всім+населенням

1) місце біля каміна

2) перен. домівка, домашнє вогнище; сімейне (родинне) життя

* * *

1) популярно

2) всенародно, усім народом

* * *

1) популярно

2) всім населенням; всенародно

1) управління кермом (рулем)

2) пілотування

3) наведення

4) руління (лижний спорт)

5) керованість

6) рульове управління

* * *

1) управління кермом; пілотування; наведення; руління ( лижний спорт)

2) керованість

3) рульове управління

4) cл. практика агентів з продажу та найманню нерухомості пропонувати клієнтам-неграм будинки в негритянських районах, приховуючи від них підходящі приміщення в районах з білим населенням

заборона брататися з населенням окупованої зони

1) ставитися по-братськи

2) cл. спілкуватися з населенням окупованої країни або країни розміщення військ; вступати в зв'язок з жінкою з місцевого населення; поводитися запанібрата; фамільярничати

3) брататися

1) популярно

2) всім населенням; всенародно

1) управління кермом; пілотування; наведення; руління ( лижний спорт)

2) керованість

3) рульове управління

4) cл. практика агентів з продажу та найманню нерухомості пропонувати клієнтам-неграм будинки в негритянських районах, приховуючи від них підходящі приміщення в районах з білим населенням

1. графство (адмін. одиниця) (Англія)

2. округ (США)

3. (the county) жителі графства; джентрі, дрібномаєтне дворянство

- county borough місто із населенням понад 50 тис. людей, що є самостійною адміністративною одиницею

(chat) n бесіда Президента з населенням (по радіо або телебаченню – США)

Орлик, Пилип (1672, с. Косута Ошмянського повіту на Віленщині - 1742) - укр. державний діяч і політичний мислитель, поет, публіцист. Освіту здобув у КМА. 1706 р. став генеральним писарем Війська Запорозького. Після смерті Мазепи 1710 р. обраний гетьманом (м. Бендери). 1711 р. здійснив невдалу спробу звільнити Україну від рос. панування. ЗО років прожив у еміграції (Швеція, Туреччина, Німеччина, Франція). "Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького" О. увійшли в історію як перша конституція укр. держави. В їх основу, як і "Виводу прав України", покладено ідею природного права й договірного походження держави. Важливе місце відводить О. проблемі взаємин між гетьманом і народом, простежує тенденцію до обмеження гетьманської влади через постійну участь в управлінні державою генеральної старшини, а також Генеральної Ради. Затвердження гетьманом посадових осіб різного рівня передбачає попереднє обрання їх населенням. Тенденція до політичного плюралізму в державі підкріплюється утвердженням принципу незалежності укр. православної церкви від світської влади, що відповідало західноєвропейському розумінню проблеми співвідношення двох влад. Щодо наявної в "Конституції" переважної орієнтації на принципи конституціоналізму, то це розходилося з європейською політичною теорією і практикою, де домінувала тоді ідея державного абсолютизму і примусу до суспільної злагоди (Гроцій, Гоббс, Спіноза, Пуфендорф та ін.).

[br]

Осн. тв.: "Діаріуш подорожній"; "Вивід прав України" (1712); "Маніфест до європейських урядів" (1712); "Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького".

ПОПУЛІЗМ ( від лат. populus - народ) - доктрина політичної дії, стиль політичної поведінки, що орієнтуються на безпосереднє спілкування з населенням, його інспірацію і мобілізацію. Етимологія слова "П." сягає часів Стародавнього Риму, коли у II - 1 ст. до н. е. на політичній арені виник рух т. зв. "популярів", що представляли інтереси численного плебсу. Лідери цього руху і репрезентували первинні форми П. Згодом назву П. почали пов'язувати з рухом широких верств амер. фермерів за аграрні реформи у Сполучених Штатах (90-ті рр. XIX ст.). На теренах Російської імперії подібний рух, що розпочався у друг. пол. XIX ст., називався народництвом. Обидва рухи певною мірою надихалися ідеалізованими уявленнями про минуле (аграрний романтизм); крім того, їх поєднувало прагнення політичних лідерів безпосередньо вплинути на народ (в Росії т. зв. "ходіння в народ") з метою збільшити свій вплив та здійснити відповідний тиск на державні структури. У більш загальному вигляді П. - відкрита політична апеляція до народу (зокрема "електорату"), до вподобань і мрій останнього, із кон'юнктурними закидами, спрямованими проти існуючих інституцій влади, улещуванням "пересічного громадянина" тощо. Поява і вкорінення П. у політичній практиці є уособленням і проявом масовізації політики, прикладом створення і використання ефективних стратегій політичного навіювання і маніпуляції. Найбільш сприятливі умови для виникнення і поширення П. створюються у кризових суспільствах, коли внаслідок руйнації традиційних структур значна кількість народу опиняється в стані зубожіння і намагається знайти прості і зрозумілі дороговкази у нових умовах життя. Арсенал П. (у негативному розумінні останнього) складається з демагогічних прийомів "демократії вулиці", мітингової риторики "простих гасел", спекулювання на примітивізмі і чутливості масової аудиторії, зловживання побутовою ксенофобією (як і всіма іншими фобіями "маленької людини") та ін. Разом із тим, П. відображає стихійний протест проти нехтування владною верхівкою потреб і проблем простих людей, протест проти бідності, злиднів і безробіття. Як певна ідеологічна форма колективізму П. не тільки протистоїть "атомізаторському індивідуалізму", а й обстоює визнання народу як головного чинника політики, а становище простого люду вважає головним критерієм позитивного змісту впроваджуваних реформ. У сучасному споживацькому суспільстві П. перестає існувати тільки в царині політики, здійснюючи експансію в усі інші сфери суспільного буття (П. релігійних проповідників, П. реклами, П. освітянський тощо), що призводить до спотворення останніх та спричиняє явища культурної деградації. Антитезами по відношенню до П. виступають відвертість (вміння говорити народу правду незалежно від існуючої кон'юнктури), реалізм (на противагу проголошуваних П. утопічних цілей) і елітарність (плекання недосяжних для "пересічної людини" цінностей).