вироблений

n; гірн.

1) завал

2) вироблений простір

1) вироблений

2) оброблений; з обробкою ( вишивкою)

3) оброблений

4) = wrought-up

5) кований; катаний; оброблений тиск

выделать

1) виробляти, вироблювати, виробити, уробляти, уробити. [З дерева виробляють силу всяких речей. Забрали п'ять смухів уроблених і сирцю чимало]. В- ать кожи - правити, виправити, гарбувати, погарбувати, вичинювати, вичинити;

2) в-ать штуки, что-либо плохое, смешное - витворяти, витворювати, коїти, виробляти, фиґлі стругати. [Синок таке батькові коїть, що мабуть і з світу зжене]. Выделанный - вироблений, уроблений, (о коже) вичинений, виправлений.

* * *

несов.; сов. - в`ыделать

1) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити и мног. повиробля́ти и повиро́блювати; ( кожу) чини́ти и вичи́нювати, ви́чинити, виправля́ти, ви́правити

2) (несов.: вытворять) витворя́ти, витво́рювати, витіва́ти, виробля́ти, виро́блювати, ко́їти

I. выработать

1) виробляти, виробити, витворювати, витворити, продукувати, випродукувати;

2) заробляти, заробити. [Робітникові повинно-б дістатися все те, що він власною працею виробить. Фабрика випродуковує багато]. Вырабатывать свои взгляды, убеждения - виробляти свої погляди, переконання. Выработанный -

1) вироблений, витворений, випродукуваний;

2) зароблений.

II. -ся, выработывать, -ся, выработать, -ся виробляти, -ся, вироблювати, -ся, виробити, -ся, продукувати, -ся, випродуковувати, -ся, випродукувати, -ся, витворювати, -ся, витворити, -ся. [Витворюється культура, виробляється літературна мова].

* * *

несов.; сов. - в`ыработать

и Изготовлять изготовить виготовляти и виготовлювати, виготовити, виготовувати, виготувати, виробляти и вироблювати, виробити що; злагоджувати, злагодити що; (пищу) готувати, зготувати (страву); срвн. Выделывать, Приготовлять. [Кадовби набиває, клепки сам було виготовує (Г. Барв.). Згодом почали папір виробляти з ганчір'я (Єфр.). У багатого і є з чого, і є кому усе злагодити (Квітка). А я йому ранесенько снідати зготую (Пісня)]. Изготовляемый - виготовлюваний, вироблюваний. Изготовленный - виготовлений, виготуваний, вироблений, злагоджений, (о пище) зготований. -ться - виготовлятися и виготовлюватися, виготовитися, виготовуватися, виготуватися, бути виготовленим, вироблятися, вироблюватися, виробитися, бути виробленим и т. д.

* * *

см. изготовлять

I. и Истощаться (стать тощим) схуднути, змарніти, (изнемочь) охлянути, охлясти, винидіти, (о мн.) похуднути, помарніти, поохлявати, похлясти. [Відімкнули келію, а той чернець зовсім винидів (Казка)].

II. истощить

1) кого (сделать тощим) - худити, схудити, (о мн.) похудити кого. [Нащо ви схудили вола отако? (Кам. п.). Геть похудив коні (Берд. п.)];

2) кого, что (изнурять) - виснажувати и виснажати, виснажити, висиляти, висилити, стягувати и стягати, стягти, стягнути, (о мн.) повиснажувати, повисиляти, постягати, (работой ещё) виробляти, виробити, спрацьовувати, спрацювати, випрацювати кого, що; см. Изнурять. [Я- б вам порадив покинути як-найшвидше наше Туапсе, доки малярія вас не виснажила (Крим.). Марусю діти стягли, а свекруху - життя (Гр. Григ.)]. -щать землю, почву, поле - виробляти, виробити, виснажувати, виснажити землю, ґрунт, поле. [Виробили так землю, що вже нічого не родить (Сл. Гр.)]. -щать кого налогами - виснажувати, стягувати и стягати, збезсилювати, збезсилити податками кого. -щить государственную казну - виснажити державну скарбницю. -щить кошелёк - спорожнити, вичерпати гаманець. Пост -щает - піст виснажує, збезсилює. Тяжёлая работа -щила его силы - важка праця виснажила його (йому) силу, важка праця висилила його;

