відомостей

мен. план; проект; програма

заздалегідь розроблена, підготовлена менеджментом (management²) програма дій, процедур тощо, за якою передбачають виконання організаційних цілей, завдань, обсягу роботи і т. ін.

═════════■═════════

action plan план заходів; advertising plan план реклами • рекламний план • план рекламної кампанії; allocation plan план розподілу чого-небудь; alternative plan варіант плану • альтернативний план; amended plan уточнений план; annual plan річний план; appraisal plan система оцінювання; approved plan затверджений план; assistance plan план допомоги; balanced plan збалансований план; basic plan основний план • опорний план; bonus plan система заохочення • система заохочувальних винагород; brand plan план випуску марки • план випуску марочного товару; budget plan кошторисний план; business plan комерційний план • бізнес-план • план ділової активності; business-building plan план розширення діяльності; business-portfolio plan план розвитку сфери діяльності; campaign plan план рекламної кампанії; capacity plan план підвищення продуктивності • план розвитку виробничої потужності; capital investment plan план капіталовкладень; capital spending plan програма капіталовкладень; coherent plan послідовний план • внутрішньо скоординований план; combined plan поєднаний план; communications plan план комунікації; company-wide plan загальнофірмовий план; compensation plan програма відшкодовування; complete plan комплексний план; comprehensive plan комплексний план; concrete plan конкретний план; consumption plan план споживання; contingent consumption plan умовний план споживання; coordinated plan координований план; copy plan структура тексту; cost finding plan система калькуляційних відомостей; counter plan зустрічний план; coupon plan купонна програма; creative plan творчий план; credit plan кредитний план; current plan поточний план; daily plan добовий план • план на добу; decision plan схема прийняття рішень; delivery plan план постачання; departmental plan план відділу; development plan план розвитку; differential time plan почасово-прогресивна система заробітної плати; distribution plan план розподілу; draft plan проект плану; economic plan економічний план • господарський план; editorial plan редакційний план; elaborate plan старанно продуманий план; emergency plan план на випадок надзвичайних обставин • план на непередбачені випадки; employment plan програма забезпечення зайнятості; export plan план експорту; export-import plan план експорту-ім-порту товарів; family assistance plan програма допомоги багатодітним родинам; feasible plan допустимий план (у задачах лінійного програмування); financial plan фінансовий план; financing plan план фінансування; fixed plan твердий план • встановлений план; food stamp plan програма харчових купонів; formal plan формальний план; general plan загальний план; health insurance plan план медичного страхування; housing development plan програма житлового будівництва; implementation plan план здійснення наміченого; import plan план імпорту; initial plan вихідний план; inspection plan план інспекції • план приймального контролю; instalment plan план купівлі на виплат; integrated plan комплексний план; introductory plan ввідний план • план виходу на ринок; investment plan програма капіталовкладень; layaway plan відкладання і сплачування товару на виплат; lease plan план оренди; long-range plan перспективний план • довгостроковий план; long-term plan перспективний план • довгостроковий план; management plan план організаційної діяльності; market plan план роботи на ринку • план ринкової діяльності; marketing plan план збуту • план маркетингу; master plan генеральний план • зведений план; media plan план застосування засобів реклами • медіа-план; medium-term plan середньостроковий план; multistage plan багатоетапний план; multiple-time plan відрядно-прогресивна система заробітної плати; national plan національний план; national economic plan народногосподарський план; national media plan план застосування загальнонаціональних засобів реклами; objectionable plan неприйнятний план; on-going plan поточний план • план, який здійснюється в поточний період; operating plan виробничий план • оперативний фінансовий план; operational plan оперативний план; optimal plan оптимальний план; organization plan схема організаційної структури; organizational plan організаційний план • організаційна структура; outline plan схематичний план; output plan план випуску продукції; overall plan всеосяжний план; package plan комплексний план • пакет заходів • комплекс заходів; pay plan порядок виплати зарплати; payment plan план виплати; payout plan схема виплати; pension plan система пенсійного забезпечення; practicable plan здійсненний план; preliminary plan попередній план; procurement plan план закупівлі; product plan план виробництва товару • план випуску товару; product promotion plan план просування товару; production plan виробничий план; profit plan заходи для отримання прибутку; profit-sharing plan система участі в прибутках; projected plan план на майбутнє; promotion plan план стимулювання збуту • план стимулювання; provisional plan тимчасовий план; publicity plan план популяризації • рекламний план; purchase plan план закупівлі; quality assurance plan програма забезпечення якості продукції; quarterly plan квартальний план; recruitment plan план набору персоналу; research plan план досліджень; retirement plan план пенсійного забезпечення • пенсійна програма; revised plan переглянутий план; rough plan приблизний план • орієнтовний план; sales plan план збуту; sales promotion plan план стимулювання збуту; sampling plan програма вибіркового обстеження • план вибіркового контролю; short-range plan короткостроковий план; short-term plan короткостроковий план; spending plan програма витрат; stowage plan план розміщення вантажу в вантажних приміщеннях судна; strategic plan стратегічний план; summary plan зведений план; supply plan план постачання; support plan план допомоги; survey plan план обстеження; systematic plan комплексний план; tactical plan тактичний план; target profit plan заходи для отримання цільового прибутку; technical plan технічний план; trial-use plan пробне вживання товару; turnover plan план обороту; unacceptable plan неприйнятний план; underestimated plan нереальний план; wage plan система заробітної плати; workable plan здійсненний план; working plan робочий план; yearly plan річний план; zone plan зональний план

