вырвать

I. виблювати, виригати. Вырвало кого - блював, зблював, ригав хто.

II. Вырвать, -ся - см. I. Вырываться.

* * *

вырвать

I. виривати, вирвати, видирати, видрати, видерти, вихоплювати, вихопити; (выдёргивать) висмикати, висмикнути, випручувати, випручати; (о ветре) викручувати, викрутити; (перья, волосы) вискубати, вискубти; (нити из ткани) виторочувати, виторочити, висотувати, висотати; (с корнем) викорінювати, викоренити; (часть растений, чтобы разредить) проривати, прорвати, пробирати, пробирати; (просо, гречку) мачкувати, микати; (нажимом дверь) виставляти, виставити, виважувати, виважити.

II. Вырывать, вырыть - виривати, вирити, викопувати, викопати, укопати, відкопувати, відкопати, вигрібати, вигребти, випорпувати, випорпати, вибуртувати [Укопай картоплі на борщ. Курка випорпує щось з-під листя. Яку яму собака вибуртував], (в земле ямку для гнезда) кублитися.

* * *

см. вырвать II

Клочок жмут, жмуток (-тка), ум. жмутик, жмуточок (-точка), (волос, шерсти) пелех, косом (р. косма), ум. космок, (кожи, ткани, бумаги) клапоть (-птя), ум. клаптик. [Жмут волосся коло лівого вуха (Свидн.). Жмуток брудного волосся (Коцюб.). Вата клаптями лізла з пальта (М. Лев.). Порвав папір і, ховаючи клаптики, кинув на мене погляд повний гніву (Васильч.)]. Клок соломы, сена - віхоть (-хтя), ум. віхтик, віхтичок (-чка). Клок волос на темени выбритой головы - оселедець (-дця), ум. оселедчик. [Знати запорожців було по довгому оселедцю з-під шапки (Куліш)]. Клок волос на остриженной голове над лбом - ла[е]вержет (м. р.), вержета (ж. р.). Клок земли - клапоть землі, шмат землі. Разорвать в -чки - рознести на клапті, на шматки. Волосы висят -чьями - волосся висить пасмами. Вырвать клок бороды - висмикнути жмут волосся з бороди. Или сена клок, или вилы в бок - а чи пан, чи пропав; здобути або дома не бути (Приказки). С паршивой овцы хоть шерсти клок - з худого кабана хоч вишкварки. Шёл -чьями снег - ішов лапатий сніг.

* * *

1) жмут; ( поменьше) жму́тик, жмуто́к, -тка́; ( волос) па́смо, пе́лех; (соломы, сена) ві́хоть, -хтя

2) (обрывок, лоскут) кла́поть, -птя, шмат, шмато́к, -тка́

1) корінь (-реня), ум. корінець (-нця), корінчик, ув. коренище, кореняка, соб. коріння, ум. коріннячко. [Камінь росте без кореня (Номис)]. -рни и -ренья - коріння, корені (-нів). [Мусить плуг квітки з корінням рвати (Франко)]. -рень дерева, идущий в землю вертикально - стовба. -рень зуба, пера, ногтя - корінь зуба, пера, нігтя. -рень книги - см. Корешок 3. -рень дела - початок справи. -рень учения горек, а плоды его сладки - учитися гірко, а знати солодко; працюй гірко, а з'їси солодко (Комар). Смотреть в -рень (вещей) - дивитися в корінь (речей). Пряные -ренья - коріння, прянощі (-щів). Питаться -реньями - живитися корінням. Хлеб на -ню - хліб (збіжжя) на пні (на стеблі, в накоренку). [Запродував лихварям збіжжя ще в накоренку (Л. Укр.)]. До -ня, в -рень истреблять - до кореня, до накоренку, до коріннячка, у-пень, до-щенту, до ноги нищити (з[ви]нищувати) кого, що. Изругать в -рень кого - вилаяти на всі заставки (на всі боки, на всю губу) кого. Покраснеть до -ня волос - см. Покраснеть. С -нем рвать, вырывать, вырвать что - з корінням рвати, виривати, вирвати що, (искоренять) викоріняти и викорінювати, викоренити що. С -нем вон - геть з корінням (з коренем). Пускать, пустить -ни во что - пускати, пустити корінь (коріння) у що, (глубоко) укорінятися и укорінюватися в чому и у що, за[роз]корінятися, за[роз]коренитися, окоренитися (глибоко) в чому. [Те, що найглибше пускає своє коріння в народню душу (Грінч.). В саду вишенька вкоренилась (Грінч. III)]. Это дерево пускает отростки от -ня - це дерево пускає (виганяє, вигонить) парості (пагони, пагінки, паростя), пароститься з кореня (з коріння). Злоупотребления пустили глубокие -ни - надужиття (зловживання) геть розкоренилися. Прикрепиться -нями к чему - прикоренитися до чого. Пресечь зло в -не - припинити (знищити) зло при корені (при корінні, в корені, в зародку). В -не неправильно - в корені (в основі своїй) несправедливо (неправдиво, неправильно). При самом -не отрубить, отрезать - при самому корені (при самому корінні, прикро) відрубати, відрізати (відтяти) що. [Прикро, одрубав дерево (Хорольщ.). Прикро одрізав ніготь (Хорольщ.)]. Подсечь под -рень - підсікти (підтяти) при корені (при корінні) що. -рень за -рень - око за око. Сделанный из -ня - см. Корневой 2;

