-
21 вибрировать
вібрувати, дрижати, коливатися, хвилювати. [Мляво хвилює луна (Ворон.) = медлительно вибрирует эхо].* * *вібрува́ти -
22 ворона
зоол. (и о людях) ґава, ворона, соб. вороння (ср. р.), вороняччя; (только о человеке) - розшелепа, розява. Ворон ловить (ротозейничать) - ловити ґави (випорожні, витрішки).* * *1) воро́на, ґа́ва2) перен. ґа́ва, воро́насчита́ть \ворона — перен. ґа́ви (ґав, воро́ни, ви́порожні) лови́ти, купува́ти (продава́ти, лови́ти) витрішки
-
23 воронить
I. ґави ловити, ґавити, сов. проґавити щось (проворонить).II. надавати чорноблиск, чорно полірувати (металі), дамаскувати.* * *I вор`онитьга́ви (гав, воро́ни) лови́ти, ґа́витиII ворон`итьмет.воронува́ти -
24 вороной
вороний, вороненький. Вороной конь - вороний кінь, ворон-кінь, воронько, воронець (р. -нця).* * *1) прил. ворони́й, ласк. вороне́нький2) в знач. сущ. ворони́й, -о́го -
25 восторг
надпорив (м. р.), надпорива (ж. р.), захват перед чим-неб., (увлечение) захоплення чим-неб., екстаза, ентузіязм. [Шукав щастя в надпоривах кохання. Аж закам'янів у релігійному надпориві. І довго я стояв перед тобою у захваті німім, мов зачарований (Ворон.). Вона не божевільна, а в екстазі]. Какой восторг! один восторг! - яка розкіш! сама розкіш! який захват! Приводить в восторг - поривати, надпоривати, (увлекать) захоплювати, сов. захопити. [Артистична гра пориває глядачів]. Не помнить себя от восторга - нетямитися від чогось, з чогось. [Говорила компліменти, зовсім не тямлячись від фасону й матерії (того убору) (Л. Укр.). Нетямиться з радощів]. Замирать от восторга перед чем - умлівати над чим. [Все любували, все умлівали над своєю новою хатиною (Гр. Григор.)]. Радостный восторг - палкі радощі, радісний захват (надпорив).* * *захо́плення, за́хват, -у; ( экстаз) екста́з, -у -
26 вытравливать
вытравлять, вытравить1) витравляти, витравити, витроювати, витроїти. [Витравити ту погань із рідного письменства (Куліш). Не витравили із душі і серця (Єфр.). Біль мій не даремний, він вигоює, витроює любов (Ворон.)]. Вытравлять (из утробы) плод -зганяти (сов, зігнати) плід;2) (о потраве) випасувати, випасти, витолочувати, витолочити, шкоди наробити;3) (ядом во множ.) витруювати, витруїти, труїти, потруїти. [Витруїла мишей усіх]. Вытравленный - витравлений, випасений, витолочений; витруєний; (о плоде) зігнаний.* * *I тж. вытравл`ять; несов.; сов. - в`ытравить1) ( обрабатывать химическим способом) витра́влювати и витравля́ти, ви́травити2) (истреблять, применяя отраву, яд) витру́ювати, ви́труїти3) (производить потраву чего-л., выпасать) спаса́ти, спасти́, витра́влювати и витравля́ти, ви́травити; ( вытаптывать) витоло́чувати, ви́толочити и мног. повитоло́чувати4) охотн. виганя́ти, ви́гнатиII тж. вытравл`ять; мор.; несов.; сов. - в`ытравитьпопуска́ти, попусти́ти, витра́влювати и витравля́ти, ви́травити; ( выпускать) випуска́ти, ви́пустити -
27 дышать
