во+всё+горло

дихальний. -ное горло - см. Дыхало. -ная трубка (trachea) - дихавка.

* * *

жерловина джерело. Жерло пушки - джерело, горло гармати. Жерло вулкана - джерело, кратер, зів вулкана. Жерло сопки - сопух (р. -ха).

* * *

1) жерло; (у пушки, пулемёта) го́рло, хо́бот, диал. джерело́

2) ( печи) челюсті, -тей; перен. па́ща

I. 1) (чувство, способность) зір (р. зору), (редк., зап.) зрок (-ку), (перен.) очі (очей). [І за те свободу й зір утратив (Франко). Бог дав усім людям однаковий зрок (Комар). У мене слабкі очі (Звин.)]. Слабое -ние - слабкий, поганий зір. Со слабым -нием - недобачливий, слабкоокий. Иметь слабое (плохое) -ние - погано бачити, недобачати, мати слабкий зір, слабкі очі. Обман -ния - омана, мана зорова. Напрягать, напречь -ние - натужувати, натужити зір, напружувати, -жити око. С острым -нием - см. Зоркий. Имеющий -ние - см. Зрячий. Орган -ния - зоровий орган, орган зору;

2) (созерцание) бачення, (зап.) видження, з(д)ріння чого;

3) (взор, взгляд) зір (р. зору), погляд (-ду). Поле -ния - поле зору, обсяг ока. Точка -ния - погляд (-ду). Ошибочная точка -ния - помилковий погляд. С точки -ния - з погляду. [З погляду етики, з погляду християнства кара на горло нічим не виправдана (Кониськ.)]. С этой точки -ния - з цього погляду, з погляду на це, з цього становища, (зап.) під цим оглядом. Под этим углом -ния - з цього погляду, під цим поглядом, оглядом.

II. Зрение, Зреяние (созревание) - доспівання, достигання чого.

* * *

1) (предавать смертной казни) карати, скарати, тратити, страчувати, стратити, потратити, губити, з(а)губити, катувати, скатувати, віддавати, віддати на страту, (о мн.) пострачувати, поскатовувати кого. [Вчора засудили на смерть, сьогодні скарали (Крим.). Вдовиного синонька тратити гадають (Пісня). Вже Харка стратили й заховали (Метл.). Уранці ми потратим Коваленка (Грінч.). Прив'язав коневі до хвоста і пустив у поле; так її скатували (Казка). Пана та Супруна ведуть загубити (Пісня)]. -нить смертью - карати, покарати, скарати на смерть, на горло, на горлі, горлом. [По декрету королівського суда покарано горлом (Ор. Лев.). Із сокирою кат у руках дожидав тих, що мусить на смерть покарати (Грінч.)];

2) (мучительно умерщвлять) карати, скарати, тратити, стратити, катувати, скатувати. [Столицю знищу; хто в ній є - скараю і зневолю (Ворон.)];

3) (ниспосылать несчастия) карати, покарати. [За що тебе Господь кара, карає тяжко? (Шевч.)]. -нить чем - карати чим. [Карати поглядом, зневагою]. -нить какой-либо работой - поставити на кару кого. [Доля щербата поставила його за чиїсь гріхи на кару коло газетної української роботи (Єфр.)]. Казнённый - с[по]караний, страчений, скатований.

* * *

несов., сов.

1) стра́чувати, стра́тити, кара́ти [на смерть; на го́рло], покара́ти и скара́ти [на смерть; на го́рло]; катува́ти, скатува́ти

2) (перен.: наказывать, мучить) кара́ти, покара́ти; (несов.: бичевать) бичува́ти, карта́ти

Кусочек

1) (часть чего-л.) шматок (-тка), шматочок (-точка), кусок (-ска), кусень (- сня), кусочок (-чка), кусник (-ка), кусничок (-чка), (зап.) штука, штученька, кавалок (-лка), кавалочок (-чка), кавальчик (-ка). [Проханий шматок горло дере (Приказка). Миска пшона, кусок сала, то до мене вся приправа (Пісня). Кусок полотна (Полт.). Відвалив криги оттакий кусень (Казка). І розірвав свою міцну присягу, мов кусничок гнилої шовковинки (Куліш). Іцка розірвало на штуки (Франко). Живцем порубали на штуки (Маковей). Білі пальці - на кавальці, а рученьки - на штученьки (Пісня). То і курку, і печеню, і кавалок кишки, все, що було у торбині, стеребив до кришки (Рудан.)]. Лакомый -чек - ласий шматочок. -сок кожи - шкурат, шкураток (-тка). [Дметься мов шкураток на вогні (Квітка)]. -сок дерева, железа - кусок дерева, заліза. -сок мыла - брусок (-ска) мила. В мелкие -ки - на шмаття, на шкамаття, на к[г]амуз, вдрізки, на дрізки, на (в) скалочки, (пров.) на канцурки, на ґанзур; срвн. Вдребезги. [Вхопив мене і розтерзав на шмаття (Куліш). На шкамаття шматували тіло (Франко). Строщити на дрізочки (Номис). Розіб'ю в скалочки отой каламарчик (Г. Барв.). Так той меч на канцурки й розскочився (Манж.). Солому б'є на ґанзур (Сл. Гр.)]. Резать на - ки - кришити, краяти, батувати; срвн. Резать, Крошить. Составлять из -ков - штукувати. [Штукована спинка в палятурці (Звин.)];

