говорити+про+різні+речі

1. річ, справа, явище; бӱйӱк ший велике діло СК; дӱнйа тӱрлӱ шийлер різноманітні явища Г.

2. речі, одяг, білизна; йамавлу ший латаний одяг СМ; ший вала- / йув- прати білизну П / У.

3. тканина; ший хушах пояс, пас із тканини СБ; халын ший товста тканина СМ.

4. щось, щонебудь; айтмаға энди халмады ший уже не лишилося нічого, про що можна було говорити СБ; олмайан ший щось небувале СГ; бизим сувармаға ший йохтур у нас поливати нічим У; варыйсын она бир шийе ідеш до нього по що-небудь СГ; авара ший щось погане, зло СЛ; белалы ший морока К; җыйай бир картуз ший — бӱрӱльд'ен збирає картуз того — ожини У; сизе т'етирдим бир талай ший я вам принесу чимало Г; бир ший що-небудь ВН; бир ший болған щось сталося П; бир ший дэ айтма нічого не кажи Г; хазахчаз бир ший да по-російськи нічого У; бир шийсиз без нічого ВН; нафле ший марна справа СГ; баба чох ший сӧлер эди бизе батько нам багато чого розповідав СЛ; нас ший ӧле бу колхоз шийи, малы — наз ӧле тутуп чаре? що це таке — оце колгоспне майно, худобу — як можна отак хапати? К; эр бир ший азир усе готово П; пор. шей, ши.

Остин, Джон Ленгшоу (1911, Ланкастер - 1960) - британський філософ-аналітик. Навчався в Оксфорді Проф. Оксфордського ун-ту (1952 - 1960). Праці і викладацька діяльність О. ініціювали т. зв. "лінгвістичний поворот" у філософії і стимулювали поширення специфічного типу філософування: філософії лінгвістичного аналізу. Нову дисципліну, яка повинна вирішувати завдання аналізу фактів вживання повсякденної мови, О. називав "лінгвістичною феноменологією". Дослідження О. ставили під сумнів тезу про те, що важливі у філософському відношенні проблеми природної мови пов'язані лише з істинними чи хибними твердженнями (дескриптивними висловлюваннями). Поряд із твердженнями, що мають на меті опис деякого стану справ або деякого факту і які можна оцінювати як істинні або хибні (констативи), існують вирази, які хоч і схожі на твердження, але не претендують на істинність чи хибність (перформативи). Промовляння перформативів (на противагу констативам) є здійсненням деякої дії, акту, вчинку (вибачення, вітання, обіцянка, порада, парі та ін.). Саме тому О. вважав неможливим оцінювати перформативи з точки зору їх істинності/хибності. Пізніше, з огляду на слабкість вихідної дистинкції констативи/перформативи (констативи виявляються підмножиною перформативів), О. відмовляється від неї і видозмінює предмет дослідження: вивчає не окремі речення, а акти промовляння висловлювань (що є здійсненням певних дій) в цілісній мовленнєвій ситуації, де враховуються, як важливі, чинники мовця, слухача, їх інтенцій, а також супровідних обставин промовляння. О. сформував основи програми майбутніх досліджень (т. зв. теорія мовленнєвих актів), де в центрі уваги перебуває розрізнення між локутивними актами (актами промовляння деякого висловлювання з певним смислом і референцією), іллокутивними актами (актами промовляння висловлювань, яким притаманна певна сила: погроза, прохання, застереження, вибачення, наказ, питання та ін.) і перлокутивними актами (актами, за допомогою яких мовець спроможний здійснювати на слухача певний вплив, досягати певної мети: переконувати, змушувати до чогось, залякувати, вводити в оману тощо). Схематично: локутивний акт - "він сказав, що..." (мовець виражає стан справ, щось говорить); іллокутивний акт - "він доводив, що..." (мовець виконує якусь дію, говорячи щось); перлокутивний акт - "він переконав мене, що..." (мовець продукує певний вплив). Аналіз тези "говорити щось означає робити (здійснювати) щось" привів до тлумачення філософії мови як розділу філософії дії. Позаяк поведінка людини є інтенційною і виражає ментальні феномени, то філософія мови і філософія дії закономірно виявляються розділами більш загальної царини досліджень - філософії свідомості. Подальші успіхи окресленої О. дослідницької програми пов'язують передусім із працями Серла, Грайса і Стросона. До найважливіших проблем, які досліджував О., належать проблеми пізнання "чужих свідомостей", відчуття і сприйняття, свободи волі і детермінізму.

[br]

Осн. тв.: "Філософські статті" (1961); "Чуття і сприйняття" (1962); "Як робити речі за допомогою слів" (1962).