Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

во+всё+горло

  • 1 горло

    1) горло (ум. горлечко), горлянка, (вульг.) пелька; срв. Глотка. Кричать во всё горло - зіпати що-духу, гукати (кричати, горлати и т. п.) на все горло, на ціле горло, на всю горлянку, з усього горла, на всі заводи, на ввесь голос, на всю губу, на ввесь рот, на пуп кричати. По-горло сыт, по-горло работы и т. д. - до-не(с)хочу, до-незмогу, по (саму) зав'язку. Всего тут по-горло - усього тут аж по-горло, до призволящого, до-схочу, у три щиті. Становиться поперёк горла кому - ставати кому в горлі руба. Драть горло - см. Горланить. Залить горло (напиться пьяным) - залити (залляти) очі. Приступить с ножем к горлу, наступить на горло - наставати з ножем до горла, пристати з короткими гужами, добиватися чого в одну шкуру, притьмом вимагати чого. Дыхательное горло - дихало, ум. дихальце, дихалка, дихавка, дишка;
    2) (в сосуде) шийка, горло, горлечко.
    * * *
    1) го́рло, горля́нка

    брать, взять за \горло — перен. бра́ти, узяти за го́рло (за горлянку)

    дыха́тельное \горло — анат. ди́хальне го́рло, трахе́я

    2) ( у сосуда) ши́йка, го́рло
    3) ( выход из залива) го́рло

    Русско-украинский словарь > горло

  • 2 горло

    техн. горлови́на, жерло́

    Українсько-російський політехнічний словник > горло

  • 3 глотка

    горлянка, пролиг, (неточно) горло, (грубо) пелька. Заткнуть глотку - заткнути пельку, зацитькати, заціпити. Во всю глотку - на все (ціле) горло, на всю горлянку, на всю губу.
    * * *
    1) гло́тка; вульг. пе́лька; диал. ха́вка
    2) ( горло) горло, горля́нка

    брать, взять за гло́тку — перен. бра́ти, узя́ти за го́рло

    во всю гло́тку ора́ть (крича́ть) — на все го́рло (на всю губу́) крича́ти, горла́ти, горла́нити

