Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

должность+(

  • 21 градоначальник

    1) міський начальник,
    2) (должность) градоначальник.
    * * *
    градонача́льник

    Русско-украинский словарь > градоначальник

  • 22 дьячок

    дьяк (церк. причетн.) дяк, дячок (ув. дячило, соб. дяківство) [Наїхало до попа того дяківства та попівства повен двір]. Жена дьяка - дячиха. Ребёнок дьяка - дяченя. Сын дьяка - дяченко (прит. пр. дяченків). Дочь дьяка - дяківна (прит. пр. дяківнин). Звание, должность дьяка - дяківство, дякування. Помощник дьяка - піддячий (р. -чого). Дьячок и учитель церк. школы - (устар.) кондяк, бакаляр (р. -ра).
    * * *
    церк.
    дяк, -а, дячо́к, -чка́

    Русско-украинский словарь > дьячок

  • 23 замещать

    заместить
    1) (заменять) заступати, заступити кого. [Як я поїду, то мене помічник заступатиме. А на господарстві заступити мене нікому (Мова)]. Приглашённый (на время) -тить кого-либо - запроханий на заступника, (неоффиц.) проханий. [Я титар не справжній, а проханий (Харківщ.)]. -щён кто кем - заступив хто кого;
    2) -ть (должность) - обсаджувати, обсадити, заміщати, замістити посаду, (о мн.) пообсаджувати, позаміщати (посади). [Там усі посади обсаджують (заміщають) своїми родичами та приятелями]. Все должности -щены - усі посади обсаджено, заміщено. Замещённый - заступлений; обсаджений, заміщений.
    * * *
    несов.; сов. - замест`ить
    1) заміща́ти, замісти́ти, -міщу́, -мі́стиш
    2) ( заменять собой) заміня́ти и замі́нювати, заміни́ти, -міню́, -мі́ниш и мног. позаміня́ти и позамі́нювати; (занимать место кого-л.) заступа́ти, заступи́ти, -ступлю́, -сту́пиш
    3) (несов.: временно исполнять чьи-л. обязанности) заступа́ти, заміща́ти

    Русско-украинский словарь > замещать

  • 24 замещаться

    заместиться обсаджуватися, заміщатися; бути обсадженим, заміщеним. Должность -ется немедленно - посаду заміщають негайно.
    * * *
    1) заміща́тися
    2) заміня́тися, замі́нюватися, -нюється; заступа́тися

    Русско-украинский словарь > замещаться

  • 25 звание

    1) (сословие) стан (-ну), звання, (состояние) стать (-ти). [Козацького стану люди (Н.-Лев.). Ось дикий феодал - тепер капіталіст, ось давній фарисей - в професорському стані (Ворон.). З жадної статі у москалі беруть: з міщанської, з мужичої, з панської, з купецької, з духовної статі (Васильк. п.). Звання козацьке, а життя собацьке (Номис)];
    2) (должность, чин) ступінь (-пеня), становище;
    3) (сан) гідність, достойність (-ности). -ние сотника, атамана, архимандрита, консула, дворянина и т. п. - сотенство, отаманство, архімандритство, консульство, шляхетство и т. д. Почётные -ния - почесні звання, гонори (-рів);
    4) (подобие) натяма, знак (-ку). [Так збив чоботи, що тільки натяма зосталась (Ковелечч.)]. -ния нет - і сліду (знаку, заводу) нема, і звання нема.
    * * *
    звання́, ти́тул, -у; ( сословный разряд) стан, -у

    \звание ние профе́ссора — звання́ профе́сора

    Русско-украинский словарь > звание

  • 26 кандидат

    1) а) (претендент) кандидат на кого, на що, до чого. [Кандидат на голову правління]. -дат в политехникум, в партшколу - кандидат до політехнікуму, до партшколи. - дат на судебную должность - кандидат на судову посаду, (в стаже) стажист. -дат на премию - кандидат на премію, на нагороду; б) (запасный член коллегии) кандидат до кого. [Обрано п'ятьох членів сільради та трьох кандидатів до них]. Выступать -том - кандидувати на кого, на що. [Я не кандидую на секретаря (Крим.)]. Намечать, называть, выставлять -тов - намічати, називати, виставляти кандидатів;
    2) (учен. ст.) кандидат (якоїсь науки). -дат юридических наук - кандидат права.
    * * *
    кандида́т

