-
1 Гора
1) гора (ум. гірка, гіронька, гірочка), бескид (р. -ду). Гора лишённая растительности - лиса гора, лисогора, лисогір (р. -гору). Ледяная (пловучая) гора - льодова (крижана) гора. Крутая гора - крута (стрімка) гора. Отлогая, покатая гора - улога гора, полога гора. Вершина горы - см. Верхушка и Вершина. Склон (склоны) горы - згірок (р. -ку), узбіч (р. узбочи), узгір'я, узбіччя. На склоне горы - на згірку, на узбочі, на узгір'ї, на узбіччі. Подошва горы - низ гори, підошва гори, (обширнее) підгір'я. Отрог горы - віднога. Цепь гор - пасмо гір. Ходить по горам и по долам - ходити горами й долами (долинами), гір'ям і поділлям. В гору (вверх по горе) - на гору, у гору, під гору, до гори. [Підійматися у гору. Коняці під гору важко їхати, не те, що з гори]. Под гору - з гори. По горе - горою, по горі [Дорога йшла горою. Ой чиї то воли по горі ходили]. Через гору - через гору, через верх. Под горой - під горою, попід горою, (обширнее) по-підгір'ю. На горе - на горі. Лежащий, живущий за горами, между горами, на горах, под горою (горами), пред горою (горами) - см. Загорный, Межгорный, Нагорный, Подгорный, Предгорный. Житель гор - см. Горец. Итти в гору (приобретать значение) - іти вгору, силу брати (забирати), у силу вбиватися. Надеяться на кого, как на каменную гору - покладатися на кого мов на твердий мур, цілком (як на себе) здаватися на кого, цілком увіряти (звірятися) на кого. Не за горами - незабаром, незабавом, невдовзі, невзадовзі. Как гора с плеч - як камінь із серця, з плечей (з пліч). Гора родила мышь - могила мишу породила, з лемеша вийшла швайка;2) (масса: чаще горы) купа, сила (силенна), безліч. Гора денег, гора бумаги, горы книг и т. д. - купа (сила силенна, безліч) грошей, паперу, книжок, ціла гора паперу. Сулить золотые горы - золоті гори обіцяти, кози в золоті показувати кому. Горою, нар. -1) горою, як гора. Волны, поднимаются горою - горою хвиля встає. Волосы горой стояли - волосся їжилося, волосся дубора йшло, до-гори стояло. Грива горой - грива дибом (дубом) стала. Пир горой - бенькет на всю губу, на славу. Стоять за кого горой - розпинатися за кого (и за ким);2) (берегом, сухим путём) - берегом, горою, суходолом, грудком.* * *полит. ист.Гора́ -
2 гора
1) гора (ум. гірка, гіронька, гірочка), бескид (р. -ду). Гора лишённая растительности - лиса гора, лисогора, лисогір (р. -гору). Ледяная (пловучая) гора - льодова (крижана) гора. Крутая гора - крута (стрімка) гора. Отлогая, покатая гора - улога гора, полога гора. Вершина горы - см. Верхушка и Вершина. Склон (склоны) горы - згірок (р. -ку), узбіч (р. узбочи), узгір'я, узбіччя. На склоне горы - на згірку, на узбочі, на узгір'ї, на узбіччі. Подошва горы - низ гори, підошва гори, (обширнее) підгір'я. Отрог горы - віднога. Цепь гор - пасмо гір. Ходить по горам и по долам - ходити горами й долами (долинами), гір'ям і поділлям. В гору (вверх по горе) - на гору, у гору, під гору, до гори. [Підійматися у гору. Коняці під гору важко їхати, не те, що з гори]. Под гору - з гори. По горе - горою, по горі [Дорога йшла горою. Ой чиї то воли по горі ходили]. Через гору - через гору, через верх. Под горой - під горою, попід горою, (обширнее) по-підгір'ю. На горе - на горі. Лежащий, живущий за горами, между горами, на горах, под горою (горами), пред горою (горами) - см. Загорный, Межгорный, Нагорный, Подгорный, Предгорный. Житель гор - см. Горец. Итти в гору (приобретать значение) - іти вгору, силу брати (забирати), у силу вбиватися. Надеяться на кого, как на каменную гору - покладатися на кого мов на твердий мур, цілком (як на себе) здаватися на кого, цілком увіряти (звірятися) на