-
41 володіння територією
Українсько-англійський юридичний словник > володіння територією
-
42 володіння цим
-
43 володіти абсолютно
Українсько-англійський юридичний словник > володіти абсолютно
-
44 володіти власністю
hold property, own propertyУкраїнсько-англійський юридичний словник > володіти власністю
-
45 володіти вогнепальною зброєю
own a gun, possess a firearmУкраїнсько-англійський юридичний словник > володіти вогнепальною зброєю
-
46 володіти інформацією
Українсько-англійський юридичний словник > володіти інформацією
-
47 володіти опосередковано
Українсько-англійський юридичний словник > володіти опосередковано
-
48 володіти патентом
Українсько-англійський юридичний словник > володіти патентом
-
49 володіти повністю
Українсько-англійський юридичний словник > володіти повністю
-
50 володільниця
-івладе́лица; облада́тельница -
51 володільницький
владе́льческий -
52 володілець
wołodiłec'ч.właściciel, posiadacz -
53 володіння
wołodinńaс.posiadłość, własność -
54 володілець
მეპატრონე, მფლობელი, მესაკუთრე -
55 володіння
სამფლობელო -
56 володілець
валадаруладар -
57 володіння
загадзагадацьзагадвацьтрымацьутрымаць -
58 введення у володіння
admittance, deliverance, delivery of seisinУкраїнсько-англійський юридичний словник > введення у володіння
-
59 вводити у володіння
put in possession, seise, seizeУкраїнсько-англійський юридичний словник > вводити у володіння
-
60 видаляти порушника володінь
Українсько-англійський юридичний словник > видаляти порушника володінь
См. также в других словарях:
володѣти — ВОЛОДѢ|ТИ (14), Ю, ѤТЬ гл. Обладать, владеть, иметь власть; управлять: поищемъ собѣ кнѩзѩ. иже бы володѣлъ нами. и судилъ по праву. ЛЛ 1377, 7 (862); ˫Арополкъ посадники сво˫а посади в Новѣгородѣ. и бѣ володѣ˫а единъ в Руси. Там же, 23 об. (977); … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
Володіївці — множинний іменник населений пункт в Україні … Орфографічний словник української мови
володіти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
володіти — і/ю, і/єш, недок., ким, чим. 1) Мати що небудь у своїй власності. || Мати певну обдарованість, відзначатися чимось (голосом і т. ін.). 2) також без додатка. Те саме, що володарювати. 3) перен. Мати можливість підкоряти когось своєму впливові,… … Український тлумачний словник
володієвецький — прикметник … Орфографічний словник української мови
володільник — іменник чоловічого роду, істота рідко … Орфографічний словник української мови
володільниця — іменник жіночого роду, істота власниця рідко … Орфографічний словник української мови
володільницький — прикметник рідко … Орфографічний словник української мови
володіння — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
володільницький — а, е, рідко. Стос. до володільника, володільниці … Український тлумачний словник
володільниця — і. Жін. до володільник … Український тлумачний словник