    Русско-украинский словарь > кандидат

  • 27 лёгкий

    и -гок
    1) легкий (-ка, -ке). [Паляниця легка, добре випечена (Звин.)]. -кий как перо легкий як пір'їна, легкий як пух. -кий груз, багаж - легкий вантаж, багаж. -кий мусор, горн. - штиб (-бу). -кая почва - легкий ґрунт, перегній (-ною); пухка земля. Да будет ему земля -ка! (о покойнике) - хай йому земля пером! Нехай йому земля легка! Легко йому лежати, пером землю держати (Номис). -кая кавалерия - легка кіннота. -кое войско - легке військо. -кая атлетика - легка атлетика. -кое орудие - легка гармата. -кое ружьё - легка рушниця;
    2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легкий, легенький, невеликий, невеличкий, незначний. -кая проседь - легенька сивина. С -кою проседью - сивуватий, підсивий, шпакуватий. -кие морщины - легенькі (неглибокі) зморшки. -кий ветерок - легенький вітерець, (зефир) легіт (-готу). [У віконце вливається легіт майовий (Л. Укр.)]. -кий порыв ветра - легенький подув (подих) вітру. -кий дымок - легенький, ріденький димок (-мку). -кий морозец - легенький (невеличкий, маленький) морозець. -кий туман, -кая тучка - легкий (легенький) туман, легка (ріденька, прозора) хмарка. [Над долинами стоїть сизий, легкий туман (Неч.-Лев.)]. -кое наказание - неважка (легка) кара. -кая вина - неважка провина. -кий вздох, стон - легеньке зідхання, легенький стогін. -кий смех послышался среди публики - тихий (легенький) сміх почувся серед публіки. -кая улыбка - легенька усмішка. -кий стук, шум - тихий стукіт (гомін). -кий сон - легкий, некріпкий сон. У него -кий сон - він некріпко (нетвердо, чутко, чуйно) спить. -кое движение - легкий (легенький, незначний) рух. С -кою иронией - з легкою (легенькою) іронією. На её лице вспыхнула -кая краска - обличчя в неї (їй) трохи зашарілося (спалахнуло легеньким рум'янцем). -кая поступь, -кий шаг - легка хода. -кий огонь - повільний (легкий) огонь. -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана - легкий біль, легка хороба (застуда, втома, рана). -кий озноб, жар - легкий (невеличкий) мороз (жар). У него -кий озноб, жар - його трохи морозить, у його маленький (невеличкий) жар. -кие роды - неважке (легке) родиво, неважкі (легкі) родини (зап. пологи). -кое лекарство - делікатні (м'які) ліки. Слабит -ко и нежно - проносить м'яко й делікатно. -кие средства, меры - м'які засоби (заходи). -кий характер - м'яка (нетяжка, несувора, лагідна) вдача. -кое сердце - м'яке серце. -кий табак - легкий (неміцний, панський) тютюн. -кое вино, пиво - неміцне (легке) вино, пиво. -кий раствор - неміцний розчин. -кий напиток - легкий напій. -кий запах - легкий, тонкий пах (дух). -кие духи, ароматы - легкі (неміцні) пахощі;
    3) (необременительный) легкий, необтяжливий, невтяжливий, (о пище: удобоваримый) легкостравний, стравний. [Хліб глевкий, на зуби легкий (Номис)]. -кая должность, -кие обязанности - легка (невтяжлива) посада, необтяжливі обов'язки. -кий труд - легка праця, (осудительно) легкий хліб. Зарабатывать -ким трудом - заробляти легкою роботою, легкобитом. [Сіяти грішми, що заробляв я легкобитом (Кониськ.)]. -кий хлеб - легкий (незагорьований) хліб. -кая жизнь - легке життя, життя в достатках, в розкошах, легкий хліб. Он привык к -кой жизни - він звик до легкого життя, до легкого хліба, він логкобитом вік звікував (Кониськ.). -кий обед, завтрак, ужин - легка (стравна, делікатна) їжа, легка страва, легкий (делікатний) обід (сніданок), легка (делікатна) вечеря; срвн. Тонкий. -кая закуска - легка (легенька) перекуска. -кий воздух - легке, рідке повітря; свіже повітря;