2) (ломоть) скиба, скибка, скибочка, кусок, кусень, шматок, луста, лустка, лусточка, партика, (диал.) кімса, ламанець, минтус. [Відрізав скибку хліба і грубо посолив її (Коцюб.). Скибка кавуна, дині. Бог дав роток, дасть і кусок (Номис). Добрий кусень лежав у нього за пазухою (Франко). Хліба шматок дасть біг (Номис). Хоч яшна луста, та пшеничне слово (Номис). Лустку хліба посолю (Кониськ.). Іди робити на хліба партику (Сл. Гр.). Пастух за ворота, кімса в його коло рота (Номис). Ішов старець по долині з ламанцями у торбині (Гліб.)]. -чек (ломтик) сала - кришеник. [На стіл повну миску сала кришениками (Кониськ.)]. Он имеет -сок хлеба - він шматок хліба має; він живе в достатках, він не знає біди;

3) (клочок) клапоть (-птя), клаптик, латка, латочка, скибка, скибочка. [Купив клаптик землі (Грінч.). Вихопив з моїх рук папір, порвав і, ховаючи клаптики, кинув на мене погляд повний гніву (Васильч.). Велике щастя - латочка землі (Коцюб.). Крутиться один з одним на своїй скибці (Коцюб.)];

4) (о твёрдой массе) грудка, грудочка, дріб (р. дробу), дрібок (-бка), дрібочок (-чка). [Цур дурня та масла грудка! (Номис). Грудочка соли (Сл. Гр.). Дріб соли, дріб! (Веснянка). Дайте соли два дрібочки, посолити огірочки (Пісня). Доволі кинуть курева дрібочок (Л. Укр.)]. -сок, -сочек сахара, мела, льда - грудка, грудочка цукру, крейди, льоду;

5) -сок (материи: штука) - штука, (полотна: скаток) сувій (-вою). [Прийшов мужик до крамниці, сукно оглядає, перекинув штук із двадцять, все не добирає (Рудан.)].

* * *

1) шмато́к, -тка́, кусо́к, -ска́; шмат, ку́сень, -сня, ку́сник; диал. кава́лок, -лка; ( комок) гру́дка; ( клочок) кла́поть, -птя; ( ломоть) ски́ба, ски́бка

2) (отрез, штука ткани) шту́ка, суві́й, -во́ю, кусо́к; поста́в, -у

и Надсаждать надсадить и надсажать

1) (о растениях) надсаджувати, надсадити що, чого над чим, садити и саджати що, насаджувати, насадити що, чого на чому или над чим; (досаживать) досаджувати, досадити, підсаджувати, підсадити що, чого; ( о мног.) понадсаджувати, посаджати, насаджати, понасаджувати; подосаджувати, попідсаджувати;

2) кого, что - надсаджувати, надсадити, (о мног.) понадсаджувати кого, що; см. I. Надрывать 2. -дить лук - надламати (надломити) лук(а);

3) -дить кому - см. Надосадить (под Надосаждать). Надсаженный -

1) надсаджений; насаджений, досаджений, підсаджений, понадсаджуваний и т. п.;

2) см. Надорванный 2 (под

I. Надрывать). -ться -

1) надсаджуватися над чим, садитися и саджатися, насаджуватися на чому или над чим, (досаживаться) досаджуватися, підсаджуватися; бути надсаджуваним, надсадженим, понадсаджуваним и т. п.;

2) надсаджуватися, надсадитися, (о мног.) понадсаджуватися; см. Надрываться 2 (под

I. Надрывать). Постромка -дилась - посторонок надірвався.

* * *

несов.; сов. - надсад`ить

1) надрива́ти, надірва́ти и мног. понадрива́ти; надса́джувати, надсади́ти, -саджу́, -са́диш; ( о голосе) зрива́ти, зірва́ти и мног. позрива́ти

2) ( досаждать) досажда́ти, досади́ти, -джу́, -диш; допіка́ти, допекти́, -печу́, -пече́ш; диал. доїда́ти, дої́сти, -ї́м, -їси́

3) ( толкать) штовха́ти, штовхну́ти, стуса́ти, стусну́ти и усилит. стусону́ти; штурха́ти и шту́рхати, штурхну́ти и усилит. штурхону́ти

1) (действие) а) покарання; скарання; (через палача) с[від]катування кого за що. [З покаранням убійців справа затихне (Франко)]; б) наказ, загадання, загад (-ду);

2) (кара) кара, (ум. каронька), покара, карання, покарання, скарання, укарання (-ння), пеня (-ні). [За всякі провини була зараз кара (Грінч.). Варті ми надгороди, а не кар (Франко). Не боже карання, своє дурування (Номис). Всякі його укарання зносила, терпіла (Гол. 1). Хоч вина твоя яка буде - за правду збавлю тобі пені (Квітка)]. -ние божье (божеское, господне) - кара божа (господня), божий на[по]пуст (-ту). Жестокое -ние - люта кара, люте покарання. -ние исправительное - кара для поправи, виправна кара. -ние розгами - кара (покарання) різками, хлоста (-ти), хлост (-ту). [Після хлости жити не можна: дівчата очі висміють (Кониськ.)]. -ние смертью - кара на горло (на смерть), скарання горлом, покарання смертю. -ние телесное - тілесна кара, кара по тілу (Кониськ.), кара на тіло (М. Грінч.). -ния уголовные - горлові кари. Мера -ния - міра (вимір) кари. Высшая мера -ния - найвища кара, розстріл (-лу). Степень -ния - міра (ступінь) кари. Положение о -ниях - карний статут (-ту), карний кодекс (-су). Под страхом -ния - під загрозою кари, під карою. [А я під карою готов по світу оповістить, що рівні нам немає (Куліш)]. В -ние кому - на кару, (вместо -ния) за кару кому. [Хай на кару вам се прийде без завади (Самійл.). Доля щербата поставила їх за чиїсь гріхи на кару коло газетної української роботи (Рада)]. По совокупности -ний - за сукупністю кар. Заслужить -ние - заслужити кари (на кару). Назначить (определить) -ние - визначити (призначити) кару. Налагать, наложить -ние - накладати, накласти кару. Нести, понести -ние - приймати, при(й)няти кару (покуту), (казниться) каратися. [Щоб міг нарешті він принять од мене кару (Самійл.). Приняв кару й покуту (Коцюб.) А я й досі караюся і каратись буду й на тім світі (Шевч.)]. Подвергать, -ся -нию - см. Подвергать, -ся. Смягчить -ние - полегчити кару. Увеличить, уменьшить -ние - збільшити, зменшити кару. Не избегнуть -ния - не втекти (від) кари, не минути кари (Кониськ.);