кого. Не за горами - незабаром, незабавом, невдовзі, невзадовзі. Как гора с плеч - як камінь із серця, з плечей (з пліч). Гора родила мышь - могила мишу породила, з лемеша вийшла швайка;2) (масса: чаще горы) купа, сила (силенна), безліч. Гора денег, гора бумаги, горы книг и т. д. - купа (сила силенна, безліч) грошей, паперу, книжок, ціла гора паперу. Сулить золотые горы - золоті гори обіцяти, кози в золоті показувати кому. Горою, нар. -1) горою, як гора. Волны, поднимаются горою - горою хвиля встає. Волосы горой стояли - волосся їжилося, волосся дубора йшло, до-гори стояло. Грива горой - грива дибом (дубом) стала. Пир горой - бенькет на всю губу, на славу. Стоять за кого горой - розпинатися за кого (и за ким);2) (берегом, сухим путём) - берегом, горою, суходолом, грудком.* * *1) гора́в го́ру — ( вверх по склону) на го́ру, під го́ру, уго́ру
в го́ру идти́ (поднима́ться) — перен. уго́ру йти (підніма́тися, підійма́тися)
2) (нагромождение, куча чего-л.) ку́па, гора́; ( множество) бе́зліч, -і, си́ла, си́ла-силе́нна; диал. ва́лява -
3 гора
лихонещастяубозтво -
4 на-гора
техн., нескл.на-гора́ -
5 на-гора
техн., нескл.на-гора́ -
6 на-гора
техн. на-гора́ -
7 на-гора
нареч.горн, на-гора -
8 bjerg
гора -
9 fjeld
гора -
10 გორა
[гора]гора -
11 ski-jump hill
-
12 ski-jump hill
-
13 friends may meet, but mountains never greet
гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком колись та й зустрінетьсяEnglish-Ukrainian dictionary of proverbs > friends may meet, but mountains never greet
-
14 mountain has brought forth a mouse
гора породила мишуEnglish-Ukrainian dictionary of proverbs > mountain has brought forth a mouse
-
15 уба
гора Г; пор. оба. -
16 ӧр
гора; ӧрге на гору СБ; ӧрине (ӧрге) дэ бир, хырға да бир що на гору, що з гори — однаково СБА. -
17 mount
n (скор. Mt.)гораMt. Athos — Афон(-гора)
Mt. Everest — гора Еверест
* * *I [maunt] n1) кінь, мул, верблюд ( під сідлом); велосипед3) лафет, станок ( для гармати)5) стенд ( на виставці)6) предметне скло ( для мікроскоп)7) оправа (коштовного каменю, віял; шовк або папір, з яких зроблене віяло)8) cпopт. наскок на коня, на гімнастичний снаряд9) їздка; заїздII [maunt] v1) підніматися, сходити, здійматися ( часто mount up)2) (on, upon) встановлювати, ставити на підвищення3) встановлювати; монтувати; вставляти ( в оправу); готувати (для колекції, виставки); cпeц. укладати ( для дослідження під мікроскопом)5) сідати (на коня, у сідло); посадити (на коня, у сідло); забезпечувати верховими кіньми6) вiйcьк. бути озброєним, екіпірованим7) готувати, підготовляти, організовувати8) охороняти; бути на варті11) вeт. покривати ( корову)III [maunt] n1) височина; пагорб2) пoeт., пагорб; гора; (у cкop. формі Mt) -
18 край
1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].* * *I сущ.1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нецьиз кра́я в \край, от кра́я [и] до кра́я — від (з) кра́ю [і] до кра́ю, з кра́ю в край, з кінця́ в кіне́ць
2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́наII предл. диал.\край доро́ги — край доро́ги (шляху)
-
19 berg
nайсберг, плавуча льодова гора* * *n1) айсберг, плавуча крижана гора2) півд.- афр. гора -
20 grass
1. n1) трава2) бот. злакgrass of Parnassus — бот. білозір
3) дерен4) спаржа5) лука, лужок; газон6) пасовище; вигін7) весна8) гірн. земна поверхняat grass — на поверхні; не в шахті
between grass and hay — амер. в юнацькому віці
to let grass grow under one's feet — марнувати час; сидіти склавши руки
to go to grass — бути збитим з ніг; померти
