Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

дворянин.

  • 1 дворянин

    дворянин, пан, шляхтич.
    * * *
    дворяни́н

    Русско-украинский словарь > дворянин

  • 2 коренной

    1) см. Корневой 1;
    2) перен. (основной) корінний, докорінний, осно[і]вний, (исконный) первісний, споконвічний. [Одне з корінних завдань (Касян.). Треба докорінних способів шукати, як з коренем вирвати лихо (Єфр.)]. -ная причина - корінна (основна) причина. -ное различие - основна відмінність (різниця). -ным образом - в корені, ґрунтовно. -ное (радикальное) средство - докорінний (радикальний) спосіб (-собу). -ной закон - осно[і]вний закон. -ной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка). -ная лошадь - см. Коренник 1. -ной парус (на речных судах) - середнє (велике) вітрило. -ная рыба - крутосолінка. -ной уксус - перегінний оцет, міцний (перегнаний, перепущений) оцет (р. оцту). -ной житель - тубілець (-льця), осадник, тутешній з діда-прадіда, краянин. -ное население - тубільці (-ців), корінна людність (-ности). [У Київі стрівалися між собою аж три національності - корінна місцева українська, польська й російська (Єфр.)]. -ной киевлянин - природний (прирожденний, родимий) киянин. -ной дворянин - дворянин давнього роду (з діда- прадіда), родовий (предковічний) дворянин. -ной сват - молодої батько, батько нареченої. - ное слово, грам. - корінне слово. -ной слог, грам. - кореневий склад. -ной язык - рідна мова. -ное месторождение, -ные породы, геол. - первісне родовище, первісні породи (материк). -ной вал, подшипник, техн. - головний вал (-ла), головна вальниця;
    3) сущ. - см. Коренник 1.
    * * *
    1) прил. корінни́й; ( радикальный) докорі́нний

    коренны́м о́бразом — докорі́нно; ( в корне) у ко́рені

    2) см. коренник 1)

    Русско-украинский словарь > коренной

  • 3 личный

    1) (имеющий в виду особу, относ. к лицам, особам вообще) особовий. -ный состав - особовий склад (-ду). -ный вред - ушкодження особи. -ное задержание - заарештування особи. -ный наём - найми (-мів);
    2) (необщий, частный) особистий, персональний, (собственный) власний, (индивидуальный) індивідуальний. [Дивився на Германа, як на свого особистого ворога (Франко). Особисті почування самого автора (Єфр.). Щирі патріоти забудуть про особисті сварки (М. Левиц.). Не слід оддаватися власному горю (Крим.)]. -ная выгода - особиста користь (-ти). -ная безопасность - а) безпечність особи; б) (собственная) особиста безпечність (-ности). -ный дворянин - особистий (персональний) дворянин. -ные дела - власні (особисті) справи (р. справ). Это мое -ное дело - це моя власна (особиста) справа. По своим -ным делам - у своїх власних (особистих) справах, за своїми -ними (-тими) справами. -ное достоинство - особиста гідність (достойність) (- ности). -ная жизнь - особисте (індивідуальне) життя. -ные интересы - особисті інтереси. - ный кредитор - особистий кредитор (-ра). -ная обида - особиста образа. -ные обстоятельства - особисті обставини (-вин). По -ным обстоятельствам - з особистих обставин. -ное обязательство - особисте зобов'язання. -ная ответственность - особиста (власна) відповідальність (-ности). Под свою -ную ответственность - на свою власну (особисту) відповідальність. -ные счёты - особисті рахунки (-ків). [Доводять особисті рахунки до найбільшої сили (Грінч.)];
    3) грам. - особовий. -ный глагол - особове дієслово. - ное местоимение - особовий займенник (-ка).
    * * *
    1) (относящийся к личности, персональный) особи́стий, персона́льний
    2) ( относящийся к лицам) особо́вий