3) стар. - наука, навчання (чого).

* * *

ка́ра, покара́ння, кара́ння, скара́ння; (церк., перен.) поку́та; (возмездие поэз.) пока́ра; диал. укара́ння

напиться

1) (утолять жажду) напиватися, напитися, (с жадностью, грубо) надудлюватися, надудлитися, нажлуктуватися, нажлуктатися, (о мног.) понапиватися, понадудлюватися, понажлуктуватися чого. [Напився погожої води (Канівщ.). Наївся, напився й спати положився (Номис).]. Дайте мне -питься - дайте мені напитися (пити), дайте мені води. Не хотите ли пить? - Нет, я уже -пился - Чи не хочете пити? - Ні, я вже напився. Пьёт, не -пьётся - п'є, не на[віді]п'ється. [Знай - пили воду, не відіп'ються (Квітка)]. -ваться вволю - напиватися досхочу (уволю), (всласть) напиватися всмак, (по горло) напиватися до-не(с)хочу (по саме нікуди, по зав'язку, по дужку). Лошади -пились - коні понапивалися (понапувалися);

2) (пить земельное, упиваться) напиватися, напитися, упиватися, упитися, (о мног.) понапиватися, повпиватися, попитися, (наугощаться) начастуватися, (грубо) набиратися, набратися, наливатися, налитися, насмоктуватися, насмоктатися, нарізуватися, нарізатися, надудлюватися, надудлитися, налигуватися, налигатися, наджулюватися, наджулитися, (диал.) набражуватися, набражитися, натюжуватися, натюжитися, (о мног.) понабиратися, понасмоктуватися, понадудлюватися и т. п., (заливать глаза) на[за]ливати, на[за]лити (зап. на[за]лляти) очі (бельма: сліпи), (о мног.) позаливати очі, (образно) набирати, набрати повну голову, зачмелювати, зачмелити голову, завдавати, завдати гарту. [Хай солодкого меду напивається (Метл.). Не впивайтесь, люди! - на тім світі вам смола замість вина буде (Рудан.). П'ють, п'ють, поки нап'ються, потім звада (Л. Укр.). Зібрались добрі люди, на беседі вже звісно попилися (Гліб.). Пили, пили козаченьки, та вже попилися (Грінч. III). Начастувалися ми так, що й поснули (Основа 1862). Буржуа, налигавшись рому, підняли ґвалт (Н.-Лев.). Набрався як свиня мулу (Звяг.). Іде він п'яний, знов надудливсь (Звин.). Набражився як п'яниця (Номис). Залив сліпи зранку, то вже не тямиш, що верзеш (Тобіл.). Зачмелив голову та й іде співаючи (Франко)]. - ваться допьяна - напиватися доп'яну, напиватися п'яним, п'яно впиватися. Напившийся - що напився, напитий; упитий, начастований, набражений. Наевшийся и -пившийся - наїдений і напитений.

* * *

несов.; сов. - нап`иться

наступить

1) (ногою на кого, на что) наступати, наступити на кого, на що, настоптувати, настоптати на кого, на що и що кому; (-пив, раздавливать) настолочувати, настолочити кого, що. [Даю вам силу наступати на гадюки (Куліш). Наступив мені на ногу (Київщ.). Турн злобно сильною п'ятою на труп Паланта настоптав (Котл.). Настоптала Балабушисі закаблуком на пальці з могодзулями (Н.-Лев.). Забрів у дамське купе та й настоптав ноги аж двом дамам одразу (Крим.). Ногою настолочив хробака (Верхр.)];

2) (вести наступление) наступати, наступити, (нападать) нападати, напасти, (производить нападение) бити, ударяти, ударити на кого, на що. [Бились ви, як личить римлянам: наступали без запалу, а відступали стиха і без страху (Куліш). Збирайтеся, бідні люди, всі до оборони! - бо то на нас наступають великі навали (Франко). Вороги напали на нашу землю (Київщ.). Цезар бити хоче на Александрію (Куліш)];

3) (наседать на кого) насідати(ся), насісти(ся), напосідатися. напосістися на кого, обсідати, обсісти кого, (о мног.) понасідати(ся), пообсідати. Кредиторы -пают на него - кредитори (позичальники, (зап.) вірителі) насідають (напирають) на його (обсідають, обпадають його). -ть на горло кому, с ножом к кому - приступати, приступити з короткими гужами до кого, притьмом вимагати в (или від) кого чого;

4) (о времени, сроке) - см. Наставать 1;

5) (на власть, стар.) заступати, заступити уряд, ставати, стати на уряд(і), обіймати, обійняти владу.