2. v1) засівати травою; обкладати дерном2) заростати травою3) пастися4) виганяти на пашу (на пасовисько)6) розлягтися на траві7) розм. збити з ніг; звалити на землю8) підстрелити (птаха)9) витягти на берег (рибу)10) гірн. видавати на-гора11) друк. виконувати поденну роботу* * *I = esparto II n1) трава; дерен2) бoт. злак; прост. спаржа3) pl травинки4) галявина; газон; лугgrass shears — газонні ножиці; пасовище, вигін
5) гipн. земна поверхняgrass crop — вихід ( пласта), оголення; прост. земля
6) cл. марихуана; гашишIII v1) засівати травою; обкладати дерном; порости, зарости травою2) пастися; виганяти на пасовище3) розстеляти на траві льон, прядиво ( для вибілювання); розтягтися, простягтися на траві5) гipн. видавати на-гора6) пoлiгp. виконувати нерегулярну, поденну роботуIV n; сл.донощик, ябедаV v; сл.доносити; ябедничати (тж. grass on)
См. также в других словарях:
гора́л — горал … Русское словесное ударение
ГОРА — Мифологические функции Г. многообразны. Г. выступает в качестве наиболее распространённого варианта трансформации древа мирового. Т. часто воспринимается как образ мира, модель вселенной, в которой отражены все основные элементы и параметры… … Энциклопедия мифологии
ГОРА — жен. общее название всякой земной возвышенности, ·противоп. дол, раздол, долина, лог, низменность; (а плоскость, равнина, отсутствие того и другого). Различают подошву или под горы, верх или вершину, склон, бок или угорье, а относительно… … Толковый словарь Даля
гора — ы, вин. гору; мн. горы, дат. ам; ж. 1. Значительная возвышенность, поднимающаяся над окружающей местностью. Крутая, скалистая, лесистая г. Вершина, подножие горы. Гряда, цепь гор. Подняться на гору (на гору). Солнце опустилось за гору (за гору).… … Энциклопедический словарь
гора — сущ., ж., употр. очень часто Морфология: (нет) чего? горы, чему? горе, (вижу) что? гору, чем? горой, о чём? о горе; мн. что? горы, (нет) чего? гор, чему? горам, (вижу) что? горы, чем? горами, о чём? о горах 1. Гора это большая масса земли, камня … Толковый словарь Дмитриева
ГОРА — 1. ГОРА1, горы, мн. горы, горам, жен. 1. Значительная возвышенность, поднимающаяся над окружающей местностью. || Высокий берег реки (обл.). Идет миленький горой. 2. Возвышение, куча, сложенная из снега, для катанья с нее на санках. Кататься с… … Толковый словарь Ушакова
ГОРА — 1. ГОРА1, горы, мн. горы, горам, жен. 1. Значительная возвышенность, поднимающаяся над окружающей местностью. || Высокий берег реки (обл.). Идет миленький горой. 2. Возвышение, куча, сложенная из снега, для катанья с нее на санках. Кататься с… … Толковый словарь Ушакова
ГОРА — 1. ГОРА1, горы, мн. горы, горам, жен. 1. Значительная возвышенность, поднимающаяся над окружающей местностью. || Высокий берег реки (обл.). Идет миленький горой. 2. Возвышение, куча, сложенная из снега, для катанья с нее на санках. Кататься с… … Толковый словарь Ушакова
гора — вин. п. гору, укр. гора, ст. слав. гора ὄρος, горѣ ἄνω, болг. гора лес , сербохорв. го̀ра, вин. п. го̏ру, словен. gora, чеш. hora, польск. gora, в. луж. hora, н. луж. gora. Родственно др. прусск. garian ср. р. дерево , лит. girià, диал. gìrė̂… … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
гора — Возвышенность, возвышение, взгорок, пригорок, взлобок, бугор, курган, холм, вулкан, высоты, плоскогорье, предгорье. Вершина, подножие, подошва горы. Гряда (кряж, хребет, цепь) гор. См. возвышенность . горы, за горами, идти в гору, не за горами,… … Словарь синонимов
гора — положительная форма рельефа, для которой характерны относительно крутые склоны и вершина, возвышающаяся над подножием не менее чем на 200–300 м. Крутизна склонов гор обычно превышает 10–15°, диам. основания – от сотен метров до нескольких… … Географическая энциклопедия