -ила), (сов.) надимити, курити (-рю, куриш; пр. вр. курив, -ила), (сов.) накурити. [Кинь люльку! Не дими! - Чого ти в кімнаті жарівнею димиш?]. -мить трубкой, папиросой - пихкати, пахкати, попих(к)увати [Позакурювали махоркою, ходять, пихкають (Тесл.). Попих(к)ують із люльок]; сов. в. - надимити, накурити;2) (выкуривать, подкуривать) викурювати [Викурювати лиса, гадюку = дымить лису, змею], підкурювати [Підкурювати бджіл = дымить пчёл]; сов. в. - викурити, підкурити. [Ой, одрізала да русої коси, козака підкурила].* * * -
19 коромысло
1) коромисло, (редко) коромисел (-сла), (гал.) весло. -сло водоносное - коромисло. -сло весов - вагове коромисло, коромисло у вазі, бугай (-гая) (Сл. Ум.). -сло колодца - см. Журавель 2. -сло колокола - коромисло в дзвоні. Дым -слом - гармидер (-ру), буча. Поднять весь дом -слом - збити (зняти, зчинити, скоїти) бучу (ґвалт, веремію, шарварок), справити гармидер. Пошёл дым -слом - зчинилася (збилася, знялася, скоїлася) буча (веремія, содома), піднявся гармидер;2) см. Стрекоза.* * *1) коро́мисло; диал. весло2) ( колодезный журавль) диал. жураве́ль, -вля́3) энтом. коро́мисло -
20 отводить
техн., несов. отводи́ть, сов. отвестивідво́дити, відвести́; ( отклонять) відхиля́ти, відхили́ти- отводить дым
- отводить тепло
См. также в других словарях:
дым — дым/ … Морфемно-орфографический словарь
ДЫМ — муж. летучее вещество, отделяющееся при горении тела; улетающие остатки горючего тела, при разложении его на воздухе, огнем. | Очаг; | курево; | дом, изба, двор; | семья или тягло. С дыму по деньге на большой очаг станет. Нет дыму без огня. Нет… … Толковый словарь Даля
дым — сущ., м., употр. часто Морфология: (нет) чего? дыма и дыму, чему? дыму, (вижу) что? дым, чем? дымом, о чём? о дыме и в дыму; мн. что? дымы, (нет) чего? дымов, чему? дымам, (вижу) что? дымы, чем? дымами, о чём? о дымах 1. Дым состоит из газа и… … Толковый словарь Дмитриева
ДЫМ — а ( у), предл. о дыме, в дыму; мн. дымы; м. 1. Совокупность мелких твёрдых частиц и газообразных продуктов, выделяющихся в воздух при сгорании чего л. Из трубы валит д. Клубы дыма над пожарищем. Табачный д. Пороховой д. * И дым Отечества нам… … Энциклопедический словарь
ДЫМ — ДЫМ, дыма, муж. 1. только ед. Летучие продукты горения с мелкими летящими частицами угля. Над костром подымался дым. Из трубы валит дым. 2. Жилье, отдельный дом (ист.). Платить дань или подать с дыма. ❖ Дым коромыслом (разг.) шум, гам, беспорядок … Толковый словарь Ушакова
ДЫМ — группа Виктора Троегубова, одного из основателей Крематория , появилась на свет после того, как в результате творческих и личных разногласий, достигших своего пика в конце 1987 года, Виктор покинул родной коллектив. В Крематории Троегубов и… … Русский рок. Малая энциклопедия
ДЫМ — ДЫМ, а ( у), пред. о дыме, в дыму, мн. дымы, ов и (высок.) дымы, ов, муж. Поднимающиеся вверх серые клубы летучие продукты горения. Густой д. Нет дыма без огня (посл. о том, что всякий слух на чём то основан, не случаен). Д. отечества (перен.: о… … Толковый словарь Ожегова
дым — См. суета рассеиваться дымом... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. дым чад, дымок, дымище, смрад, обман чувств, химера, суета, смог, мираж, дымина, иллюзия, призрак, фимиам,… … Словарь синонимов
ДЫМ — ДЫМ, продукт неполного сгорания топлива, состоит из очень мелких угольных и зольных частиц, газов и паров и имеет большое сан. значение. Состав Д. колеблется в зависимости от вида топлива и способа его сжигания. В фабричном Д. могут содержаться… … Большая медицинская энциклопедия
Дым — древнейшая окладная единица на Руси в 9 18 веках, отождествлялся с одним хозяйством (двор, очаг). Размеры налога варьировали в зависимости от количества тяглецов. На Руси дым был основной единицей обложения примерно до 14 15 веков. С введением… … Политология. Словарь.
дым — Дым коромыслом (разг.) шум, гам, беспорядок. В парламенте шел дым коромыслом. И дым отечества нам сладок и приятен мы легко прощаем, извиняем недостатки родной страны, близкой среды [ставший пословицей стих из Горя от ума рибоедова,… … Фразеологический словарь русского языка
