в+нагороду

1. n

1) нагорода, винагорода

2) відплата; покарання

3) грошова винагорода, премія (за знахідку тощо)

4) компенсація

2. v

1) нагороджувати; винагороджувати; давати нагороду

2) віддячувати; віддавати належне

3) відплатити, покарати

* * *

1) нагорода, винагорода; відплата; кара, покарання

2) грошова винагорода, премія (за видачу злочинця, знахідку)

1) винагороджувати; відплачувати

2) давати нагороду або грошову винагороду; платити, виплачувати ( платню)

1) (действие) - см. Награждение 1;

2) нагорода, (зап.) надгорода, (вознаграждение) винагорода, заплата, (від)дяка. [Душа не безсмертна, ніякої кари або нагороди їй немає (Крим.). Академія присудила за Грінченкового словника нагороду (Рада). Варті ми за все від Польщі надгороди, а не кар (Франко). Подружжя чесне матиме заплату на небесах (Л. Укр.)]. Первая -да - перша нагорода. Денежная -да - грошева нагорода, нагорода грошима. Достойная -да - гідна нагорода (винагорода). Надлежащая -да - належна нагорода (винагорода). В -ду за это ему дали - як нагороду (у віддяку) за це йому дали (дано). Вот тебе -да - ось тобі заплата (дяка). Это ли -да за мою преданность, службу? - чи це (так оце) заплата (дяка) за мою відданість, службу?

* * *

представиться

1) (куда: о ком) приставлятися, поставлятися, виставлятися, бути приставленим, поставленим, виставленим. Свидетели -вляются на суд - свідки поставляються перед суд;

2) (кому: рекомендоваться) рекомендуватися, зарекомендуватися, представлятися, представитися кому;

3) (к чему) виставлятися, виставитися (напр. на нагороду, на вищий ранг (к чину)). Сотрудники -вляются к награде - співробітники виставляються на нагороду;

4) (подаваться) подаватися, бути поданим. [Законопроєкти подаються на затвердження до Раднаркому]. -ется вашему вниманию вопрос о… - подається до вашої уваги справа про… Ежемесячно -ются отчёты секретарю - що- місяця подаються звіти секретареві;

5) (изображаться) малюватися, бути змальованим. [В оповіданні малюється робітниче життя]; (о деле, вопросе и т. п.) (стр. з.) ставитися, виставлятися, бути по[ви]ставленим, (средн. з.) виглядати, мати вигляд. Дело -ется (на суде) так - справа ставиться (на (в) суді) так. -ться в виде чего - мати вигляд чого, виглядати як що. Дело -ется (мне) в следующем виде - справа виглядає (для мене) ось як;

6) (репрезентоваться) заступатися, бути заступленим, репрезентуватися через кого. Государства -вляются на конференции послами - держави репрезентуються на конференції через послів;

7) (казаться) видаватися, видатися, видавати, видати чим, за що. [Оддалеки все видається меншим (Ком.). Школа видавалась їй иноді сосновою домовиною (Коцюб.). У кожного історика вона (історія) видається зовсім иншою (Л. Укр.)];

8) (показываться) показуватися, показатися, ставати, стати перед ким. Нам -вился великолепный вид - нам показався (перед нами став) розкішний крайовид;

9) -ться кем, чем - удавати, удати з себе кого, що; см. Прикидываться;

10) (в театре) виставлятися, бути виставленим;

11) (в воображении видеться, мерещиться) уявлятися, уявитися, (перед глазами) увижатися, привиджуватися, привидітися кому чим, яким, бачитися, убачатися, убачитися. [Ввижається або й сниться йому, ніби він… (Крим.). Невиразною постаттю уявляється кождий «Новий Рік» (Р. Край)];

12) (о случае) траплятися, трапитися, випадати, випасти. -вился случай - трапилася (випала) нагода, оказія. Как только -вится удобный случай - скоро нагодиться (набіжить) добра оказія, за першої-ліпшої нагоди.