    4) (нетрудный) легкий, неважкий, (простой) простий, немудрий. -кое дело - легка (немудра, неважка) справа (робота). -кое ли дело! - легко сказати! то не жарт! -кое для понимания изложение, доказательство - виклад, доказ зрозумілий, (иногда) розумний. -кая фраза, задача - легке речення, завдання. -кий слог - легка мова. Этот писатель отличается -ким слогом - у цього письменника легка мова, видко легку мову. -кий стих - легкий вірш. -кий экзамен, -кое испытание - легкий іспит. -кий танец - легкий (неважкий) танець (-нця). Он упивался -ким успехом - він п'янів з легкого успіху. -кая добыча - легка здобич;
    5) (весёлый) легкий, легенький, веселий, (поверхностный) поверховний, побіжний, легкобіжний, (ветреный) полегкий. -кая жизнь - легке (безжурне) життя. -кая шутка - легенький жарт. -кая радость, -кое настроение - безхмарна радість, безхмарний настрій. -кое отношение к своим обязанностям - легковаження своїми обов'язками. -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. - побіжне (поверховне, поглибоке) знання чогось (справи, предмету), мала тяма в чомусь. -кий ум - неглибокий (легкобіжний) розум. -кое увлечение - легкобіжне (скороминуще, неглибоке) захоплення. Чувство женское -ко - жіноче почуття полегке (неглибоке, непостійне). -кий характер - неглибока вдача; м'яка (лагідна) вдача. -кий человек - неглибока (легкодумна) людина, полегка людина. -кий взгляд на вещи - поверховне (легковажне) ставлення до справ. -кое обращение в обществе - вільне, невимушене поводження в товаристві. С ним -ко и горе - з ним і лихо не страшне. -кие движения - легкі, вільні (невимушені) рухи. -кий голос - вільний (плавкий) голос. -кая музыка - легка (неповажна) музика. -кое чтение, -кая литература - легке читання, легка лектура; (изящная) красне письменство; (эротическ.) лектура (письменство) про кохання, еротична лектура, еротичне письменство;
    6) (легкомысленный, ветренный) полегкий, легковажний, легкодумний. -кого поведения девица - полегка дівчина, дівчина легких звичаїв. Искательница, любительница -ких приключений - охоча до легких романтичних пригод, охоча легко поромансувати, романсова авантурниця. -кие нравы - полегкі, вільні звичаї. Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона - п'єса (твір, музика) легкого змісту, тону;
    7) (быстрый, расторопный) легкий, швидкий, прудкий, меткий, жвавий, моторний. [Ота смілива, метка Катря (М. Вовч.). Жвавий, як рибка в річці (Номис)]. -кий на ногу - швидкий (прудкий, легкий) на ноги. -кий на подъём - рухливий, ворушкий. -кий на ходу - (о машине) легкий у роботі, (об экипаже колесн.) легкий, розкотистий, котючий, бігкий, (о санях, лодке) легкий, плавкий; срвн. Легкоходный. [Легкий човен (Полт.)]. -кий на кулак (драчливый) - битливий, швидкий на кулак (до бійки). -кий на руку (удачливый) - легкий на руку. С -кой руки - з легкої руки. [З щирого серця та з легкої руки дідусь дарував (Кониськ.)]. Он -гок на руку - у його легка рука, він добрий на почин. [Кароокий чоловік - добрий на почин (Мирг.)]. Делать на -кую руку - робити абияк (на спіх, на швидку руку, на швидку руч). Работа на -кую руку - швидка робота. [Швидкої роботи ніхто не хвалить (Номис)]. -кий на слёзы - тонкосльозий, (сущ.) тонкослізка. -кий на язык - а) язикатий, слизькоязикий; б) говіркий, балакучий, балакливий. -гок на помине - про вовка помовка, а вовк і в хату (Приказка). -кая кисть - легкий пензель (-зля);
    8) (негромоздкий, стройный) легкий, стрункий. -кая колокольня, беседка, колонна - легка (струнка) дзвіниця, альтанка, колона. -кие украшения - легкі оздоби. Более -кий, наиболее -кий - легший, найлегший и т. д. [Але Олеся була легша на скоки (Н.-Лев.)]. Становиться более -ким - см. Легчать. Довольно -кий - досить легкий, легенький и т. д. - см. Лёгонький.
    * * *
    легки́й и ле́гкий