дыхать1) дихати (-хаю, -хаєш и дишу, -шеш), віддихати. [Вільно дихає грудьми. Спить і тяжко дише. Грудям легко оддихати (Крим.)]. -шать полною грудью - дихати на повні груди. -шать тяжело вслух с сопением - сапати [Андрій голосно сапав (Коц.)]; (скоро и тяжело) дихтіти, (хрипло) харчати [Спали, харчали і хропли]. Тяжело -шать (запыхавшись от жары или работы) - хакати, хекати. [Душно Рябкові - бач аж хакає, язик висолопивши (Харк. п.). Як рубає, то хекає]. -шать ртом, чтоб согреть что-нибудь или охладить (дуть) - хук[х]ати. [Дитина хукає на гаряче молоко. Хухає собі в руки]. См. Дуть 2. Едва -шит - дух ледве зводить, ледве дихає (дише). Огнём дышащий - огнедихатий. [Дракон огнедихатий (Кул.)]. Ды[о]хнуть - дихнути, дхнути [Бог дхне своїм духом, то й не буде його], хукнути (ртом). [Взяла тіста, хукнула - полетів голуб]. Отдыхать, отдышаться - віддихатися, віддихати;2) (веять) дихати, подихати [Перед світом дихає холодненький вітрець (Ворон.). Все подихало молодою парубочою красою (Неч.-Лев.)], (пахнуть) віддавати чим, пашіти (пашу, пашеш, паше) [Пахощами молодощів оддає його збірка (Єфр.). Духом сіножати паше усе свіжим (Манж.)], (нести) т[д]хнути [Його лице дхнуло щастям (Н.-Лев.). Кажете, що од мене дхне вища поезія? (от меня дышит высшей поэзией) (Крим.)]. Дышать неприязнью, злобою - важким (лихим) духом, пеклом дихати на кого. Дышать молодостью - віяти молодощами, молодіти. [Там молодіють кущі, як свіжі дівчата (Коц.)]. Ды[о]хнуть (повеять) - дихнути, подихнути. [Вітер не дихне. Подихнуло свіжим повітрям].* * * -
28 зарумяниваться
зарумяниться1) рум'яніти, зрум'яніти, порум'яніти, червоніти, зчервоніти, почервоніти, зачервонітися, зашарітися. [Зачервонівшись од бігу, а потроху й од чарки стояла перед їм уся рум'яна (Грінч.). Задивилася хмарка на сонце і вся зчервоніла (Ворон.). Щоки порум'яніли з морозу. В Енея очі запалали, уста од гніву задрижали, ввесь зашарівсь, мов жар в печі (Котл.)];2) (о тесте, мясе) загнічуватися, загнітитися, стати чорнявеньким, (о мног.) погнітитися; (сильно) присмагнути, (о мног.) посмагнути. [Хліб гарно погнітився. Поросята посмагли дуже]. Зарумянившийся - зрум'янілий, порум'янілий, зчервонілий, почервонілий; загнічений смаглий, присмаглий, чорнявенький (Звин.). [Затулила руками зчервонілий видочок (М. Грінч.). Пиріжки чорнявенькі (Звин.)].* * *несов.; сов. - зарум`янитьсязарум'я́нюватися, -нююся, -нюєшся, зарум'я́нитися, сов. зарум'яні́ти, порум'яні́ти; ( о тесте и) загні́чуватися, -чується, загніти́тися, -гні́титься -
29 защемить
1) (заныть) защеміти, засксміти, занити, (диал.) залоп[к]тати. [Від солодкого жала защеміло бідне серце (Ворон.). Заболить тебе голова, защемлять руки. (Рудан.). Сіль зайшла у виразку - так залоптало (Харк.)]. -мило сердце - защеміло, зайшлося серце;2) см. Защемлять.* * *I см. защемлять II( начать щемить) защемі́ти, -ми́ть; (о чувстве боли, тоски) заскі́млити, диал. замло́їти; ( заныть) зани́ти, -ни́є, заскні́ти -
30 звание