3) (издерживать) витрачати и витрачувати, витратити (гроші, майно), (шутл. о деньгах) вишептати; см. Издерживать;

4) (о запасах, средствах: вычерпывать) вичерпувати, вичерпати (запаси, засоби); см. Исчерпывать. -щить терпение - а) (кому) вичерпати чию терпеливість, (простов.) урвати терпець кому; б) (своё) вичерпати терпіння, терпець (свій). -щить свои силы - вичерпати свої сили или виснажитися. [Там спочивають ті, що вичерпали сили (Кн. Іова)]. -ться -

1) возвр. з. виснажуватися, виснажитися, висилятися, висилитися, (работой) вироблятися, виробитися, спрацьовуватися, спрацюватися, випрацюватися, (отощевать) охлявати, охлянути, охлясти, (о скоте, почве ещё) перепастися. [Робітники працюють, робоча сила виснажується (Азб. Ком.). Виробився чоловік (Зміїв. п.). Виробилась земля (Грінч.)];

2) витрачатися, витратитися, пере[ви]водитися, пере[ви]вестися, (шутл. о деньгах) вишептуватися, вишептатися; см. Издерживаться;

3) (иссякать) вичерпуватися, вичерпатися, кінчатися, кінчитися. [Творчість народня, кажуть, вичерпується останніми часами (Єфр.)]. Средства наши начинают -щаться - засоби наші починають вичерпуватися. Терпение моё -щилось - терпіння моє вичерпалось, (простовато) у мене ввірвався терпець. Истощённый -

1) (от Истощить) - виснажений, висилений, (работой ещё) вироблений, спрацьований; (о домаш. животн. ещё) роблений; витрачений, вичерпаний;

2) (от Истощиться) виснажений, охлялий; см. Истощалый. [Увесь організм знесилений, виснажений (Кон.). Сіре виснажене обличчя (Черкас.)]. -ный болезнью - виснажений хоробою, (зап.) схорований. -ный плохим питанием - захарчований. -ная земля - виснажена, вироблена, перепала земля.

* * *

1) висна́жувати, ви́снажити; (изнурять работой; делать неплодородной - о почве) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити

2) ( исчерпывать) виче́рпувати, ви́черпати, висна́жувати, ви́снажити

(сов.: похудеть) сху́днути; ( ослабеть) охля́ти (охля́ну, охля́неш), охля́нути, мног. похля́нути; перепа́стися, -паду́ся, -паде́шся; ( осунуться) змарні́ти, ви́снажитися

I. 1) (о постели) ліжковий;

2) (о ложе ружья) прикладовий. Срв. Ложевой 1.

II. Ложный - неправдивий, неправий, фальшивий, кривий, (грубо) бреханий, (лживый) брехливий, облудний, (ошибочный) хибний, помилковий. [На твоїм олтарі неправдивим богам чужоземці вогонь запалили (Л. Укр.). Раціоналізм визнає незрозумілі явища за нереальні, за неправдиві (Крим.). Фальшива трагедія (Куліш). Щирість брехана приваблює вас (Самійл.)]. -ный взгляд на вещи - неправий (хибний, помилковий) погляд (-ду) на речі. - ный донос - неправдива (грубее брехлива) доказка, (клевета) наклеп (-ну). -ный камень - фальшивий камінь (-меня), роблений самоцвіт (-ту). -ный классицизм - псевдокласицизм (- му). -ная клятва, присяга - крива (фальшива) присяга (клятьба), кривоприсяга. -ный кристалл - фальшивий кристал (-лу). -ное обвинение - неправдиве обвинувачення. -ное обещание - неправдива, неправдомовна (грубо брехлива) обіцянка. -ный ответ - неправдива відповідь (-ди). -ное положение - фальшиве, непевне становище. -ный поступок - фальшивий, облудний учинок (-нку). -ный путь - хибна дорога, хибна путь (- ті), (неверный) непевна путь. -ное самолюбие - фальшива амбіція. -ный свидетель - неправдивий (фальшивий) свідок (-дка), кривосвідок. -ное свидетельское показание - фальшиве свідоцтво, неправдиве (неправе) свідчення, кривосвідчення. [Неправим свідченням себе він думав обрятувати (Грінч.)]. Давать -ное показание - кривосвідчити. -ный слух - неправдива, видумана (грубо брехлива) чутка. -ное солнце, -ная луна - фальшиве (несправжнє) сонце, фальшивий (несправжній) місяць (-ця). -ный способ - фальшивий спосіб (-собу). [Перстінь, фальшивим способом вироблений (Гнід.)]. -ный стыд - фальшивий сором (-му). -ное суждение о ком, о чём - неправе мірковання про кого, про що. -ная тревога - фальшива тривога. -ное учение - неправдива (неправа, облудна) наука; срвн. Лжеучение. -ный шаг - непевний (хибний) крок. [Через один непевний крок загинула вся справа. (М. Грінч.)]. Сделать -ный шаг - зробити непевний (хибний) крок.

