відганяти

возбудить

1) збуджувати, будити кого, збудити. См. Пробуждать;

2) зворушувати кого, що, зворушити, розворушувати, розворушити [Вино розворушило обох (Неч.-Лев.)], дратувати, роздратувати кого, що [Уся природа, пишна й зелена, дратувала мрії в молодої дівчини (Неч.-Лев.)], збуджувати, будити, сов. збудити [Будить правий гнів (Сам.). Збуджує солодкі почуття], розбурхувати, розбурхати, збаламучувати, збаламутити, викликати, викликати. [Викликати ненависть] дражнити, здіймати, сов. зрушити кого, на що [Зрушив їх на боротьбу (Єфр.)], підганяти (підгонити), підігнати (кого до праці). -ждать, -дить кого против кого - бурити [Бурити народ], обурювати, сов. обурити [Дуже вже проти себе обурювала слухачів (Грінч.)], збурювати, збурити [Кого не збурював він проти себе (Грінч.)], підбурювати кого проти кого, чого і кого на кого, підбуряти, сов. підбурити [Підбурює людей проти школи (Грінч.). Вони його підбуряли на Турчина (Куліш). Хтіли підбурити народ та перерізати дворян (Доман.)], наструнчувати, наструнчити, настренчити кого проти кого [Не наструнчуй других проти мене (Мирн.)], дратувати, піднімати кого на кого, на що [Вони протестували проти унії і піднімали на неї міщанство (Куліш)], піді[о]грівати кого на кого [Ченці та попи людей на ляхів іще більше підогрівали (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збуджувати жагу, жадобу, дрочити, роздрочити, ятрити, роз'ятрити, дратувати, роздратувати. Возбуждать, -будить охоту, желание в ком - заохочувати кого до чого, заохотити, підохочувати, підохотити. -ать отвращение, омерзение - викликати огиду, мерзити (безл.). -ать гнев - гнівити кого, будити в кім гнів. -ать негодование в ком - обурювати, обурити кого. -ать чью-либо жизнен. энергию - підживляти, підживити кого. Возбуждать, возбудить вопрос, речь - піднімати (знімати, порушувати) питання, річ, сов. підняти (зняти, порушити) питання, річ. -дать, -дить дело - порушувати (розпочинати, заводити) справу, діло, сов. порушити (розпочати, завести) справу, діло. Возбуждать, -дить сомнение, подозрение, удивление - викликати (сов. викликати) сумнів, підозріння, здивування.

* * *

несов.; сов. - возбуд`ить

1) (пробуждать мысль, чувство) збу́джувати, збуди́ти; ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати; ( распалять) розпа́лювати и розпаля́ти, розпали́ти; (служить причиной чего-л.) поро́джувати, породи́ти

2) (предлагать что-л. на обсуждение) пору́шувати, пору́шити

3) ( волновать) хвилюва́ти, схвилюва́ти, звору́шувати, зворуши́ти; збу́джувати, збуди́ти

4) ( подстрекать) підбу́рювати, підбу́рити, збу́рювати, збу́рити, під'ю́джувати, під'ю́дити; настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчувати, настре́нчити

выгнать

1) виганяти, вигонити, вигнати, відгінити, відганяти, наганяти, нагнати (напр. зверя на облаве), турлити, витурлити, витурювати, витурити, турнути, вишти[у]рити, викішкати. [Вигонила корову на стерню. Я їх витурлю з хати (Неч.-Лев.). Хорти наганяють оленя на мисливців]. Выгонять, выгнать напугав - вистрашувати, вистрашити кого. -ять, -ать взашей - вибивати (вибити) в потилицю, в три вирви, виштурхувати, виштурхати. Выгнать с земельного участка - виругувати. [Все то пани в королів повимагали і козаків із тих земель повируговували (Куліш)]. Выгнанный - вигнаний, витурений; вистрашений; вибитий у потилицю. Выгоняемый - вигонений;

2) (водку) гнати, виганяти, викурювати, курити;

3) (цветы на пару) визгонювати, визгонити.

