диш

1) ( подряжать) підряджа́ти, ладна́ти; догово́рювати, -рюю, -рюєш; ряди́ти, -джу́, -диш; диал. годи́ти, -джу́, -диш, поряджа́ти; (нанимать) найма́ти

2) ( устанавливать порядок) порядкува́ти, -ку́ю, -ку́єш; ряди́ти

3) (приготовлять; устраивать) ла́годити, -джу, -диш, лаштува́ти, -ту́ю, -ту́єш; ладна́ти, ла́дити, -джу, -диш

надоесть набридати, набриднути, обридати, обриднути, приобридати, приобриднути, надбридати, надбриднути, (назойливо) доїдати, доїсти, дозоляти, дозолити, назолити(ся), надозолити, (наскучать) (на)докучати, (на)докучити, кучити (редко), накучити, навкучати(ся), навкучити(ся), укучити(ся), (до крайности, опротиветь) огидати, огиднути, огидіти, наприкрятися, наприкритися, сприкрюватися, сприкритися, уприкрятися, уприкритися, настирятися и настирюватися, настиритися, остив[г]ати, ости(г)ти и ости(г)нути, увірятися, увіритися, в'їдатися, в'їстися, упікатися, упектися, осоружуватися, (з)осоружитися, (пров.) усвіріпитися, (осточертеть) остогиднути, остогидіти, о[на]сточортіти, очортіти, о[на]стобісіти, обісіти, наобісіти, (о мног.) понабридати, побриднути, по(на)докучати, поостив[г]ати, поосоружуватися и т. п. кому. [Йому та робота набридла вже (Васильч.). Обридло мені все (Л. Укр.). Тут мені вже усе приобридло страх! (М. Вовч.). Встигла добре надбриднути батькам за тиждень (Крим.). Ти мені назолив(ся) (Звягельщ.). Докучило їй дожидання! (Грінч.). Надокучило самому швендяти по полях (Мирний). Кучте їй: вона поможе вам вернути місце (Куліш). Накучило мені ждати його (Звин.). Добре ніколи не укучиться (Номис). Море так йому огидло, що бігом на його дививсь (Котл.). Панська власть ніде так не вприкрилася, як у Франції (Доман.). Вередує та настиряється, як морочлива та настирлива дитина (Н.-Лев.). Щоденні ласощі нам остивають (Куліш). Чи не остила я вам? (Кониськ.). Як вам не остигне вчитися? (Звин.). Увірилась ти мені своїм рюмсанням (Грінч.). Ну, та й упікся він, - що-дня надокучає! (Сл. Гр.). Як мені осоружився цей хлопець! (Свидниц.)]. Не -дай! - не докучай! дай мені чисту годину! -есть хуже горькой редьки - обриднути гірше від печеної редьки кому; доїсти кого до живих печінок (Свидниц.). Надоевший - що набрид и т. п.; набридлий, обридлий, остилий, настилий, осоружний. [Життя, ще недавно набридле й настиле, ізнов тебе вабить (Грінч.). Обридлі нісенітниці (Федьк.)].

* * *

несов.; сов. - надо`есть

несов., сов.

1) ( производить на свет) роди́ти, -джу́, -диш (несов. и сов.), сов. породи́ти, спороди́ти, зроди́ти, уроди́ти; ( рождать) наро́джувати, -джую, -джуєш, народи́ти и мног. понаро́джувати, ( с дополнением) приво́дити, -джу, -диш, привести́, -веду́, -веде́ш, (приносить; о людях) прино́сити, -но́шу, -но́сиш, принести́, -су́, -се́ш; (сов.: с дополнением "дитя", "ребёнка") знайти́ (знайду́, зна́йдеш), найти́; ( разрешаться от бремени) розро́джуватися, розроди́тися; (производить потомство, преим. многочисленное) плоди́ти, -джу́, -диш, сплоди́ти, випло́джувати, -джую, -джуєш, ви́плодити, -джу, -диш

2) (давать начало чему-л., создавать что-л.) поро́джувати, джую, -джуєш, породи́ти, роди́ти (несов. и сов.), зроди́ти сов., наро́джувати, народи́ти; ( плодить) плоди́ти, сплоди́ти

3) (о почве, растении: приносить плоды) роди́ти несов., сов. уроди́ти; (несов.: плодоносить) плодоно́сити, -сить

наладить

1) (исправлять) лагодити, полагодити, налагоджувати, налагодити, ладнати, наладнати, поладнати, направляти, направити, (о мног.) поналагоджувати, понаправляти що. [Спинився годинник, - треба до майстра нести, щоб полагодив (направив) (Київ). Віз поламався, - треба налагодити (Сл. Гр.)];

2) (приготовлять к работе, приводить в порядок) налагоджувати, лагодити, налагодити, злагоджувати, злагодити, наладновувати, ладнати, ладнувати, наладн(ув)ати, ладити, наладити, (пров.) напосуджувати, напосудити, (преимущ. снаряжать) нарих[ш]товувати, рих[ш]тувати, нарих[ш]тувати, (о мног.) поналагоджувати, поналадновувати, понарих[ш]товувати що. [Налагодив пилку, - ходімо пиляти (Київщ.). Наладнала машинку, - сідай, ший (Київщ.). Наладив дід хижу для бабки (Номис). Напосудив млина таки як треба, а вітру нема (Канівщ.). Я вже тобі напосудила, - сідай та тчи (Канівщ.). Нариштував воза (Канівщ.)]. -ть дело - налагоджувати, лагодити, налагодити, наладновувати, ладнати, наладнати, наладити справу (діло), дати лад справі. [Чи не налагодить він того діла? (Стор.). Справу вже були зовсім наладнали, а він приїхав і все нам попсував (М. Грінч.). Я всякій справі дам лад (Звин.)]. -ть жизнь, отношения с кем - налагоджувати, налагодити, наладнати, наладити, впорядковувати, впорядкувати життя, відносини (взаємини) з ким, (сделать благополучной жизнь, редко) згараздити життя. [Він добре впорядкував відносини між цими двома установами (Київ). Може собі чоловік усе здобувати, та не згараздить собі життя силою (М. Вовч.)];

