виправдати

См. также в других словарях:

• виправдати — див. виправдовувати …   Український тлумачний словник

• виправдати — див. виправдовувати …   Словник синонімів української мови

• виправдати — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• виправдання — я, с. 1) Дія за знач. виправдати і виправдатися. 2) Те, чим можна виправдати, вибачити кого , що небудь. 3) Вирок суду, в якому стверджується невинність підсудного …   Український тлумачний словник

• аванс — у, ч. 1) Гроші, що їх перераховують згідно з договором наперед у рахунок наступних платежів за виконані роботи чи надані послуги; завдаток. 2) Гроші, що їх видають працівникові в рахунок належної йому заробітної платні. 3) зазв. мн. ава/нси, ів,… …   Український тлумачний словник

• виправданий — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до виправдати …   Український тлумачний словник

• виправдити — джу, диш, док., перех., зах. Виправдати …   Український тлумачний словник

• невиправданий — а, е. Який не має виправдання, якого не можна виправдати; необґрунтований …   Український тлумачний словник

• осоромлювати — юю, юєш, недок., осоро/мити, млю, миш; мн. осоро/млять; рідко осоро/мляти, яю, яєш, док., перех. Вводити в сором кого небудь, накликати сором на когось. || перев. док. Не виправдати чиїх небудь надій, сподівань. || Покривати соромом, ганьбою …   Український тлумачний словник

• підкачувати — I і підко/чувати, ую, уєш, недок., підкача/ти, а/ю, а/єш і підкоти/ти, кочу/, ко/тиш, док., перех. Підгортаючи, піднімаючи краї, робити коротшим (одяг, частини одягу). || Відгинати, піднімати край (звичайно одягу). II ую, уєш, недок., підкача/ти …   Український тлумачний словник

• посоромити — млю, миш; мн. посоро/млять; док., перех., розм. Поставити кого небудь у незручне, неприємне становище, накликати сором на когось; осоромити. || Негідними, ганебними вчинками применшити добру славу кого , чого небудь. || перев. у сполуч. зі сл.… …   Український тлумачний словник