    Русско-украинский словарь > глотка

  • 4 надрывать

    надорвать
    I. 1) надривати, надірвати, (слегка) наривати, нарвати (редко), (наддирать) наддирати, наддерти и (реже) надідрати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понаддирати що. [Маруся косу чеше, а що начеше, то на Дунай однесе, а що надриває, то й на Дунай пускає (К. Старина). З краєчків трохи понаддирали газету (Київщ.)];
    2) (перен.: надсаживать) надривати, надірвати, підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (о мног.) понадривати, попідривати, понадсаджувати. -ть голос - надривати, надірвати, рвати, порвати, зривати, зірвати голос. [Надривати мій чистий голос диким голосінням (Куліш)]. -рывать горло криком - надривати (надсаджувати) горло криком (кричучи). -ть грудь, живот (непосильной работой) - надсаджувати, надсадити груди, живіт, порушувати и порушати, порушити, надрушувати, надрушити що у грудях, у животі, уривати, під[у]вереджувати, під[у]вередити живіт (надсильною працею), підвереджуватися, підвередитися (з надсильної праці). [Вона любила свою роботу, при якій утрачала голос, надсаджувала груди (Коцюб.). Підняла важко та й порушила в животі щось (Чернігівщ.). Нехай степу ногами не зміряє, живота не вриває. (Лукаш.)]. -ть животы, животики от смеха - рвати, порвати кишки (боки) з реготу. -ть здоровье - підривати, підірвати здоров'я, надвереджати и надвереджувати, надвередити себе, занепадати, занепасти; срв. Подрывать 3. [Ти так занепав, синку, своєю чумачкою (чумаченьем), що й не пізнаєш тебе (Харківщ.)]. -ть лошадь - підривати, підірвати, надсаджувати, надсадити, (быстрой ездой) переганяти, перегнати, запалювати, запалити коня; срв. Загонять 2. -рвать память - надірвати (надвередити) пам'ять. -рывать сердце, душу кому - надривати (краяти, рвати, шматувати) серце, душу, (зап.) уривати серце кому. [А мені журба серце надриває (Черн.). Дівчино, не плач, не рви мого серця (М. Грінч.). «Ооой!» - голосом, що аж душу шматував, кричав Захар (Крим.)]. Надрывающий сердце, душу - надсадливий. [Щось жалісно квилить, чується якесь ридання, якийсь надсадливий, нервовий плач (Крим.)]. Надорванный -
    1) надірваний, наддертий и надідраний, понадриваний, понаддираний. [Наддерті записочки (Крим.)];
    2) надірваний, підірваний, надсаджений, понадриваний, попідриваний, понадсаджуваний; зірваний; порушений, надрушений, під[у]вереджений; надвереджений, занепалий; перегнаний, запалений. [Надірваний роками тяжкої праці організм (Пр. Правда). Порушений живіт (Борзенщ.)]. -ный голос - надірваний (зірваний, надсілий, ирон. драний) голос. [Почав верещати тонким і надірваним голосом (Коцюб.). У писаря хрипкий і драний голос (Проскурівна)]. -ное здоровье - підірване (занепале) здоров'я. С -ным здоровьем кто - з підірваним здоров'ям, занепалий хто. [Я убогий, занепалий од самої молодости (Куліш)]. -ться -
    1) надриватися, надірватися, (слегка) нариватися, нарватися, (наддираться) наддиратися, наддертися, (о мног. или во мн. местах) понадриватися, понаддиратися; бути надриваним, наддираним, надірваним, наддертим, понадриваним, понаддираним. [Град побив буряки, - листя понадривалося (Брацлавщ.). Як нарвалося трохи, то й далі буде дратися (Богодух.). Сіпнула за папірець, а він наддерся (Київщ.)];
    2) (перен.: надрывать себя) надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, (о мног.) понадриватися, попідриватися, понадсаджуватися. У меня сердце, душа -ется от чего (от жалости и т. п.) - серце, душа мені надривається (крається, рветься) з чого (з жалю и т. п.). [Страхіття й дивитися (як він гірко плакав)! аж серце краялося (Крим.)]. Моё здоровье -рвалось - моє здоров'я занепало (підірвалося, підтялося). Мои силы -ваны - мої сили підірвані (підтяті), моя сила занепала. -ться от крика - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з крику (кричучи), кричати аж розриватися (перериватися, роздиратися). -рываться от лая - валувати, ґвалтувати, гавкати аж перериватися (розсідатися). -ться от плача - надриватися, надірватися, підірватися, надсідатися, надсістися з плачу (плачучи). -рываться над работой - рватися (перериватися) коло (в) праці. [Плугач оре, і в праці рветься (Номис). Роблю - перериваюся, а все не догоджу (Київщ.)]. -ться от тяжёлой работы, поднимая тяжести и т. п. - надриватися, надірватися, підриватися, підірватися, надсаджуватися, надсадитися, надсідатися, надсістися, надвереджуватися, надвередитися, під[у]вереджуватися, під[у]вередитися, порушитися, зрушитися, урватися, (о мног.) понадриватися, понадвереджуватися и т. п. з тяжкої праці (на тяжкій праці), підіймаючи вагу и т. п. [Не підриватимуться на тяжкій роботі (Рада). Хто переносить каміння, той може надсадитися (Куліш). Не надсівшися, не вмерти (Номис). Не піднімайте, бо надвередитеся! (Н.-Лев.). Не дуже греби, - увередишся (Стор.). Помалу, а то ще урвешся (Липовеч.)]. Хоть -вись, а дай - хоч надсядься, а дай. -рываться со смеху - кишки (боки) рвати (сов. порвати) із сміху (з реготу), перериватися з реготу, зсідатися. [Хлопці аж кишки порвали з реготу (Квітка). Аж боки рвав з сміху (Н.-Лев.). Аж переривається з реготу (Хорольщ.). Він було аж зсідається та регоче (Сл. Гр.)]. Лошадь -рвалась - кінь підірвався (надсадився).
    II. Надрывать, надрыть - надривати, надрити, (надкапывать) надкопувати, надкопати, (о мног. или во мн. местах) понадривати, понадкопувати що. Надрытый - надритий, надкопаний, понадриваний, понадкопуваний. -ться - надриватися, бути надриваним, надритим, понадриваним и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - надорв`ать
    надрива́ти, надірва́ти и мног. понадрива́ти; (здоровье, силы) підрива́ти, підірва́ти и мног. попідрива́ти; ( надсаживать) надсаджувати, надсади́ти, -саджу́, -са́диш