═════════□═════════

according to plan згідно з планом • за планом • відповідно до плану; plan for expansion програма розвитку; plan of action план дій; plan of distribution план розподілу • план розміщення; plan of operation план роботи; to abandon a plan відмовлятися/відмовитися від плану • скасовувати/скасувати план; to adhere to a plan дотримуватися/дотриматися плану • додержуватися/додержатися плану; to adjust a plan вивіряти/вивірити план • коригувати/відкоригувати план; to approve a plan затверджувати/затвердити план; to carry out a plan виконувати/ виконати план; to coordinate plans координувати/скоординувати плани; to draw up a plan упорядковувати/упорядкувати план • накреслювати/накреслити план; to elaborate onaplan розробляти/розробити план; to execute a plan виконувати/ виконати план; to finance a plan фінансувати план; to fund a plan фінансувати план; to go ahead with plans реалізовувати/реалізувати план; to implement a plan виконувати/виконати план; to incorporate in a plan включати/включити в план; to interfere with plans розладнувати/розладнати плани; to launch a plan братися/взятися за виконання плану; to make plans складати/скласти плани; to negotiate a plan обговорювати/обговорити план; to offer a plan пропонувати/запропонувати план; to outline a plan накреслювати/накреслити план; to prepare a plan готувати/підготувати план; to propose a plan пропонувати/запропонувати план; to put forward a plan висувати/висунути план; to reconsider a plan переглядати/переглянути план; to refine a plan уточнювати/уточнити план; to revise a plan переглядати/переглянути план; to spoil plans розладнувати/розладнати плани; to submit a plan подавати/подати план на розгляд; to work out a plan розробляти/розробити план

1) шмато́чок, кла́птик, відрі́зок

2) pl ури́вки (відомостей і т.п.)

ВІДЧУТТЯ - одна із пізнавальних здатностей у теорії пізнання, полягає в перетворенні енергії зовнішнього подразнення на факт свідомості суб'єкта завдяки безпосередній дії матеріальних об'єктів на органи чуття людини: зору, слуху, дотику, смаку, нюху. В результаті виникає суб'єктивний образ об'єктивної реальності, який є відносно правильним відбитком окремих властивостей предметів і явищ. В. соціально обумовлене і концептуально навантажене в процесі пізнання. Воно є джерелом первинних відомостей про об'єктивний світ, тому виступає початковим етапом процесу пізнання. Однак у трактуванні відношення предмета і його В. в різних варіантах теорії пізнання існують принципові розбіжності. Так, реалістичні теорії пізнання стоять на позиції незалежності об'єкта від В. Суб'єктивний ідеалізм розглядає предмет як поєднання багатьох В. і обумовлює його існування самим актом В. (Берклі, Мах). Перебільшення ролі В. у процесі набуття знань є характерним для сенсуалізму та емпіризму. Приниження або заперечення значення В. у пізнанні світу властиве раціоналізму. Психобіологічну природу В. вивчає фізіологія та психологія.