* * *

несов.; сов. - предст`авиться

1) (рекомендоваться) рекомендува́тися несов., відрекомендо́вуватися, відрекомендува́тися, представля́тися, предста́витися; осві́дчуватися, осві́дчитися; ( объявлять о себе) оповіща́тися, оповісти́тися

2) ( представать в воображении) уявля́тися, уяви́тися; ( казаться) здава́тися, зда́тися, видава́тися, ви́датися; ( возникать) постава́ти, поста́ти, повстава́ти, повста́ти; ( чудиться) ввижа́тися и диал. уви́джуватися (несов.), приви́джуватися и привиджа́тися, приви́дітися; убача́тися, уба́читися; ( слышаться) причува́тися, причу́тися

3) (являться, случаться) трапля́тися, тра́питися

4) ( кем-чем - притворяться) удава́ти [з се́бе], уда́ти [з се́бе] (кого-що); прикида́тися, прики́нутися (ким-чим)

5) страд. (несов.) подава́тися; представля́тися; пока́зуватися; наво́дитися; приставля́тися; рекомендува́тися; представля́тися; представля́тися; зобража́тися, зобра́жуватися; виво́дитися, пока́зуватися; змальо́вуватися, зобража́тися, зобра́жуватися; гра́тися; виставля́тися, ста́витися; виклика́тися, завдава́тися

1. n

1) присуджена нагорода (кара)

2) присудження (премії, нагороди)

3) юр. арбітражне рішення; ухвала (суду, журі)

2. v

1) присуджувати (щось)

2) нагороджувати (чимсь)

3) юр. ухвалювати рішення

4) охороняти, сторожити

5) відвертати

* * *

1) нагорода, медаль, орден, кубок, грамота та інш

2) юp. арбітражне рішення; рішення (журі, суду)

3) eк. видача, надання державного замовлення ( приватній фірмі); державне замовлення ( на поставку чого-небудь)

1) присуджувати ( що-небудь) нагороджувати ( чим-небудь)

2) юp. виносити рішення ( про третейський суд)

3) eк. видавати, надавати замовлення на поставку ( приватній фірмі)

1) заробляти

2) заслуговувати

3) зсідатися, скипатися (про кров, молоко)

4) вити (про собаку, вовка)

* * *

1) заробляти; приносити дохід, бути рентабельним

2) заслуговувати

1. n

1) приз; нагорода; премія

2) виграш (у грі тощо); знахідка; несподіване щастя

3) предмет (мета) бажань

4) мор. приз, трофей

5) важіль; зусилля важеля

2. v

1) високо цінувати (оцінювати)

2) мор. захоплювати як приз

3) піднімати (пересувати, зламувати) за допомогою важеля

* * *

1) нагорода, премія, приз

2) виграш (у лотереї, грі)

3) предмет бажань, прагнень

4) мop. приз; трофей; захоплене судно або майно; захоплення як приз, трофей або здобич

1) високо цінувати; оцінювати

2) мop. захоплювати як приз

1) дiaл. важіль

2) зусилля важеля

1) зносити ( будинок)

2) упокорювати, принижувати

3) знижувати (в ціні, чині)

4) послабляти, виснажувати

5) насильницьким шляхом скинути правителя або уряд

6) cл. отримувати ( винагороду або нагороду); заробляти

1. n

1) секунда (міра часу); 60 seconds make one minute у хвилині 60 секунд

2) секунда (міра кута)

3) мить; момент

4) помічник, нижчий за рангом

5) (the second) друге число

6) друга людина, другий чоловік (що робить щось)

7) той, що одержав другий приз (другу нагороду, другу премію)

8) друга (не вища) оцінка (в англійських університетах)

9) pl товари другого ґатунку

10) pl борошно грубого помелу

11) другий клас (транспорту)

12) секундант (на дуелі, в боксі)

13) муз. втора, другий голос; альт

14) альпініст, що йде другим у зв'язці

2. adj

1) другий (числом)

2) другий (за часом), наступний

3) другий, інший, додатковий

4) повторний

5) другорядний, нижчої якості

6) ще один, подібний

7) додатковий, запасний

8) допоміжний

9) підпорядкований

10) нижчий за рангом

3. adv

1) по-друге

2) другим номером; у другій групі

4. v

1) підтримувати; допомагати

2) виступати на підтримку (пропозиції тощо)