    \надрывать рва́ть го́лос — надірва́ти (надсади́ти) го́лос

    \надрыватьть ду́шу — надри́вати, надірва́ти (надсаджувати, надсадити) ду́шу

    \надрыватьть живо́т (живо́тики) со сме́ху (от хо́хота) — рва́ти, порва́ти кишки́ (животи́) зо смі́ху (від смі́ху, від ре́готу, з ре́готу) сов. надірва́ти пу́па зо сміху и т. п

    \надрывать рывать горло (глотку) — надрива́ти (надса́джувати) горло (глотку)

    Русско-украинский словарь > надрывать

  • 5 драть

    дирать драти, дерти. [Одежу так дере, що страх]. -ть горло - горлати - см. Горланить. -ть за волосы кого, друг друга - чубити, -ся, вихрити, -ся, скубти, -ся, скубки (почубеньків) давати кому. [Доки не поберуться, то й любляться, а як поберуться, то й чубляться]. -ть за уши - скубти за вуха, крутити вуха. -ть розгами - парити, лозанів давати - см. Сечь. -ть в горле - драти (дерти) в горлі (горло). [Проханий шматок горло дере]. -ть в тридорога - драти (лупити, дерти) як за батька. -ть взятки - см. Взятка, Взяточничать. -ть нос - кирпу дерти, кирпу загинати (гнути). Мороз дерёт по коже - мороз пішов по-за плечима (по-за шкурою), наче снігом по шкурі (по спині) тре, з-за спини морозом бере.
    * * *
    1) (рвать, разрывать) де́рти, дра́ти, рва́ти, роздира́ти, розрива́ти, шматува́ти
    2) (отделять, снимать) де́рти, драти; ( вырывать) рва́ти, вирива́ти

    \драть ко́ру с де́рева — де́рти (дра́ти) ко́ру з де́рева

    3) ( растерзывать) де́рти, дра́ти, розрива́ти, роздира́ти
    4) (наказывать поркой, сечь) бити, шмага́ти, сікти́; (за волосы, за уши) скубти́, ску́бати и скуба́ти; ( за волосы) чу́бити

    \драть за у́ши кого́ — м'я́ти (крути́ти) ву́ха кому́, скубти́ за ву́ха кого́

    5) (перен.: брать слишком дорого) де́рти, дра́ти, лупи́ти
    6) (скоблить, тереть) де́рти, дра́ти, шарува́ти
    7) (царапать, раздражать) де́рти, дра́ти, дря́пати; в

    го́рле дерёт — безл. у го́рлі (го́рло) дере́ (дря́пає)

    8) (кричать, громко петь) горла́ти, горла́нити, репетува́ти, галасува́ти

    \драть го́рло (гло́тку) — де́рти (дра́ти) го́рло (гло́тку), горла́ти, горла́нити

    9) (убегать, удирать) де́рти, дря́пати

    Русско-украинский словарь > драть

  • 6 казнь

    1) (наказание) кара, покарання. [Десять кар єгипетських];
    2) (смертная) страта, смертна кара, кара смертю, кара на горло (горлом, на горлі). Запретить под страхом смертной -зни - заборонити під карою смерти. Подвергнуть смертной -зни - віддати на страту кого. Подвергнуться, смертной -зни - бути покараним на горло. Подлежит смертной -зни - повинен смертної кари. [За се повинен він смертної кари (Стор.)]. Предавать смертной -зни - см. Казнить смертью. Присудить к смертной -зни - засудити на смерть, на горло осудити. Освободить от смертной -зни - горлом дарувати, життям дарувати, помилувати, визволити від горла кого. [Щоби ні січено, ні рубано, але щоб Теклу горлом даровано (Гол.)]. Присуждённый к смертной -зни - на страту призначений. Публичная казнь - прилюдна кара (страта);
    3) (пытка) катування; (мучение вообще) кара, мука, тортури (-тур), мордування.
    * * *
    1) ( смертная) стра́та, сме́ртна ка́ра, ка́ра на смерть (на го́рло)
    2) ( наказание) ка́ра, покара́ння; ( истязание) катува́ння
    3) (перен.: мучение, страдание) ка́ра, му́ка, му́ки, род. п. мук