    лёгкая рука́ у кого́ — легка́ рука́ в ко́го, легки́й на ру́ку хто

    с лёгкой руки́ чьей — з легко́ї руки́ чиє́ї

    Русско-украинский словарь > лёгкий

  • 28 лекарство

    I. 1) (звание, должность) лікарство;
    2) (пребывание в этой должности) лікарювання.
    II. лік (-ку), (чаще во множ. ч.) ліки (-ків), (редко) ліка (-ки), (стар.) лікарство. [Як дасть Бог на вік, то найдеться й лік (Номис). Як ножем пробито, то знайдуться ліки (Пісня)]. -ва (мн. ч.) - ліки (р. ліків, (редко) лік). [Хто здоров, той ліків не потребує (Номис). Накупив усяких лік, щоб зуби не боліли (Звин.)]. -во от чего, против чего - ліки (лік, ліка) на що, проти чого. [Ліки на пропасницю (проти пропасниці) (Київщ.). В пісні на всяку отруту є лік (Л. Укр.). Подай-но вина! На похмілля найкращая ліка воно (Крим.)]. Народное -ство - народні ліки, народній спосіб на що. Внутреннее -ство - внутрішні ліки. Наружное, местное -ство - зовнішні, місцеві ліки. Дать больному -ство - дати слабому, х(в)орому ліків. -ство подействовало хорошо - ліки добре подіяли на кого, ліки добре допомогли кому, мали добру силу для кого.
    * * *
    I лек`арство
    лі́ки, -ків, редко лік, -у

    лека́рства — мн. лі́ки

    II л`екарство
    лікарюва́ння

    Русско-украинский словарь > лекарство

  • 29 менять

    менивать
    1) (обменивать) міняти, (редко мінити), обмінювати, замінювати кого, що на кого, на що, вимінювати, (променивать) промінювати, (с презрит. оттенком) менжувати що на що. [Ану, свату! міняй стару на носату (Приказка). Розумне діло - на цяцьки батькові гроші менжувати! (Мирний)]. -нять деньги - міняти гроші. [Не буду я міняти цих грошей (Мирний)]. -нять должность, религию и т. п. - міняти посаду, віру и т. п. [Міняють чотири рази віру (Грінч.)]. -нять сорочку, бельё - міняти сорочку (сорочки), білизну (шмаття), брати сорочки, білизну (шмаття), змінюватися (сов. змінитися) в чисту сорочку. [Він у мене що-неділі сорочки бере (Звин.). Пішов додому шмаття брати (Липовеч.). Нема сорочки, щоб змінитися (Звин.)]. -нять ухо на ухо - міняти так на так, (зап.) віть на віть, мінятися токма;
    2) (изменять) міняти, зміняти и змінювати що на що, у що, відміняти, відмінювати, (переменять) переміняти и перемінювати що на що, (переиначивать) переинач[кш]увати що. [Сонце бродить поміж камінням, міняючи бистро сум тіней на радість блиску (Коцюб.)]. -нять взгляды - міняти (зміняти и -ювати) погляди. - нять тон - зміняти тон. [Заговорив, змінюючи начальницький тон (Крим.)]. -нять цвет - зміняти колір, перефарбовуватися. [Тюремні стіни перефарбовуються, вищають (Васильч.)]. Это -няет дело - це міняє справу; це инша річ (справа).
    * * *
    міня́ти; ( изменять) змі́нювати, зміня́ти; ( обменивать) обмі́нювати

    Русско-украинский словарь > менять

  • 30 местечко

    I. 1) містечко, місцина, місцинка, місциночка, містина, містинка, містиночка, містонько; срв. Место 1. [Снігом містечко прикрило, де нам щастя усміхнулось (Манж.). Серед крислатих кущів обібрали вони собі місцину (Коцюб.). Добряча містина отам на леваді: чи бач яка трава! (Харківщ.)]. Іди тепер матінко, од мене, - нема в мене містонька для тебе (Грінч. III)]. Укромное -ко - затишне містечко, затишна місцинка, затишок (-шку); (закоулок) закуток (-тку), закамарок (-рка); (для прятанья) (с)хованка, (с)хованочка. [Піймав котик мишку та з'їв у затишку (Дит. пісня)];
    2) (должность) посадка, містечко. Доходное, тёплое, хлебное -ко - поживна (тепла) посад(к)а, тепленьке містечко. [Я рвався геть од теплої посади (Крим.)].
    II. Местечко (населённый пункт) - містечко. [Покинувши свого чоловіка, опинилась раптом з великого города у глухому містечку (Коцюб.)].
    * * *
    I уменьш.-ласк.
    1) місте́чко, місци́нка, місти́нка; ( побольше) місци́на, місти́на
    2) місте́чко; поса́дка
    II
    ( населённый пункт) місте́чко

