-
21 форми мислення
ФОРМИ МИСЛЕННЯ - структури мислимого змісту, що визначаються способом зв'язку думок чи їх елементів та мають всезагальний, абстрагований від конкретної позначеності думки характер. Ф.м. можуть застосовуватися відносно всіх можливих варіацій конкретного змісту мислення, оскільки виступають як вияв масовидного, сталого, інваріантного у предметно-ситуативних перетвореннях мислительного процесу. Такими сталими, інваріантними засобами поєднання елементів мислимого змісту є поняття, судження, умовивід і пов'язані з ними мислительні схеми визначення, доведення, виведення та інших теоретичних конструкцій. Як структури, що задаються через символи та уточнюються в логічних численнях, Ф.м. вивчаються формальною логікою. При цьому конкретні елементи мислимого змісту символізуються логічними змінними, а зв'язки між ними - логічними константами (відношення, операції, квантори). Якщо форма думки, що виділена таким чином, може бути зведена до формульного виразу логічного закону, то сама думка вважається істинною за структурою. Це значно скорочує процес доведення, дозволяє переносити функцію істинності з одних положень на інші, спрямовує пошук нових результатів. Пізнавальна роль Ф.м. визначається тим, що вони виражають внутрішній досвід пізнання, освоєння універсальних відношень дійсності. Тому незалежність Ф.м. від конкретного змісту думки є зворотним боком їх обумовленості узагальненим змістом мислення в його культурно-історичному опосередкуванні. Генетично різниця між Ф.м. та змістом мислення - функціональна. Це дозволяє виділяти Ф.м. не тільки у структурному, а й у функціональному плані. Такими Ф.м. за своїми функціями є категорія, ідея, проблема тощо. При філософському обґрунтуванні логіки висувається ідея об'єднання структури та функцій Ф.м., розкриття досвіду пізнання, що визначає їх генезис. В діалектичному варіанті такого обґрунтування пропонується розгляд Ф.м. як певних фігур взаємодії категорій одиничного, особливого та всезагального (Гегель), що дозволяє порівнювати їх з певними структурами дійсності та людської діяльності.С. Кримський
- 1
- 2
См. также в других словарях:
Гур — Гур, ГУР: Топоним Гур еврейское название польского города Гура Кальвария Гур. Так называется и хасидский двор, происходящий из этого города (см. Гурские хасиды) Гур вариант написания провинции Гор в Афганистане Гур река в Хабаровском крае Фамилия … Википедия
ГУР — Главное управление регистра судоходства http://www.rs head.spb.ru/ ГУР гониометр универсальный рентгеновский ГУР Главное управление радиофикации связь … Словарь сокращений и аббревиатур
Гур — ГУРЕЕВ ГУРИН ГУРИНОВ ГУРИЧЕВ ГУРКОВ ГУРНОВ ГУРОВ ГУРЬЕВ ГУРЬЯНОВ ГУРИЛЁВ ГУРИНОВИЧ ГУРЧЕНКО ГУРЧЕНКОВ ГУРЬНЕВ Гурий имя (в переводе с др.евр. означающее львенок). Гурей, Гуря, Гурка, Гура, Гурна, Гур, Гурьян производные формы этого имени. Фамилия … Русские фамилии
ГУР — муж., дон. кан, индюк, индейский петух (кур?). Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
ГУР — (Hoor) небольшое судно, встречающееся у Малабарского берега Индии. Самойлов К. И. Морской словарь. М. Л.: Государственное Военно морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941 … Морской словарь
гур — Сахар сырец, получаемый в Индии из сока различных пальмовых деревьев (финикового, кокосового или пальмиры); используется в национальной кухне преимущественно на востоке и юге страны. * * * (Источник: «Объединенный словарь кулинарных… … Кулинарный словарь
ГУР — Белая бумажная ост индская ткань. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910 … Словарь иностранных слов русского языка
гур — сущ., кол во синонимов: 4 • индюк (13) • кан (9) • минерал (5627) • ткань … Словарь синонимов
ГУР — – гидравлический усилитель руля. EdwART. Словарь автомобильного жаргона, 2009 … Автомобильный словарь
Гур — Молодой лев, львенок (евр.). 3 июля (20 июня) – святитель Гурий, архиепископ Казанский (Рус.) (перенесение мощей). 14 (1) августа – мученик. Гурий Маккавей. 17 (4) октября – Святитель ВАРСОНОФИЙ ТВЕРСКОЙ Обретение мощей 1595 г. => святитель Гурий … Словарь личных имен
гурієць — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
