горшки

горщик (р. горщика), горщок (р. горшка), горнець (р. горнця); ум. - горщичок, горщечок, горща (р. горщати, ср. р.), горщатко (р. -ка, ср. р.), горня (р. -няти, ср. р.), горнятко (р. -ка, ср. р.). Реже: (медный г.) мідняк, мідень (р. -дня); (чугунный) чавун, ум. чавунець (р. -нця); (большой медный) ґалаґан; (металлическ.) баняк; (г. в одно ведро) відерник; (для варки) варильник; (для варки борща) борщівник; (для каши) кашник; (для бученья белья) золій[ль]ник; (больш. г.) покотило; (высокий, цилиндрич.) стовбун, стовбунчик; (маленький г.) питунчик, маценя (р. -яти). Цветочный г. - вазон (р. -ну). Ночной г. - уринал, (эвфем.) генерал. Плавильный г. - тигель. Не боги горшки обжигают - не святі горшки ліплять. Принадлежащий -ку, относящийся к -ку - горщиків (-ова, -ове).

* * *

-ница ганчар (р. -ря), ганчариха, ганчарка, а специальнее - білий ганчар (г. выделывающий горшки без глазури), посудник или полив'яник (г. глазирующий посуду), мисочник, мискар (р. -ря) (г. выделывающий миски).

* * *

(только мн.) крупи (р. круп и -пів). [Крупи гречані, ячні, перлові, вівсяні]. -па манная (пшеничная) манна (-ни). -па смоленская - гречана манна. -па снежная - крупи (иед. крупа). [Почався був дощ, та на крупи перевівся (Харківщ.)]. Шапка в рубль, а щи без круп - голе й босе, а голова в вінку (Номис); чоботи скриплять, а горшки без сала киплять (Номис).

* * *

1) крупи́, род. п. круп и крупі́в, крупа́

2) метеор. крупа́

лепливать

1) (вылеплять) ліпити (-плю, -пиш), виліплювати що. [Не святі горшки ліплять (Номис)]. Ласточка -пит гнездо - ластівка ліпить гніздо. Он -пит статую из глины - він ліпить (виліплює) статую з глини;

2) (слепливать) ліпити, зліплювати, (только из теста: преимущ. о пирогах: загибать) бгати, (диал.) тулити що. [Баба вареники ліпить (Н.- Лев.). Бгати пироги (Г. Барв.). Тулила пироги (Борзенщ.)];

3) (прилеплять) ліпити, приліплювати; (налеплять) наліплювати;

4) (влеплять) ліпити, вліплювати. Стрелки так и - пят в щит - стрільці так і садять (ліплять, гатять) у щит;

5) (о снеге) ліпити, ліпачити. [Сніг так і ліпачить (Брацлавщ.)].

* * *

нахлобучить насувати и насовувати, насунути, (о шапке ещё, диал.) нахлучувати, нахлучити, наплюскувати, наплюснути, (о мног.) понасувати и понасовувати що на що. [Насунув шапку на самі очі (Сл. Ум.). На чуб нахлучив каплаух (Біл.-Нос.). Наплюснув шапку на голову (Квітка)]. -ть горшки на плетень - настромлювати, настромити, (о мног.) понастромлювати горщики на пліт. -чить брови - насунути (насупити) брови, насупитися. Нахлобученный - насунутий и насунений, нахлучений, наплюснутий, понасовуваний; настромлений, понастромлюваний; насуплений. [Низько на очі насунутий капелюх (Васильч.)]. -ться - насуватися и насовуватися, бути насовуваним, насунутим и насуненим, понасовуваним и т. п.

* * *

несов.; сов. - нахлоб`учить

1) насува́ти и насо́вувати, -со́вую, -со́вуєш, насу́нути и мног. понасува́ти и понасовувати

2) (давать нахлобучку кому-л.) дава́ти (даю́, дає́ш) прочуха́на (прочуха́нки, на́гінки, на́труски), да́ти (дам, даси́) прочуха́на (прочуха́нки, на́гінки, на́труски)