* * *

1) ( неверный) непра́вильний; ( ошибочный) помилко́вий, хи́бний

2) ( фальшивый) неправди́вий, фальши́вий; (притворный, поддельный) уда́ваний; ( ненастоящий) неспра́вжній, фікти́вний

отделать

1) зробити, відробити, поробити що. [Я вже своє відробив];

2) обробляти, обробити, виробляти, виробити, викінчувати, викінчити що; (начисто) опоряджати, опорядити, улаштовувати, улаштувати, (украшать) чепурити, вичепурити, хорошити, вихорошити що. Дом уже достроен, но ещё не -лан - будинок уже добудовано, але ще не опоряджено (не улаштовано). Поэма готова, но ещё не совсем -лана - поема готова, але ще не зовсім оброблена. -вать картину - викінчувати картину. -вать украшениями что-л. - оздобляти, оздобити, (мелкими украшениями, особенно одежду) цяцькувати, вицяцьковувати, вицяцькувати, поцяцькувати що, (инкрустациями) цвяхувати, вицвяхувати, поцвяхувати що;

3) (отчитать, пробрать) шпетити, вишпетити, відчистити, зганити кого. Ну и -лали же вы его - ну й вишпетили-ж ви його;

4) (затаскать, испортить) знехтувати, знівечити, зіпсувати, попсувати що. Отделанный - оброблений, вироблений, викінчений, опоряджений и т. д.

* * *

несов.; сов. - отд`елать

1) обробля́ти и обро́блювати, оброби́ти; ( квартиру) опоряджа́ти и опоря́джувати, опоряди́ти; ( устраивать) обла́днувати, обладна́ти; (завершать изготовление чего-л.) викі́нчувати, ви́кінчити, роби́ти, зроби́ти

2) (украшать чем-л.) оздо́блювати и оздобля́ти, оздо́бити

3) (портить что-л.) псува́ти, зіпсува́ти и попсува́ти, ні́вечити, зні́вечити и поні́вечити

4) ( отчитывать) шпе́тити, ви́шпетити; вичи́тувати, ви́читати; ( колотить) лупцюва́ти, відлупцюва́ти и налупцюва́ти, лупи́ти, відлупи́ти и налупи́ти, чухра́ти, відчухра́ти, дуба́сити, віддуба́сити, несов. дубцюва́ти