3) (настраивать музик. инструмент) настроювати, настроїти, (о мног.) понастроювати що (в лад, до ладу);

4) (подучать кого) навчати, навчити, (о мног.) понавчати кого. [Навчив його, що треба говорити (Київщ.)];

5) -дить своё - заторочити своє, завести своєї, правити (торочити) своє. [Я йому кажу одно, а він своє править (Радом.). Хоч ти йому що кажи, а він своє торочить (Черкащ.)]. -дила сорока Якова, - одно про всякова; -дила песню, так хоть тресни - наш дяк що співа, та все на осьмий глас, (грубее) говорила бабусенька до самої смерти, та все чорт-зна-що. Налаженный -

1) полагоджений, налагоджений, злагоджений, наладнаний, поладнаний, направлений, поналагоджуваний, понаправляний;

2) налагоджений, злагоджений, наладнований, наладнаний, наладжений, напосуджений, нарих[ш]тований, поналагоджуваний, поналаджуваний, понарих[ш]товуваний; впорядкований. [На току стояла зовсім налагоджена (нарихтована) до праці війка (Київщ.). Наладнані підприємства (Азб. Ком.). Доводилося робити добре вже впорядковане й звичне діло (Рада)];

3) настроєний, понастроюваний;

4) навчений.

* * *

несов.; сов. - нал`адить

1) нала́годжувати, нала́годити, -джу, -диш и мног. понала́годжувати, сов. нала́дити, -джу, -диш, наладна́ти; ( приводить в порядок) упорядко́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, упорядкува́ти, упоряджа́ти, упоряди́ти, -джу́, -ди́ш

2) (сов.: заладить) завести́, -веду́, -веде́ш; заторо́чити, заряди́ти, -ряджу́, -ря́диш

насадить

1) (растенья) насаджувати, насадити (реже) насадовити, (о мног.) понасаджувати що, чого. [Насадили картоплі, а вона й померзла (Сл. Ум.). Насадовив ліщини (Звин.). Се-ж він своїми руками і дерева понасаджував (Стор.)];

2) (перен.) насаджувати, (ц.-слав. насаждати), насадити, заводити, завести, запроваджувати, запровадити, (о мног.) понасаджувати, позаводити, позапроваджувати що. [Тяжкі негоди насаждають в душах злобу (Франко). Почали нові порядки скрізь заводити (Сл. Ум.)]. -ждать науки и искусства - насаджувати (заводити, запроваджувати) науки й мистецтва. Насаженный и Насаждённый -

1) насаджений, насадовлений, понасаджуваний;

2) насаджений, заведений, запроваджений, позаводжений, позапроваджуваний. -ться -

1) насаджуватися, бути насаджуваним, насадженим, насадовленим, понасаджуваним. [Підсапували дерева, що насадовлено вподовж залізниці (Крим.)];

2) насаджуватися, заводитися, запроваджуватися, бути насаджуваним, запроваджуваним, насадженим, заведеним, запровадженим, понасаджуваним, позапроваджуваним.

* * *

несов.; сов. - насад`ить

1) ( садить) наса́джувати, насади́ти, -саджу́, -са́диш и мног. понаса́джувати

2) (перен.: науки) наса́джувати и насаджа́ти, насади́ти; ( вводить) заво́дити, -джу, -диш, завести́, -веду́, -веде́ш и мног. позаво́дити, запрова́джувати, запрова́дити, -джу, -диш и мног. позапроваджува́ти

настроить

1) (строение) - см. Надстраивать;

2) (строений) набудовувати, набудувати, наставити, (каменных, кирпичных) намуровувати, намурувати, (во множестве, о мног. или во мн. местах) понабудовувати, понамуровувати чого. [Будував, будував, - ото й набудував (Брацл.). Понабудовував комір повен двір (Сл. Ум.). Понабудовували і понамуровували собі пани замочків (Куліш)];

3) (проказ) нароблювати, наробити, накоювати, накоїти (фіґлів, вредных: збитків, шкоди; пакостей: капостів), наброювати, наброїти; срв. Напроказить;

4) (музык. инструмент) настроювати, строїти, настроїти (в лад, до ладу), наладжувати, ладити, наладити, налагоджувати, налагодити, наладновувати, наладнувати, вилагоджувати, вилагодити, направляти, направити, (о мног.) понастроювати и т. п. що. [Як дудку настроїш, так вона грає (Чуб. I). Настроїв ліру (Рудан.). Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! (Колядка). Ти теж (зозуле) строїла струни моєї душі (Коцюб.). Налагоджує свою скрипку (Васильч.). Вилагодить скрипку (Федьк.). Взяла гітару, направила її, натягуючи струни (Н.-Лев.)]. -ть радио-антенну - настроювати, настроїти радіо-антену;