    ли́чное де́ло — особо́ва спра́ва

    3) грам. особо́вий

    Русско-украинский словарь > личный

  • 4 мелкий

    1) (некрупный) дрібний, (усеч. форма им.-вин. п. м. р. дрібен), дрібненький; (малый, небольшой) малий, невеликий, невеличкий, (незначительный) незначний. [На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки (Н.-Лев.). Безупинне спадання дрібних крапель (дощу) (Коцюб.). Дрібні речі у кошик поклала (Звягельщ.). Дрібні війни (Л. Укр.). Дрібні події (Крим.)]. -кие владенья - дрібні (малі) добра. -кие деньги - см. Мелочь 3. -кий дождь - дрібний (дрібен, дрібненький) дощ (-щу). [І шумить, і гуде, дрібен дощик іде (Пісня)]. -кие долги - дрібні борги (-гів). -кая душонка - мізерна, дрібна душиця. -кое зерно - дрібне (заміркувате) зерно. [Заміркувата пшениця (Київщ.)]. -кий кредит - дрібний кредит (-ту). -кий кусок - дрібний шматок (-тка). На -кие куски, кусочки (разбить что) - на дрізки (диал. на друзки), на дрізочки, на дріб'язки, на дріб'язок, на дробину (розбити, потрощити що). -кий лес - см. Мелколесье. -кие листья - дрібне листя, дрібний лист (-ту). - кая монета - см. Монета. -кие деньги - дрібні гроші (-шей и -шів), дрібняки (-ків), дробина. -кий песок, порошок - дрібний пісок (-ску), дрібний порошок (-шку). -кая печать, -кое письмо, -кий шрифт - дрібний друк (-ку), дрібне письмо (писання), дрібний шрифт (-ту). -кие расходы - дрібні витрати. -кий сахар - дрібний цукор (-кру), цукор-сипець (-пцю). -ким смехом (смешком) - дрібним сміхом, дрібненько. [Сміялася м'яким, дрібним сміхом (Черкас.). Дрібненько зареготалась (Н.-Лев.)]. -кие шаги - дрібна хода, дрібні кроки (-ків). [Гнідко пішов дрібною ходою (Мирний)]. -кими шажками - видрібцем, дрібно, дрібненько. [Видрібцем виступати (Сл. Гр.). Ступає дрібненько (Хведорович)]. -кая птица, соб. - дрібні пташки, дрібне птаство, дробина, дріб (р. дробу). -кий скот - дрібна худоба (скотина), дрібний товар (-ру), дріб'язок (-зку). [В мене овець ватага, а дійнику без ліку, а дріб'язку як піску (Лавр.)]. -кая буржуазия - дрібна буржуазія. -кий дворянин - см. Мелкопоместный дворянин. -кое дворянство - дрібне дворянство, дрібна шляхта. -кие людишки - дрібні людці (-ців), низота, дрібнота; срв. Мелкота 3. -кий (малорослый) народ - дрібний народ (люд) (-ду). -кая публика - мізерна (дрібна), невисока публіка. -кий служащий, чиновник - дрібний службовець, урядовець (-вця). -кий собственник - дрібний власник. -кий бес - чорт з дрібніших. Рассыпаться -ким бесом перед кем - підсипатися до кого; срв. Подольщаться;
    2) (неглубокий) - а) (о воде) мілкий, низький, (гал.) плиткий. [Капітан Уоллей вів судно мілкою водою (Кінець Неволі). Тут вода низька (Звин.). Вода мала кудись розлитися, тому він сподівався найти тут плиткі місця (Маков.)]. -кая река - мілка ріка. В этом месте море -ко - в цьому місці море мілке; б) (о посуде, судне) неглибокий, плескатий, мілкий, (гал.) плиткий. -ная тарелка - плеската (мілка, плитка) тарілка.
    * * *
    1) ( некрупный) дрібний, дрібча́стий
    2) (неглубокий) мілки́й

    Русско-украинский словарь > мелкий

  • 5 мелкопоместный

    дрібномаєтний, дрібноземельний. -ный дворянин - дрібномаєтний, -земельний дворянин (шляхтич), (ирон.) панок (-нка), підпан (-на), підпанок, полупанок (- нка).
    * * *
    ист.
    маломає́тний, дрібномає́тний

    Русско-украинский словарь > мелкопоместный

  • 6 потомственный

    нащадний, нащадковий, спадковий. -ный дворянин - стовбовий шляхтич (дворянин). -ное имение - спадковий маєток, дідизна, батьківщина, материзна. -нно - спадково, нащадково.
    * * *
    1) ( родовой) родови́й; ( наследственный) спадко́вий
    2) (исконный, коренной) з ді́да-пра́діда

    Русско-украинский словарь > потомственный

  • 7 природный

    природний и -дній, натуральний, родимий, самородний, прирожденний, природжений. [До природньої звичайности (вежливости) української селянки в неї пристало щось вже дуже солодке, аж нудне (Неч.-Лев.). Природня (родима, прирожденна) відьма. В Туреччині самородні кріпості в скалах (Звин.)]. -ное свойство, -ный цвет - природна властивість, природний (натуральний) колір. -ные наклонности, недостатки - природні (прирожденні) нахили, вади. -ный ум, смысл - прирожденний розум, (образно) некупований, непозичений розум. -ные дарования - прирожденний хист (дар), прирожденні таланти. -ный дворянин - родом (з роду) дворянин. -ный житель - тубілець (-льця), абориген (-на). Срв. Прирождённый.
    * * *
    приро́дний; ( врождённый) приро́джений

    Русско-украинский словарь > природный

  • 8 Кающийся

    -щаяся
    1) (раскаивающийся) той, що кається, (роз)каяний, -на, покаянник, -ниця, прикаянний, -нна. [Підвівши очі до неба на зразець прикаянної Магдалини (Н.-Лев.)];
    2) (отбывающий, -щая эпитемию) покутник, -ниця, покутний, покутна (-ної), прикаянний, прикаянна (-ної). [Живу, немов якась душа покутна (Л. Укр.)]. Одежда -щихся - покутницька одежа. [В Каноссі уночі стоїть край брами у покутницькій одежі імператор Гейнріх босий (Грінч.)]. -щийся грешник - каяний, покаянний грішник. -щийся дворянин - каяний, покаянний дворянин.