    Русско-украинский словарь > казнь

  • 7 кричать

    крикивать, крикнуть кричати, крикнути, скрикнути, (очень громко, кричма) галасувати, галаснути, (вульг.) горлати, желіпати, репетувати, (пронзительно) верещати, верескотіти, верескнути, (о грудном ребёнке) кувакати, кавкати, (вульг.) зіпати, зіпнути кричати, крикнути як на живіт (як на пуп), (вопить) лементувати, зойкати, зойкнути, йойкотіти, йойкнути, (зовя кого) гукати, гукнути, погукнути кого, на кого, (сердясь на кого) гримати, гримнути на кого, (зовя на помощь) кричати пробі, кричати на ґвалт. Благим матом -чать - репетувати. Кричма -чать - криком (кричма) кричати. -чать во всё горло - на все горло (на ввесь голос) кричати. Караул -чать - на ґвалт кричати, пробі кричати. Кричащий - що кричить, галасує и т. д.; крикучий. [Крикучий ґонґ (Тичина)].
    * * *
    несов.; сов. - кр`икнуть
    1) кричати, кри́кнути и усилит. крикону́ти, сов. покри́кнути; зіпа́ти, зіпну́ти; (несов.: вопить, орать) вола́ти, лементува́ти, галасувати, репетува́ти, горла́ти, горла́нити; ( пронзительно) вереща́ти, вереснути; ( сердито на кого) гри́мати, гри́мнути; (о перепеле, филине и некоторых других птицах) хава́вкати, хава́вкнути, ке́вкати, ке́вкнути; ( о перепеле) підпадьо́мкати, підпадьо́мкнути, підпідьо́мкати, підпідьо́мкнути; (несов.: о коростеле) ди́ркати, дирча́ти
    2) ( подзывая) гука́ти, гукну́ти и усилит. гукону́ти

    Русско-украинский словарь > кричать

  • 8 наказывать

    наказать
    1) кого кем, чем, за что - карати, покарати, накарати кого ким, чим, за що, скарати, укарати кого на що, завдавати, завдати кару кому за що. [Дома його не карали за жадні пакості (Франко). Коли я знехтую закон природи, то природа покарає мене головною слабістю (Наш). Проти того, щоб накарати хлопця, я нічого не маю (Крим.). Ой, накарав мене бог таким чоловіком! (Г. Барв.). Чия кривда, нехай того бог скарає (Номис). Ви сами собі кару завдаєте (Крим.)]. -вать, -зать плетьми - карати, покарати канчуками (батогами, нагаями, шпицрутенами: киями). -вать, -зать через палача - катувати, с[від]катувати. [Суд присудив одкатувати прилюдно (Кониськ.)]. -вать, -зать розгами - карати (бити), покарати (вибити) різками кого, (ирон.) (зав)давати, (зав)дати хлости (и хлосту) кому. [Дивися, хлопче Валер'яне, щоб не дали тобі там хлосту (В. Еллан.)]. -вать, -зать смертью - карати, скарати на горло (на смерть, горлом), карати, покарати смертю, завдавати, завдати на смерть кого. -вать, -зать так, чтобы помнил - (шутл.) пам'яткового (пам'ятного) давати, дати. -жи меня бог! - скарай мене, боже! [Люблю тебе вірно, - скарай мене, боже! - буду тебе цілувать, поки сон ізможе (Пісня)];
    2) (приказывать кому) наказувати, наказати, заказувати, заказати, загадувати, загадати, веліти, звеліти, (о мног.) понаказувати, позаказувати, позагадувати кому що или що (з)робити. [Чи я-ж тобі не казала, не наказувала, щоб ти хлопців не водила, не принаджувала? (Пісня). Поховали його, як він заказав (Манж.). Загадали йому хорошенько грати (Метл.). Звеліла мені мати ячменю жати (Чуб. III)]. Наказанный -
    1) покараний, накараний, скараний; катований, с[від]катований; битий. [«Холодна» за-для накараних (Крим.)];
    2) наказаний, заказаний, загаданий, звелений, понаказуваний, позаказуваний, позагадуваний. [Загадану роботу я вже доробив (Київщ.)]. -ться -
    1) каратися, бути караним, покараним и т. п. [Розбійники ті були покарані смертю (Л. Укр.). Я-ж за те найбільш і буду покараний (Крим.)]. Смертоубийство -вается (-зуется) смертной казнью - за душогубство карають на горло (смертю). Воровство -ется тюрьмой - за злодійство карають ув'язненням (в'язницею);
    2) наказуватися, бути наказуваним, наказаним, понаказуваним и т. п. [Ой, заказано і загадано всім козаченькам у військо йти (Маркев.)]. -ется вам - наказується вам, дається вам наказ(а).
    * * *
    I несов.; сов. - наказ`ать
    ( подвергать наказанию) кара́ти, покара́ти и накара́ти и скара́ти; сов. диал. укара́ти
    II несов.; сов. - наказ`ать
    (давать наказ, наставление), нака́зувати, наказа́ти; прика́зувати, приказа́ти; ( велеть) велі́ти, звелі́ти, зага́дувати, загада́ти

