доказ

астр.; вчт; матем.; физ. аргуме́нт ( довод - ещё)

to prove the contrary

* * *

1) (показание) сведчанне, -ння ср.

2) (доказательство) доказ, -зу муж., сведчанне, -ння ср.

3) (документ) пасведчанне, -ння ср.

довід (р. доводу), (подтверждение) доказ (р. -зу), (провинц.) доказка, (свидетельство) свідчення, (доказывание) доведіння. [Доводами доведений. Їй усі повірили без доводів (Грінч.). Історія письменства дає найдужчі докази національної індивідуальности народу (Єфр.). От вам доказ на те (Конис.). Ми маємо певні свідчення, що вони не показували йому шляху (Грінч.). Для таких фактів не треба і доведіння]. Нет доказательств - нема доказів, нічим довести. [Усе село знало, що це Панас ізробив, а нічим довести, - так і пропало (Грінч.)]. -ства письменные - доводи листовні. -ства вещественные - речові докази, речові знаки. -ства косвенные - посередні докази, -ство противного - доведе[і]ння супротивного.

* * *

1) до́від, -воду, до́каз, -у

2) мат. дове́дення

* * *

ср. доказ, -зу муж.

(довод) довад, -ду муж.

* * *

доказ, -зу муж.

довад, -ду муж.

астр., вчт, матем., физ.

- существенный аргумент

астр., вчт, матем., физ.

- существенный аргумент

аргумент, резон, довід, доказ. Приводить -ты - подавати аргументи, ставити резони.

* * *

довід (р. -воду), доказ (р. -у), аргумент (р. -ту).

* * *

доказовий, доказний, (убедительный) доводливий, довідний, слушний. [Найдоказніше свідоцтво ось яке (Куліш). Доказова сторона справи. Суд не прийняв за слушну цю казуїстичну вимовку (Ор. Левиц.)]. Доказательно - доказно, доказово; доводливо, довідно. [Говорить він дуже доводливо, нічого проти того й сказати не можна. Та вже так доводливо викладає].

* * *

тж. доказ`ательственный

доказать доводити, довести, (подтверждать данными) доказувати, доказати; (свидетельствовать) свідчити (досвідчати), досвідчити. [Доведено, що з посланцем еспанським, Мендозою, змовлялись ви (Грінч.). Коли він неправду говорить, то ви доведіть це йому. Скажім і докажім, що ми бойці (Л. Укр.). Маю безперечні дані, які свідчать, що Кониський помилявся (Доман.). А ти-ж теє, що кажеш, досвідчиш? - Досвідчу, бо певні докази маю]. На деле доказать - ділом довести. [Я ладен вам ділом довести, що ваша гадка про мене помилкова (Крим.)]. Доказывать свои права на что - доводити (свідчити) свої права до чого, (вести дело) справуватися за що. [Справується за землю]. Доказанный - доведений, доказаний, досвідчений (доказами, доводами).

* * *

несов.; сов. - доказ`ать

1) дово́дити, довести́, дока́зувати, доказа́ти

2) ( доносить) дока́зувати, доказа́ти; доно́сити, донести́

и -гок

1) легкий (-ка, -ке). [Паляниця легка, добре випечена (Звин.)]. -кий как перо легкий як пір'їна, легкий як пух. -кий груз, багаж - легкий вантаж, багаж. -кий мусор, горн. - штиб (-бу). -кая почва - легкий ґрунт, перегній (-ною); пухка земля. Да будет ему земля -ка! (о покойнике) - хай йому земля пером! Нехай йому земля легка! Легко йому лежати, пером землю держати (Номис). -кая кавалерия - легка кіннота. -кое войско - легке військо. -кая атлетика - легка атлетика. -кое орудие - легка гармата. -кое ружьё - легка рушниця;