    Русско-украинский словарь > местечко

  • 31 надлежащий

    прлг. належний, (правильный, подходящий, настоящий) слушний, (соответствующий) відповідний, (нужный) потрібний, (дельный) путящий. [Коли цю всю працю буде зроблено, я з неї в належній мірі скористуюся (Грінч.). Вінчання, учиненого проти його волі, він не визнав за слушне (Ор. Левиц.). До плуга треба слушного погонича, щоб проворний був (Борзенщ.). Не знайшов відповідних та влучних аргументів (Рада.)]. В - щее время - в належну годину, належної години, слушного часу, у слушний час. [Сю пиху замишляв збити султанові слушного часу (Куліш)]. -щее доказательство - належний довід (-воду), -ний доказ (-зу). -щая цена - відповідна (належна, справедлива) ціна. -щим образом, по -му - як слід, як треба, як годиться, як належить, належно, слушно, гаразд, до діла, до ладу, до пуття, путяще. [Всю працю буде як треба зроблено (Грінч.). Сам ти гаразд не тямиш, що робиш (Комар.). Аби було все до діла зроблено (Канівщ.)]. Он имеет -щий возраст, чтобы занять оту должность - він дійшов потрібних (відповідних) літ, щоб обійняти цю посаду. Дети не имеют -щего ухода - діти не мають належного (відповідного, путящого) догляду. [Діти зосталися без путящого догляду (Грінч.)]. Оказывать кому -щее почтение - віддавати кому належну честь (шану, пошану). Принимать, принять -щие меры - вживати, вжити належних (відповідних) заходів.
    * * *
    нале́жний; (правильный, подходящий) слушний; ( соответствующий) відпові́дний; ( нужный) потрі́бний

    \надлежащий им о́бразом (способом) — нале́жно, як нале́жить, нале́жним чи́ном, по-нале́жному; ( как следует) як слід; ( как надо) як тре́ба

    Русско-украинский словарь > надлежащий

  • 32 назначение

    1) (обозначение, отмечание чего) визначання, визначування, зазначання, зазначування, на[по]значання, на[по]значування, відзначання, відзначування, оконч. визначення, зазначення и зазначіння, на[по]значе[і]ння, відзначе[і]ння чого;
    2) (определение чего кому, чему, для кого, для чего, на что) призначання, призначування, визначання; визначування, приділяння чого кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що; (оконч. и результат действия) призначення и призначіння, визначення, приділення и придіління, приділ (-лу). [Кожна година в нього мала своє призначення (Коцюб.)]. -ние награды - призначання (призначення) нагороди. -ние наказания - визначання (визначення), призначання (призначення) кари. -ние срока - призначання (призначення), визначання (визначення) терміну (строку, речінця). -ние цены - визначання (визначення) ціни. Дать -ние чему - призначити (приділити) що куди, до чого, на що, дати призначення (приділ) чому. Дать совсем другое -ние чему - дати зовсім инше призначення чому, призначити що на зовсім инше. [Дав зовсім инше призначення тому закладові (Ор. Левиц.)]. Доставить письмо по -нию - приставити (віддати, принести, привезти) листа, кому (куди) призначено. Не доходит по -нию - не доходить, куди призначено (шутл. куди націлено). [Його увага, здається, не доходить, куди її націлено (Короленко)]. По месту -ния - до призначеного місця, куди призначено. Отправиться к месту своего -ния - поїхати (піти, вирядитися), куди призначено (до призначеного місця). Станция -ния - станція призначення;
    3) (на должность, для исполн. обязанности) призначання, настановляння, настановлювання, наставляння кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяння кого за кого, (гал.) іменування кого ким, на яку посаду; (оконч. и результат действия) призначе[і]ння, (только оконч.) настановлення, настанова, наставлення, приділе[і]ння; (только куда, кому, к кому) надавання, оконч. надання кого куди, кому, до кого. [Почув про призначення його на голову комісії (Київ). Читаєш здебільшого (по газетах) у відділі нових призначень «Трупов, Дьяков…» (Н. Рада)]. -ние на вакантное место - призначання (призначення), настановляння (настановлення, настанова) на вільну посаду. Получить -ние - дістати (одержати) призначення, бути призначеним (настановленим). Состоялось -ние его на службу - його призначено (настановлено) на посаду;
    4) (человека на земле) призначення. [Довідується про своє місце й призначення в житті (Грінч.). Задумався про те, яке призначення в людини (Крим.). Чоловіче, подумай про своє високе призначення (Наш)].
    * * *
    1) ( действие) призна́чення, (неоконч.) призна́чання; ви́значення, (неоконч.) визнача́ння; призна́чення, (неоконч.) признача́ння; наставляння
    2) (распоряжение, постановление; основная функция чего-л., цель) призна́чення