    Русско-украинский словарь > наказывать

  • 9 приговаривать

    приговорить
    1) примовляти, примовити, приказувати, приказати, приповідати, приповідувати, приповісти, приговорювати, приговорити. [Старий грає, примовляє (Шевч.). Устроми в ополонку хвіст та й приказуй: ловись, рибко, мала і велика (Рудч.). Ой як і став дяк псалтиру читати, стала, стала бондарочка та й приповідати (Голов.)];
    2) См. Подряжать; Нанимать, Договаривать 2;
    3) (присуждать кого к чему) присуджувати, присудити кого до чого, вирікати, виректи кому що, засуджувати, засудити кого у що, на що. [Присудити до кари. Суд вирік йому двацять років каторги (Васильч.). Ой вже тебе, молодий козаче, в салдати засудили (Чуб.)]. -рить к лишению всех прав состояния - присудити до втрати (права) стану… -рить к тюремному за ключению с поражением в правах - присудити до тюрми кого (виректи в'язницю кому) з позбавленням прав. -рить к десяти годам, каторги, принудительных работ - присудити десять років каторги, примусової праці (роботи). -рить к ссылке - присудити до заслання. -рить к изгнанию - банітувати. -рить к смертной казни - засудити на смертну кару, виректи кару на горло. -рить к смертной казни через повешение - присудити до шибениці. -рить к расстрелу - присудити до розстрілу, виректи розстріл. Приговорённый - присуджений, засуджений. -ный к смертной казни - присуджений до смертної кари, засуджений на смертну кару, на горло, стратенець (-тенця).
    * * *
    несов.; сов. - приговор`ить
    1) ( выносить приговор) прису́джувати, присуди́ти и попрису́джувати; ( осуждать) засу́джувати, засуди́ти, осу́джувати и осуджа́ти, осуди́ти

    приговори́ть больно́го к сме́рти — перен. ви́знати, що хво́рий ма́є поме́рти

    2) (несов.: говорить, сопровождая какое-л. действие) примовля́ти; прика́зувати, пригово́рювати; диал. приповіда́ти
    3) (решать, постановлять) приріка́ти, приректи́

    Русско-украинский словарь > приговаривать

  • 10 Надседать

    надсесть
    1) (оседать) надсідати, надсісти, (о мног.) понадсідати. [Гора надсіла й завалила хату (Сл. Гр.)];
    2) (надламываться) надламуватися, надламатися и надломлюватися, надломитися, (о мног.) понадламуватися, понадломлюватися;
    3) см. Надрываться 2 (под
    I. Надрывать). У меня горло. -село от крику - я надірвав (надсадив) горло криком (кричучи).

    Русско-украинский словарь > Надседать

  • 11 Пищеприёмный

    стравоприймальний. -ое горло - ковтальне горло.