нещастя (-тя); (неблагоприятная судьба) недоля, безщастя, безталання (-ння), бездо[і]лля (-лля), (невезение) неталан (-ну), (бедствие, погибель) безголов'я (-в'я), (беда) лихо, біда, лиха година, причина, (беда, несчастный случай) пригода, лиха пригода, (напасть) халепа; ум. недоленька, лиха годинонька, пригодонька. [Багатство дме, а нещастя гне (Номис). Повен світ нещастів (Грінч.). Його болять нещастя України (Франко). Поодинокі нещастя творять загальне щастя (Кандід). Коли я тут недолі досить маю, хай буду я щаслива там, у иншім краю! (Л. Укр.). Нащо вам судилось тут загинути в недолі? (Рудан.). Усім людям щастя, доля, - мені-ж безталання (Метл.). У тім селі, на безталання та на погибель, виріс я (Шевч.). Нам на здоров'я, а тобі на безголов'я (Номис). Сам собі накликав безголов'я (Крим.). Завжди нарікала на своє безголов'я (Черкас.). Лихо зненацька підкралося (Коцюб.). Сталась мені причина: жінка вмерла, зосталась дитина (Пісня). Чому не зарятувати, коли чоловік у пригоді (человека постигло -тье)? (Мирний). Халепи якої щоб не напитать (М. Левиц.). Як-би то її визволити з такої халепи та журби? (Кониськ.)]. Это верх -тья - це найбільше нещастя (лихо). К (по) -тью - (як) на нещастя, (чаще) (як) на біду, як на лихо. [На біду, ці дурні люди мали силу (Крим.). Талановитий, на лихо дочасно померлий публіцист (Рада). Треба, думаю, зайти провідати хрещеників, та, як на лихо забув (Васильч.)]. К моему -тью - на моє нещастя, на мою біду, на моє лихо, мені на нещастя и т. п. К вящему -тью - на ще більше нещастя (лихо); ще й (ба й) гірш(е) від того, ще й гірше лихо. На -тье чьё - на нещастя, на лихо чиє, кому, на біду чию, кому, на безголов'я чиє, на голову чию. [Упаду собі на лихо (Л. Укр.). Закаявся женитись, щоб знов не взяти лихої (жінки) на своє безголов'я (Коцюб.). Чим-же я винна, що тую думу постановили на наше безголов'я? (М. Левиц.). Нехай горшки б'ються на ганчареву голову (Номис)]. В -тьи - у нещасті, у (лихій) пригоді, при лихій годині. [Не годиться журитись в пригоді такій, адже иншим ще гірше буває (Л. Укр.). Як-би їм запомогти Мендля в його лихій пригоді? (Франко). Та нема гірш нікому, як тій сиротині: ніхто не пригорне при лихій годині (Пісня)]. Мне -тье в картах - мені не щастить (не таланить) у картах, мені карта не йде. Впадать, впасть в -тье - потрапити (попасти(ся)) в біду, зазнавати, зазнати нещастя (недолі, безталання, лиха, біди), сходити, зійти на біду, знедолюватися, знедолитися, знедоліти, збезталаніти, знещасливлюватися, знещасливитися. Приносить, принести -тье кому - приносити, принести нещастя кому, завдавати, завдати лиха (біди) кому, (пров.) випадком випасти кому. [Сльози мої випадком йому випали: вона (його корова) здохла (Кониськ.)]. С ним случилось -тье - його спіткало (побило) лихо, з ним стала(ся) пригода, на його (впала) пригода, на його впало безголов'я. [На козака - пригодонька; козак зажурився (Пісня)]. Не бывать бы счастью, да -тье помогло - коли-б (якби) не нещастя, не було-б і щастя. Счастье одного основано на -тьи другого - на безталанні одного виростає щастя другого (Тобіл.).

* * *

обжечь

1) о(б)пікати, о(б)пекти кого, що [Обпік руку праскою], упікати, упекти [Не впечи руки коло жару], обпалювати, обпаляти, обпалити що; (волосы, шерсть, свинью и т. д.) обсмалювати, обсмалити; (кипятком и т. п.) о(б)шпарювати, о(б)шпарити. [Геть обшпарив руку];

2) (кирпич, горшки, угли, руду и т. п.) випалювати, випалити. Обожжённый -

1) обпечений, обпалений, обсмалений, о(б)шпарений;

2) випалений.