произвести и произвесть

1) (творить, рождать) родити, зродити и породити, плодити, сплодити; (о земле) зрощати, зростити що; (создавать) творити, створити, витворяти, витворити що; (делать, совершать) робити, зробити, чинити, зчиняти, зчинити, учиняти, учинити, справляти, справити що; (служить причиной чего) спричиняти, спричинити що, спричинятися, спричинитися до чого. [Я-ж бо не своєю волею родивсь на світ, мене зродила природа (Крим.). Земля все була як камінь, хліба не родила (Рудан.). Де мерзлий ґрунт нічого не зроща (Грінч.). Нічого, опріч протесту та опозиції, система репресій не витворила (Єфр.)]. -сти на свет - зродити на світ, сплодити. [Та я-ж тебе зродила на світ. Я тебе годую (Крим.). Не той тато, що сплодив, а той, що вигодував (Номис). Та бодай тая річка риби не сплодила (Чуб. V)]. -сти из себя - вродити з себе, видати з себе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)]. Страна эта -водит золото - країна ця родить (видачі) золото. Эта земля -водит много овса - ця земля родить (видає, зрощає) багато вівса. Ничтожные причины -водят часто большие перевороты - незначні причини спричиняються часто до великих переворотів (спричиняють часто великі перевороти). Это -ведёт хорошее действие - це справить (зробить) добрий вплив, це добре подіє. -дить, -сти впечатление на кого - справляти, справити, робити, зробити, чинити, вчинити враже[і]ння на кого, вразити кого. [Доклад Лаговського справив велике вражіння на з'їзді (Крим.). Той сон таке на мене зробив вражіння, що й не знаю (Кониськ.). Вражіння, яке вони чинили, нагадало мені Шіллерову баладу (Грінч.)]. -сти неприятное впечатление на кого - справити, зробити, вчинити прикре враження на кого, прикро вразити кого. Это событие -вело на него сильное впечатление - ця подія справила (зробила, вчинила) на його велике враження, дуже його вразила. -дить эффект, фурор - робити, чинити ефект, фурор. [Темні очі, натхнуті коханням, робили великий ефект (Неч.-Лев.). Його проповідь чинила фурор (Крим.)]. -сти чудо - справити, зробити чудо. [І указ сей чудо справив (Франко)]. -дить шум, беспорядок сумятицу - чинити, зчиняти, робити шум (галас, ґвалт), чинити, робити нелад, колот, бунт. [Він чинить у громаді всякий нелад (Грінч.). Погляди Д. Куліша зчинили превеликий колот і в московській, і в українській пресі (Грінч.)]. -дить, -сти опустошение - чинити, зчинити и учинити спустошення в чому, пустошити, спустошити що. -дить сон, испарину - спричиняти сон, випар. -дить давление - робити тиснення, натискати на що. -дить опыты - робити досліди;

2) (изготовлять, выделывать) виробляти, робити, виробити що, продукувати, спродукувати и випродукувати що. [Робітник виробляє ті прегарні матерії, з яких другий пошиє одежу (Єфр.). Хто робить багатство, той і повинен з його користуватись (Єфр.). Робітникові повинно-б достатися все те, що він власною працею виробить (Єфр.)];

3) (дело) переводити, перевести, робити, зробити; (исполнять) відбувати, відбути що. [Мусила стародавня Русь байдаками плавати і торги свої, і войни водою відбувати (Куліш). Атмосфера, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Н.-Рада)]. -дить следствие, дознание - переводити, провадити, робити слідство, дізнання. -дить допрос - чинити, переводити допит. -дить суд - чинити, відправляти суд. -дить ревизию - переводити (робити) ревізію, відбувати ревізію. [Сьогодні в волості одбувають ревізію (Звин.)]. -дить работу, уплату - переводити, справляти, робити роботу, виплату. -дить раздел - переводити (робити) поділ. -дить торговлю - вести, провадити торг. -дить учёт - робити облік чому. Воен. -сти смотр - перевести, зробити, учинити огляд;

4) что из чего, от чего - виводити, вивести що з чого, від чого. Он -дит свой род от знаменитых предков - він виводить свій рід під славних предків. Это слово -дят от греческого корня - це слово виводять від грецького кореня;

5) кого во что - промувати, попромувати кого в що. -дить, -сти в следующий чин - промувати, попромувати кого в вищий чин, ранг. Произведённый -

1) зроджений, сплоджений, зрощений; створений, витворений; зроблений, зчинений, учинений, справлений, спричинений;

2) вироблений, спродукований;

3) переведений, зроблений, відбутий;

4) виведений з чого;