* * *

нахаживать, найти, действ. з.

I. 1) знаходити (в песнях и знаходжати) знайти, находити (в песнях и находжати), найти, (о мног.) познаходити, понаходити кого, що, (редко) повизнаходити що; специальнее: (отыскивать) нашукувати, нашукати, відшукувати, відшукати, вшукати що; (приискивать) винаходити, винайти що; (натыкаться) натрапляти, натрапити кого, що и на кого, на що, надибати и надибувати, надибати, (диал.) нагибувати, нагибати що. [Там втомлені знаходять опочивок (Куліш). Уміла ти матір покинути, умій-же й знайти її! (Квітка). Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Метл.). Блукав, дороги не знайшов (М. Вовч.). Я знайшов будинок, де він живе (Коцюб.). Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.). У Назона теж ти про рибалку спогади знайдеш (М. Рильськ.). Не могла найти для мене слова потіхи (Франко). Стали тії сини до розуму доходжати, стали собі молоді подружжя знаходжати (Метл.). На труп побитий… шукали, та третього дні находжали (Март.). Однослуживців не можна було познаходити (Крим.). Де що було дідівське, - повизнаходила (Г. Барв.). Потім він нашукав свій портмонет і подивився, що в нім є (Крим.). Шукайте скільки хочете, не вшукаєте (Звин.). Коли-б нам слушну винайти годину, то ми поговорили-б про сю справу (Куліш). Не встиг винайти собі якийсь відповідний ґешефт (Франко). Шукає живущої води і не знає, де її натрапити (Мирний). Чув якесь незадоволення, мов не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Не міг надибать гарнішого собі зятя (Федьк.). Чудові були пущі, - тепер таких і не надибаєш (М. Вовч.). Якби ти скарб нагибав, то ходив-би ти в саєтах (тонких сукнах) (Грінч.)]. -дить, -ти вкус, приятность в чём - набирати, набрати смаку до чого, розбирати, розібрати смак у чому, знаходити, знайти приємність у чому; срв. Вкус 4. [Зачав набирати смаку до лінивства (Франко). Люди починають розбирати смак в инших промислах (Звин.). Дали мені щось скуштувати; не розібрав я смаку в тому (Звин.). Я не знаходжу приємности в цього роду спорті (В. Гжицьк.)]. -дить, -ти по вкусу кого, что - знаходити (добирати), знайти (добрати) (собі) до смаку (до вподоби), уподобати кого, що. -дить, -ти вновь (потерянное) - віднаходити, віднайти, (о мног.) повіднаходити (загублене). -дить, -ти для себя выражение в чём - знаходити, знайти собі вираз у чому, виливатися, вилитися в чому. [Цей настрій найкраще вилився в організації братства (Рада)]. -дить, -ти выход (исход) в чём - знаходити, знайти вихід (порятунок, раду) у чому, давати, дати собі раду (пораду) з чим; срв. Исход 2. [Знаходить собі раду зовсім реальну, життьову (О. Пчілка)]. -ти в ком друга - знайти в кому приятеля (друга). -дить, -ти себе место - знаходити, знайти собі місце; притикатися, приткнутися. [Молода не сідає за стіл, а де- небудь приткнеться (Полтавщ.)]. Он не -дит себе места - він не знаходить собі місця; він не знає, де приткнутися (де приткнути себе); він ходить, як неприкаяний; він марудиться, він попору не знайде. [Нудився, марудився; чогось хотілося - і сам не знав чого (Свидн.)]. -ти кого своими милостями - вдарувати (обдарувати) кого своєю ласкою. -дить, -ти ощупью - намацувати, намацати, налапувати, налапати, (о мног.) понамацувати, поналапувати кого, що. [Намацав свічку і встромив її в свічник (Велз)]. -дить, -ти приют кому, себе - знаходити, знайти притулок (захист, захисток) кому, собі, притуляти, притулити кого, (себе ещё) притулятися, притулитися. [Де сирота безрідний притулиться? де захисток собі знайде? (Сл. Гр.)]. -дить, -ти путём расспросов - напитувати, напитати кого, що, допитуватися, допитатися кого и до кого, чого. [Приїхали ми, напитали адвоката (Франко). Може-б ви - напитали мені пару курей? (Кролевеч.). Допитався до того багатого купця (Грінч. II)]. -дить, -ти в себе силу для чего - знаходити, знайти в собі силу на що, здобуватися, здобутися на що. [Не раз ми здобувалися колосальну руїнницьку енергію (Ніков.)]. Не -ду слов, чтобы выразить своё возмущение - слів не доберу, щоб висловити своє обурення. -дить, -ти удовольствие (наслаждение) в чём - знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому, кохатися (милуватися), закохатися (замилуватися) в чому, тішитися (втішатися), втішитися чим и з чого. -шёл у кого спрашивать! - знайшов, у кого (кого) питатися! було (мав, не мав) у кого (кого) питатися! Вот -шёл кого! - от знайшов кого! Не знаешь, где -дёшь, где потеряешь - не знаєш, де заробиш, де проробиш; хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. За чем пойдёшь, то и -дёшь - чого шукаєш, те й напитаєш. Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти - см. Потерять. Дай бог с умным -ти и потерять - дай боже з розумним загубити, а з дурним не найти; з дурнем ні найти, ні поділити; з дурнем знайдеш, то й не поділишся (Приказки). По лесу ходит, дров не -дёт - по лісі товчеться, а до дров не допадеться; по горло в воді, а шукав, де напитися;