* * *

несов.; сов. - обж`ечь

1) обпа́лювати, обпали́ти и пообпа́лювати, опа́лювати и опаля́ти, опали́ти; (сжигать поверхность чего-л.) спа́лювати, спали́ти и попали́ти; (преим. волосы, шерсть, щетину) обсма́лювати, обсмали́ти и пообсма́лювати

2) ( причинять ожог) обпіка́ти, обпекти́ и пообпіка́ти, опіка́ти, опекти́ и поопіка́ти и попекти́, несов. упекти́; (несов.: перен.) ужа́лити; ( кипятком) обпа́рювати, обпа́рити и пообпа́рювати, обшпа́рювати, обшпа́рити, опа́рювати, опа́рити, ошпа́рювати, ошпа́рити и пошпа́рити

3) техн. випа́лювати, ви́палити и повипа́лювати

ожечь обпікати, обпекти, обпалювати, обпалити, (волоса, шерсть) обсмалювати, обсмалити, (обварить) ошпарювати, ошпарити. -ать кирпич, горшки - випалювати, випалити цеглу, горщики.

* * *

несов.; сов. - ож`ечь

1) см. обжигать

2) (перен.: бить, хлестать) пері́щити, опері́щити и упері́щити, жа́рити, ужа́рити, шква́рити, ушква́рити, несов. опереза́ти

-ся, переложить, -ся перекладати, -ся, перекласти, -ся, переложити, -ся, (о мног.) поперекладати, -ся, стр. з. бути перекладеним, переложеним. [Перекласти (переложити) з мішка в мішок. Поперекладай (переложи) горшки соломою]; муз. - переводити, -ся, перевести. [Перевести п'єсу з одного ладу на другий, з одного тону на другий]. -ложить в стихи - перекласти віршем, перевіршувати що. -лагать с немецкого на украинский - перекладати з німецької мови на українську (мову), українською (мовою). Срв. Переводить. Переложенный - перекладений, переложений, перевіршований, (муз.) переведений.

* * *

несов.; сов. - перелож`ить

полопати(ся), потріскати(ся). [Полопали(сь) усі струни. Потріскали(сь) горшки з (від) жару]. Срв. Перетрескаться.

* * *

побиться

1) побиватися, бути побитим, вибитим;

2) (разбиться) побитися, потовктися, потрощитися. В дороге -бились все горшки - дорогою всі горщики побилися (потовклися). Яблоки, лимоны -бились в перевозке - яблука, цитрини побилися (потовклися) в дорозі;

3) с кем - побитися. -ться об заклад - заставитися на застав, заложитися, закластися з ким на що;

4) (в корчах, в припадке некоторое время) побитися, потіпатися, потріпатися, потріпотатися (деякий час);

5) (о сердце, пульсе) побитися, покалатати, поколотитися, потіпатися, покидатися, потьохкати. Срв. Биться.

* * *

попсувати, понівечити, понехтувати, пошпетити що; срв. Портить, Испортить. [Град увесь хліб попсував (Звин.). Як нап'ється, то сорочки рве, горшки б'є, сказано, що на очі потрапиться, усе понехтує (Грінч.). Усяке садиво понівечило градом (Куліш)]. -тить кого - зурочити кого. Попорченный - попсований, понівечений, понехтуваний, пошпетений; зурочений. [У нас пшениця пошпетена місцями, позаїдали говрахи].

* * *

1) попсува́ти, зіпсува́ти; (о вещах, растениях) ушко́дити; ( испортить) поні́вечити, зні́вечити; ( нравственно) розпаску́дити, порозпаску́джувати