3) бути секундантом (на дуелі, змаганнях)

4) військ. тимчасово відряджати

5) завдати ще одного удару

6) муз. співати партію другого голосу

* * *

1) ( the second) друге ( число); другий, друга людина

2) помічник

3) другий приз

4) секундант ( на дуелі); секундант ( бокс)

5) другий клас ( транспорту)

6) pl товар другого ґатунку; другосортна продукція; борошно грубого помелу

7) друга порція ( їжі); друге, друга страва

8) aвт. друга передача

9) альпініст, що йде другим ( у зв'язці)

10) мyз. секунда ( інтервал); втора

11) унів. ступінь бакалавра другого класу ( у Великій Британії)

1) секунда ( міра часу)

2) секунда ( міра кута)

3) мить, момент

1) другий ( числом)

2) другий ( за часом); другий, додатковий; другий, повторний; другорядний, підлеглий

3) інший, другий; ще один, подібний

4) додатковий; запасний

5) який поступається ( у чому-небудь); другосортний; допоміжний

6) second violin друга скрипка ( в оркестрі)

1) підтримувати; допомагати

2) бути секундантом на дуелі або в боксі

1) круглий льодяник

2) лестощі

3) хабар

4) пожива

1) вища нагорода за успіхи в трьох основних курсах (особливо в Кембріджському, Оксфордському університетах)

2) студент, що завоював таку нагороду

1. n

1) кордон

2) прикордонний знак

3) заст. міра

2. v

1) визначати, відміряти; розподіляти (часто mete out)

2) поет. виміряти

3) призначати (нагороду, покарання)

1) зносити ( будинок)

2) упокорювати, принижувати

3) знижувати (в ціні, чині)

4) послабляти, виснажувати

5) насильницьким шляхом скинути правителя або уряд

6) cл. отримувати ( винагороду або нагороду); заробляти

1) нагорода, винагорода; відплата; кара, покарання

2) грошова винагорода, премія (за видачу злочинця, знахідку)

1) винагороджувати; відплачувати

2) давати нагороду або грошову винагороду; платити, виплачувати ( платню)

1) круглий льодяник

2) лестощі

3) хабар

4) пожива

1) вища нагорода за успіхи в трьох основних курсах (особливо в Кембріджському, Оксфордському університетах)

2) студент, що завоював таку нагороду

1) а) (претендент) кандидат на кого, на що, до чого. [Кандидат на голову правління]. -дат в политехникум, в партшколу - кандидат до політехнікуму, до партшколи. - дат на судебную должность - кандидат на судову посаду, (в стаже) стажист. -дат на премию - кандидат на премію, на нагороду; б) (запасный член коллегии) кандидат до кого. [Обрано п'ятьох членів сільради та трьох кандидатів до них]. Выступать -том - кандидувати на кого, на що. [Я не кандидую на секретаря (Крим.)]. Намечать, называть, выставлять -тов - намічати, називати, виставляти кандидатів;

2) (учен. ст.) кандидат (якоїсь науки). -дат юридических наук - кандидат права.

* * *

1) красуня, вродливиця, вродниця, хорошуля, красючка, гарнючка, краля, красочка, красоха, красітка, красуха, красовиця, (редко) красавиця, (пров.) хупавка, ум.-ласк. красуненька, хорошуленька, кралечка, (пров.) хупавочка. [Красуня дівчина Параска (Кон.). За ввічливі станси, гучні мадриґали вродливиці теж нагороду давали (Л. Укр.). Тихим сном навіки вродниця заснула (Щогол.). Таку кралю висватали, що хоч за гетьмана, то не сором (Шевч.). Що й казати, дівка красовиця (Звин.). Таких красивиць, як ти, на світі багато (Звин.). Красоха така! (М. Вовч.)]. -ца-щеголиха - красуня-чепуруха. -ца писаная - писана красуня, краля мальована. [Та й поберемося, моя краля мальована (Шевч.)];

2) бот. - ца ночная, Hesperis matronalis L. - вечірня фіялка, нічна фіялка, вечірня доба, нічна доба, вечерниці пахучі. -ца (девица) в зелени, Nigella damascena L. - чорнушка нечоса, нечесані панночки, павучки, кудринці, патлашки (-ків). -ца, Atropa Belladonna L. - белядона, вовчі ягоди, красавка, матриґан, запридух, отруйниця.

