-
1 відчувати
= відчу́ти1) ( познавать путём ощущения) ощуща́ть, ощути́ть, чу́вствовать, почу́вствоватьвідчува́ти на до́тик — осяза́ть
відчува́ти напере́д — предощуща́ть, предощути́ть; ощуща́ть, ощути́ть наперёд
2) ( изведывать чувство) чу́вствовать, почу́вствовать, восчу́вствовать; ощуща́ть, ощути́ть; ( изведывать на собственном опыте) испы́тывать, испыта́ть; ( замечать) слы́шать, услы́шать; (перен. - воспринимать, постигать рассудком, чувством) ула́вливать, улови́ть, (соверш.) учу́ять; (только соверш.: понять чувством, пережить ряд чувств) прочу́вствовать -
2 засвідчувати
см. засвідчити -
3 освідчувати
= осві́дчитиобъявля́ть, объяви́ть, сообща́ть, сообщи́ть -
4 пересвідчувати
= пересві́дчитиубежда́ть, убеди́ть -
5 посвідчувати
1) удостоверя́ть, удостове́рить; свиде́тельствовать, засвиде́тельствовать, посвиде́тельствовать2) ( давать показания при допросе) юр. пока́зывать, показа́ть -
6 присвідчувати
= присві́дчити; диал.1) подтвержда́ть, подтверди́ть2) ( убеждать в чём-нибудь) уверя́ть, уве́рить, удостоверя́ть, удостове́рить -
7 відчути
см. відчувати1) ( познавать путём ощущения) ощути́ть, почу́вствоватьвідчу́ти напере́д — предощути́ть; ощути́ть наперёд
2) ( изведывать чувство) почу́вствовать, восчу́вствовать; ощути́ть; ( изведывать на собственном опыте) испыта́ть; ( замечать) услы́шать; (перен. - воспринимать, постигать рассудком, чувством) улови́ть, учу́ять; (понять чувством, пережить ряд чувств) прочу́вствовать -
8 освідчити
см. освідчуватиобъяви́ть, сообщи́ть -
9 пересвідчити
см. пересвідчувати -
10 присвідчити
см. присвідчувати
См. также в других словарях:
присвідчувати — ую, уєш, недок., присві/дчити, чу, чиш, док., перех., діал. 1) Посвідчувати, засвідчувати. 2) Доводити, переконувати … Український тлумачний словник
засвідчувати — ую, уєш, недок., засві/дчити, чу, чиш, док., перех. і неперех. 1) Повідомляючи про щось, підтверджувати правдивість, правильність чого небудь. || Підписом або печаткою завіряти що небудь. •• Засві/дчувати пова/гу виражати своє шанування кому… … Український тлумачний словник
засвідчувати — засвідчити (юридично оформляти печаткою й підписом документи, підтверджуючи їх правдивість), посвідчувати, посвідчити … Словник синонімів української мови
досвідчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
засвідчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
освідчувати — дієслово недоконаного виду діал … Орфографічний словник української мови
пересвідчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
позасвідчувати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
посвідчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
присвідчувати — дієслово недоконаного виду діал … Орфографічний словник української мови
відчувати — а/ю, а/єш, недок., відчу/ти, у/ю, у/єш, док., перех. 1) також із спол. як, що та ін. || неперех. Мати здатність сприймати щось, реагувати на щось. 2) Переживати якесь почуття. || у сполуч. із сл. себе. Почуватися. 3) також зі спол. як, що та ін.… … Український тлумачний словник