2) ( колдовством) зуро́чити, навро́чити

1) поставити, постановити, (только о многих предметах) поставляти що куди; (усилит.: много и часто) попоставити, попоставляти; см. Ставить. [Семен вийняв з-під поли око горілки й поставив на столі (Коцюб.). Постановили столичок, горілку, зелену чарочку і ковбаси (М. Вовч.). Ой викопай, мати, глибокую яму та поховай, мати, сю славную пару, та поставляй, мати, хрести золотії (Метл.). А молилася скільки… що свічок тих попоставила (Кониськ.)]. -вить горшок, чугун, обед, горшки, чугуны в печь - заставити (застановити) горщик, чавун, обід, позаставляти (позастановляти), поставляти горщики, чавуни в піч. [Обід застановила, хліб посадила (Г. Барв.). Убив батенько тетеру, заставила матінка вечеру (Козел.). Так-сяк поставляла що треба в ніч (Грінч.)]. -вить избу, строение - поставити, виставити, покласти хату, звести, вивести будову. [Семен Ярошенко поклав собі хату при дорозі (Маковей). Два роки минуло, заки поклав хату (Стеф.)]. -вить ворота - покласти ворота. [Тут Ярослав Мудрий ворота поклав (Маковей)]. -вить каменную ограду - вимурувати мур. -вить памятник умершему другу - поставити, звести пам'ятник померлому другові. -вить леса вокруг здания - зробити риштовання навколо будинку, обриштувати будинок. -вить шатёр - нап'ясти намет, шатро, зіп'ясти курінь. [Я на баштані вже зіп'яв якийсь курінчик та й спатиму там, хоч-би й дощ (Звин.)]. -вить самовар - настановити и наставити самовар(а). -вить силок - за[на]ставити сильце. [Стрілець сильце заставив, спіймалась пташка вмить (Франко)]. Не знаю, куда -вить мою мебель - не знаю, де-б поставляти мої меблі. -вить на колени - поставити (поставляти) на коліна (навколішки) кого. -вить кого на ноги - звести, зіп'ясти, поставити кого на ноги. [Отак і звів чоловіка на ноги (Кониськ.). Скільки то стратили, поки чоловіка на ноги поставили (Мирн.)]. -вить сына на квартиру - поставити (постановити) сина на ква(р)тиру, на станцію. [У тієї Петрової поставили Антося на станцію, як ото батько йому вмер (Свид.)]. -вить солдат на постой - поставити салдатів (козаків) на постій (на постоянку). -вить лошадь на конюшню - поставити, уставити коня до стайні, до кінниці. [Коничка вставте до кінничейки (АД. Гр.)]. -вить как следует хозяйство, предприятие, издательство, работу - поставити, упорядкувати, налагодити, наладнати як слід господарство, підприємство, видавництво, роботу. -вить кому закуску, бутылку водки, вина - поставити, достачити кому закуску, пляшку горілки, вина. [Частував нас і закуску достачив (Звин.)]. -вить пьявки, банки - припустити п'явки, поставити баньки. -вить знак, отметку на чём-л. - покласти знак, зазначку на чому. Я -вил свои часы по солнцу - я поставив, наставив свого годинника за сонцем. -вить солдат в строй, в боевой порядок - ушикувати салдатів (козаків). -вить оперу (пьесу) на сцену - виставити оперу (п'єсу). Этого нельзя -вить на одну доску - цього не можна поставити нарівні. -вить что над чем, выше чего - поставити, переважити що над що. [Мусить у грецьку віру охриститись і по всій Литві і Польщі грецьку віру над латинство переважити (Куліш)]. -вить кого, что выше всего - над усе поставити, над усе вшанувати кого, що. [Повинність я над все ушанував (Грінч.)]. -вить кому в упрёк что-л. - поремствувати на кого за що, за догану кому що взяти. [Певне ніхто за те на мене не поремствує (Куліш)]. -вить кому на вид что - винести кому перед око що, звернути чию увагу на що, подати кому на увагу, виставити, завважити кому що. -вить кому в большую заслугу что-л. - признати кому (за) велику заслугу, що… -вить в счёт кому что - поставити, записати на рахунок кому що; (переносно) узяти, залічити на карб кому що. Ни во что -вить кого - за нізащо взяти кого. [Взяли сиротину люди за нізащо (Грінч.)]. -вить кого втупик - оступачити, в тісний кут загнати кого. -вить кого в затруднительное положение - на слизьке загнати кого. -вить кого в необходимость - змусити, примусити кого. -вить кого в известность о чём - повідомити, сповістити кого про що, за що. -вить меж себя завет - між собою умову покласти. -вить кого кем (над кем, над чем) - см. Поставлять. Поставленный - поставлений, постановлений, поставляний. -ный в строй, в боевой порядок - ушикований. [Огненні воїни на хмарах воювались, вшиковані як слід по- військовому (Куліш)]. -ный на сцену - виставлений (на сцені);

2) см. Поставлять.

* * *

-ся (перебить, -ся) перебити, -ся, перетовкти, -ся, побити, -ся, потовкти, -ся. [Горшки в дорозі побилися (потовклися)].