* * *

несов.; сов. - в`ыгнать

1) виганя́ти и виго́нити, вигнати

2) сад., с.-х. виганя́ти и виго́нити, ви́гнати

3) ( добывать перегонкой) виганя́ти и виго́нити и гна́ти и гони́ти, ви́гнати, вику́рювати и кури́ти, ви́курити

I. нуживать нудити, (редко) нуждити, (неволить) неволити, (принуждать) силувати, примушувати, приневолювати, (понуждать) понукати, (с)понукувати и спонукати, (понукать) підганяти кого. [Нудили хлопців, щоб призналися, хто вкрав гроші (Вовчанщ.). Коли схоче син женитись, то нуждить його не будем (Макар.)]. Нуженный - силуваний, з примусу (з мусу, з принуки) (з)роблений, примушений. -ться -

1) (стр. з.) силуватися, примушуватися, приневолюватися, бути силуваним, примушуваним, приневолюваним;

2) (возвр. з.) силувати себе, примушувати себе.

II. безл. нудити; см. Тошнить, -ться -

1) мне -дится - мене нудить, млосно мені;

2) (томиться) нудитися, нудити світом;

3) Нуждаться 2.

* * *

1) ( принуждать) си́лувати, -лую, -луєш, приму́шувати, -шую, -шуєш; нуди́ти, -джу́, -диш и ну́ди́ти, -джу, -диш

2) ( утомлять) сто́млювати, -люю, -люєш, вто́млювати, ну́дити; (трудитьуст.) труди́ти, -джу́, -диш

отогнать

1) відганяти и відгонити, відігнати (б. вр. віджену, -неш), повідгонити кого куди (від чого), обганяти и обгонити, обігнати, пообганяти кого, що чим. -ть стадо на пастбище - відгонити череду на пашу (на пастовень). -ть мух, оводов - обганяти мухи, оводи. [Коні хвостами обганяють оводів (Греб.)]. -ть оводов от лошади - обганяти коня від оводів, обганяти оводи з коня. -ть от себя мух, собак - обганятися, обгонитися від мух, від собак. Неприятель -гнал у нас весь скот - вороги відігнали (відбили, зайняли) усю нашу худобу;

2) (спирт, скипидар и т. п.) переганяти и перегонити, перегнати, попереганяти и поперегонити. Отогнанный - відігнаний; перегнаний.

* * *

1) відганя́ти и відго́нити, відігна́ти; ( прогонять) проганя́ти и прого́нити, прогна́ти и попроганя́ти; (отбиваться от кого-чего-л.) обганя́ти, обігна́ти, обганя́тися, обігна́тися; (несов.: страхом) віджахну́ти

2) ( производить отгонку) спец. відганя́ти, відігна́ти, переганя́ти и перего́нити, перегна́ти и попереганя́ти и поперего́нити

подстегать

1) (одежду) підштаповувати, підштапувати, підстьобувати, підстьо[е]бати, підшивати, підшити (одежу), (о мног. или во мн. местах) попідстьобувати, попідшивати. Подстёганный - підстьобаний, підшитий. -ся - підстьобуватися, підшиватися, бути підстьобаним, підшитим;

2) -гивать, подстегнуть что (пристёгивать) - застібати, застебнути, защіпати, защіпнути, (о мног.) позастібати, позащіпати що на що (напр., на ґудзики);

3) -гивать, -гнуть кого (прутом, плетью) - підстьобувати, підстьобнути кого (прутом, нагайкою), підхльоскувати, підхльоснути, підтинати, підтяти, підганяти и підгонити, підігнати кого прутом, нагайкою, то-що. Подстёгнутый - підстьобнутий, підхльоснутий.

* * *

підганяти, поганяти. [Хто везе, того й поганяють]. -ть (лошадь) - нукати, но[ьо ]кати, вйокати, (однокр.) нукнути, но[ьо]кнути, вйокнути. [Не запріг, то й не нукай]. Срв. Понуждать.

* * *

поторопить квапити, поквапити, приспішати, приспішити, борзити, поскоряти, поскорити, підганяти и підгонити, підігнати, наганяти, нагнати кого. [Підженіть, щоб швидше починали].

* * *

спроворить

1) робити, зробити швидко що;

2) добувати, добути спритно; (воровать) красти, украсти спритно, підчепити, підчистити що; см. Подтибрить;

3) (только несов.) підгонити, підганяти кого.