5) (перен.) - а) кого, что как, на какой лад - настроювати, настроїти, наладжувати, наладити, направляти, направити кого, що як, на який лад (тон). [Се вже приятелі Виговського простих козаків так наладили (Куліш)]. -ить кого на враждебный лад - настроїти кого вороже; б) кого на что - (подговаривать) намовляти, намовити кого на що и (чаще) що (з)робити, підмовляти, підмовити, підбивати, підбити кого на що, до чого, що (з)робити, (направлять) направляти, направити кого на що, (насоветывать) нараювати, нараяти, (преимущ. на что- л. плохое) наструнчувати, наструнчити, настренчувати, настренчити кого на що, що (з)робити, (подстрекать) під'юджувати, під'юдити, підтроюджувати, підтроюдити, (наущать) наущати, наустити кого що (з)робити, призводити, призвести кого на що и що (з)робити, (науськивать) нацьковувати, нацькувати, підцьковувати, підцькувати кого що (з)робити. [То він намовив (підмовив, направив) її на це (Київщ.). Нараяли люд на святе діло (Стор.). То вони наструнчують та підшпиговують, то бо їх користь (Мирний). Все Васюту настренчує, щоб із тебе на вулиці знущався (Грінч.). Не хто й наустив Варку, як не Дмитрик (Кониськ.). То його панич підтроюдив (Харківщ.)]. -ить кого на тяжбу с кем - намовити (нараяти, настру[е]нчити, підбити) кого - позиватися з ким; в) кого против кого, чего - настроювати, настроїти, ставити, поставити кого проти кого, проти чого, (исподтишка) настру[е]нчувати, настру[е]нчити кого проти кого, (возбуждать) підбурювати, підбурити кого проти кого, проти чого. [Не наструнчуй других проти його (Мирний). Настренчила всіх дітей проти мене (Грінч.)]. Настроенный -

1) см. Надстроенный;

2) набудований, наставлений, намурований, понабудовуваний, понамуровуваний;

3) нароблений, накоєний, наброєний;

4) настроєний, наладжений, налагоджений, наладнований, вилагоджений, направлений, понастроюваний и т. п. [Струни тугі, наладжені (Коцюб.)];

5) - а) настроєний, наладжений, направлений. [Було тут багато молоди, настроєної романтично (В. Петров). Поетично направлена душа (Н.-Лев.)]; б) намовлений, підмовлений, підбитий, направлений, нараяний, наструнчений, настренчений, під'юджений, підтроюджений, наущений, нацькований, підцькований; в) настроєний, настру[е]нчений, підбурений. -ться -

1) см. Надстраиваться;

2) набудовуватися, набудуватися, понабудовуватися; бути набудовуваним, набудованим, повабудовуваним и т. п.;

3) (перен.) настроюватися, настроїтися, настру[е]нчуватися, настру[е]нчитися; бути настроюваним, настроєним, настру[е]нчуваним, настру[е]нченим и т. п.; (собираться) налагоджуватися, налагодитися, налаштовуватися, налаштуватися, збиратися, зібратися, (забрать себе в голову) навратитися, наповратитися. [Знаходити шлях до иншого серця, що й само настроюється в унісон до співця свого інтимного світа (Рада). Значні групи українського пролетаріяту, селянства та війська настроєні по-більшовицькому (Н. Рада). Коли думки наструнчилися так, то їх не легко збити з тієї стежки (Мирний). Уява у Василька настренчувалася вже заздалегідь (Корол.). Вже він навратився продати свою теличку, - нічим його не переконаєш (Звин.). Коли наповратилися вкрасти, то вкрадуть (Звин.)]. Вы сегодня хорошо -ны - ви сьогодні в гарному (доброму) настрої (в доброму гуморі), ви сьогодні гарно настроєні. [О! ви настроєні сьогодні гарно (Куліш)]. Всё общество явно было -но против этой авантюры - усе суспільство (громадянство) явно ((в)очевидячки) було настроєне (стояло) проти цієї аванту[ю]ри;

4) (вдоволь, сов.) - а) (строя здания) набудуватися, наставитися, понабудувати (досхочу), (каменные, кирпичные) намуруватися, попомурувати (досхочу), (о мног.) понабудовуватися, понамуровуватися; б) (настраивая музык. инстр.) настроїтися, наладитися, налагодитися, наладнуватися, нанаправлятися, попостроїти (досхочу) и т. п., (о мног.) понастроюватися и т. п.; в) (строя в ряды) нашикуватися и т. п. Срв. Строить.

* * *

1) (строить в каком-л. количестве) набудо́вувати, -довую, -довуєш, набудува́ти, -дую, -дуєш и мног. понабудо́вувати; (из камня, кирпича) намуро́вувати, -ровую, -ровуєш, намурува́ти, -рую, -руєш и мног. понамуро́вувати

2) ( надстраивать) надбудо́вувати, надбудува́ти и мног. понадбудо́вувати

3) (озорничать, проказничать) витворя́ти и витво́рюґвати, -рюю, -рюєш, навитворя́ти, сов. напроку́дити, -джу, -диш

1) муз., радио и пр. стро́їти и настро́ювати, -роюю, -роюєш, настроїти и мног. понастро́ювати, ла́дити, -джу, -диш, на́ладити, ла́днати, наладна́ти, наладно́вувати, -но́вую, -но́вуєш, нала́днувати, -ную, -нуеш, нала́годжувати, нала́годити, -джу, -диш; направля́ти, напра́вити, -влю, -виш и мног. понаправля́ти, настру́нчувати, настру́нчити

2) ( приводить в нужное для работы состояние) нала́годжувати, нала́годити, настро́ювати, настро́їти

3) перен. настро́ювати, настро́їти и мног. понастро́ювати; (возбуждать против кого-чего-л.) підбу́рювати, -рюю, -рюєш, підбурити; ( подговаривать) підмовля́ти, підмо́вити, -влю, -виш, намовля́ти, намо́вити, настре́нчувати, настре́нчити, настру́нчувати, настру́нчити

нахаживать, найти, действ. з.