    испо́льзовать (переда́ть, посла́ть) по \назначение нию — ви́користати (переда́ти, посла́ти) за призна́ченням

    ме́сто \назначение ния — місце призна́чення

    Русско-украинский словарь > назначение

  • 33 насаживать

    насадить
    I. 1) см. Насаждать;
    2) см. II. Насаживать 2;
    3) (надевать что на что) насаджувати, насадити, (набивать) набивати, набити, (на остриё, на макушку) настромлювати, настромити, наштрикувати, наштрикнути, натикати, наткнути, (о мног.) понасаджувати, понабивати, понастромлювати, понаштрикувати, понатикати що на що; (кирпичным боем, строит.) загружати и загружувати, загрузити ще. [Насадив сокиру на топорище (Сл. Ум.). Набити сокиру на держално (Київщ.). Настромили на віху його козацькую головку (Котл.). Наштрикнув картоплину на ціпок (Сл. Гр.). Наткнути хробака на гачок (вудки) (Канівщ.)];
    4) (пришивать) пришивати, пришити, (нашивать) нашивати, нашити, (о мног.) попришивати що до чого, понашивати що на що. -дить пуговицы - попришивати ґудзики до чого. Насаженный -
    1) насаджений, понасаджуваний; набитий, понабиваний; настромлений, понастромлюваний, наштрикнутий, наткнутий;
    2) пришитий, попришиваний; нашитий, понашиваний. -ться -
    1) насаджуватися, насадитися, понасаджуватися; бути насаджуваним, насадженим, понасаджуваним и т. п.;
    2) см. Наседать;
    3) (вдоволь, сов.) насаджатися, насадитися, насадовитися.
    II. Насаживать, насажать -
    1) (растений) насаджувати, насадити, насаджати, понасаджувати чого; срв. Насаждать 1;
    2) (во множестве кого) насаджувати, саджати и садити, насадити, понасаджувати, садовити, насадовити кого. [Насадовила гостей, що сісти не можна (Сл. Гр.)]. -жать в тюрьму кого - насадити, насаджати, понасаджувати насадовити, вкинути, закинути, повкидати, позакидати у в'язницю кого. -жать кур на яйца - попідсипати курей (квочок). -ть рыбы в садок - напускати, напустити, понапускати риби в кіш (в саж, в саджал[в]ку);
    3) оселяти и оселювати, оселити, пооселювати, осаджувати, осадити, саджати, посадити, поосаджувати кого; срв. Поселять;
    4) -жать кого во что, на должность - понастановлювати и понастановляти, попризначати кого ким и на кого, за кого;
    5) -жать заплат, пуговиц - понашивати (понаставляти) латок, пона[попри]шивати ґудзиків. -жать мушек - поналіплювати мушок. -жать хлеба в печь - насаджати (повсаджувати) хліба в піч. Насаженный -
    1) насаджений, понасаджуваний;
    2) насаджений, насадовлений, понасаджуваний; вкинутий, закинутий, повкиданий, позакиданий; напущений;
    3) оселений, осаджений, пооселюваний, посаджений, поосаджуваний;
    4) понастановлюваний, попризначуваний;
    5) понашиваний, попришиваний; поналіплюваний. - ться -
    1) насаджуватися, бути насаджуваним, насадженим, понасаджуваним и т. п.;
    2) (вдоволь: сажая растенья, усаживая кого; сов.) насаджатися, насадитися, насадовитися.
    * * *
    несов.; сов. - насад`ить
    1) наса́джувати насади́ти, -саджу́, -са́диш и насаджа́ти и мног. понаса́джувати; сов. насадови́ти, -довлю́, -до́виш
    2) (надевать, надвигать) наса́джувати, насади́ти и мног. понаса́джувати; ( на остриё) настро́млювати, -люю, -люєш, настроми́ти, -стромлю́, -стро́миш и мног. понастро́млювати и понастромля́ти, натика́ти, наткну́ти и мног. понатика́ти, наштри́кувати, наштрикну́ти
    3) портн. пришива́ти, приши́ти, -ши́ю, -ши́єш и мног. попришива́ти, несов. сади́ти