1) (сословие) стан (-ну), звання, (состояние) стать (-ти). [Козацького стану люди (Н.-Лев.). Ось дикий феодал - тепер капіталіст, ось давній фарисей - в професорському стані (Ворон.). З жадної статі у москалі беруть: з міщанської, з мужичої, з панської, з купецької, з духовної статі (Васильк. п.). Звання козацьке, а життя собацьке (Номис)];2) (должность, чин) ступінь (-пеня), становище;3) (сан) гідність, достойність (-ности). -ние сотника, атамана, архимандрита, консула, дворянина и т. п. - сотенство, отаманство, архімандритство, консульство, шляхетство и т. д. Почётные -ния - почесні звання, гонори (-рів);4) (подобие) натяма, знак (-ку). [Так збив чоботи, що тільки натяма зосталась (Ковелечч.)]. -ния нет - і сліду (знаку, заводу) нема, і звання нема.* * *звання́, ти́тул, -у; ( сословный разряд) стан, -у\звание ние профе́ссора — звання́ профе́сора
-
31 звездиться
зоріти, зоряти, зорітися. [І небо яснеє зорілося над ним (Франко). То літньої ночи було на Дніпрі, горіли брилянти в небеснім шатрі, і очі зоріли дівочі (Ворон.)].* * *поэз.зорі́ти, зорі́тися -
32 злодейский
1) лиходійський, злочинський. [Вхоплено її з-між нас злочинською рукою нишком (Грінч.)];2) (зловредный) лиходійний, злодійний, злочинний, вражий, лихом шитий. Ой, хутко знову прийде ніч злодійна, нам, дітям світла, зір з очей украде (Л. Укр.) Мов злочинна рука (Ворон.). Підкрутив свої вражі вуси (Крим.)].* * *лиходійський, злочи́нницький; харцизя́цький; ( преступный) злочи́нний; ( подлый) пі́длий -
33 злой
Зол 1а) (дурной, недобрый) лихий, злий, недобрий, клятий, лютий, злісний, злі[о]сливий. [Лихий доброго попсує (Номис). На світі лихих людей більш ніж добрих (Кониськ.). Лихий намір. Нехай собі злії люди що хотять говорять (Шевч.). Вона дуже недобра: б'є своїх пасинків, їсти їм не дає (Звин.). Схаменися, лютий враже (Ворон.). Ну, та й зліслива у мене жінка (Кан. п.). Приміта: у клятої жінки коси тверді (Звин.). Злісна думка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихий, заїдливий, (бранно) катаржний. [Зняли з нього головоньку злії басурмани (Метл.). Собаки злі - покусають та не заговорять (Шевч.)]. Злой дух - нечиста сила, враг, мара. Злые духи - нечиста сила (см. Дух 1). Злой гений - лихий геній. Злой умысел - лихий, злий намір, зло(в)мислення. Злой человек - лиха людина, злобитель, бузувір. Злое дело - злочинство. Злой поступок - лихий вчинок. Злая женщина - недобра жінка, злісниця, з'їдуха, бузувірка (см. Злючка). Злая критика - злісна критика. Злая судьба, рок - лиха доля, зла доля, люта, зла недоля, недоля, лиха година, (бездолье) безталання; срвн. Злосчастие. [Лиха доля і під землею надибає (Номис). Злая доля може на тім боці плаче (Шевч.). Ой, лихая година моя! Одцуралась родина моя! (Макс.)]. Злой, как змея - лихий, як гадюка, гадюкуватий. [Вона, кажуть, дуже гадюкувата (Кон. п.)]. Делать злое (зло) - лихо коїти, чинити кому. Злейший враг - лютий, найлютіший, завзятий ворог. [Побачив знайомого муляра поруч із своїм завзятим ворогом (Франко)]. Злые травы - шкідливі трави, лихе зілля; б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лютий, недобрий, злий, злісний, сердитий. [Недобрий сміх (Крим.). Недобра радість (Коцюб.). Зиркнув на нього лютим поглядом (Кримськ.). Очі були ніби сердиті (Н.