ДІАЛОГ ( від грецьк. διάλογοζ - розмова, бесіда) - в античній філософії метод знаходження істини за допомогою певних питань і методичного знаходження на них відповідей (Сократ, Платон). У сучасній філософії Д. - універсальна форма відношення "Я - Ти" як спосіб дослідження сутності людини та визначення її реального призначення у житті. Філософія Д., започаткована у XIX ст. працями Фоєрбаха та Гумбольдта, сучасного рівня розвитку досягає у працях Бубера, Бахтина, Левінаса та ін. Визначальним для філософії Д. є відмова від принципу тотальності (оскільки останній не в змозі виразити істинну сутність буття людини) та пошук "третього шляху" між нездійсненним ідеалом об'єктивності і картезіанським зведенням індивідуальності до богорівного, але беззмістовного "Я", не пов'язаного з іншими. На думку діалогістів, існування людини завжди є "співбуттям" з іншими людьми. Істина про людину може бути досягнута на шляху аналізу зустрічі, як місця, де людина постає у відмінному від інших вимірі - діалогічному. Дослідження сутності Д. відбувається у різних напрямах: виявлення форм та вимірів Д., розроблення категоріального апарату Д. тощо. Так, Бубер досліджує проблему Д. у трьох вимірах: між людиною та людиною, між людиною та світом і між людиною та Богом (Бог тут виступає як вічне "Ти", де перетинаються всі лінії відношень людини). Послідовник Бубера Левінас, зберігаючи релігійне забарвлення Д., розглядає його як універсальну умову людського буття, розрізняючи в діалогічному просторі антропологічний, психологічний та соціальний аспекти, а також залучаючи нове поняття - асиметрії діалогічних стосунків. На відміну від Бубера, який Д. з Богом тлумачить як засіб порятунку від самотності, Бахтин можливість подолання самотності вбачає у спілкуванні з іншою людиною, у якому долається монологічність самого буття, а мова досягає своєї довершеності, оскільки оформлене у мові слово зустрічає відповідь. Існують різні думки стосовно евристичних можливостей Д. у природничо-науковому пізнанні, аж до заперечення діалогічного характеру наукового пізнання. Зокрема, Бахтин, ґрунтуючись на сформульованій ще у культурі Нового часу тезі про істинне знання як таке, що абсолютно виключає суб'єктивний фактор, розрізняє гуманітарне та природничо-наукове знання за ознакою діалогічності гуманітарного та монологічності природничо-наукового. Сучасна методологія наукового пізнання вносить кардинальні зміни у розуміння науки як специфічної форми діяльності людського духу, згідно з якими наука постає як певна сукупність різних дискурсивних практик, які пропонують різні, іноді суперечливі моделі світу, що мають однакові права на істину, в зв'язку з чим ідея Д. у природничо-науковому пізнанні набуває евристичної значущості. Д. у природничих науках реалізується на різних рівнях і у різних площинах: 1) На рівні практичного відношення до світу, на якому Д. роздвоюється на відношення "Я - Воно" та відношення "Я - Ти". Відома дилема - чи відноситись до природи як до майстерні ("Воно"), чи як до храму ("Ти"), - вирішується при цьому не у формі протиставлення "або - або", а у формі синтезу "і - і". 2) На рівні пізнавального відношення в природознавстві предметом дослідження є не природа сама по собі, а природа в тій мірі, в якій вона підлягає людському запиту. Тому і в науковому пізнанні людина зустрічає іншу людину, а, отже, вступає в Д. Д. як місце зустрічі людських свідомостей реалізується: 1) на рівні зіткнення наукового і ненаукового способів мислення; 2) на рівні зіткнення різних наукових способів пояснення реальності, які притаманні різним культурам; 3) на рівні зіткнення різних наукових уявлень у межах однієї науки чи культури. Д. може відбуватись у реальній формі, тобто як спілкування "Я" з іншим, реальним "Ти", або у формі внутрішнього Д., у якому "Я" самого творця протистоять його різні проекції, усвідомлювані як "Ти". Переведені у внутрішній Д. різні рівні і проекції Д. дозволяють розглянути об'єкт дослідження з різноманітних точок зору і виробити з урахуванням усіх логічних та пізнавальних заперечень нову, оригінальну концепцію.

