дипломатичний

См. также в других словарях:

• дипломатичний — а, е. 1) Стос. до дипломатії (у 1 знач.). •• Дипломати/чна по/шта один з видів зв язку дипломатичного чи консульського представництва з центральними органами зовнішніх зв язків держав, яка пересилається звичайно в супроводі дипломатичних кур єрів …   Український тлумачний словник

• дипломатичний — [диепломати/чнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і …   Орфоепічний словник української мови

• дипломатичний — (який діє вміло й тонко; властивий поведінці такої людини); ухильний (непрямий про відповідь) …   Словник синонімів української мови

• дипломатичний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• нунцій — (дипломатичний представник Папи Римського), леґат …   Словник синонімів української мови

• посол — (дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство), посланник; посланець (посланий до іншої держави з певною дипломатичною місією) …   Словник синонімів української мови

• посол — заст. посе/л, сла/, ч. 1) Дипломатичний представник однієї держави в іншій, який очолює посольство. || Повноважний дипломатичний представник найвищого рангу. 2) перен. Той, кого посилають з яким небудь дорученням, завданням; посланець. 3) діал.,… …   Український тлумачний словник

• Таращук, Пётр Всеволодович — Таращук Петро Всеволодович …   Википедия

• аташе — невідм., ч. Фахівець консультант з певного кола питань, напр. у військовій справі, торгівлі, при дипломатичному представництві. || Молодший дипломатичний ранг у міністерстві закордонних справ. •• Аташе/ ке/йс те саме, що диплома/т (у 3 знач.) …   Український тлумачний словник

• дипкур'єр — а, ч. Скорочення: дипломатичний кур єр …   Український тлумачний словник

• дипломатичність — ності, ж. Властивість за знач. дипломатичний 2) …   Український тлумачний словник