I. 1) знаходити (в песнях и знаходжати) знайти, находити (в песнях и находжати), найти, (о мног.) познаходити, понаходити кого, що, (редко) повизнаходити що; специальнее: (отыскивать) нашукувати, нашукати, відшукувати, відшукати, вшукати що; (приискивать) винаходити, винайти що; (натыкаться) натрапляти, натрапити кого, що и на кого, на що, надибати и надибувати, надибати, (диал.) нагибувати, нагибати що. [Там втомлені знаходять опочивок (Куліш). Уміла ти матір покинути, умій-же й знайти її! (Квітка). Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Метл.). Блукав, дороги не знайшов (М. Вовч.). Я знайшов будинок, де він живе (Коцюб.). Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.). У Назона теж ти про рибалку спогади знайдеш (М. Рильськ.). Не могла найти для мене слова потіхи (Франко). Стали тії сини до розуму доходжати, стали собі молоді подружжя знаходжати (Метл.). На труп побитий… шукали, та третього дні находжали (Март.). Однослуживців не можна було познаходити (Крим.). Де що було дідівське, - повизнаходила (Г. Барв.). Потім він нашукав свій портмонет і подивився, що в нім є (Крим.). Шукайте скільки хочете, не вшукаєте (Звин.). Коли-б нам слушну винайти годину, то ми поговорили-б про сю справу (Куліш). Не встиг винайти собі якийсь відповідний ґешефт (Франко). Шукає живущої води і не знає, де її натрапити (Мирний). Чув якесь незадоволення, мов не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Не міг надибать гарнішого собі зятя (Федьк.). Чудові були пущі, - тепер таких і не надибаєш (М. Вовч.). Якби ти скарб нагибав, то ходив-би ти в саєтах (тонких сукнах) (Грінч.)]. -дить, -ти вкус, приятность в чём - набирати, набрати смаку до чого, розбирати, розібрати смак у чому, знаходити, знайти приємність у чому; срв. Вкус 4. [Зачав набирати смаку до лінивства (Франко). Люди починають розбирати смак в инших промислах (Звин.). Дали мені щось скуштувати; не розібрав я смаку в тому (Звин.). Я не знаходжу приємности в цього роду спорті (В. Гжицьк.)]. -дить, -ти по вкусу кого, что - знаходити (добирати), знайти (добрати) (собі) до смаку (до вподоби), уподобати кого, що. -дить, -ти вновь (потерянное) - віднаходити, віднайти, (о мног.) повіднаходити (загублене). -дить, -ти для себя выражение в чём - знаходити, знайти собі вираз у чому, виливатися, вилитися в чому. [Цей настрій найкраще вилився в організації братства (Рада)]. -дить, -ти выход (исход) в чём - знаходити, знайти вихід (порятунок, раду) у чому, давати, дати собі раду (пораду) з чим; срв. Исход 2. [Знаходить собі раду зовсім реальну, життьову (О. Пчілка)]. -ти в ком друга - знайти в кому приятеля (друга). -дить, -ти себе место - знаходити, знайти собі місце; притикатися, приткнутися. [Молода не сідає за стіл, а де- небудь приткнеться (Полтавщ.)]. Он не -дит себе места - він не знаходить собі місця; він не знає, де приткнутися (де приткнути себе); він ходить, як неприкаяний; він марудиться, він попору не знайде. [Нудився, марудився; чогось хотілося - і сам не знав чого (Свидн.)]. -ти кого своими милостями - вдарувати (обдарувати) кого своєю ласкою. -дить, -ти ощупью - намацувати, намацати, налапувати, налапати, (о мног.) понамацувати, поналапувати кого, що. [Намацав свічку і встромив її в свічник (Велз)]. -дить, -ти приют кому, себе - знаходити, знайти притулок (захист, захисток) кому, собі, притуляти, притулити кого, (себе ещё) притулятися, притулитися. [Де сирота безрідний притулиться? де захисток собі знайде? (Сл. Гр.)]. -дить, -ти путём расспросов - напитувати, напитати кого, що, допитуватися, допитатися кого и до кого, чого. [Приїхали ми, напитали адвоката (Франко). Може-б ви - напитали мені пару курей? (Кролевеч.). Допитався до того багатого купця (Грінч. II)]. -дить, -ти в себе силу для чего - знаходити, знайти в собі силу на що, здобуватися, здобутися на що. [Не раз ми здобувалися колосальну руїнницьку енергію (Ніков.)]. Не -ду слов, чтобы выразить своё возмущение - слів не доберу, щоб висловити своє обурення. -дить, -ти удовольствие (наслаждение) в чём - знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому, кохатися (милуватися), закохатися (замилуватися) в чому, тішитися (втішатися), втішитися чим и з чого. -шёл у кого спрашивать! - знайшов, у кого (кого) питатися! було (мав, не мав) у кого (кого) питатися! Вот -шёл кого! - от знайшов кого! Не знаешь, где -дёшь, где потеряешь - не знаєш, де заробиш, де проробиш; хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. За чем пойдёшь, то и -дёшь - чого шукаєш, те й напитаєш. Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти - см. Потерять. Дай бог с умным -ти и потерять - дай боже з розумним загубити, а з дурним не найти; з дурнем ні найти, ні поділити; з дурнем знайдеш, то й не поділишся (Приказки). По лесу ходит, дров не -дёт - по лісі товчеться, а до дров не допадеться; по горло в воді, а шукав, де напитися;

2) (открывать) знаходити, знайти, відкривати, відкрити, відшукувати, відшукати що, (выявлять) віднаходити, віднайти що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винаходити, винайти що, (преступника, преступное) викривати, викрити кого, що. [Спроби віднайти манівці, якими відбувався перехід від багатобожжя Вед до пантеїзму Упанішад (М. Калин.). Порівнюючи опис Московського царства з твором Йовія, можна винайти деякі паралелі (Україна). Винайти таку мову, що-б була зрозуміла руському й українцеві (Ґ. Шкур.)]. -дить, -ти поличное - витрушувати, витрусити, (о мног.) повитрушувати крадене. -дить, -ти способ (средство) - знаходити (винаходити), знайти (винайти) спосіб, (в просторечии обычно) добирати (прибирати), добрати (прибрати) способу (розуму, ума). [Ви повинні добрати способу, щоб цього не було (Грінч.). Тамтешні мудреці не добрали способу попередити руїну (Кандід). Прибрали люди способу літати (Дещо). Отаман чумацький собі ума прибирає, що йому робить (ЗОЮР I)]. Русские мореплаватели -шли несколько неизвестных островов - російські мореплавці знайшли (відкрили) кілька (декілька) невідомих островів. Ревизор -шёл много упущений - ревізор знайшов (викрив) багато, недоглядів (хиб);