    Русско-украинский словарь > Пищеприёмный

  • 12 бешенство

    1) (водобоязнь) сказ, каз, скаженість, шаленість;
    2) лють (р. -ти), шал, шаленство, шальга, озвіріння. Прийти в -во - сказитися, посатаніти, розсатаніти, озвіріти. [Розсатанівши, той ухопив брата за горло]. Привести в -во, довести до -ва - сказити. [Така наруга сказила-б хоч кого]. Яд -ва - скаженина. [Заким староста зібрався повезти Захара до лікаря, скаженина взяла своє].
    * * *
    1) сказ, -у; каз; скажени́на, скажені́вка, скажени́ця
    2) перен. скаже́ність, -ності, оскажені́ння; ( неистовство) шале́нство, шал, -у, шале́ність, лють, -ті, лю́тість, -тості, лю́тощі, -щів, несамови́тість, -тості, навіже́ність, навіже́нство

    Русско-украинский словарь > бешенство

  • 13 благой

    1) добрий;
    2) спасенний. [Спасенне діло. Спасенна путь (рада, мета)];
    3) кричать благим матом - криком кричати, на пуп кричати, аж до печінок горлати, репетувати на ціле горло, репетом репетувати.
    * * *
    I
    благи́й, спасе́нний; ( хороший) до́брий
    II
    ( взбалмошный) диал. химе́рний, навіже́ний, безглу́здий