Остин, Джон Ленгшоу (1911, Ланкастер - 1960) - британський філософ-аналітик. Навчався в Оксфорді Проф. Оксфордського ун-ту (1952 - 1960). Праці і викладацька діяльність О. ініціювали т. зв. "лінгвістичний поворот" у філософії і стимулювали поширення специфічного типу філософування: філософії лінгвістичного аналізу. Нову дисципліну, яка повинна вирішувати завдання аналізу фактів вживання повсякденної мови, О. називав "лінгвістичною феноменологією". Дослідження О. ставили під сумнів тезу про те, що важливі у філософському відношенні проблеми природної мови пов'язані лише з істинними чи хибними твердженнями (дескриптивними висловлюваннями). Поряд із твердженнями, що мають на меті опис деякого стану справ або деякого факту і які можна оцінювати як істинні або хибні (констативи), існують вирази, які хоч і схожі на твердження, але не претендують на істинність чи хибність (перформативи). Промовляння перформативів (на противагу констативам) є здійсненням деякої дії, акту, вчинку (вибачення, вітання, обіцянка, порада, парі та ін.). Саме тому О. вважав неможливим оцінювати перформативи з точки зору їх істинності/хибності. Пізніше, з огляду на слабкість вихідної дистинкції констативи/перформативи (констативи виявляються підмножиною перформативів), О. відмовляється від неї і видозмінює предмет дослідження: вивчає не окремі речення, а акти промовляння висловлювань (що є здійсненням певних дій) в цілісній мовленнєвій ситуації, де враховуються, як важливі, чинники мовця, слухача, їх інтенцій, а також супровідних обставин промовляння. О. сформував основи програми майбутніх досліджень (т. зв. теорія мовленнєвих актів), де в центрі уваги перебуває розрізнення між локутивними актами (актами промовляння деякого висловлювання з певним смислом і референцією), іллокутивними актами (актами промовляння висловлювань, яким притаманна певна сила: погроза, прохання, застереження, вибачення, наказ, питання та ін.) і перлокутивними актами (актами, за допомогою яких мовець спроможний здійснювати на слухача певний вплив, досягати певної мети: переконувати, змушувати до чогось, залякувати, вводити в оману тощо). Схематично: локутивний акт - "він сказав, що..." (мовець виражає стан справ, щось говорить); іллокутивний акт - "він доводив, що..." (мовець виконує якусь дію, говорячи щось); перлокутивний акт - "він переконав мене, що..." (мовець продукує певний вплив). Аналіз тези "говорити щось означає робити (здійснювати) щось" привів до тлумачення філософії мови як розділу філософії дії. Позаяк поведінка людини є інтенційною і виражає ментальні феномени, то філософія мови і філософія дії закономірно виявляються розділами більш загальної царини досліджень - філософії свідомості. Подальші успіхи окресленої О. дослідницької програми пов'язують передусім із працями Серла, Грайса і Стросона. До найважливіших проблем, які досліджував О., належать проблеми пізнання "чужих свідомостей", відчуття і сприйняття, свободи волі і детермінізму.

[br]

Осн. тв.: "Філософські статті" (1961); "Чуття і сприйняття" (1962); "Як робити речі за допомогою слів" (1962).