* * *

назначить

1) (обозначать, отмечать что) значити, визначати и визначувати, визначити, зазначати и зазначувати, зазначити, на[по]значати и на[по]позначувати, на[по]значити, відзначати и відзначувати, відзначити, (о мног.) позначити, повизначати, повизначувати и т. п. що. [Визначує дорогу блискавицям (Куліш)]. -чить границы чему - визначити межі чого. -чить север и юг на карте - зазначити (позначити) північ і південь на мапі (на (географічній) карті). -начь верх на тюке - на[по]значи верх на паці;

2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) призначати и призначувати, призначити, визначати и визначувати, визначити, приділяти, приділити, (наметить) назнаменати, (о мног.) попризначати, попризначувати, повизначати, повизначувати, поприділяти що кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що. [Делегаціям від селян призначено ці місця, а від робітників - оці (Київ). Я призначив читання на один вечір (Грінч.). Шевченко, пишучи свої твори, не призначав їх за-для читання народові (Грінч.). Частину свого заробітку він призначив на певну мету (Київ). Я визначила розписання таке, що на російську мову йде небагато годин (Крим.). У ту башточку вкидали дівчат і замикали там чи на два тижні, чи на два роки, - то вже як пан приділить (М. Вовч.). Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть (М. Вовч.). Брахманізм обеззброїв стихійність цих поривів, назнаменавши, як час для їх здійснення, два останні перегони на життьовому шляху (М. Калин.)]. -чить заседание на пятницу - призначити засідання на п'ятницю. -чить награду - призначити нагороду. -чать наказание - визначати (призначати) кару. -чить опеку над кем - призначити опіку над ким. -чать, -чить плату - визначати, визначити, призначати, призначити, класти, покласти плату (платню). [Плату кладуть чималу їй за рік (Грінч.)]. -чить в продажу, к продаже что - призначити до продажу що. -чать работу кому - призначати (визначати) працю кому. -чить себе сделать что - призначити собі (сказати собі) зробити що. [Як чого не скінчить у тиждень, що казала собі скінчити, то… (М. Вовч.)]. -чить свидание кому - призначити побачення кому. Мне -чили притти в понедельник - мені призначено прийти в понеділок. -чать следствие - призначати слідство. -чать срок - призначати (визначати) термін (строк, речінець). -чать, - чить цену - визначати, визначити, класти, покласти, становити, постановити, нарядити ціну. [Ціну на землю визначали вони всі гуртом (Грінч.). Базар ціну становить (Богодух.). Взяли тому коню ціну нарядили - півтораста карбованців та й чотири (Пісня)];

3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) призначати, призначити, настановляти и настановлювати, настановити, наставляти, наставити, ставити, поставити, становити, постановити кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяти, приділити кого за кого, нарядити кого ким, (гал.) іменувати, на(й)менувати кого ким, на яку посаду, (о мног.) попризначати, понастановлювати, понастановляти, понаставляти, поприділяти; (только куда, кому, к кому) надавати, надати (о мног.) понадавати кого куди, кому, до кого. [Неписьменних не призначають на відповідальні посади (Київ). Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили (ЗОЮР I). Щоб воєводами настановити, того не буде зроду (Л. Укр.). Князями нас понастановляє (Куліш). Нас ніхто не обирав, нас настановили на парафії (Н.-Лев.). Його скинули з пристава й настановили на стражника (Васильч.). Вони його поставили собі лакеєм (Грінч. I). Соргія поставив пан за ключника (Основа 1862). Постановили на дяка (М. Вовч.). Постановили її за царинного (Кониськ.). Пан приділив батька за лісника (М. Вовч.). Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Приказка). Агрономів надають нам з Київа (Київщ.)]. -чить наследника - призначити спадкоємця. -чить кого опекуном над кем - призначити (настановити) кого опікуном (на опікуна, за опікуна) над ким. [Громада настановила над їми опікуном Панаса Момота (Грінч.)]. -чить себе преемника - призначити собі наступника. -чить сына в военную службу - призначити сина до військової служби. -чать, -чить кому какую-либо роль в чём - призначати, призначити, приділяти, приділити кому яку ролю в чому. [Салкові, що мав грати старшину, приділили роль свідка (Грінч.)];