2) (открывать) знаходити, знайти, відкривати, відкрити, відшукувати, відшукати що, (выявлять) віднаходити, віднайти що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винаходити, винайти що, (преступника, преступное) викривати, викрити кого, що. [Спроби віднайти манівці, якими відбувався перехід від багатобожжя Вед до пантеїзму Упанішад (М. Калин.). Порівнюючи опис Московського царства з твором Йовія, можна винайти деякі паралелі (Україна). Винайти таку мову, що-б була зрозуміла руському й українцеві (Ґ. Шкур.)]. -дить, -ти поличное - витрушувати, витрусити, (о мног.) повитрушувати крадене. -дить, -ти способ (средство) - знаходити (винаходити), знайти (винайти) спосіб, (в просторечии обычно) добирати (прибирати), добрати (прибрати) способу (розуму, ума). [Ви повинні добрати способу, щоб цього не було (Грінч.). Тамтешні мудреці не добрали способу попередити руїну (Кандід). Прибрали люди способу літати (Дещо). Отаман чумацький собі ума прибирає, що йому робить (ЗОЮР I)]. Русские мореплаватели -шли несколько неизвестных островов - російські мореплавці знайшли (відкрили) кілька (декілька) невідомих островів. Ревизор -шёл много упущений - ревізор знайшов (викрив) багато, недоглядів (хиб);

3) (определять) визначати и визначувати, визначити, (вычислять) обчисляти, обчислити, вираховувати, вирахувати що. По радиусу круга -дят длину його окружности - за радіюсом круга обчисляють довжину його кола;

4) (заставать) знаходити, знайти, заставати, застати, (встречать) зустрів[ч]ати, зустріти, стрічати, стрінути, стрівати, стріти кого, що. [Забрів до брата, знайшов його вдома (Звин.). Повернувшися з мандрівки додому, він застав усіх родичів живих і здорових (Київ). Застав його за обідом (Сл. Ум.). Застав дома цілковитий безлад (Брацл.). Прийшов до нього, зустрів його в садку (Київ). Рішучости такої не стрічав ніколи у дівчини (Франко)]. -шёл её в хлопотах - знайшов (застав) її заклопотану (в клопоті);

5) (видеть, усматривать) бачити, вбачати, добачати, побачити в чому що. [Не бачу в твоїй, синку, роботі ніякої користи (Сл. Ум.). Природа була велична і благодійна, - захват поета побачив у ній неперевершене (М. Калин.)]. Не -хожу в этом ничего остроумного - не бачу (не вбачаю, не добачаю) в цьому нічого дотепного;

6) (полагать) уважати (кого, що за кого, за що и (реже) ким, чим), (думать) гадати, думати, подумати (що), (считать) визнавати, визнати кого, що за кого, за що, (казаться кому) здаватися, здатися, видаватися, видатися кому; (называть) називати, назвати кого, що ким, чим; (приходить к заключению) приходити, прийти до висновку. [Я вважаю, що він має рацію (Київ). Я зовсім не вважаю, що мої одмітки були погані (Крим.). Уважаю тебе за людину розумну (Харківщ.). Він уважав мене дуже гарною (Кандід). Я подумав собі, що вона дуже змарніла (Київ). Він не визнав моїх аргументів за слушні (Київ). Ті шибеники, здається йому (-дит он), ненавиділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скільки він міг змалювати їм небо, воно видавалося їм (они -дили его) жахливою порожнечею (Країна Сліпих). Було в йому дещо таке, що ворог назвав-би фертівством (Кінець Неволі). Я переглянув його статтю і прийшов до висновку, що друкувати її не можна (Київ)]. -дить, -ти возможным, нужным - уважати (визнавати), визнати за можливе за потрібне. [Не вважала за потрібне крити своєї втіхи з того від'їзду (Л. Укр.). Вища сила визнала за потрібне не лишити йому нічого (Кінець Неволі)]. -дить, -ти кого невиновным - уважати (визнавати), визнати кого за невинуватого (за без(не)винного). -дить, -ти хорошим, плохим - визнавати, визнати за гарне (за добре), за погане (за кепське, за лихе). Я -хожу это странным - мені це здається (видається) дивним (чудним), я вважаю це за дивну річ. Находимый - що його (її, їх) знаходять и т. п.; знаходжений, находжений. Найденный -

1) знайдений, найдений, познаходжений, понаходжений; нашуканий, відшуканий; винайдений; натраплений, надибаний, нагибаний; намацаний, налапаний, понамацуваний, поналапуваний; напитаний; дібраний, прибраний;

2) знайдений, відкритий, відшуканий; винайдений; викритий; витрушений, повитрушуваний;

3) визначений, обчислений, вирахуваний;

4) зустрінутий, стрінутий;

5) побачений;

6) визнаний; названий.