-Лев.). Злісний сміх (Л. Укр.)]; в) (бедственный, жестокий) лютий, лихий; см. Жестокий, Лютый. [Свою Україну любіть, любіть її… во врем'я люте (Шевч.). Люта недоля. Їм лірник співав про колишню неволю, про панську сваволю лихую (Л. Укр.)]; г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лютий, клятий, сердитий. [Зима люта; вітер свище (Руданськ). Сердитий вітер завива (Шевч.)]; д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лютий, клятий, лихий, тяжкий. [Люта хвороба. Лиха гарячка]; е) (о горчице, хрене и т. п.) сердитий, лютий, клятий. [Сердитий хрін];2) (сердитый) злий, лихий, лютий; см. Сердитый. [Устав сьогодні дуже злий (Звин.)]. Быть злым на кого - бути лихим, лютим на кого, бути лихої волі на кого, злувати на (и проти) кого, (опис.) лихим духом дихати на кого, злим (лихим) оком дивитися на кого; см. Злобствовать. [І пан був лихої волі на його (Свидн.)]. Очень злой - дуже лихий, злий, лютий и т. д.; (прелютый) прелютий, запрелютий. Он на вас очень зол - він на вас дуже лихий, злий, (фамил.) храп має.3) (ретивый) завзятий. Дядя был злой рыбак - дядько був завзятий рибалка.* * * -
34 золотистый
золотистий, (устар. злотистий), золотастий, золотавий, позолотистий (Ворон.). [Золотисті кучері. Як тіні барвисті від хмарок злотистих (Л. Укр.). І в серці людськім зорі золотаві михтять (Франко)].* * *золотистий, золотавий; поэз. злоти́стий, злота́вий, позлоти́стий -
35 извиваться
извиться1) звиватися, звитися (зап. звинутися), витися, повитися, крутитися, покрутитися, зміїтися, зазміїтися. [Будеш як гадюка звиватись (Мирн.). Звивається коло мужа ще гірше того вужа (Пісня). В'ється як в'юн у руках (Н.-Лев.). Стежка збігала вниз, в'ючися по кручуватих ребрах яру (Грінч.). Блискавки в хмарах вились (Грінч.). Стежка крутилася серед дерев. Стежки зміяться глибоко в житі (Коцюб.)]; (о пресмыкающихся, о дыме ещё) клуботатися, диал. клюбачитися. [Ті звуки моє серденько рвуть і клубочуться в нім, як гадюки (Ворон.). Сліпець (медяница) клюбачиться (Врх.)]. Танцовать -ваясь - танцювати в'юнко, (грубо) вихилясом;2) -ться перед кем - крутитися, плазувати перед ким, тупцювати, увихатися коло кого, запобігати ласки в кого.* * *несов.; сов. - изв`иться1) звива́тися, зви́тися (зів'ю́ся, зів'є́шся), ви́тися, пови́тися, в'юни́тися, зав'юни́тися, змії́тися, зазмії́тися; (о дороге, реке) крути́тися (кру́титься), покрути́тися, несов. кривуля́ти2) (несов. перен.: изворачиваться, угодничать) увива́тися, звива́тися; ( пресмыкаться) плазува́ти -
36 изнемогать
изнемочь и (реже) Изнемогаться, -мочься от чего знемагати и (реже) знемагатися, знемогтися и знемогти (редко знеможитися, знеможіти) на що и з (від) чого, знесилюватися, знесилитися, висилюватися и висилятися, висилитися, виснажуватися, виснажитися, знебуватися, знебутися, упадати, упасти на силах, з[о]немощіти и знемочніти з чого, через що, (от голода) охлявати, охлясти и охлянути (з голоду); см. Ослабевать 2, Истощаться. [І почалась тая бійка, військо знемагає (Рудан.). Ізнеміг і в Бога просить помочі святої (Рудан.). Від любови знемагаю (Св. П.). Знемігся-ж мов і задрімав (Котл.). Стане навколішки і молиться собі, аж поки знемощіє (Грінч. II). Він знеможився, заснув (Бор. п.). Тепер можна зовсім знебутися в місті через голодування (Берд. п.)]