-
1 лицемерный
(лицемёр|ен, -на, -но) дурӯя, мунофиқ(она), риёкор (-она); лицемерный человек одами дурӯя; лицемерная улыбка табассуми мунофиқона:
См. также в других словарях:
лицемір — (лицемірна, нещира людина), дворушник, облудник, крутій, фарисей, облуда, лицедій; кривоприсяжник (той, хто фальшиво присягав); єзуїт (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); актор, артист, комедіа[я]нт (той, хто вміє вдавати з себе не… … Словник синонімів української мови
лицемір — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
лицемірити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
лицемірка — іменник жіночого роду, істота … Орфографічний словник української мови
лицемірний — прикметник … Орфографічний словник української мови
лицемірність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
лицемірно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
лицемірство — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
лицемірний — а, е. Який лицемірить, здатний лицемірити. || Сповнений лицемірства; нещирий … Український тлумачний словник
лицемірити — рю, риш, недок. Діяти лицемірно, виявляти лицемірство … Український тлумачний словник
лицемір — а, ч. Лицемірна людина … Український тлумачний словник