II. Находить, нахаживать, найти, ср. з. -

1) (наталкиваться) находити, найти, натрапляти, натрапити, трапити, (наскакивать) наганятися, нагнатися, наскакувати, наскочити, (набегать) набігати, набігти, (нападать) нападати, напасти, (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що. [За наші гріхи находять ляхи (Номис). Бодай на тебе лиха година найшла! (Брань). Хто зна, щоб часом на якого ворога не (на)трапив (Брацл.). Трапила (Натрапила) коса на камінь (Приказка). Пароплав нагнався на мілину (Київ)]. Не на такого -шёл! - не на такого напав (натрапив, наскочив)!;

2) (о тучах, облаках) наступати, наступити, надходити, надійти, набігати, набігти; срв. Надвигаться 2. [Набігла хмара, мов чумацьке ряденце (Коцюб.)]. -шёл туман - запав (упав, насунув, наліг, наполіг) туман. -шёл шквал - зірвався (знявся, схопився) шквал, зірвалася (знялася, схопилася) буря; 3 (натекать) набиратися, набратися, набігати, набігти, натікати, натекти, находити, найти, (усилит.) понабиратися, понабігати, понатікати, понаходити. [В човен набралося (набігло) багато води (Київщ.)];

4) (о людях: собираться во множестве) находити, найти, понаходити, збиратися, зібратися, назбиратися, (наталпливаться) натовплюватися, натовпитися; понатовплюватися. [Найдуть купою у хату (М. Вовч.). Найшло до шинку багато людей (Сл. Ум.). На ярмарок багато людей понаходило з околишніх сіл (Київщ.). До зборні багато людей зібралося (Сл. Ум.)];

5) (перен.: нападать на кого) находити, найти на кого, нападати, напасти на кого и кого, опадати, опасти кого, спадати, спасти на кого; срв. Нападать 4. [На мене таке находить, що сам не тямлю, що чиню (Кониськ.). На мене находить щось, від чого все навкруги тьмариться (Країна Сліпих). Це на мене часом нападає, - ось нічого не хочу робити, та й вже! (Гр. Григор.). На нього спадала байдужість (Стефаник)]. На меня -шёл такой стих - такий стих на мене найшов (накатил: насунув, наринув), такий вітер на мене війнув, таке на мене найшло. II.. Находить - см. II. Нахаживать.

* * *

1) знахо́дити, -джу, -диш, знайти́, -йду, -йдеш и мног. познаходити, нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити, віднахо́дити, віднайти́; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти, -крию, -криєш и мног. повідкрива́ти; ( изобретать) винахо́дити, ви́найти, -йду, -йдеш; ( заставать) застава́ти, -стаю, -стаєш, заста́ти, -стану, -станеш и мног. позастава́ти; ( подыскивать) нашу́кувати, нашука́ти; ( при обыске) витру́шувати, -шую, -шуєш, витрусити, -трушу, -трусиш

2) ( приходить к заключению) ба́чити, поба́чити, знахо́дити, знайти́; ( усматривать) вбача́ти, вба́чити

3) (что каким - считать, признавать) визнавати, -знаю, -знаєш, визнати ( що яким и за яке), знаходити, знайти (що яким); (несов.: полагать) вважати ( що за яке и яким)

1) (наталкиваться на кого-что-л.) натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, нахо́дити, -джу, -диш, найти́, -йду́, -йдеш; надиба́ти и нади́бувати, -бую, -буєш, нади́бати

2) (надвигаясь, закрывать) насува́тися и насо́вуватися, -совуюся, -совуешся, насу́нутися, нахо́дити, найти́; ( приближаться) надхо́дити, надійти́

3) (на кого - охватывать, нападать) нахо́дити, найти́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого), опада́ти, опа́сти (кого)

4) (собираться в каком-л. количестве) нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити; (сов.: преим. о людях, животных) насхо́дитися, -диться, понасхо́дитися (мног.), настяга́тися

1) (покрыть расстояние; проложить дорогу) находи́ти, -ходжу́, -хо́диш; (походить много, вдоволь) попоходи́ти

2) (повредить себе что-л. ходьбой) находи́ти

осудить

1) кого - засуджувати, засудити (о мног. позасуджувати), осуджувати, осуджати, осудити кого на що (на заслання, на смерть), в що (в арештанти, в Сибір), до чого (до тюрми), винувати. Он -дён в ссылку, на смерть - його засуджено на заслання, на смерть (на горло, на згубу, на страту);

2) (хулить кого, что) судити, о[за]суджувати, осуджати (славянизм осуждати), о(б)судити кого, що за що. [Та вже що там доброго, як діти батька судять (Мирн.). Пийте, гуляйте - не осуджайте], гудити, о[з]гудити, спогудити, ганити, зганити, ганьбити, з[о]ганьбити, поганьбити, ганьбувати, зганьбувати кого, давати, дати догану, нагану, пригану (гал.) кому, чому, потріпувати кого, трахтувати кого, брати, взяти на зуби кого. [Чужого не гудь, свого не хвали. Свита добра - ніхто догани не дасть]. Осуждаемый -

1) за[о]суджуваний;

2) суджений, гуджений, ганьблений, потріпуваний. Осуждённый - за[о]суджений (стар. осуждений). -ный на смерть - стратенський, стратенець (-нця), смертник. -ный кем - засуджений від кого.

* * *

несов.; сов. - осуд`ить

1) ( в судебном порядке) засу́джувати, засуди́ти, осу́джувати, осуди́ти

2) ( порицать) осу́джувати и суди́ти, осуди́ти, засу́джувати, засуди́ти, дава́ти дога́ну, да́ти дога́ну

3) (обрекать на что-л.) засу́джувати, засуди́ти

1) см. Отваливание. На -вал - см. Огулом;

2) -вал берега - зарва, круча (-чі), урвисько, урвище;

3) горн. - звалище, покидище; вимивки, галда;

4) (в плуге) полиця, поличка. Есть до -лу - їсти до-не(с)хочу, до-незмогу, до-невпоїду. Срв. Вволю, По горло. Кормить до -лу - давати їсти до-схочу кому, тлити кого.