3) (определять) визначати и визначувати, визначити, (вычислять) обчисляти, обчислити, вираховувати, вирахувати що. По радиусу круга -дят длину його окружности - за радіюсом круга обчисляють довжину його кола;

4) (заставать) знаходити, знайти, заставати, застати, (встречать) зустрів[ч]ати, зустріти, стрічати, стрінути, стрівати, стріти кого, що. [Забрів до брата, знайшов його вдома (Звин.). Повернувшися з мандрівки додому, він застав усіх родичів живих і здорових (Київ). Застав його за обідом (Сл. Ум.). Застав дома цілковитий безлад (Брацл.). Прийшов до нього, зустрів його в садку (Київ). Рішучости такої не стрічав ніколи у дівчини (Франко)]. -шёл её в хлопотах - знайшов (застав) її заклопотану (в клопоті);

5) (видеть, усматривать) бачити, вбачати, добачати, побачити в чому що. [Не бачу в твоїй, синку, роботі ніякої користи (Сл. Ум.). Природа була велична і благодійна, - захват поета побачив у ній неперевершене (М. Калин.)]. Не -хожу в этом ничего остроумного - не бачу (не вбачаю, не добачаю) в цьому нічого дотепного;

6) (полагать) уважати (кого, що за кого, за що и (реже) ким, чим), (думать) гадати, думати, подумати (що), (считать) визнавати, визнати кого, що за кого, за що, (казаться кому) здаватися, здатися, видаватися, видатися кому; (называть) називати, назвати кого, що ким, чим; (приходить к заключению) приходити, прийти до висновку. [Я вважаю, що він має рацію (Київ). Я зовсім не вважаю, що мої одмітки були погані (Крим.). Уважаю тебе за людину розумну (Харківщ.). Він уважав мене дуже гарною (Кандід). Я подумав собі, що вона дуже змарніла (Київ). Він не визнав моїх аргументів за слушні (Київ). Ті шибеники, здається йому (-дит он), ненавиділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скільки він міг змалювати їм небо, воно видавалося їм (они -дили его) жахливою порожнечею (Країна Сліпих). Було в йому дещо таке, що ворог назвав-би фертівством (Кінець Неволі). Я переглянув його статтю і прийшов до висновку, що друкувати її не можна (Київ)]. -дить, -ти возможным, нужным - уважати (визнавати), визнати за можливе за потрібне. [Не вважала за потрібне крити своєї втіхи з того від'їзду (Л. Укр.). Вища сила визнала за потрібне не лишити йому нічого (Кінець Неволі)]. -дить, -ти кого невиновным - уважати (визнавати), визнати кого за невинуватого (за без(не)винного). -дить, -ти хорошим, плохим - визнавати, визнати за гарне (за добре), за погане (за кепське, за лихе). Я -хожу это странным - мені це здається (видається) дивним (чудним), я вважаю це за дивну річ. Находимый - що його (її, їх) знаходять и т. п.; знаходжений, находжений. Найденный -

1) знайдений, найдений, познаходжений, понаходжений; нашуканий, відшуканий; винайдений; натраплений, надибаний, нагибаний; намацаний, налапаний, понамацуваний, поналапуваний; напитаний; дібраний, прибраний;

2) знайдений, відкритий, відшуканий; винайдений; викритий; витрушений, повитрушуваний;

3) визначений, обчислений, вирахуваний;

4) зустрінутий, стрінутий;

5) побачений;

6) визнаний; названий.

II. Находить, нахаживать, найти, ср. з. -

1) (наталкиваться) находити, найти, натрапляти, натрапити, трапити, (наскакивать) наганятися, нагнатися, наскакувати, наскочити, (набегать) набігати, набігти, (нападать) нападати, напасти, (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що. [За наші гріхи находять ляхи (Номис). Бодай на тебе лиха година найшла! (Брань). Хто зна, щоб часом на якого ворога не (на)трапив (Брацл.). Трапила (Натрапила) коса на камінь (Приказка). Пароплав нагнався на мілину (Київ)]. Не на такого -шёл! - не на такого напав (натрапив, наскочив)!;

2) (о тучах, облаках) наступати, наступити, надходити, надійти, набігати, набігти; срв. Надвигаться 2. [Набігла хмара, мов чумацьке ряденце (Коцюб.)]. -шёл туман - запав (упав, насунув, наліг, наполіг) туман. -шёл шквал - зірвався (знявся, схопився) шквал, зірвалася (знялася, схопилася) буря; 3 (натекать) набиратися, набратися, набігати, набігти, натікати, натекти, находити, найти, (усилит.) понабиратися, понабігати, понатікати, понаходити. [В човен набралося (набігло) багато води (Київщ.)];

4) (о людях: собираться во множестве) находити, найти, понаходити, збиратися, зібратися, назбиратися, (наталпливаться) натовплюватися, натовпитися; понатовплюватися. [Найдуть купою у хату (М. Вовч.). Найшло до шинку багато людей (Сл. Ум.). На ярмарок багато людей понаходило з околишніх сіл (Київщ.). До зборні багато людей зібралося (Сл. Ум.)];

5) (перен.: нападать на кого) находити, найти на кого, нападати, напасти на кого и кого, опадати, опасти кого, спадати, спасти на кого; срв. Нападать 4. [На мене таке находить, що сам не тямлю, що чиню (Кониськ.). На мене находить щось, від чого все навкруги тьмариться (Країна Сліпих). Це на мене часом нападає, - ось нічого не хочу робити, та й вже! (Гр. Григор.). На нього спадала байдужість (Стефаник)]. На меня -шёл такой стих - такий стих на мене найшов (накатил: насунув, наринув), такий вітер на мене війнув, таке на мене найшло. II.. Находить - см. II. Нахаживать.