5) попромований в що. -ться -

1) родитися, бути зродженим, плодитися, бути сплодженим, зрощатися, бути зрощеним; творитися, бути створеним, витворятися, бути витвореним, чинитися, зчинятися, бути зчиненим, учиненим, справлятися, бути справленим, спричинятися, бути спричиненим;

2) вироблятися, бути виробленим, продукуватися, бути спродукованим;

3) переводитися, бути переведеним, робитися, бути зробленим, відбуватися, бути відбутим. [Вибори до 3-ої й 4-ої дум всюди в Росії, а найбільше на Україні, переводились силами духовенства (Н. Рада), Робота дружніше одбувається, коли йде плавним, рівним ходом (Єфр.)]. Продажа -дится - продаж провадиться, торг ведеться;

4) виводитися, бути виведеним з чого и від чого;

5) промуватися, бути попромованим.

* * *

1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) учиня́ти, учини́ти; (проводить, выполнять) прова́дити (несов.), прово́дити, провести́

2) (вырабатывать, изготовлять) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити и повиробля́ти и повиро́блювати, несов. продукува́ти

3) (вызывать, порождать) виклика́ти, ви́кликати, роби́ти, зроби́ти; ( впечатление) справля́ти, спра́вити; (причинять, становиться источником чего-л.) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти

4) (давать жизнь, рождать) роди́ти и поро́джувати, породи́ти

5) ( создавать) ство́рювати, створи́ти, утво́рювати, утвори́ти

6) (кого в кого-что, кем - присваивать звание, чин) підви́щувати, підви́щити, підви́шувати, підви́сити (кого в кого-що), надава́ти, нада́ти (кому що)

7) (несов.: устанавливать происхождение кого-чего-л.) виво́дити

изработать виробляти, виробити, випрацьовувати, випрацювати. Изработанный -

1) вироблений, випрацюваний;

2) см. Изработавшийся (под Изработываться).

изработаться вироблятися, виробитися, спрацьовуватися, спрацюватися, (изнуряться) виснажуватися, виснажитися. Изработавшийся, Изработанный - спрацьований, вироблений, випрацюваний, виснажений, натруджений (диал.) роблений. [Не годен я, паничу, стільки як ви підоймити, бо в мене руки роблені (Хотинщ.). Батько - чоловік уже випрацюваний (Липовеч.)].

 1. вироблений;