* * *

1) ( действие) спец. відва́лювання

2) мор. відча́л, -у; ( отплытие) відплиття́

3) техн. ( у плуга) поли́ця; ( в грейдере) відва́л, -а

4) горн. відва́л, -у

перекусить

1) перекушувати, перекусити, (о мног.) поперекушувати що чим [Перекуси нитку зубами];

2) (закусить, немного) перекушувати, перекусити, під'їсти, (преимущ. о животн.) перешамнути, перешамати, перехамнути чого. Срв. Перехватить. [Чи не перекусили-б чого з дороги хоч трохи? Підкинь коням сіна, - нехай перешамнуть]. Перекушённый - перекушений. [Перекушене горло].

* * *

пополоскать

1) (бельё) прати, попрати, полоскати, пополоскати; (посуду, овощи) банити, побанити, вибанити, полоскати, пополоскати; (горло, зубы) полоскати, пополоскати, банити, побанити;

2) (о парусах) тріпатися. Пополосканный - попраний, пополосканий, побанений.

* * *

1) полоска́ти

2) см. полоскаться 2)

предать

1) см. Передавать;

2) віддавати, віддати; срв. Отдавать, Предоставлять, Подвергать. -вать суду кого-л. - ставити (поставити) на суд кого, віддавати (віддати) до суду (під суд) кого. [Стережіться-ж людей, бо вони ставитимуть вас на суд (Єв.)]. -вать забвению что-л. - пускати (пустити) в непам'ять (у запомин) що. [Все те пускають наші земляки в непам'ять (Куліш)]. -вать огню что-л. - спускати (спустити) на пожар що, пускати, пустити за димом що. -вать смерти, мукам, казни кого-л. - віддавати (віддати), завдавати (завдати) на смерть, на муки, на страту кого. -дать смертной казни кого - на смертну кару завдати кого, стратити кого. -дать кого смертной казни через повешение - на горлі (и на горло) скарати, покарати кого. -даю себя на суд и волю вашу - віддаю себе (здаюся, спускаюся) на суд і волю вашу. -дать себя воле божией - здатися на бога, здатися, спуститися на волю (ласку) божу. -дать кого проклятию - клятьбу (прокляття) покласти на кого, проклясти кого. -дать себя на жертву - віддати себе на жертву. -дать богу дух - богові душу (дух) віддати. [А сам припав к сирій землі, віддав богу дух (Пісня)]. -дать тело земле - сховати в сиру землю кого;

3) видавати, видати, зраджувати, зрадити кого, що, (признанием) виказувати, виказати на кого и кого. Он -дал нас неприятелю - він видав нас ворогові. Преданный -

1) переданий;

2) відданий, завданий и т. д.;

3) виданий, зраджений, виказаний;

4) см. Проданный.

* * *

несов.; сов. - пред`ать

1) віддава́ти, відда́ти

2) ( изменять) зра́джувати, зра́дити; ( выдавать) видава́ти, ви́дати и повидава́ти

1) присуд (-ду), вирок (-року), (рус.) приговор (-ру), (обвинительный) засуд, осуд, (постановление, решение) ріши[е]нець (-нця), декрет (-ту), (суждение) суд (-ду). [Суд читає присуд (Грінч.). Суди судили і вироки свої давали ляцькою мовою (Куліш). Всі уже знали той приговор (Коцюб.). Засуд тої комісії буде без апеляції (Франко). Побачимо, який рішинець вийде, а діло щось ялозне (Кобел. п.). Вважає себе коли не за справжнього лінгвіста, то хоч за таку людину, яка сміє авторитетно вирікати свій суд про філологічні й лінгвістичні справи (Крим.)]. Заочный -вор - позаочний присуд. Окончательный, условный - вор - остаточний, умовний присуд. Оправдательный -вор - виправдальний присуд (вирок). Обвинительный -вор - засуд, осуд, присуд вини. Смертный -вор - смертний присуд, смертний засуд, засуд на горло. -вор суда - присуд, вирок судовий. Составить -вор - скласти вирок, присуд. Постановлять -вор - давати, дати вирок. Выполнить, привести в исполнение -вор - виконати присуд. Приведение -вора в исполнение - виконування, виконання присуду. Отменить -вор - скасувати присуд. Об'явить -вор - виголосити вирок (присуд). Получить по -вору суда - дістати (одержати) за постановою суду, за вироком судовим. Мирской -вор - громадський присуд. Высказывать, произносить свой -вор над чем-нб. - давати свій суд над чим;

2) приказка, примовка, прикладка, приповістка, приговір (-вору); см. Прибаутка.

* * *

тж. пригов`ор

1) ( судебный) ви́рок, -у, при́суд, -у; рішене́ць, -нця́; при́говор, -у

2) ( постановление) ухва́ла, постано́ва

3) (мнение, суждение) ви́рок, при́суд; диал. за́суд, -у

4) (слова, сопровождающие действие) пригові́р, -во́ру; ( прибаутка) примо́вка и при́мовка, припові́дка, пригові́рка

приняться

1) (стр. з.): а) прийматися, бути прийнятим; (о лекарстве) заживатися, бути зажитим; (о мероприятиях) уживатися, бути ужитим; (о законопроекте и т. п.) ухвалюватися, бути ухваленим; (на службу, в школу, в общество) прийматися, бути прийнятим (на службу, до школи, у товариство). -ться во внимание - братися, взятися до уваги, на увагу, у[з]важатися, у[з]важитися (на що). [Лиха доля тільки на той час уважилася (М. Вовч.)]. -мается подписка на все газеты - приймають передплату (и приймається передплата) на всі часописи; б) прийматися, бути прийнятим звідки, з чого. [Біля глухої залізної брами перекинуто залізний місток, та й той часто ще приймавсь (Мирн.)];