* * *

1) знахо́дити, -джу, -диш, знайти́, -йду, -йдеш и мног. познаходити, нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити, віднахо́дити, віднайти́; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти, -крию, -криєш и мног. повідкрива́ти; ( изобретать) винахо́дити, ви́найти, -йду, -йдеш; ( заставать) застава́ти, -стаю, -стаєш, заста́ти, -стану, -станеш и мног. позастава́ти; ( подыскивать) нашу́кувати, нашука́ти; ( при обыске) витру́шувати, -шую, -шуєш, витрусити, -трушу, -трусиш

2) ( приходить к заключению) ба́чити, поба́чити, знахо́дити, знайти́; ( усматривать) вбача́ти, вба́чити

3) (что каким - считать, признавать) визнавати, -знаю, -знаєш, визнати ( що яким и за яке), знаходити, знайти (що яким); (несов.: полагать) вважати ( що за яке и яким)

1) (наталкиваться на кого-что-л.) натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, нахо́дити, -джу, -диш, найти́, -йду́, -йдеш; надиба́ти и нади́бувати, -бую, -буєш, нади́бати

2) (надвигаясь, закрывать) насува́тися и насо́вуватися, -совуюся, -совуешся, насу́нутися, нахо́дити, найти́; ( приближаться) надхо́дити, надійти́

3) (на кого - охватывать, нападать) нахо́дити, найти́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого), опада́ти, опа́сти (кого)

4) (собираться в каком-л. количестве) нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити; (сов.: преим. о людях, животных) насхо́дитися, -диться, понасхо́дитися (мног.), настяга́тися

1) (покрыть расстояние; проложить дорогу) находи́ти, -ходжу́, -хо́диш; (походить много, вдоволь) попоходи́ти

2) (повредить себе что-л. ходьбой) находи́ти

I. нуживать нудити, (редко) нуждити, (неволить) неволити, (принуждать) силувати, примушувати, приневолювати, (понуждать) понукати, (с)понукувати и спонукати, (понукать) підганяти кого. [Нудили хлопців, щоб призналися, хто вкрав гроші (Вовчанщ.). Коли схоче син женитись, то нуждить його не будем (Макар.)]. Нуженный - силуваний, з примусу (з мусу, з принуки) (з)роблений, примушений. -ться -

1) (стр. з.) силуватися, примушуватися, приневолюватися, бути силуваним, примушуваним, приневолюваним;

2) (возвр. з.) силувати себе, примушувати себе.

II. безл. нудити; см. Тошнить, -ться -

1) мне -дится - мене нудить, млосно мені;

2) (томиться) нудитися, нудити світом;

3) Нуждаться 2.

* * *

1) ( принуждать) си́лувати, -лую, -луєш, приму́шувати, -шую, -шуєш; нуди́ти, -джу́, -диш и ну́ди́ти, -джу, -диш

2) ( утомлять) сто́млювати, -люю, -люєш, вто́млювати, ну́дити; (трудитьуст.) труди́ти, -джу́, -диш

1) розряджа́ти, розряди́ти, -ряджу́, -ря́диш

2) тип. розбива́ти, розби́ти (розіб'ю́, розіб'є́ш)

несов.; сов. - сл`адить

1) зла́годжувати, -джую, -джуєш, зла́годити, -джу, -диш, сов. зла́дити, зладна́ти

2) ( устроивать) улашто́вувати, -то́вую, -то́вуєш, улаштува́ти, -ту́ю, -ту́єш и мног. повлашто́вувати; (сов.: уладить) пола́дити, -джу, -диш, поладна́ти; (налаживать, согласовывать) нала́годжувати, -джую, -джуєш, нала́годити, -джу, -диш

3) (сов.: поладить) порозумі́тися, пола́дити

4) (сов.: справиться) спра́витися, -влюся, -вишся; ( управиться) упо́ратися; ( преодолеть трудности) да́ти (дам, даси́) ра́ду

несов.; сов. - снаряд`ить

1) споряджа́ти, споряди́ти, -джу́, -ди́ш; ( в дорогу) виряджа́ти, ви́рядити, -джу, -диш и мног. повиряджа́ти, диал. знаряджа́ти, знаряди́ти, зряджа́ти, зряди́ти

2) ( приготовлять к работе) лаштува́ти, -ту́ю, -ту́єш и налашто́вувати, -то́вую, -то́вуєш, налаштува́ти, ладна́ти, наладна́ти, несов. ла́годити, -джу, -диш, риштува́ти, -ту́ю, -ту́єш, обла́годжувати, -джую, -джуєш, обла́джувати

3) (наряжать, одевать) диал. см. наряжать I

4) ( заряжать) воен. заряджа́ти, заряди́ти, -ряджу́, -ря́диш

1) схо́дити, -джу, -диш и зіхо́дити, зійти́ (зійду́, зі́йдеш) и мног. посхо́дити; ( с лошади - обычно) зла́зити (зла́жу, зла́зиш) и зліза́ти, злі́зти и мног. позла́зити и позліза́ти; ( спускаться) спуска́тися, спусти́тися (спущу́ся, спу́стишся) и мног. поспуска́тися; (оставлять занимаемое место - о сидящем, лежащем) устава́ти, уста́ти (уста́ну, уста́неш) и мног. повстава́ти; ( с чего) зсіда́ти, зсі́сти (зся́ду, зся́деш); (сойти - с какого-л. места) уступа́тися, уступи́тися (уступлю́ся, устуґпишся), диал. зступа́ти, зступи́ти