    Русско-украинский словарь > благой

  • 14 в

    1) (с винит. падеж. для означения движения, на вопрос: куда?) в или у (ув, уві) (с вин.), до (с род.), на (с вин.). [Іди в світлицю, кинь у комору, вскочити уві щось, скочив ув амбар]. Еду в город, в Киев - їду до міста, до Київа. В руки - до рук. В церковь - до церкви. Поехал в деревню - поїхав на село;
    2) (с винит. падеж. для означения перехода из одного состояния в другое и в других отвлечен. значен.) в, у (ув, уві), на (с вин.), до (с род.) и др. [Взяли в салдати. Не вдавайсь у тугу (в любощі). Віра в себе]. Обратиться в лгуна - перевернутися на брехуна (также: в брехуна). Обратиться в пар - взятися парою. Вступить в бой, в разговор - стати до бою, до розмови;
    3) (с винит. падеж. для указания цели, назначения и т. д.) по укр. чаще всего на с вин. пад. В дополнение, в знак, в доказательство, в шутку - на додаток, на знак, на довід, на жарт. Но также: до, з (с род.), за (с вин.). Во внимание принять - до уваги взяти. В наказание - за кару. Вменить в вину - поставити за вину. Во внимание к чему-л. - з уваги на що. Поставить в пример - поставити за зразок. В память - на незабудь;
    4) (в длину, ширину, толщину, глубину) завдовжки, завширшки, завтовшки, завглибшки, или: удовж, ушир, утовш, углиб. В величину - завбільшки, убільшки. Во весь рост - на ввесь (на цілий) зріст. Груз в десять пудов - вага на десять пудів. Пьеса в трёх действиях - пієса на три дії. Здание в три этажа - будинок на три поверхи;
    5) (с вин. для обозн. образа действия) у[в], на, на в[у] (с вин.). В розницу, в присядку, в карты - в роздріб, навприсядки, у карти. В клочки - на шматки. Во все лопатки, во всю ивановскую - на всі заставки. Во всё горло - на всі заводи и т. д.;
    6) (с вин. пад. для обозначения времени, на вопрос: когда?) по укр. иногда также ставится в (у, ув) с вин., напр, у вівторок; но часто просто родит. падеж: в тот день, в ту ночь, в обеденное время - того дня, тієї ночи, обідньої доби и т. д.; кроме того, часто ставят предл. під (с вин. п.) и за (с род.): в обеденное время, в хорошую погоду - під обідню добу, під добру годинку и т. д. В наше время, в старину - за нашого часу (за наших часів), за старовини. Во время чего-л. - за чого, під час чого: за царювання Нерона, за Нерона, під час війни; иногда став. один твор. пад.: в ночную пору - нічною добою; в последнее время - останніми часами. В полночь, в полдень - опівночі, опівдні, об обідній порі. В срок - свого часу, вчасно. За с твор. пад.: в третий раз - за третім разом. Два рубля в месяц - два рублі на місяць. В ту пору - на ту пору;
    7) (с вин. пад. на вопрос: во сколько времени?) по укр. став. предл. за с вин. пад.: в одну зиму - за одну зиму;
    8) (с вин. пад. для обознач. сходства) по укр. также в (у, ув и т. д.) с вин.: в отца пошел - в батька вдавсь;
    9) (с местным пад. для обознач. места, на вопрос: где?) в, у (ув), также с местн. пад.: в хаті, в місті, у воді. Также - на с местным, напр.: на селі, на місті. Та же конструкция с обозначением состояния и различн. отношений передается по укр. разнообразно: в мыслях - на думці, на мислі; во сне - уві сні; в беде - під лиху годину, при лихій годині; в здравом уме - при здоровім (-вому) розумі, при старості, при бідності; что мне в вас? - що мені по вас? в этом отношении, во всех отношениях - з цього погляду, з усякого погляду, всіма сторонами; в пяти верстах - за п'ять верстов и т. д.;
    10) (с предлож. падеж. для обознач. времени) в (у, уві) с предлож., о (с предл.). за (с род.), під (с вин.) или просто родит. пад., напр.: в мае месяце - у травні; в пятом часу - о п'ятій годині; в прошлом году - минулого року; в печальном веке - під сумний вік, за сумного віку.
    * * *
    I
    ізуа́льный візуа́льний, зорови́й, ви́джений, ба́чний
    II предл.; тж. во
    1) в, у (кого-що), (а также переводится иными предлогами или конструкциями без предлогов; при обозначении какой-л. группы, разряда лиц, предметов, в состав которых кто-что-л. включается, входит) в, у (ко́го-що), до (кого-чого); (при обозначении предмета, в который кто-что-л. облекается, заключается) в, у (що); (при обозначении занятия, состояния, в которые кто-л. вовлекается, вступает, или предмета, состояния, в которые что-л. переходит, превращается) в, у, на (кого-що); (при указании на количественные признаки, вес, размер, на кратность соотношений чисел, величин) з, в, у, на (ко́го-що); переводится также конструкциями без предлогов; ( при указании на цель действия) на, в, у, за (кого-що), до (чо́го); (при указании на момент, срок совершения чего-л.) в, у, на (кого що), за (чого, кого-що), під (що); (преим. в сочетании с порядковыми числительными при обозначении часа) о, ( перед гласным) об (чому); переводится также конструкциями без предлогов
    2) с предложн. п.: в, у (кому-чому); ( иногда) на, при (кому-чому); (при указании состояния, в котором кто-что-л. находится, сферы психической деятельности, в которой протекает действие) в, у (кому-чому), за (кого-чого); (при указании меры расстояния от чего-л.) за (скільки), в, у (скількох); (при указании на момент или период, в который что-л. происходит) в, у (чо́му), за (чого); ( среди чего) серед (чого); ( в сочетании с порядковыми числительными при обозначении времени) о, ( перед гласными) об (чому)
    III
    ітлення, осві́тлення

    Русско-украинский словарь > в

  • 15 вволю

    досхочу, до-волі, уволю, до-любости; (всласть) всмак; (достаточно) удосталь, уприпуск, уприпуст; (по горло, до отвала) до-нехочу, до-несхочу. [Досхочу розкошував (Гліб.). Пий, їж до-любости. Харчів, скільки хоч, уприпуск дають].
    * * *
    нареч.
    досхочу́, уволю; доне́схочу, доне́хочу; ( вдоволь) удо́сталь, удоста́чу

    Русско-украинский словарь > вволю

  • 16 вплоть

    до чего-либо аж до, до самого, до самої. [Аж до кінця]. Вплоть по что - аж по. [Наївсь-напивсь аж по саме горло].
    * * *
    нареч.
    щі́льно; вприту́л; ду́же бли́зько

    Русско-украинский словарь > вплоть

  • 17 горловина

    отверстие в пропасть кратер вулкана и т. д.) джерело, горло.
    * * *
    горлови́на