2) за что - братися, взятися до чого (реже за що и без предлога - чого), щось робити и взяти щось робити, заходжуватися, заходитися коло чого, щось робити, ставати, стати до чого, (зап.) при[за]биратися, при[за]братися до чого; срв. Браться 2. [Брався він наново голосити. От, до иншої беруться справи (Грінч.). Не візьмемся за роботу, робота сама не зробиться (Приказка). А ми заходилися коло мазання в робочу пору (Кониськ.). Нервово заходивсь писати (Крим.). Зараз-таки заходилась Настя порядкувати в хаті (Коцюб.). Як до чого став, уся душа його в роботі (М. Вовч.). Андрій забрався до їжі (Франко)]. -ться горячо, рьяно, поспешно за что - прихоплюватися, прихопитися, прихвачуватися, прихватитися до чого, (горячо) припильнувати чого, завзято, падковито братися, взятися до чого, прикипіти до чого и т. д. [Зараз того-ж дня прихопилися обоє (до роботи), як до гарячого борщу (Франко)]. -няться петь, кричать и т. п. - узятися, узяти, заходитися, стати, піти співати, кричати і т. д. [Узялись вони лагодити панський будинок (Кониськ.). Взяла лупцювати її нещадно (Крим.). Заходивсь кричати на все горло (Крим.). От і пішла вона роздумувати (Свидн.)]. -няться за дело - взятися, стати до діла, до справи. -няться за работу - взятися, стати до праці, до роботи. [Вони зараз взялись до роботи (Коцюб.)]. За что мне -няться? - до чого мені взятися, що мені почати (предпринять)? Снова -ться за своё, старое - знов(у) братися (взятися) до свого, до старого. -ться за кого - братися, взятися до кого (и за кого), заходжуватися, заходитися коло кого. [Доводилось заходитися коло його (Грінч.). Що-дня вже за мене береться (Г. Барв.)]. Хорошенько -няться за кого, за что - добре заходитися коло кого, коло чого, (з короткими гужами) взятися до кого, до чого. [Заходились з короткимм гужами коло фінансової (справи) (Єфр.)];

3) (о растениях и переносно) прийматися, прийнятися, (о мног.) поприйматися. [Да вже-ж я садила, вже-ж я поливала, - не приймається (Пісня). Дівчина, як верба: де посади, там і прийметься (Приказка). Щепи поприймалися всі. Тут колись горожанность (гражданственность) прийнялась була між людом твердо (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - прин`яться

1) ( за кого-что - браться) бра́тися, взя́тися (за кого-що, до чого); ( энергично) захо́дитися и захо́джуватися, захо́дитися (коло кого-чого); ( начинать) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти (що)

2) (о посаженном растении, прививке) прийма́тися, прийня́тися и поприйма́тися

3) страд. (несов.) прийма́тися; бра́тися; зустріча́тися; ухва́люватися, прийма́тися; набира́тися; набува́тися; перейма́тися, прийма́тися; вважа́тися, прийма́тися; визнава́тися; сприйма́тися; припуска́тися; забира́тися; вбира́тися

приспособить (прилаживать) прилагоджувати, прилагодити, припасовувати, припасувати, приметиковувати, приметикувати (реже примодиковувати, примодикувати); (приноравливать) пристосовувати, пристосувати, при(в)подоблювати и -ляти, при(в)подобити що до чого; (подготовлять, сделать способным к чему) способити, успособляти и -блювати, успособити, принатурювати, принатурити кого, що до чого [Ґутенберг прилагодив до друкування книг пересувні літери (Єфр.). Воно (письменство) приймало до себе (чужі зразки) не механічно а раз-у-раз перетворюючн й привподоблюючи до свого національного світогляду (Єфр.). Литва писане слово руське почала способити до своїх грамот і уставів (Куліш). Стару церковну мову принатурювали до того, як розмовляв у нас народ (Єфр.)]. -бить упряжь - прилагодити, припасувати упряж. -бить землю к посеву - успособити землю до засіву -бить науку к пониманию широких масс - пристосувати, принатурити науку до розуміння широким масам. Приспособленный - прилагоджений, припасований, приметикований, пристосований, привподоблений, успособлений, принатурений. [Горло й рот це неначе музичний інструмент, приметикований для мови й вимови усякових звуків (Неч.-Лев.)].

* * *

несов.; сов. - приспос`обить

промочить промочувати, промочити, змочувати, змочити, (многое) попромочувати, позмочувати. [У ту хаточку і дощик не промочить (Мил.)]. -чить до мозга костей, до нитки - промочити (намочити, змочити) до кісток, до рубця (до рубчика). -чить ноги - підмочувати, підмочити ноги. [Підмочив ноги, бо чоботи течуть]. -чить росой - зарошувати, заросити. [Заросила черевики, аж ноги змокли]. -чить горло - промочити горлянку. Промоченный - промочений, змочений (до рубця); (о ногах) підмочений, намочений, змочений; (росой) зарошений.

* * *

несов.; сов. - промоч`ить

прогорлати, прокричати, прорепетувати, викричати якийсь час. [Прорепетував на все горло. Викричав годин зо дві].

* * *

1) прорепетува́ти, прогорла́ти; (сердито на кого-л.) прокрича́ти, прогри́мати

2) ( орать в течение определённого времени) репетува́ти [ці́лу годи́ну], прорепетува́ти