. -гать от голода, жажды, усталости - знемагати (сов. знемогтися) на голод, на спрагу, на втому и з голоду, із спраги, з утоми, охлявати з голоду. -гать от ран - знемагати (редко незмагати) на рани. [Чи то стогне бранець-лицар, знемагаючи на рани (Л. Укр.). Не сплю я, не дрімаю, а на рани смертенні незмагаю (Март.)]. -гать под тяжестью чего - знемагати під тягаром чого. Изнемогший, Изнеможённый - знеможений, знесилений, виснажений, висилений, знебулий, охлялий. [Впав знеможений раб, стративши сили свої (Ворон.). Прийми моє знебулеє серденько (Л. Укр.)]. Изнемогающий - а) що знемагає, знесилюється и т. д., що в (з)немозі, в знесиллі; б) см. Изнеможённый.* * *несов.; сов. - изнем`очьзнемага́ти, знемогти́, -мо́жу, -мо́жеш; сов. знемогти́ся, знеможі́ти; ( терять силы) знеси́люватися, -лююся, -люєшся, знеси́литися, знеси́літи сов., упада́ти на си́лі (на си́лах), упа́сти (упаду́, упаде́ш) на си́лі (на си́лах), сов. знемощі́ти; (от жары, зноя) розімліва́ти, розімлі́ти -
37 исполин
велетень (-тня), велет (-та); срвн. Великан, Гигант. [Велетні то були високі- високі люди - от як дерева (К. Ст.). Подивись: в безкраїм небі сонце-велетень палає (Грінч.). Не велет я дужий (Ворон.)].* * *ве́летень, -тня, ве́лет -
38 истлевать
истлеть (сгореть тлея, сгнить) зотлівати, зотліти и стліти, потліти, перетліти, (иногда) пріти, (испепелиться) попеліти, спопеліти, (о мн.) позотлівати, потліти; срвн. Сгнить. [Я знемігся, згорів, моє серце на попіл зотліло (Ворон.). А назавтра й вона вмерла і зотліла в хаті, бо нікому в Батурині було поховати (Шевч.). Його тіло в полі почорніло та й од вітру потліло (Грінч. III). Будеш-же ти, тіло, в сирій землі пріти (Чуб. I). Стоятиме тоді (храм), коли мої кістки потліють і ім'я погине (Самійл.)]. Истлевший - зотлілий, стлілий, потлілий, перетлілий, спопелілий. [Думки мої рвуться як стліла нитка (Н.-Лев.)].* * *несов.; сов. - истл`етьзотліва́ти, зотлі́ти и стлі́ти, витліва́ти, ви́тліти, перетлі́ти, мног. потлі́ти -
39 исчезать
исчезнуть1) (пропадать без вести, мгновенно, обращаться в ничто, скрываться) зникати, (иногда никнути), зникнути и зникти, щ[зч]езати, (иногда чезнути), щезнути, (з)слизати, (з)слизнути, гинути, згинути, (пропадать) пропадати, пропасти, (о мн.) позникати, пощезати и почезнути, по(з)слизати, послизнути, (понемногу) заникати, заникнути. [Туман почав розходитись, бліднути й зникати (Грінч.). Але зараз таке бажання зникало (Крим.). Немов кажани никнуть перед сонечком раннім (Манж.). Обережно ступає босими ногами і никне врешті за причілковою стіною (Коцюб.). І зникла (Марія) в темному гаю (Шевч.). Зникли радощі, втіха, принада (Ворон.). Привид щез (Коцюб.). Вилися прудко золоті гадючки і чезли (Л. Укр.). Куди-ж вони почезли? (Куліш). Ніби гинуть (хмари) у прозорій глибині (Вороний). Ізгинь, мано, що так мене дурила! (Грінч.). Молодчина з його грішми десь як вітер згинув (Рудан.). Згинула вся поетичність (Крим.). Слиз, наче крізь землю пішов (Сл. Гр.). Зашипів (Сатанаїл) і з-перед Бога слизнув під землею (Рудан.). Злії духи, так як мухи, всі уже послизли (Велик. вірша.). Як пропав сніг до каплі, тоді вже справжня весна (Звин.)]. Эти слова -зли у меня из памяти - ці слова зникли у мене з пам'яти. [І все, що давно було, з пам'яти зникло (Л. Укр.)]