2) (в народн. назв. различных растений) корінь, коріння. -рень белый, La erpitium latifolium L. - стародуб (-ба). -рень бобовый, Corydalis solida Sm. - ряст (-ту). -рень винный - а) (копытный, скипидарный) - см. Копетень; б) (животный, макаршин, сердечный) Polygonum Bistorta L. - ракові шийки (-йок), рачки (-ків), левурда. -рень водяной, Calla palustris L. - образки (-ків), фіялковий корінь. -рень волчий, Aconitum Napellus L. - зозулині черевички (-ків). -рень волчковый, Ononis spinosa L. и hircina Jacq. - вовчуг (-га), вовчуган, вовча (бичача) трава. -рень гвоздичный, Geum urbanum L. - гребінник, вивишник, гравілат (-ту). -рень глистный, Dictamnus albus L. - ясенець (-нця), (редко) ломиніс (-носа). -рень горький, Saussurea amara D. C. - гіркий корінь, гірчак (-ка). -рень громовый - см. Спаржа (дикая). -рень драконов, Arum dracunculus - кліщинець (-нця). -рень дубильный, Statice latifolia Smith. - кермек широколистий, дубильний корінь, чинбарник. -рень жабин, Campanula sibirica L. - дзвоник сибірський, жабин корінь. -рень железный - см. под Железный. -рень жёлтый, Statice tatarica L. - кермек татарський, жовтиво. -рень завязной, Potentilla Tormentilla Schr. - курзілля; см. Лапчатка. -рень змеиный, Vincetoxicum officinale Mnch. - ластовень (-вня), зміїний корінь. -рень золотой - а) Lilium martagon L. - см. Лилия; б) Asphodelus luteus L. - золотень (-тня) жовтий. -рень зубной - см. Камнеломка. -рень козельиовый, кошачий, очной, Valeriana officinalis L. - овер'ян (-ну), бісове (чортове) ребро, котяче зілля. -рень красильный, Rubia tinctorum L. - марена. -рень красный, Anchusa officinalis L. - воловик (- ка), рум'янка, краснокорінь (-реня), медунка, свинюшник. -рень любовный, Platanthera bifolia Rich. - любка, нічна фіялка. -рень майский - см. Петров крест. -рень Марьин - см. Пион. -рень медвежий, Meum Athamaticum - бурич ведмежий. -рень мужской, чародейский, Atropa mandragora L. - мандрагора, мандриґуля. -рень олений, Torilis Anthriscus Gmel - опуцьки (-ків), ошипок (-пка), свербигуз (-за). -рень параличный - см. Переступень. -рень печёночный, почечный, Ageratum conyzoides L. - пахучка звичайна. -рень пьяный - см. Белена. -рень раменный, Euphorbia virgata W. et K. - молочай (-чаю) лозовий, молочак (-ка), романів корінь. -рень рвотный - а) см. Копетень; б) іпекакуана. -рень сальный - см. Окопник. -рень сладкий, Scorzonera hispanica L. - зміячка еспанська, солодкий корінь. -рень собачий, чёрный, Cynoglossum officinale L. - чорнокорінь (-реня), собачий корінь (язик), воловий язик. -рень солнечный, Orobanche borealis Turcz. - вовчок (- чка) північний. -рень солодковый, Glycyrrhiza echinata L. - солодкий корінь, солодець (-дця), солодика, люкреція, люкриця. -рень сухотный, Arum maculatum L. - кліщинець (-нця) плямистий, козяча борода. -рень фиалковый, Iris florentina L. - півники флорентійські, косиця, фіялковий корінь. -рень хлебный, Psoralea bituminosa L. - псоралея. -рень царский, Imperatoria Ostruthium L. - царзілля, (редко) стародуб. -рень чемеричный, Veratrum album L. - біла чемериця, чемерика, чемерник. -рень чумный, Petasites officinalis L. - кремена лікарська. -рень алтейный, фарм. - проскурняковий корінь (-кове коріння);