    Русско-украинский словарь > Кающийся

  • 9 герб

    герб. Имеющий герб (дворянин) - гербований, гербовик (Кул.). [Гербована шляхта].
    * * *
    герб, -а

    Русско-украинский словарь > герб

  • 10 дворовый

    двірський, дворовий. [Вишивали ще за панщини двірські дівчата (Неч.-Лев.). Не любіте, дівчаточка, дворового лежня]. Дворовый человек, -ая женщина - дворак, (реже) дворян и дворянин (ж. дві[о]рка, дворачка, двірнячка); (о птице) подвірня, надвірня. [На подвірню птицю нападає лиха пошесть (Корол.)]; (о собаке) двірний, дворняка, дворяга. [Собака не чужий, але свій-таки двірний].
    * * *
    прил.
    1) дворо́вий
    2) ист. дві́рський, дворо́вий
    3) в знач. сущ. ист. дворо́вий, -ого, двора́к, -а

    Русско-украинский словарь > дворовый

  • 11 Нобль

    1) (аристократ) нобль (-ля), людина значного стану; (дворянин) шляхтич, соб. шляхетство, шляхта;
    2) (монета) нобль (-ля).

    Русско-украинский словарь > Нобль

См. также в других словарях:

  • ДВОРЯНИН — муж. дворянка жен. дворяне мн. начально придворный; знатный гражданин на службе при государе, чиновник при дворе; звание это обратилось в потомственное и означает благородного по роду или по чину, принадлежащего к жалованному, высшему сословию,… …   Толковый словарь Даля

  • дворянин — Аристократ, барин, боярин, гранд, магнат, патриций; (баронет, барон, виконт, герцог; граф, князь, лорд, маркиз, принц). Они из фонов (немецких дворян)... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские… …   Словарь синонимов

  • ДВОРЯНИН — ДВОРЯНИН, дворянина, мн. дворяне, дворян, муж. Лицо, принадлежащее к дворянскому сословию. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • ДВОРЯНИН — ДВОРЯНИН, а, мн. яне, ян, муж. Лицо, принадлежащее к дворянству. | жен. дворянка, и. | прил. дворянский, ая, ое. Дворянское сословие. Дворянские привилегии (в России: жалованные царской грамотой 1785 г.). • Дворянское собрание в России 1785 1917… …   Толковый словарь Ожегова

  • ДВОРЯНИН — Колокольный дворянин. Разг. Устар.; Сиб. Представитель духовенства; выходец из духовенства. БМС 1998, 146; ДП, 708; ФСС, 55. Лёгкий дворянин. Вят. Бран. О непорядочном человеке. СРНГ 16, 311. Не новгородский дворянин. Народн. Неодобр. О человеке …   Большой словарь русских поговорок

  • дворянин — а, м.    1. Лицо, принадлежащее к дворянству привилегированному сословию землевладельцев помещиков.    ► И диво ли, когда жить хочет мещанин, Как именитый гражданин, А сошка мелкая, как знатный дворянин. // Крылов. Басни //; [Дубровский:] ...Я… …   Словарь забытых и трудных слов из произведений русской литературы ХVIII-ХIХ веков

  • дворянин — а, мн. дворя/не, я/н, м. Лицо, относящееся к дворянству. Вы плебей по крови, а я польский дворянин, одной из самых старых фамилий (Шолохов). Родственные слова: дворя/нка, дворя/нство, дворя/нский, стародворя/нский Этимология: Собственно русское… …   Популярный словарь русского языка

  • дворянин — а; мн. ря/не, ря/н; м. см. тж. дворянка В России до 1917 г.: дворянское звание, дворянское сословие; лицо, принадлежащее к дворянству. Потомственный дворяни/н. личный дворянин …   Словарь многих выражений

  • Дворянин — Дворянство  привилегированное сословие в феодальном обществе. Понятие частично воспроизводится в буржуазном обществе. В широком смысле 1 ым дворянством именуют европейскую феодальную аристократию вообще. В этом смысле можно говорить о… …   Википедия

  • ДВОРЯНИН — В России до 1917 г. лицо, принадлежащее к привилегированному сословию дворянству. Слово дворянин образовано от существительного двор* в значении «монарх, царь (император), его семья и приближенные к ним лица». Первоначально дворянином называли… …   Лингвострановедческий словарь

  • ДВОРЯНИН — дворняга. Дворянин с истинно пролетарским видом сидел на цепи и скалил зубы …   Большой полутолковый словарь одесского языка

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»