2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легкий, легенький, невеликий, невеличкий, незначний. -кая проседь - легенька сивина. С -кою проседью - сивуватий, підсивий, шпакуватий. -кие морщины - легенькі (неглибокі) зморшки. -кий ветерок - легенький вітерець, (зефир) легіт (-готу). [У віконце вливається легіт майовий (Л. Укр.)]. -кий порыв ветра - легенький подув (подих) вітру. -кий дымок - легенький, ріденький димок (-мку). -кий морозец - легенький (невеличкий, маленький) морозець. -кий туман, -кая тучка - легкий (легенький) туман, легка (ріденька, прозора) хмарка. [Над долинами стоїть сизий, легкий туман (Неч.-Лев.)]. -кое наказание - неважка (легка) кара. -кая вина - неважка провина. -кий вздох, стон - легеньке зідхання, легенький стогін. -кий смех послышался среди публики - тихий (легенький) сміх почувся серед публіки. -кая улыбка - легенька усмішка. -кий стук, шум - тихий стукіт (гомін). -кий сон - легкий, некріпкий сон. У него -кий сон - він некріпко (нетвердо, чутко, чуйно) спить. -кое движение - легкий (легенький, незначний) рух. С -кою иронией - з легкою (легенькою) іронією. На её лице вспыхнула -кая краска - обличчя в неї (їй) трохи зашарілося (спалахнуло легеньким рум'янцем). -кая поступь, -кий шаг - легка хода. -кий огонь - повільний (легкий) огонь. -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана - легкий біль, легка хороба (застуда, втома, рана). -кий озноб, жар - легкий (невеличкий) мороз (жар). У него -кий озноб, жар - його трохи морозить, у його маленький (невеличкий) жар. -кие роды - неважке (легке) родиво, неважкі (легкі) родини (зап. пологи). -кое лекарство - делікатні (м'які) ліки. Слабит -ко и нежно - проносить м'яко й делікатно. -кие средства, меры - м'які засоби (заходи). -кий характер - м'яка (нетяжка, несувора, лагідна) вдача. -кое сердце - м'яке серце. -кий табак - легкий (неміцний, панський) тютюн. -кое вино, пиво - неміцне (легке) вино, пиво. -кий раствор - неміцний розчин. -кий напиток - легкий напій. -кий запах - легкий, тонкий пах (дух). -кие духи, ароматы - легкі (неміцні) пахощі;

3) (необременительный) легкий, необтяжливий, невтяжливий, (о пище: удобоваримый) легкостравний, стравний. [Хліб глевкий, на зуби легкий (Номис)]. -кая должность, -кие обязанности - легка (невтяжлива) посада, необтяжливі обов'язки. -кий труд - легка праця, (осудительно) легкий хліб. Зарабатывать -ким трудом - заробляти легкою роботою, легкобитом. [Сіяти грішми, що заробляв я легкобитом (Кониськ.)]. -кий хлеб - легкий (незагорьований) хліб. -кая жизнь - легке життя, життя в достатках, в розкошах, легкий хліб. Он привык к -кой жизни - він звик до легкого життя, до легкого хліба, він логкобитом вік звікував (Кониськ.). -кий обед, завтрак, ужин - легка (стравна, делікатна) їжа, легка страва, легкий (делікатний) обід (сніданок), легка (делікатна) вечеря; срвн. Тонкий. -кая закуска - легка (легенька) перекуска. -кий воздух - легке, рідке повітря; свіже повітря;

4) (нетрудный) легкий, неважкий, (простой) простий, немудрий. -кое дело - легка (немудра, неважка) справа (робота). -кое ли дело! - легко сказати! то не жарт! -кое для понимания изложение, доказательство - виклад, доказ зрозумілий, (иногда) розумний. -кая фраза, задача - легке речення, завдання. -кий слог - легка мова. Этот писатель отличается -ким слогом - у цього письменника легка мова, видко легку мову. -кий стих - легкий вірш. -кий экзамен, -кое испытание - легкий іспит. -кий танец - легкий (неважкий) танець (-нця). Он упивался -ким успехом - він п'янів з легкого успіху. -кая добыча - легка здобич;

5) (весёлый) легкий, легенький, веселий, (поверхностный) поверховний, побіжний, легкобіжний, (ветреный) полегкий. -кая жизнь - легке (безжурне) життя. -кая шутка - легенький жарт. -кая радость, -кое настроение - безхмарна радість, безхмарний настрій. -кое отношение к своим обязанностям - легковаження своїми обов'язками. -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. - побіжне (поверховне, поглибоке) знання чогось (справи, предмету), мала тяма в чомусь. -кий ум - неглибокий (легкобіжний) розум. -кое увлечение - легкобіжне (скороминуще, неглибоке) захоплення. Чувство женское -ко - жіноче почуття полегке (неглибоке, непостійне). -кий характер - неглибока вдача; м'яка (лагідна) вдача. -кий человек - неглибока (легкодумна) людина, полегка людина. -кий взгляд на вещи - поверховне (легковажне) ставлення до справ. -кое обращение в обществе - вільне, невимушене поводження в товаристві. С ним -ко и горе - з ним і лихо не страшне. -кие движения - легкі, вільні (невимушені) рухи. -кий голос - вільний (плавкий) голос. -кая музыка - легка (неповажна) музика. -кое чтение, -кая литература - легке читання, легка лектура; (изящная) красне письменство; (эротическ.) лектура (письменство) про кохання, еротична лектура, еротичне письменство;

6) (легкомысленный, ветренный) полегкий, легковажний, легкодумний. -кого поведения девица - полегка дівчина, дівчина легких звичаїв. Искательница, любительница -ких приключений - охоча до легких романтичних пригод, охоча легко поромансувати, романсова авантурниця. -кие нравы - полегкі, вільні звичаї. Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона - п'єса (твір, музика) легкого змісту, тону;