4) (о судьбе: предопределять) судити, присудити, призначати, призначити, приділяти, приділити, надавати, надати, нарікати, наректи, назнаменувати кому що. [Мені літа тії доля присудила (Рудан.). Хто зможе ухилитись, що нам боги всесильні присудили? (Куліш)]. Назначаемый - визначуваний, зазначуваний; настановлюваний, призначуваний и т. п. Назначенный -

1) визначений, зазначений, на[по]значений, відзначений, повизначуваний и т. п.;

2) призначений, визначений, приділений, покладений, поприділяний и т. п. [Творчі сили, - ті гнатимуть вас у призначене місце (Франко). Заковане в залізні обручі письменство незабаром переросте призначену йому мірку (Рада). Гроші, від громади призначені на школу (Грінч.)]. -ная цена - визначена ціна. В -ный час, в -ное время - у призначену годину (призначеної години), у призначений час (призначеного часу);

3) призначений, настановлений, наставлений, поставлений, постановлений, приділений, наряджений, іменований, наданий, попризначуваний и т. п. Вновь -ный - новопризначений, новонаставлений ким, на кого, за кого, на яку посаду, новонаданий кому, до кого;

4) суджений, присуджений, призначений, приділений, наданий, наречений, назнаменований. [До своєї мети, назнаменованої йому од бога, дійде (Куліш)]. -ться -

1) визначатися и визначуватися, бути визначуваним, визначеним, повизначуваним и т. п.;

2) призначатися и призначуватися, бути призначуваним, призначеним, попризначуваним и т. п. [Речінця побутові на Запоріжжі не визначалося нікому (Куліш). Щоб полагодити спір, визначується губерніяльна комісія (Франко). Її ще здавна призначено мені (Грінч.). Почала лічити йому лінійкою в долоню, скільки було то вже йому призначено (Васильч.)]. Деньги -чались на одно, а пошли на другое - гроші призначено було на одно, а пішли на инше. Срок -чался длинный, а теперь его сократили - термін (строк, речінець) призначено (визначено) було довгий, а тепер скорочено. Срока не -чалось никому - терміну (строку, речінця) не становлено (не визначали, не визначалося) нікому;

3) призначатися, настановлятися и настановлюватися, бути призначуваним, настановлюваним, призначеним, настановленим, попризначуваним, понастановлюваним и т. п. ким, на кого, за кого, на яку посаду. [Панна настановляється на вчительку в село С. (Коцюб.). Ті батюшки, що вчилися в академії й були понастановлювані на парафії (Н.-Лев.). Інструктора від нас забрано, а нам надано иншого (Київщ.). Полковники і сотники надані теж із польського панства (Куліш)]. Он -ется инструктором - його призначено (настановлено, призначають, настановляють) на (за) інструктора. -ется комисия для рассмотрения дела - призначається комісія (призначають комісію), щоб розглянути справу. -ется следствие по этому делу - призначається (призначають) слідство в цій справі;

4) судитися, призначатися, приділятися, бути призначеним, приділеним, наданим, назнаменованим, нареченим. [Щоб не було одних, яким ніби призначено тільки працювати, і других, яким призначено з чужої праці живитися (Рада). Шлях без міри, вік без ліку їй надано від творця (Самійл.). Та вже коли наречено вмирати, і знахури не відшепчуть (ЗОЮР I)].

* * *

несов.; сов. - назначить

1) призначати и призначувати, призначити и призначити а мног. попризначати; ( определять) визначати и визна́чувати, ви́значити

2) (куда; кем - на должность, работу) признача́ти и призна́чувати, призна́чити и мног. попризначати (куди; ким, на кого, за кого); (ставить кем-л.) наставля́ти, наста́вити и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти и мног. понастановля́ти и понастано́влювати (ким, на кого, за кого); (направлять куда-л.) наряджа́ти, наряди́ти (куди)