2) (благополучно закончиться, проходить) мина́ти, мину́ти, схо́дити, зійти́

3) ( быть признаваемым за кого-что) схо́дити, зійти́, відбува́ти, відбу́ти, -бу́ду, -бу́деш

4) ( оканчиваться - о грибах) прохо́дити, -дять, пройти́ (про́йдуть)

5) ( выслеживать) охотн. висте́жувати, -жую, -жуєш, ви́стежити, вислі́джувати, -джую, -джуєш, ви́слідити, -джу, -диш

1) кого (любить, оказывать милость, расположение) жалувати кого, милувати кого, бути прихильним до кого, мати ласку до кого. Он его не жалует - він його не полюбляє, він до нього не прихильний, (зап.) він його не апробує. Любить и жаловать - любити та жалувати;

2) -вать кому что, кого чем (дарить, награждать подарком, чином, отличием) - дарувати кого чим, обдаровувати кого чим, (ласкаво) дарувати кому що, надавати кому що, чого, шанувати кого чим, наділяти кому що. [Господь його донею дарує. Ласкаво подарував йому своє вбрання. Надав йому землю і полковницьку гідність = пожаловал ему землю и достоинство (чин) полковника. Шанує його канчуками (иронич.) = жалует его батожьём]. Жаловать в дар - дарувати кому що. -вать кого-нибудь к руке - дозволяти кому (по)цілувати руку, допускати до руки;

3) -вать к кому (ходить, посещать) - ходити (захожати) до кого, бувати в кого, одвідувати кого, (сов.) завітати до кого. Хотите убедиться, пожалуйте к нам лично - хочете переконатися (впевнитися), то потрудіться (то завітайте) до нас сами особисто. Добро -вать - просимо, милости просимо, просимо до господи, будьте (дорогими) гостями, (зап.) вітайте нам!

* * *

1) (кого чем, кому что) ист. дарува́ти (кому́ що), наділя́ти (кого́ чим); ( о правах) надава́ти, (кому що)

2) (оказывать внимание, уважать) поважа́ти, полюбля́ти; диал. жа́лувати

3) ( к кому-чему - посещать) ходи́ти, -джу́, -диш, захо́дити, -джу, -диш (до ко́го), бува́ти (у ко́го), відві́дувати, -дую, -дуєш (кого)

завести

1) (кого куда) заводити, завести, запроваджувати, запровадити, (о мног.) позаводити, позапроваджувати кого куди. [Вона, до нас діток своїх завела (М. Вовч.). Ви повз нашу хату йтимете, то заведіть оцього хлопчика до нас (Чернігів). Запровадив дівчину в темний ліс]. -сти в тупик - загнати (запровадити) в безвихідь, у суточки, (фамил.) вивести на слизьке. [Він мене під'їв, але-ж і я його виведу на слизьке];

2) (вводить что-либо новое) заводити, завести, запроваджувати, запровадити, (мног.) позаводити, позапроваджувати що; (основать что-либо) заводити, завести що. [Треба в цьому селі завести школу й кооперативне товариство]. -дить, -сти хорошие порядки - заводити, завести добрий лад. -дить ссору, драку, битву - зводити, звести (зчиняти, зчинити) сварку, бійку, бій; заводитися, завестися з ким сваритися, битися. [Як прийде вона, то й зведе сварку. Завелися так, що ніхто не розборонить. Як збіжаться, то так і заведуться битися]. -сти спор - засперечатися. -сти знакомство, дружбу с кем - завести знайомство, приятельство з ким, зазнайомитися, заприятелювати з ким. -водить, -вести пиры, гулянья и т. п. - заводити, завести (уряджати, урядити) бен(ь)кети, гулянки и т. п. -дить разговор - знімати (зняти) розмову (річ), завести мову про що. -вести тяжбу, процесс - розпочати справу, процес, запозиватися;

3) -дить, -сти механизм (пружинный) - накручувати, накрутити що. [Накрути годинника, бо він став тому, що не накручений]. Заведенный - заведений, запроваджений; накручений.

* * *

-ся и Застужать, -ся, застудить, -ся

1) (о простуде) застуджувати, -ся, застудити, -ся, перестуджувати, -ся, перестудити, -ся, захолоджувати, -ся, захолодити, -ся, (о мног.) позастуджувати, -ся, позахолоджувати, -ся; см. Простужать, -ся. [Застудили дитину, от і кахикає. Застудишся - зуби крутитиме (Київщ.). Дуже я перестудилася, як коноплі мочила - усі кістки круте (Катеринославщ.). Десь захолодив поперек собі, тепер ні зігнутися, ні розігнутися (Харківщ.)];

2) что (захолаживать) - захолоджувати, захолодити що. [Рибу зварила й захолодила]. Застуженный - застуджений, перестуджений; захолоджений. -ная рыба - холодець (драглі) з риби. -ные ножки (телячьи, свиные) - холодець, драглі з ніжок (телячих, свинячих).

* * *

несов.; сов. - застуд`ить

нашкодити, наробити шкоди, (о мног.) понашкоджувати, понароблювати шкоди кому чим, в чому. [Ти гірше тільки тим нашкодиш: усіх лящів позводиш (Глібів)].