. Всё -зает, как тень - усе зникає, мов тінь. -чез он бесследно - і сліду його не стало, загув і слід за ним, як за водою пішов, як вода вмила його, наче (мов) корова язиком його злизала, як віл його лизнув, щез як здимів. - чезло воспоминание, память о ком - і слід загув за ким. [Навіть пізніш, коли Інджуїдів давно на світі не було і слід за ними загув, Хафиз елегічно згадує за ті минулі часи (Крим.)]. -нуть из виду - зникнути, щезнути з очей. -чез из горизонта - зник з обрію. -знуть как дым - здиміти и здимніти. [Неначе вона крізь землю пішла або здиміла (Мирг. п.)]. -зни (прочь с глаз) - згинь! пропади;2) (гибнуть, пропадать, переводиться) гинути, згинути, никнути, зникнути, (з)слизнути, переводитися, перевестися, (о мн.) погинути, вищезати, почезнути, попереводитися; см. Погибать, Переводиться 3. [Сам собою марний трутень із світу зникне (Крим.). Вищезає жито (М. У. Е.). І він, як муха в зіму, слиз (Котл.). Бодай його кодло з накорінком перевелось (Номис)]. Исчезающий -1) (прич.) хто (що) зникає, щезає и т. д.;2) (прил.) зникливий, щезливий, зслизливий. Исчезнувший - зниклий, щезлий, згиблий, (з)слизлий, пропалий и пропащий.* * *несов.; сов. - исч`езнутьзника́ти, зни́кнути, щеза́ти, ще́знути, мног. пощеза́ти, поще́знути; вищеза́ти, ви́щезнути; (о звуках, дымке, силах) та́нути, розтанути и розта́ти, -та́не; (прекращаться; скрываться) ги́нути, зги́нути; ( пропадать) зслиза́ти, зсли́знути и зслизну́ти и зсли́зти; диал. ни́кнути, пони́кнути\исчезатьть со све́та (с лица́ земли́) — зника́ти, зни́кнути (щеза́ти, ще́знути), сов. зги́нути; зслиза́ти, (зслизну́ти) з сві́ту (з лиця́ землі́)
\исчезатьть из па́мяти — зника́ти, зни́кнути (щеза́ти, ще́знути) з па́м'яті
\исчезатьть в толпе́ — зника́ти, зни́кнути (щеза́ти, ще́знути) в на́товпі (в юрбі́)
-
40 казнить
1) (предавать смертной казни) карати, скарати, тратити, страчувати, стратити, потратити, губити, з(а)губити, катувати, скатувати, віддавати, віддати на страту, (о мн.) пострачувати, поскатовувати кого. [Вчора засудили на смерть, сьогодні скарали (Крим.). Вдовиного синонька тратити гадають (Пісня). Вже Харка стратили й заховали (Метл.). Уранці ми потратим Коваленка (Грінч.). Прив'язав коневі до хвоста і пустив у поле; так її скатували (Казка). Пана та Супруна ведуть загубити (Пісня)]. -нить смертью - карати, покарати, скарати на смерть, на горло, на горлі, горлом. [По декрету королівського суда покарано горлом (Ор. Лев.). Із сокирою кат у руках дожидав тих, що мусить на смерть покарати (Грінч.)];2) (мучительно умерщвлять) карати, скарати, тратити, стратити, катувати, скатувати. [Столицю знищу; хто в ній є - скараю і зневолю (Ворон.)];3) (ниспосылать несчастия) карати, покарати. [За що тебе Господь кара, карає тяжко? (Шевч.)]. -нить чем - карати чим. [Карати поглядом, зневагою]. -нить какой-либо работой - поставити на кару кого. [Доля щербата поставила його за чиїсь гріхи на кару коло газетної української роботи (Єфр.)]. Казнённый - с[по]караний, страчений, скатований.* * *несов., сов.1) стра́чувати, стра́тити, кара́ти [на смерть; на го́рло], покара́ти и скара́ти [на смерть; на го́рло]; катува́ти, скатува́ти2) (перен.: наказывать, мучить) кара́ти, покара́ти; (несов.: бичевать) бичува́ти, карта́ти