3) (перен. о человеке) дуб, дубар (-ря), непохитний, упертий, суворий;

4) запрячь лошадь в -рень - запрягти коня в голоблі. Лошадь ходит в -ню - кінь править (бігає) за голобельного;

5) грам. - корінь. -рень слова - корінь слова;

6) мат. - корінь. -рень из числа а - корінь з числа а. Извлекать, извлечь -рень n-ой степени из числа а - добувати, добути кореня n-ого ступеня з числа а или коренювати, прокоренювати число а числом n.

* * *

1) ко́рінь, -реня

2) грам., мат. ко́рінь

повисмикувати и повисмикати, повишморгувати що з чого, повиривати що, (перья, волосы) повискубувати и -бати, (нитки из ткани) повисотувати що.

* * *

тж. повыдёргивать

тж. пов`ыдрать

прорвать

I. проривати, прорвати що; (вырвать) виривати, вирвати що (греблю); (одежду) продирати, продрати и продерти, роздирати, розідрати и роздерти що (одежу); (пропалывать) проривати, прорвати, пробирати, пробрати, прополювати, прополоти; (о мн.) попроривати, пороз[попро]дирати; попробирати, попрополювати що. [Нащо-ж ти, доню, стелю проривала? (Чуб.). Водиця гребельку прорвала (Основа). Болячка набрякла та й прорвала (Грінч.)]. -вать неприятельские ряды - прорвати ворожі лави. -вало кого - прорвало кого. [Савчука як-раз прорвало (Виннич.)]. Прорванный - прорватий и прорваний; продертий, розідраний, роздертий; пробраний, прополотий. -ться -

1) прориватися, прорватися, бути прорватим (прорваним) (об одежде) продиратися, продертися и продратися, бути продертим и т. д.; (о нарыве) проривати и прориватися, прорвати и прорватися. [Піймали дуже багато риби, аж невід їх проривався (Єванг.). Ледве промінь прорветься на мить знову хмари (Л. Укр.). Німим отверзуться уста, прорветься слово, як вода (Шевч.). Прорвалася загата (Кримськ.). Мішок прорвався (продерся)];

2) (сквозь что) прориватися, прорватися, (продираться) продиратися, продертися, (пробиваться) пробиватися, пробитися крізь що. [Сурма проривається крізь галас (Л. Укр.). Ринули в тісні проходи, кудою хтів продертися Зогак (Крим.)];

3) прохоплюватися, прохопитися, (обычно о чувстве) вибухати, вибухнути. [Забавки, в яких искрами прохоплюються передчуття будучини (Ніков.). Вибухла глибока, дикая печаль (Крим.)];

4) (бывать) випадати, випасти, траплятися, трапитися.

II. Прорывать, прорыть - проривати, прорити, (прокапывать) прокопувати, прокопати, (о мн.) попроривати, попрокопувати що, крізь що. [Носом прорию (Рудч.). Прокопали хідники]. -рыть нору - прорити, проточити нору. -рыть канал - прорити канаву. Вода -ла - вода прорила (промила) берег. Прорытый - проритий, прокопаний. -ться - прориватися, проритися, бути проритим, прокопуватися, прокопатися, бути прокопаним; см. Прокапываться.

* * *

1) прорива́ти, прорва́ти и попрорива́ти

2) (несов.: рвать в течение определённого времени) рва́ти [ці́лу годи́ну], прорва́ти

1) прорива́ти, прори́ти и попрорива́ти; ( прокапывать) проко́пувати, прокопа́ти и попроко́пувати

2) (несов.: рыть в течение определённого времени) ри́ти [ці́лий день], прори́ти