    Русско-украинский словарь > насаживать

  • 34 наседать

    насесть
    1) (садиться во множестве) насідати, насісти, (о мног.) понасідати; (о пыли и т. п.) насідати, осідати, осісти, налягати, налягти, (налипать: о грязи, снеге) налипати, налипнути, наліплюватися, наліпитися, (во мног. местах) понасідати, наосідати, поналягати, поналипати, поналіплюватися. [До його сизокрилі орли налітали, в головах насідали (К. Старина). Скільки їх (панів), - жмінька, а гляди, як насіли землі на груди (Коцюб.)];
    2) на кого - напосідати, напосісти, насідати, насісти на кого и (реже) кого, наполягати, наполягти, напирати, наперти на кого, (нападать) напосідатися, напосістися на кого; срв. Налегать 2. [Де-далі дужче напосідав цар на хана (Леонт.). Редактори напосідали на мене, прохаючи оддати їм повість (Крим.). Я таки на його напосяду, то він оддасть (Миргор.). Дома насів жінку, чому не йшла боронити (Свидниц.). Якби-що він твердо сказав, що не дасть свого писання, то тато не дуже був-би й наполягав на його (Крим.). Так і напосівсь (на його): не держи кучером Антона, та й не держи! (Кониськ.)];
    3) (поступать на должность) сідати, сісти на посаді, вступати, вступити на посаду.
    * * *
    несов.; сов. - нас`есть
    1) насіда́ти, насі́сти, -ся́ду, -ся́деш
    2) (перен. налегать) насіда́ти, насі́сти; напосіда́ти, напосі́сти; ( приставать) напосіда́тися, напосі́стися, -ся́дуся, -ся́дешся

    Русско-украинский словарь > наседать

  • 35 неважный

    1) (не имеющий значения) незначний, (реже) неважливий, неважний, (маловажный) малозначний, маловажний. [Поставили на порядок денний кілька незначних питань (Київ). По ділу я неважному (Виннич.)]. -ная должность - незначна посада. -ное знакомство - незначна знайомість. -ная особа - невеликої руки (незначна) людина. -ная птица (ирон.) - невелике цабе, невелика маця (моція);
    2) (не особенно хороший) незначний; (незамысловатый) немудрий, (плохой) плохий, аби-який, такий собі, (плоховатый) поганенький, плохенький. [З його митець незначний (Крим.). Немудрий мур (Франко). Цього року плохий хліб (Звин.). Політниця з тебе аби-яка (Л. Укр.). Поганенький крам (Київщ.)].
    * * *
    1) ( несущественный) неважли́вий, абияки́й; ( незначительный) незначни́й; ( мелкий) дрібни́й

    \неважныйое де́ло — неважли́ва (дрібна) спра́ва

    \неважныйый вопро́с — неважли́ве (незначне́) пита́ння

    2) ( не вполне хороший) пога́ний; погане́нький

    \неважныйое здоро́вье — погане́ньке здоро́в'я

    Русско-украинский словарь > неважный

  • 36 невидный

    1) (скрытый от глаз) невидний. [Поїдеш далі, - побачиш невидний звідси ліс (Брацл.)]. Киев отсюда -ден - Київа звідси не видно (не видко, не бачити);
    2) (незаметный) непомітний. Наша работа -ная - наша праця (робота) непомітна;
    3) (незначительный) незначний, (невыдающийся) невидатний. -ная должность - незначна посада. -ный человек - невидатна (незначна) людина;
    4) (неказистый) непоказний, (невзрачный) миршавий. [Непоказний він із себе (Мова)].
    * * *
    1) неви́дний; ( невидимый) неви́димий и невиди́мий, незри́мий; ( незаметный) непомі́тний
    2) ( незначительный) незначни́й, неви́дний; ( не выдающийся) невизначний, невидатни́й

    \невидныйая до́лжность — невидатна́ (невизначна́, незначна́, неви́дна) поса́да

    3) ( невзрачный на вид) непока́зний

    \невидныйый из себя́ — непоказни́й з се́бе (з ви́ду)

    Русско-украинский словарь > невидный

  • 37 нестроевой

    1) воен. - немуштровий. -вая должность - немуштрова посада. -вая команда - немуштрова команда. -вой солдат - немуштровий солдат;
    2) (о лесе) небудівельний, небудівний. -вой лес - небудівельне (небудівне) дерево.
    * * *
    I воен.
    невда́тний до військо́вої слу́жби
    II
    ( о лесе) небудіве́льний

    Русско-украинский словарь > нестроевой

  • 38 низший

    нижчий. -шая геодезия - нижча геодезія. -шая должность - нижча посада. -ший начальник - нижчий начальник.
    * * *
    ни́жчий