 2. досвідчений

МЕТОДОЛОГІЯ НАУКИ - один з основних розділів методології; складна і структурована самостійна теоретична дисципліна, яка вивчає весь комплекс явищ, що відносяться до інструментальної сфери науки та наукової діяльності, їх осмислення та функціювання. М.н. досліджує сукупність пізнавальних засобів, що застосовуються в науці, об'єктивні характеристики та властивості науки і наукової праці, які відіграють істотну роль в отриманні об'єктивно істинних наукових знань, а також нагромаджені емпіричні уявлення про них. На цій основі М.н. виробляє принципи, норми, правила, які організують і спрямовують пізнавальну діяльність на досягнення нових наукових результатів. Важливо відрізнити М.н. від методологічної свідомості дослідників. Якщо методологічна свідомість являє собою сукупність уявлень вчених про мету, стандарти та критерії науковості, якими вони керуються і які складаються безпосередньо в науковій практиці; якщо вона є системою різного рівня і глибини уявлень про те, що і як роблять чи мають робити вчені, пізнаючи реальний світ, то М.н. являє собою концептуальну обробку методологічної свідомості, засобів та результатів конкретних наук, застосовуючи для цього інструментарій, вироблений філософією, математикою, логікою, психологією, семіотикою тощо. Вона є систематичною концептуальною реконструкцією методологічної свідомості на основі базових принципів, які відбивають наукову практику в її закономірностях і необхідних формах. М.н. вивчає закономірний і оптимальний зв'язок наукового результату і засобів його досягнення, з'ясовує сутність пізнавального інструментарію і межі його продуктивного застосування, ефективність та відповідність задачі, що має бути розв'язана, визначає його порівняльну пізнавальну цінність. Оскільки деякі способи та прийоми отримання нових знань використовуються стихійно, неусвідомлено, а тому неявно, то М.н. не обмежується розглядом лише методологічної свідомості, а піддає методологічному аналізові результативну сферу науки - наукове знання, в якому згасла наукова діяльність і в якому відбиті не тільки об'єкт, а й спосіб його пізнання. Тому сучасна М.н. вивчає широке поле наукового знання, його структуру, організацію, різноманітні моделі, форми систематизації та об'єктивної репрезентації. Методологічні дослідження охоплюють динаміку та розвиток наукового знання, його історичні, логічні та функціональні типи, форми спадкоємності, концептуальні та формальні реконструкції відповідно до критеріїв наукової раціональності, здійснюють аналіз мови науки, аналізують на всіх рівнях понятійний каркас науки та її окремих дисциплін, з'ясовують засади розгортання наукового знання в систему і виробляють загальні принципи його обґрунтування, формулюють стандарти раціональності теоретичних побудов. Особливу цікавість для М.н. становлять наукові теорії, їх виникнення, будова, розвиток, процеси реконструкції та формалізації, відношення до реальності та інших форм знання. Методологічному аналізові піддаються проблеми істинності тверджень теорії та їх раціонального доказу, характеру вихідних положень та правомірності базових абстракцій, прийнятності онтологічних допущень та об'єктивних інтерпретацій тощо. Тут проблеми М.н. тісно переплітаються з проблемами гносеології, філософії науки і логіки науки. На відміну від них, М.н. зосереджує свою увагу на тих аспектах науки і наукового знання, які можуть бути трансформовані в засоби посилення пізнавальних здатностей суб'єкта, піднесення оптимізації та ефективності наукової праці. М.н. має на меті розробити нормативи, схеми та парадигми, скласти приписи та своєрідні рецепти для наукового мислення та дослідження. Тому в прикладному аспекті М.н. є нормативною дисципліною. Тут відбувається зворотний вплив М.н. на методологічну свідомість. Методологічне знання та методологічні конструкції, сформовані М.н., стають тільки тоді працюючими, коли вони включаються в пізнавальний процес через їх засвоєння дослідником і перетворення їх у факти методологічної свідомості. Це є окремий випадок взаємодії теорії і практики С. пектр застосування методологічного знання досить широкий - від створення методик розв'язання окремих дослідницьких задач до розробки крупномасштабних наукових проектів і програм, що визначають стратегію розвитку науки на довгостроковий період. Необхідність у методологічному дослідженні з'являється тоді, коли в науці складається ситуація вибору, для здійснення якого наявний теоретичний та емпіричний матеріал є недостатнім. Тоді виникає потреба звернутися до нагромадженого наукового досвіду і його узагальнень. Сучасна М.н. являє собою достатньо розгалужену систему наукового знання, що містить у собі як філософські, так і спеціальнонаукові аспекти. Виділяють міждисциплінарні методологічні системи, які покликані розробляти загальнонауковий концептуальний і інструментальний апарат для розв'язання споріднених проблем в багатьох природничих та соціогуманітарних науках. У сучасній науці найбільш розвиненими серед них і в свою чергу внутрішньоструктурованими є методологія дедуктивних наук, системно-структурна методологія, методологія обґрунтування, еволюційна методологія, антропна методологія тощо; вони знайшли широке застосування в практиці наукових досліджень. М.н. виділилась в самостійну дисципліну в кінці XIX ст., коли центром методологічного дослідження стала наукова теорія. Вагомий внесок в розвиток М.н. зробили Франк, Рассел, Вайтгед, представники Віденського гуртка, Карнап, Тарський, Гільберт, Брауер, Лакатос, Кун, Фоєрабенд, Поппер та ін. Зараз обґрунтовується думка про необхідність альтернативного підходу в М.н. На відміну від попереднього, стандартного підходу, який розглядає наукове знання переважно у вигляді системи взаємопов'язаних мовних виразів, новий намагається здійснити методологічний аналіз неформальних структур та утворень, що стоять за мовними виразами.