-
1 предоставлять
предоставить (право кому) давати, дати, надавати, надати кому що (право), (себе) застерегати, застерегти (собі право); (отдавать на волю чью) віддавати віддати (на волю чию), (себя) здаватися, здатися на кого, на що; (позволять) дозволяти, дозволити кому що (з)робити. -лять волю (свободу действий) - давати волю кому. [Він за день увесь садок обірве, коли дасте йому волю (Звин.)]. -лять на чьё-л. усмотрение, кому-л. на усмотрение - давати (віддавати) на волю чию, давати (віддавати) кому на волю, на призволяще. [Даю вам на волю (на призволяще) - як хочете, так і робіть]. -вляю себя на ваше усмотрение - здаюся на вашу волю, на ваш суд. -вить себя на волю судьбы, на волю случая - здатися на долю (на ласку долі), на випадок. -вьте это судьбе, на волю судьбы - дайте (віддайте) це на волю долі. -вьте это времени - дайте це на волю часові. -влять, -вить себе право - застерегати (застерегти) собі право. -влять право кому - давати (надавати) право кому. [Громада надала мені таке право (Звин.)]. -влять что в пользование чьё либо - давати що до користування кому. -влять в чьё-л. распоряжение - давати кому що до волі, на чию хіть (волю) здавати. -влять себя в чьё-л. распоряжение - здаватися на чию волю. -вить выбор (выбрать) - дати до вибору (дати вибрати) кому що. -вить кому жить как хочет (как угодно) - дати кому жити, як хоче. -вить кому делать, что хочет - дати волю чинити що-хотя. [Воля їм тепер чинити що-хотя (Куліш)]. -вить работу, службу кому - дати працю, посаду кому. -вьте мне это сделать - дозвольте (дайте, дайте мені волю) це зробити. -вьте мне это знать, решить - дозвольте мені це знати, вирішити. -тавь это мне (не мешайся в это) - полиши це на мене, не втручайся в це (в цю справу). Суд -вил мне подать ходатайство о помиловании - суд дав мені право (суд дозволив мені) прохати про помилування. Предоставленный - даний, відданий. -ный на волю судьбы - даний (відданий) на ласку долі. -нное кому право - (на)дане кому право. -ный самому себе - покинутий (полишений, зданий) на самого себе. Предоставляемый - даваний. -ться - даватися, надаватися, бути даним. -ется вам право - дається (надається) вам право. Судить об этом -ется другим - міркувати про це дається (на волю) иншим.* * *несов.; сов. - предост`авить1) (давать в пользование что-л., давать возможность обладания кем-чем) дава́ти (даю́, дає́ш), да́ти (дам, даси́); ( отдавать) віддава́ти, відда́ти\предоставлять вить кого́ самому́ (сами́м) себе́ — ( дать возможность поступать самостоятельно) да́ти змо́гу кому́ ді́яти самості́йно (розпоряджа́тися свої́м ча́сом); ( перестать заботиться) поки́нути (поли́шити) кого́ на само́го се́бе; ( оставить на произвол судьбы) поки́нути кого́ напризволя́ще
-
2 производить
произвести и произвесть1) (творить, рождать) родити, зродити и породити, плодити, сплодити; (о земле) зрощати, зростити що; (создавать) творити, створити, витворяти, витворити що; (делать, совершать) робити, зробити, чинити, зчиняти, зчинити, учиняти, учинити, справляти, справити що; (служить причиной чего) спричиняти, спричинити що, спричинятися, спричинитися до чого. [Я-ж бо не своєю волею родивсь на світ, мене зродила природа (Крим.). Земля все була як камінь, хліба не родила (Рудан.). Де мерзлий ґрунт нічого не зроща (Грінч.). Нічого, опріч протесту та опозиції, система репресій не витворила (Єфр.)]. -сти на свет - зродити на світ, сплодити. [Та я-ж тебе зродила на світ. Я тебе годую (Крим.). Не той тато, що сплодив, а той, що вигодував (Номис). Та бодай тая річка риби не сплодила (Чуб. V)]. -сти из себя - вродити з себе, видати з себе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)]. Страна эта -водит золото - країна ця родить (видачі) золото. Эта земля -водит много овса - ця земля родить (видає, зрощає) багато вівса. Ничтожные причины -водят часто большие перевороты - незначні причини спричиняються часто до великих переворотів (спричиняють часто великі перевороти). Это -ведёт хорошее действие - це справить (зробить) добрий вплив, це добре подіє. -дить, -сти впечатление на кого - справляти, справити, робити, зробити, чинити, вчинити враже[і]ння на кого, вразити кого. [Доклад Лаговського справив велике вражіння на з'їзді (Крим.). Той сон таке на мене зробив вражіння, що й не знаю (Кониськ.). Вражіння, яке вони чинили, нагадало мені Шіллерову баладу (Грінч.)]