гутірка

гутірка.

1) (общий говор, шум) гамір (-мору), гутірка, (глухой) гомін (-мону);

2) (слух) поголос (-су), поголоска, чутка (-ки) и чутки (-ток), почутка, (диал.) поустка, (разглашение) розголос (-су), (слава) слава (обычно дурная), пославка, (толки, беседа) помовка, балачка, гутірка, говірка. [Поголос розійшовся по всій околиці (Біблія). Йшов поголос між народом, що… (Леонт.). Пішла по селу поголоска, що вчитель нічого не тямить (Єфр.). Пішла чутка, ніби народився «анцихрист» (О. Пчілка). По всій Гуцульщині гудуть чутки про юнака (Олесь). Пішла почутка, що у панів цар людей одбере (Кам'янеч.). Таку поустку пустив, ніби-то мені хабара сусіди дали (Липовеч.). Про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта не бачив (М. Вовч.). По селу скрізь літала гутірка, що… (Кониськ.)]. -ва всё преувеличивает - чутка (поголос, поголоска) все прибільшує. Всеобщая -ва - вселюдні чутки, вселюдна поголоска, всесвітній розголос. Стоустая -ва - стоустий поголос, стоуста слава, тисячоуста чутка. Дурная -ва - (недобра) слава (ум. славонька), поговір (-вору). [А на мене молодую поговір та слава… із ледачим зазналася, славоньки набралася (Гнід.). Не бійсь слави, не бійсь поговору (Метл.)]. Распространять дурную -ву о ком - пускати славу про кого, славити кого. -ва приписывает кому что - чутки накидають кому що;

3) (речь) мова, розмова.

* * *

1) поголо́ска, по́голос, -у, чу́тка, погові́р, -во́ру, поголо́сок, -ску

2) ( говор) го́вір, -вору

1) розмова, балачка, розмовляння, гутірка, гомінка, бесе[і]да. Вступить в -ду - зайти з ким у розмову, розмовитися з ким, розбалакатися з ким. Вести -ду - справляти балачку, провадити мову. Завязывается общая -да - починається загальна розмова;

2) беседа. [Були у Грицька у беседі: чимало людей було і випили добре].

* * *

1) (разговор) розмо́ва, бе́сіда; бала́чка; диал. гуті́рка

2) ( собеседование) бе́сіда

3) (собрание, общество людей) диал. товари́ство; бе́сіда

1) вимова, вимівка, виголос, говірка, гутірка. [У неї добра французька вимова];

2) нагана, догана, докір (р. докору), напоумлення. Делать, сделать выговор - вимовляти кому, застерегати, застерегти кого, зробити комусь догану, напоумлення; (упрекать) дорікати, дорікнути кому; (описат.) вичитувати (вичитати, одчитувати, одчитати) молитву кому; (бранить, побранить) сварити, посварити кого, картати, покартати кого.

* * *

1) ( произношение) вимо́ва, гові́рка

2) ( порицание) дога́на, застере́ження, засторо́га

балачка, гутірка, говір (р. -вору).