    Русско-украинский словарь > низший

  • 39 общественный

    1) громадський, громадянський, суспільний. -ная жизнь - громадське (суспільне) життя. -ное движение - громадський рух. -ная польза - громадська (суспільна) користь. -ное мнение - громадська (суспільна) думка. -ная должность - громадський (суспільний) уряд. -ное имущество - добро громадське. -ное положение - громадське (суспільне) становище. -ная обязанность - громадська (громадянська) повинність;
    2) (принадлежащий обществу) громадський. [Громадська земля. Громадські гроші].
    * * *
    1) суспі́льний, грома́дський
    2) (принадлежащий обществу, коллективный; связанный с обслуживанием общества) грома́дський, суспі́льний
    3) ( общительный) товари́ський; ( компанейский) компані́йський

    Русско-украинский словарь > общественный

  • 40 определение

    чего
    1) означування, (оконч.) означення, визначування, визначення, визнака, вияснювання, вияснення. [Означення сили таланту. Визначення часу (платні, кари). Вияснювання нового розуміння]. Научное -ние - наукове означення. -ние денег на расходы - визначування (призначування) грошей на трати;
    2) -ние на должность - призначення на посаду. -ние в школу - віддавання до школи. -ние (суда) - вирок, декрет, рішенець (-нця).
    * * *
    1) ( действие) ви́значення, визнача́ння; окре́слення, окре́слювання; призна́чення, признача́ння; ухва́лення, постано́влення, ухва́лювання, постановля́ння; ви́значення, визнача́ння; призна́чення, приді́лення, признача́ння; улаштува́ння, улашто́вування; відда́ння и віддання́, віддава́ння
    2) (формулировка) ви́значення
    3) юр. ухва́ла, постано́ва
    4) грам. озна́чення
    5) мат. озна́чення, ви́значення

    Русско-украинский словарь > определение

Страницы

См. также в других словарях:

  • ДОЛЖНОСТЬ — Историко семантический анализ открывает элементы внутреннего, смыслового «заимствования» или приспособления к чужому языку во многих русских словах, которые не только по внешности ничем не отличаются или от славянизмов, или от исконно русских… …   История слов

  • должность — Занятие, место, пост, служба, звание; синекура. Исправлять, занимать должность. Состоять на службе. Быть не у дел. Ваканции как раз открыты . Гриб. .. Ср …   Словарь синонимов

  • ДОЛЖНОСТЬ — ДОЛЖНОСТЬ, должности, мн. должности, должностей, жен. (офиц.). Служебное место в учреждении или предприятии, связанное с исполнением определенных обязанностей. Штатная должность. Вступить в должность секретаря. Выгодная должность. Временно… …   Толковый словарь Ушакова

  • ДОЛЖНОСТЬ — Мы любим не человека, а его свойства. Не будем же издеваться над теми, кто требует, чтобы его уважали за чины и должности, ибо мы всегда любим человека за свойства, полученные им в недолгое владение. Блез Паскаль Человеку легче казаться достойным …   Сводная энциклопедия афоризмов

  • Должность — см. Государственная должность; Муниципальная должность; Реестр государственных должностей …   Энциклопедия права

  • ДОЛЖНОСТЬ — ДОЛЖНОСТЬ, и, мн. и, ей, жен. Служебная обязанность, служебное место. Д. директора. Штатная д. Делать что н. по должности (исполняя обязанность). | прил. должностной, ая, ое. Должностное лицо (лицо, занимающее административную или… …   Толковый словарь Ожегова

  • должность —     ДОЛЖНОСТЬ, место, пост, работа, служба, устар. служение, разг., пренебр. работенка …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • ДОЛЖНОСТЬ — установленная в определенном порядке первичная структурная единица штатного расписания той или иной государственной или негосударственной организации, определяющая содержание и объем полномочий, размер денежного содержания и место в иерархической …   Юридический словарь

  • Должность — единица в штатном расписании организации, компании, которая отвечает требованиям для выполнения определенных работ, обязанностей, решения задач при соответствующих квалификации и образовании работника. Словарь бизнес терминов. Академик.ру. 2001 …   Словарь бизнес-терминов

  • Должность — (в административном праве)  правовое образование, первичная неделимая структурная единица в организации или вне её, замещаемая физическим лицом, отвечающим установленным требованиям и наделённым должностными полномочиями. См. также Чин… …   Википедия

  • ДОЛЖНОСТЬ — англ. post/stand/ position; нем. Dienststellung. Определенная формальная позиция в институциональной служебной иерархии и связанные с ней права и обязанности. Antinazi. Энциклопедия социологии, 2009 …   Энциклопедия социологии

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»