. -сти неприятное впечатление на кого - справити, зробити, вчинити прикре враження на кого, прикро вразити кого. Это событие -вело на него сильное впечатление - ця подія справила (зробила, вчинила) на його велике враження, дуже його вразила. -дить эффект, фурор - робити, чинити ефект, фурор. [Темні очі, натхнуті коханням, робили великий ефект (Неч.-Лев.). Його проповідь чинила фурор (Крим.)]. -сти чудо - справити, зробити чудо. [І указ сей чудо справив (Франко)]. -дить шум, беспорядок сумятицу - чинити, зчиняти, робити шум (галас, ґвалт), чинити, робити нелад, колот, бунт. [Він чинить у громаді всякий нелад (Грінч.). Погляди Д. Куліша зчинили превеликий колот і в московській, і в українській пресі (Грінч.)]. -дить, -сти опустошение - чинити, зчинити и учинити спустошення в чому, пустошити, спустошити що. -дить сон, испарину - спричиняти сон, випар. -дить давление - робити тиснення, натискати на що. -дить опыты - робити досліди;2) (изготовлять, выделывать) виробляти, робити, виробити що, продукувати, спродукувати и випродукувати що. [Робітник виробляє ті прегарні матерії, з яких другий пошиє одежу (Єфр.). Хто робить багатство, той і повинен з його користуватись (Єфр.). Робітникові повинно-б достатися все те, що він власною працею виробить (Єфр.)];3) (дело) переводити, перевести, робити, зробити; (исполнять) відбувати, відбути що. [Мусила стародавня Русь байдаками плавати і торги свої, і войни водою відбувати (Куліш). Атмосфера, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Н.-Рада)]. -дить следствие, дознание - переводити, провадити, робити слідство, дізнання. -дить допрос - чинити, переводити допит. -дить суд - чинити, відправляти суд. -дить ревизию - переводити (робити) ревізію, відбувати ревізію. [Сьогодні в волості одбувають ревізію (Звин.)]. -дить работу, уплату - переводити, справляти, робити роботу, виплату. -дить раздел - переводити (робити) поділ. -дить торговлю - вести, провадити торг. -дить учёт - робити облік чому. Воен. -сти смотр - перевести, зробити, учинити огляд;4) что из чего, от чего - виводити, вивести що з чого, від чого. Он -дит свой род от знаменитых предков - він виводить свій рід під славних предків. Это слово -дят от греческого корня - це слово виводять від грецького кореня;5) кого во что - промувати, попромувати кого в що. -дить, -сти в следующий чин - промувати, попромувати кого в вищий чин, ранг. Произведённый -1) зроджений, сплоджений, зрощений; створений, витворений; зроблений, зчинений, учинений, справлений, спричинений;2) вироблений, спродукований;3) переведений, зроблений, відбутий;4) виведений з чого;5) попромований в що. -ться -1) родитися, бути зродженим, плодитися, бути сплодженим, зрощатися, бути зрощеним; творитися, бути створеним, витворятися, бути витвореним, чинитися, зчинятися, бути зчиненим, учиненим, справлятися, бути справленим, спричинятися, бути спричиненим;2) вироблятися, бути виробленим, продукуватися, бути спродукованим;3) переводитися, бути переведеним, робитися, бути зробленим, відбуватися, бути відбутим. [Вибори до 3-ої й 4-ої дум всюди в Росії, а найбільше на Україні, переводились силами духовенства (Н. Рада), Робота дружніше одбувається, коли йде плавним, рівним ходом (Єфр.)]. Продажа -дится - продаж провадиться, торг ведеться;4) виводитися, бути виведеним з чого и від чого;5) промуватися, бути попромованим.* * *I несов.; сов. - произвест`и1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) учиня́ти, учини́ти; (проводить, выполнять) прова́дити (несов.), прово́дити, провести́2) (вырабатывать, изготовлять) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити и повиробля́ти и повиро́блювати, несов. продукува́ти3) (вызывать, порождать) виклика́ти, ви́кликати, роби́ти, зроби́ти; ( впечатление) справля́ти, спра́вити; (причинять, становиться источником чего-л.) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти4) (давать жизнь, рождать) роди́ти и поро́джувати, породи́ти5) ( создавать) ство́рювати, створи́ти, утво́рювати, утвори́ти6) (кого в кого-что, кем - присваивать звание, чин) підви́щувати, підви́щити, підви́шувати, підви́сити (кого в кого-що), надава́ти, нада́ти (кому що)7) (несов.: устанавливать происхождение кого-чего-л.) виво́дитиII несов. см. соизволять
См. также в других словарях:
Давать себе слово — ДАВАТЬ СЕБЕ СЛОВО. ДАТЬ СЕБЕ СЛОВО. Твёрдо решить что либо. В тот день, когда Григорий попал в больницу, Пётр, сидя у его изголовья, дал себе слово: до тех пор не жениться, до тех пор не знать радостей в жизни, пока не выздоровеет брат (Ф.… … Фразеологический словарь русского литературного языка
Дать себе слово — ДАВАТЬ СЕБЕ СЛОВО. ДАТЬ СЕБЕ СЛОВО. Твёрдо решить что либо. В тот день, когда Григорий попал в больницу, Пётр, сидя у его изголовья, дал себе слово: до тех пор не жениться, до тех пор не знать радостей в жизни, пока не выздоровеет брат (Ф.… … Фразеологический словарь русского литературного языка
ДАВАТЬ — ДАВАТЬ, даю, даёшь; давая, повел. давай, несовер. (к дать). 1. кого то кому чему. Вручать, заставлять брать, передавать из рук в руки. Давать деньги. Давать книгу. || Предоставлять что нибудь в чье нибудь распоряжение, снабжать чем нибудь кого… … Толковый словарь Ушакова
давать слово — давать/дать слово Чаще сов. Обещать. С сущ. со знач. лица: отец, ученик, сын… дает слово кому? товарищу, учителю, матери…; давать слово учиться, помогать, выучить, помочь…; давать слово, что… Дай мне, пожалуйста, эту книгу! Даю слово, что верну… … Учебный фразеологический словарь
давать — глаг., нсв., употр. наиб. часто Морфология: я даю, ты даёшь, он/она/оно даёт, мы даём, вы даёте, они дают, давай, давайте, давал, давала, давало, давали, дающий, даваемый, дававший, давая; св. дать; сущ., ж … Толковый словарь Дмитриева
дать слово — давать/дать слово Чаще сов. Обещать. С сущ. со знач. лица: отец, ученик, сын… дает слово кому? товарищу, учителю, матери…; давать слово учиться, помогать, выучить, помочь…; давать слово, что… Дай мне, пожалуйста, эту книгу! Даю слово, что верну… … Учебный фразеологический словарь
ДАВАТЬ ПЕТУХА — 1) кто Издавать визгливые звуки. Имеется в виду, что голос лица (Х) срывается на высокой ноте при пении или во время разговора. Говорится с неодобрением. неформ. ✦ Х пустил петуха. Именная часть неизм. Обычно глаголы сов. в. Обычно в роли сказ.… … Фразеологический словарь русского языка
ДЕРЖАТЬ СВОЁ СЛОВО — кто Выполнять обещанное. Имеется в виду, что лицо или группа лиц (Х) исполняет взятые на себя обязательства, соблюдает условия какого л. договора. Говорится с одобрением. реч. стандарт. ✦ {2} Активная длительная ситуация: X держит [своё] слово.… … Фразеологический словарь русского языка
ДЕРЖАТЬ СЛОВО — кто Выполнять обещанное. Имеется в виду, что лицо или группа лиц (Х) исполняет взятые на себя обязательства, соблюдает условия какого л. договора. Говорится с одобрением. реч. стандарт. ✦ {2} Активная длительная ситуация: X держит [своё] слово.… … Фразеологический словарь русского языка
СДЕРЖАТЬ СВОЁ СЛОВО — кто Выполнять обещанное. Имеется в виду, что лицо или группа лиц (Х) исполняет взятые на себя обязательства, соблюдает условия какого л. договора. Говорится с одобрением. реч. стандарт. ✦ {2} Активная длительная ситуация: X держит [своё] слово.… … Фразеологический словарь русского языка
СДЕРЖАТЬ СЛОВО — кто Выполнять обещанное. Имеется в виду, что лицо или группа лиц (Х) исполняет взятые на себя обязательства, соблюдает условия какого л. договора. Говорится с одобрением. реч. стандарт. ✦ {2} Активная длительная ситуация: X держит [своё] слово.… … Фразеологический словарь русского языка