* * *

1) нашко́дити, -джу, -диш, нароби́ти (-роблю́, -ро́биш) шко́ди, зроби́ти шко́ду

2) (перен.: повредить что-л.) диал. пошко́дити, -джу, -диш, ушко́дити

и Надсаждать надсадить и надсажать

1) (о растениях) надсаджувати, надсадити що, чого над чим, садити и саджати що, насаджувати, насадити що, чого на чому или над чим; (досаживать) досаджувати, досадити, підсаджувати, підсадити що, чого; ( о мног.) понадсаджувати, посаджати, насаджати, понасаджувати; подосаджувати, попідсаджувати;

2) кого, что - надсаджувати, надсадити, (о мног.) понадсаджувати кого, що; см. I. Надрывать 2. -дить лук - надламати (надломити) лук(а);

3) -дить кому - см. Надосадить (под Надосаждать). Надсаженный -

1) надсаджений; насаджений, досаджений, підсаджений, понадсаджуваний и т. п.;

2) см. Надорванный 2 (под

I. Надрывать). -ться -

1) надсаджуватися над чим, садитися и саджатися, насаджуватися на чому или над чим, (досаживаться) досаджуватися, підсаджуватися; бути надсаджуваним, надсадженим, понадсаджуваним и т. п.;

2) надсаджуватися, надсадитися, (о мног.) понадсаджуватися; см. Надрываться 2 (под

I. Надрывать). Постромка -дилась - посторонок надірвався.

* * *

несов.; сов. - надсад`ить

1) надрива́ти, надірва́ти и мног. понадрива́ти; надса́джувати, надсади́ти, -саджу́, -са́диш; ( о голосе) зрива́ти, зірва́ти и мног. позрива́ти

2) ( досаждать) досажда́ти, досади́ти, -джу́, -диш; допіка́ти, допекти́, -печу́, -пече́ш; диал. доїда́ти, дої́сти, -ї́м, -їси́

3) ( толкать) штовха́ти, штовхну́ти, стуса́ти, стусну́ти и усилит. стусону́ти; штурха́ти и шту́рхати, штурхну́ти и усилит. штурхону́ти

накурить

1) чем - накурювати, накурити, накаджувати, накадити, (чем.-л. благовонным ещё) напахувати, напахати, (о мног.) понакурювати, понакаджувати, понапахувати чим; (табаком) накурювати, накурити, (попыхивая) напа[и]хкувати, напа[и ]хкати, напакати, (о мн.) понакурювати, понапа[и]хкувати (тютюном). [Оці ще мені курії! Понакурюють так, що й світу не видно! (Харківщ.)];

2) (водки, смолы и т. п.) гнати, виганяти, вигнати, накурювати, накурити, викурювати, викурити, (о мног.) понакурювати, повикурювати (горілки, дьогтю). [Вигнав десять відер горілки (Сл. Ум.)];

3) (столбы) обпалювати, обпалити, (о мног.) пообпалювати комлі (в стовпів);

4) (о снеге, сов.) накурити, намести, нахурделити;

5) (набахвалить, сов.) напустити туману кому и на кого, нахвалитися, нахизуватися;

6) см. Накутить. Накуренный -

1) накурений, накаджений, напаханий, понакурюваний, понакаджуваний, понапахуваний; накурений, понакурюваний, напа[и ]хканий, напаканий;

2) вигнаний, накурений, викурений, пона[пови]курюваний. -ться -

1) накурюватися, накуритися, понакурюватися; бути накурюваним, накуреним, понакурюваним и т. п.;

2) (вдоволь) - а) (табаку) напалюватися, напалитися, накурюватися и (редко) накурятися, накуритися тютюну, (насосаться) насмоктатися, натягнутися тютюну, (попыхивая) напа[и]хкатися, напакатися (тютюном и тютюну, з люльки). [Кури, кури, накуряйсь (Грінч. III). Та як натягнувсь того тютюну, то так одразу і очманів (Яворн.)]; б) (благоуханно курясь) накуритися; в) (тлея с дымом) накуритися, накуріти.

* * *

несов.; сов. - накур`ить

1) наку́рювати, -рюю, -рюєш, накури́ти, -курю́, -ку́риш и мног. понаку́рювати; (сов.: трубкой, папиросой) напали́ти, -палю́, -па́лиш и мног. понапа́лювати, -люю, -люєш, насмали́ти, -смалю́, -сма́лиш, начади́ти, -джу́, -диш, накади́ти, -каджу́, -ка́диш

2) ( добывать перегонкой) наганя́ти и наго́нити, нагна́ти (нажену́, нажене́ш) и мног. понаганя́ти и понаго́нити, наку́рювати, накури́ти и мног. понаку́рювати

нанять

1) кого - наймати, на(й)няти, (о мног.) понаймати, (договаривать) єднати, поєднати, з'єднати, рядити, порядити, підрядити, годити, згодити, договоряти, договорити кого. [Пішов наймати наймита (Рудч.). Не сердься, найму взавтра музики (Н.- Лев.). Дівчат на буряки понаймав (Г. Барв.). (Земство) одну стару бабу поєднало служити коло лікарні (Яворн.). Я от землеміра з'єднав, щоб переміряв ваш наділ (Кониськ.). Ще з вечора треба порядити візника (Звин.). Мені треба було згодити візника (Н.-Лев.). Пішов договоряти молотників (Звин.)];

2) что - наймати, на(й)няти, (о мног.) понаймати що. [Наймаємо собі маленьке приміщення у великому будинкові (Київщ.). Молебінь наняла аж на цілого карбованця (Тесл.)];

3) (отдавать в наём) винаймати, винайняти и (зап.) винаймити, наймати, на(й)няти, (о мног.) повинаймати, понаймати що. Нанимаемый - найманий; винайманий. Нанятый и Нанятой -

1) на(й)нятий, найманий, (о мног.) понайманий, (договорённый) поєднаний, з'єднаний, поряджений, підряджений, згоджений, договорений. -тый работник - найманий робітник (-ка), наймит (-та), (-тый на определ. срок) строковий (-вого) (робітник);

2) на(й)нятий, найманий, (о мног.) понайманий. [Живемо не в своїй хаті, а в нанятій (Звин.)];

3) винайнятий, винаймлений и т. д.

* * *

несов.; сов. - нан`ять