ПАМ'ЯТЬ - у теорії пізнання одна із пізнавальних здатностей, яка полягає у мимовільному закріпленні, збереженні і відтворенні у свідомості суб'єкта здобутих у процесі пізнавальної діяльності відомостей про суб'єктивний і об'єктивний світи, результати їх творчої переробки, умов і способів відображення. Завдяки П. суб'єкт спроможний примножувати свій минулий досвід, нагромаджувати знання й оперувати в уяві та мисленні образами - замінниками реальних об'єктів, поняттями та уявленнями. Виділяється індивідуальна П., в основі якої лежать механізми вищої нервової діяльності, головного мозку, і колективна П. (соціальна), що виражається в проявах суспільно-історичного досвіду, суспільній свідомості, культурі і реалізується через спілкування. Індивідуальна і соціальна П. тісно пов'язані між собою З. добутки індивідуальної П. в процесі спілкування трансформуються у зміст соціальної П., а останній, засвоюючись індивідом, стає надбанням особистого досвіду. У своїй єдності вони забезпечують безперервність і спадкоємність процесу пізнання, передачу індивідуальних і колективних пізнавальних надбань од покоління до покоління, що робить індивідуальний досвід невмирущим, а соціальний - діеспроможним. П. як пізнавальна здатність розвивається та удосконалюється в індивідуальному та соціальному планах. Вона збагачується не тільки змістовно, а й розширює та поглиблює свої можливості. Насамперед це пов'язано з виникненням писемності, книгодрукування, застосуванням технічних носіїв П. та моделювання. Альтернативою П. є забування, забуття. Біологічну природу і психофізичні властивості П. вивчає фізіологія, психологія та психоаналіз.

СУСПІЛЬНЕ БУТТЯ і СУСПІЛЬНА СВІДОМІСТЬ - поняття, що набули широкого вжитку в методології історичного пізнання, до марксизму практично не вживалися. Суспільне буття є матеріальним природно-історичним процесом, де природні умови перетворюються в суспільні, історичні умови виробництва, що існують незалежно від суспільної свідомості і визначають все людське життя С. успільна свідомість є духовною стороною історичного процесу, не просто сукупністю індивідуальних свідомостей, а цілісним духовним явищем, що'має певну внутрішню структуру і включає різноманітні рівні (теоретичну і повсякденну свідомість, ідеологію і суспільну психологію) і форми свідомості (політичну і правову свідомість, мораль, релігію, мистецтво, філософію, науку). Специфічність С. Б. і С. С. полягає в їх соціально-історичній взаємозалежності і взаємовизначеності, яка включає суспільну практику, предметну діяльність, різноманітні історичні зв'язки і особливі форми духовної діяльності, цілепокладання, освоєння і розвиток культури минулого, проектування майбутнього та ін. Різноманітні типи детермінації людської життєдіяльності (природні, соціальні, історичні, психічні) утворюють особливу ієрархію, в якій складніші надбудовуються над простішими і, в свою чергу, впливають на них. Протиставлення буття і свідомості взагалі має сенс тільки в межах теорії пізнання. За межами пізнавальної діяльності С. Б. і С. С. як окремі феномени втрачають сенс і розглядаються через людське буття. Онтологічне осмислення виявляє людське буття не тільки як зовнішню реальність, а й як предметно-перетворюючу людську діяльність, завдяки якій ця реальність переходить, з одного боку, в предметні форми олюдненої дійсності, а з другого - в практично-духовні і теоретичні способи її освоєння. Власне онтологічне потрактування суспільної свідомості передбачає постановку питання про необхідність і можливість усвідомленості в процесі буття, дистанціювання суб'єкта й об'єкта пізнання. Так, буття, за Гайдеггером, було і залишається головним предметом думки, оскільки саме питання про буття найбільш важливе для людської істоти. Це буття окреслюється ним як "ось-буття", чиста присутність для предметних визначень. Осмислюється воно завдяки конкретно-феноменологічному (майже за Гуссерлем, але без посилання на терміни "свідомість", "ідея", "особистість") аналізу людської присутності в модусах її екзистенції (виявлення її вчинку, здійснення можливостей). Для екзистенціалізму людське буття (даний у людському досвіді світ) виступає як феномен буття дорефлексивного, як "буття-для-себе". Феномен приходить до буття завдяки свідомості, вільного (недетермінованого) проектування себе до своїх можливостей. Свідомість тут означає несубстанціональний абсолют, що продукує вільні акти та організовує світ у ситуацію. У працях Маркса був означений новий ступінь розвитку С. Б. і С. С. - суспільство, яке розглядалося не тільки як суб'єкт, протиставлений природі, а й як матеріальний об'єкт, що визначає життя людини. Розвиток суспільства прослідковувався через зміну суспільно-економічних формацій.