7) (быстрый, расторопный) легкий, швидкий, прудкий, меткий, жвавий, моторний. [Ота смілива, метка Катря (М. Вовч.). Жвавий, як рибка в річці (Номис)]. -кий на ногу - швидкий (прудкий, легкий) на ноги. -кий на подъём - рухливий, ворушкий. -кий на ходу - (о машине) легкий у роботі, (об экипаже колесн.) легкий, розкотистий, котючий, бігкий, (о санях, лодке) легкий, плавкий; срвн. Легкоходный. [Легкий човен (Полт.)]. -кий на кулак (драчливый) - битливий, швидкий на кулак (до бійки). -кий на руку (удачливый) - легкий на руку. С -кой руки - з легкої руки. [З щирого серця та з легкої руки дідусь дарував (Кониськ.)]. Он -гок на руку - у його легка рука, він добрий на почин. [Кароокий чоловік - добрий на почин (Мирг.)]. Делать на -кую руку - робити абияк (на спіх, на швидку руку, на швидку руч). Работа на -кую руку - швидка робота. [Швидкої роботи ніхто не хвалить (Номис)]. -кий на слёзы - тонкосльозий, (сущ.) тонкослізка. -кий на язык - а) язикатий, слизькоязикий; б) говіркий, балакучий, балакливий. -гок на помине - про вовка помовка, а вовк і в хату (Приказка). -кая кисть - легкий пензель (-зля);

8) (негромоздкий, стройный) легкий, стрункий. -кая колокольня, беседка, колонна - легка (струнка) дзвіниця, альтанка, колона. -кие украшения - легкі оздоби. Более -кий, наиболее -кий - легший, найлегший и т. д. [Але Олеся була легша на скоки (Н.-Лев.)]. Становиться более -ким - см. Легчать. Довольно -кий - досить легкий, легенький и т. д. - см. Лёгонький.

* * *

нагромазживать, нагромоздить что, чего на что

1) нагромаджувати що и чого, громадити що, нагромадити, накопичувати, накопичити, накладати, накласти купою (горою, на купу), навергувати, навергати, (диал.) (грамуздом) награмужджувати, награмуздити, (о мног.) понагромаджувати, понакопичувати, понавергувати, понакладати купою (горою, на купу), понаграмужджувати що и чого. [Стільки природа нагромадила в йому чудного (Куліш). На Тарпейську скелю високих гір нехай собі громадять (Куліш). Накопичити перед його розумом цілу гору доказів (Черкас.)]. Не -ждай книг ворохом, упадут - не накладай книжок купою, (не накопичуй книжок), бо впадуть;

2) (настраивать) настановляти, настановити, набудовувати, набудувати (купою), накопичувати, накопичити, (диал.) награмужджувати, награмуздити, (о мног.) понастановляти, понабудовувати (купою) и т. п. що и чого. -здил без вкуса вычурных башенок - понабудовував (понакопичував, понаграмужджував) без смаку цяцькованих башток. Нагромождённый -

1) нагромаджений, накопичений, накладений купою (горою, на купу), наверганий, (грамуздом) награмужджений, понагромаджуваний и т. п. [Старі книжки, накопичені на ляді (Крим.). Купами наверганого каміння (Рада)];

2) настановлений, набудований (купою), накопичений, награмужджений, понабудовуваний и т. п. -ться -

1) нагромаджуватися, громадитися, нагромадитися, понагромаджуватися; бути нагромаджуваним, нагромадженим, понагромаджуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) нагромадитися, (о мног.) понагромаджуватися.

* * *

тж. нагромоздить

прлг. належний, (правильный, подходящий, настоящий) слушний, (соответствующий) відповідний, (нужный) потрібний, (дельный) путящий. [Коли цю всю працю буде зроблено, я з неї в належній мірі скористуюся (Грінч.). Вінчання, учиненого проти його волі, він не визнав за слушне (Ор. Левиц.). До плуга треба слушного погонича, щоб проворний був (Борзенщ.). Не знайшов відповідних та влучних аргументів (Рада.)]. В - щее время - в належну годину, належної години, слушного часу, у слушний час. [Сю пиху замишляв збити султанові слушного часу (Куліш)]. -щее доказательство - належний довід (-воду), -ний доказ (-зу). -щая цена - відповідна (належна, справедлива) ціна. -щим образом, по -му - як слід, як треба, як годиться, як належить, належно, слушно, гаразд, до діла, до ладу, до пуття, путяще. [Всю працю буде як треба зроблено (Грінч.). Сам ти гаразд не тямиш, що робиш (Комар.). Аби було все до діла зроблено (Канівщ.)]. Он имеет -щий возраст, чтобы занять оту должность - він дійшов потрібних (відповідних) літ, щоб обійняти цю посаду. Дети не имеют -щего ухода - діти не мають належного (відповідного, путящого) догляду. [Діти зосталися без путящого догляду (Грінч.)]. Оказывать кому -щее почтение - віддавати кому належну честь (шану, пошану). Принимать, принять -щие меры - вживати, вжити належних (відповідних) заходів.

* * *