Страницы
См. также в других словарях:
ВОРОН — муж. вран церк. самая большая в Европе птица вороньего рода, весь черный, с отливом: воронов два вида, лесной, крятун, крук южн. верховой забайкальск. Corvus Corax, в наших сев. ·губ. и Сибири; полевой ворон, Corvus Corone, восточной Руси и… … Толковый словарь Даля
ВОРОН — широко распространён в мифологических представлениях, обладает значительным кругом функций, связывается с разными элементами мироздания (подземным миром, землёй, водой, небом, солнцем), что свидетельствует о глубокой мифологической семантике… … Энциклопедия мифологии
ВОРОН — Ворон, войт коломыйский русский, южн. 1398. Ю. З. A. I, 3. Ворон, крестьянин Молвятицкого пог. 1495. Писц. I, 658. Васко Ворон, крестьянин Влаженского пог. 1495. Писц. I, 743. Гридко Ворон, крестьянин Полищского пог. 1495. Писц. II, 268. Ворон,… … Биографический словарь
ВОРОН — костей не носит куда. Новг. Об отдалённом, глухом месте. НОС 1, 137. Зловещий ворон. Разг. Неодобр. О человеке, предвещающем беду. БМС 1998, 98. Когда ворон побелеет. Печор. Шутл. Неизвестно когда, в неопределённом будущем. СРГНП 1, 88. Куда и… … Большой словарь русских поговорок
ворон — вран, крюк, черный ворон Словарь русских синонимов. ворон сущ., кол во синонимов: 13 • воронок (10) • вран … Словарь синонимов
ВОРОН — В III в. до н. э., в эпоху Пунических войн, римляне изобрели перекидной мост ворон, значительно упростивший дело абордажа. В первый раз В. был применен Дулием в сражении у Липарских островов (260 г. до н. э.). На носу устанавливалось на шарнире… … Морской словарь
Ворон — часто упоминается в народных легендах и сказках, где надовоскресить убитого молодца с помощью мертвой и живой воды; носителемпоследней является чаще всего ворон. По своему обыкновениюмифологическая школа и в вороне видела персонификацию грома,… … Энциклопедия Брокгауза и Ефрона
Ворон — (евр. орев; греч. коракс). Эта птица (Corvus corax) распространена по всему Ближнему Востоку (Быт 8:7; Иов 38:41; Пс 146:9; Песн 5:11; Лк 12:24). В. всеяден и, как питающийся падалью (ср. также Притч 30:17), причисляется к нечистым животным (Лев… … Библейская энциклопедия Брокгауза
ВОРОН — ВОРОН, а, муж. Большая всеядная птица с блестящим чёрным оперением. Вороны слетелись на падаль. В. ворону глаз не выклюет (посл.). Куда в. костей не заносил (куда н. очень далеко, в неизвестное место; разг. неод.). • Чёрный ворон в годы… … Толковый словарь Ожегова
ВОРОН — (Corvus соrах), птица сем. вороновых. Самая крупная птица отр. воро бьинообразных. Дл. до 70 см, масса до 1,6 кг. Массивный клюв, ноги и всё оперение чёрные. Спорадически распространён в Евразии (исключая Ю. В.), Сев. Африке, Сев. и Центр.… … Биологический энциклопедический словарь
Ворон — (Corvus) род воробьиных птиц, из семейства врановых(Cornicidae), отличающийся толстым, несколько согнутым конусообразнымклювом, длинными крыльями, прикрытыми щетинками ноздрями и хвостомсредней длины, усеченным или слегка округленным. Известно 65 … Энциклопедия Брокгауза и Ефрона