    Русско-украинский словарь > горловина

  • 18 горлодёр

    см. Горлан.
    * * *
    1) ( крикун) горлоде́р, горла́нь, -ня
    2) (то, что раздражает горло) горлоде́р

    Русско-украинский словарь > горлодёр

  • 19 давить

    давливать, давнуть
    1) давити, давнути, давонути; гнітити, гнести, пригнічувати; тиснути, потискати, притискати, потиснути; душити, чавити; (трудить) мули[я]ти. [Давнув його за горло. Привиддя лихі мені душу гнітили (Л. Укр.). Чобіт муляє (мулить) ногу]. Грудь давит - у грудях тисне; стиски в грудях; груди стискає. Давящий - гнітючий, мулький. [Над життям людським вічно важніє гнітюча погроза (Крим.). Мульке службове ярмо (Єфр.)];
    2) давити. [Кіт давай зараз миші давити].
    * * *
    1) дави́ти; (жать, нажимать) души́ти, ти́снути; (об обуви, бандаже) му́ляти, му́лити
    2) перен. давити, души́ти; ( угнетать) гніти́ти; ( притеснять) пригно́блювати, гноби́ти, пригні́чувати, пригніта́ти, ути́скувати
    3) ( душить) души́ти, дави́ти
    4) (розминать, выжимая сок) чави́ти, дави́ти, души́ти

    Русско-украинский словарь > давить

  • 20 дуло

    (ружейное, револьв.) - дуло, (неточно, вм. «ствол») рура, руля. [Підняв револьвер і притулив рулю до виска (Грінч.)]; (пушечное) дуло, жерло [Стирчали горласті жерла гармат (Мирн.)], горло.
    * * *
    ду́ло; ці́вка; диал. лю́фа; ( ружья) ру́ля

    Русско-украинский словарь > дуло

См. также в других словарях:

  • ГОРЛО — ср. передняя часть шеи у человека и животного от подбородка до груди или ключиц; | ·собств. узкий проход, трубка, теснина; | заключенный внутри шеи двойной проход: гортань, горло дыхательное, которого головка образует снаружи кадык, и глотка,… …   Толковый словарь Даля

  • ГОРЛО — ГОРЛО, горла, ср. 1. Передняя часть шеи, заключающая в себе начало пищевода и дыхательных путей. Галстук давит хватить за горло. || Полость позади рта (зев, глотка и гортань). Болезни горла. В горле пересохло. 2. Верхняя часть сосуда; то же, что… …   Толковый словарь Ушакова

  • горло — См. гортань взять горлом, во все горло, драть горло, заткнуть горло, налить горло, наступать на горло, по горло, приставать с ножом к горлу, приступать (как) с ножом к горлу, распускать горло, стать поперек горла... Словарь русских синонимов и… …   Словарь синонимов

  • ГОРЛО — ГОРЛО, а, ср. 1. Передняя часть шеи. По г. в воде. Схватить за г. (также перен.: неотступно требовать чего н.; разг. неод.). С ножом к горлу пристать (приступить) (перен.: неотступно просить, требовать; разг. неод.). Взять за г. кого н. (также… …   Толковый словарь Ожегова

  • Горло — Горло  часть шеи впереди позвоночного столба. Верхней границей является подъязычная кость, нижней  рукоятка грудины и …   Википедия

  • Горло Барлога — Страна …   Википедия

  • Горло Белого моря — Координаты: Координаты …   Википедия

  • Горло драть, горланить — (иноск.) громко кричать. Ср. Чуръ меня! чуръ! наше мѣсто свято!.. «Что ты горло то дерешь?» сказалъ Кирша; «отъ этихъ чертей ни пестомъ, ни крестомъ не отдѣлаешься». Загоскинъ. Юрій Милославскій. 3, 2. См. Наше место свято!. См. Ни крестом, ни… …   Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)

  • горло —     ГОРЛО, разг. глотка …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • ГОРЛО — ГОРЛО, см. ГЛОТКА …   Научно-технический энциклопедический словарь

  • Горло поет: либо брагу пить, либо битым быть. — Горло поет (отрыжка): либо брагу пить, либо битым быть. См. ЧЕЛОВЕК ПРИМЕТЫ …   В.И. Даль. Пословицы русского народа


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»