вжитку

предл. с вин. пад.

1) про кого, про що, для кого, для чого; (ради чего) задля кого, задля чого. [Беріг про свято, та в будень з'їв (Приказка). Мати в запасі про чорний день (Ум.). Прошу суда - нема судді про мене (Куліш)]. Запастись нужным про домашний обиход - запастися всім потрібним для хатнього вжитку, про хатній ужиток. Не про нас писано - не по нас (не для нас) писано. Про себя - про себе, в собі; (мысленно) подумки. Бормочет что-то про себя - бубонить щось сам до себе. Думать про себя о чём-нибудь - думати собі, мати собі на думці, мовити собі на думці. Рассуждать про себя о чём-л. - міркувати собі про що, міркувати подумки про що;

2) про кого, про що, за кого, за що; срв. О, об. [Про (за) вовка помовка, а вовк у хату (Приказка)]. Говорить про кого-л. - говорити про кого, за кого.

* * *

1) (о ком-чём) про, за (кого-що)

2) (на что-л.) про, на (що)

3) (для кого-л.), для (кого)

1) (безл.: утомить, измучить тряской) розтрясти́, розтруси́ти

2) ( о лихорадке) трясти́ [ці́лий день], протрясти́

1. необхідність, потреба

2. звич. pl потреби бажання

- artificially stimulated wants штучно стимульовані потреби

- physically necessary wants предмети першої необхідності, життєво необхідні предмети вжитку

- social wants суспільні потреби

- want satisfaction задоволення потреб

- maximum gratification of wants максимальне задоволення потреб

- to supply wants задовільняти потреби

n ек. споживання; використання; витрата; ужиток; a споживний; споживчий

витрачання та використання кінцевих товарів (goods) і послуг (service¹) протягом певного періоду часу для задоволення будь-яких потреб

═════════■═════════

aggregate consumption сукупне споживання; annual consumption річне споживання; capital consumption амортизація основного капіталу; collective consumption суспільне споживання • колективне споживання • суспільне використання • колективне використання; contingent consumption plan умовний план споживання; current consumption поточне споживання; daily consumption побутове споживання • щоденне споживання; domestic consumption внутрішнє споживання • споживання всередині країни; energy consumption енерговитрати • споживання енергії; expected consumption передбачуване споживання; final consumption кінцеве споживання; fuel consumption споживання пального; government consumption державне споживання; home consumption внутрішнє споживання; household consumption особисте споживання • споживання домогосподарства; individual consumption особисте споживання; induced consumption похідне споживання; industrial consumption промислове споживання • виробниче споживання; internal consumption внутрішнє споживання; limited consumption обмежене споживання; local consumption місцеве споживання; manufacturing consumption споживання обробної промисловості; mass consumption широке споживання • масове споживання; metal consumption витрати металу • споживання металу; monthly consumption місячне споживання • щомісячне споживання; national consumption національне споживання; nominal consumption номінальне споживання; nonproductive consumption непродуктивне споживання; oil consumption споживання пального; optional consumption споживання товарів і послуг, які не є життєво необхідними; overall consumption загальний обсяг споживання; paying consumption платоспроможне споживання; per capita consumption споживання на душу населення; personal consumption особисте споживання; per unit consumption споживання на одиницю; power consumption витрати енергії • споживання енергії; private consumption особисте споживання • приватне споживання; production consumption виробниче споживання; productive consumption продуктивне споживання; public consumption споживання для задоволення суспільних потреб населення; rated consumption номінальне споживання • номінальні витрати; restricted consumption обмежене споживання; retail level consumption споживання, обчислене за кількістю продуктів, куплених вроздріб; social consumption суспільне споживання • громадське споживання; total consumption загальне споживання; under consumption недоспоживання; unproductive consumption непродуктивне споживання • невиробниче споживання; wasteful consumption марнотратне споживання; water consumption водоспоживання; world consumption світове споживання; yearly consumption річне споживання

═════════□═════════

consumption bundle споживчий набір; consumption by weight споживання за ваговим виміром; consumption efficiency ефективність у споживанні; consumption expansion зростання споживання; consumption financed on credit споживання, фінансоване в кредит; consumption function функція споживання; consumption in agriculture споживання в сільському господарстві; consumption in bulk масове споживання; consumption in industry споживання в промисловості; consumption in kind споживання в натурі; consumption needs споживчі потреби; consumption of goods споживання благ; consumption of labour power споживання робочої сили • витрата робочої сили; consumption of materials витрати матеріалів • споживання матеріалів; consumption on the spot споживання на місці; consumption plan план споживання • програма споживання • графік споживання • таблиця споживання; consumption possibility line лінія споживчих можливостей; consumption potential потенціал споживання; consumption priorities споживчі пріоритети; consumption program програма споживання • план споживання • графік споживання • таблиця споживання; consumption schedule графік споживання • таблиця споживання • програма споживання • план споживання; consumption purpose мета споживання; consumption ratio відносний показник споживання; consumption stage етап споживання; consumption trend тенденція споживання; efficiency in consumption ефективність у споживанні; goods of mass consumption товари масового споживання • товари масового вжитку; income-consumption curve крива дохід — споживання; nonrivality in consumption неконкурентність у споживанні; price-consumption curve крива ціна — споживання; per unit consumption of materials витрата матеріалів на одиницю виробу

ком. товари тривалого вжитку; товари довгострокового користування; товари тривалого користування

▷ consumer goods

ком. товари короткочасного вжитку

▷ consumer goods

(2. ord)

ком. 1. n наказ; розпорядження; доручення; дозвіл; інструкція; v наказувати/наказати; 2. n замовлення; замовлення-наряд; v замовляти/замовити

1. усна чи письмова настанова або розпорядження щодо певної дії або завдання; 2. письмовий наказ, в якому дається розпорядження щодо доставки, виготовлення чи форми оплати товару

═════════■═════════

advance order попереднє замовлення; advertising order замовлення на рекламу; back order невиконане замовлення; backlog order невиконане замовлення; banker's order наказ банку про платіж • банківське доручення; bank money order банківський грошовий переказ; bank payment order банківське платіжне доручення; blanket order загальне замовлення; buying order наказ про купівлю; cash order пред'явницька тратта; collection order доручення на інкасо; company order замовлення підприємства; company work orders внутрішні замовлення підприємства; conditional order замовлення з визначеними умовами; confiscation order наказ про конфіскацію; construction order будівельне замовлення; contingent order умовний наказ; covering order доручення про покриття; credit order кредитне доручення; customer's order замовлення споживача; day order наказ, який діє один день; delivery order замовлення на постачання; discretionary order наказ про дії на свій розсуд; durables order замовлення на товари тривалого вжитку; export order експортне замовлення; express order термінове замовлення • замовлення за терміновим дорученням; factory order фабричне замовлення • замовлення підприємству на виготовлення продукції; filled order виконане замовлення; fill-or-kill order наказ (клієнта брокеру), який має бути негайно виконаний або анульований; firm order тверде замовлення; foreign order закордонне замовлення; forward order наказ про купівлю на термін; good till cancelled (G. T. C.) order наказ, який діє до моменту виконання або до закінчення строку; good till month (G. T. M.) order наказ, який діє протягом місяця; good till week (G. T. W.) order наказ, який діє протягом тижня; import order імпортне замовлення; incoming orders замовлення, які надходять; international money order грошовий переказ за кордон; job order виробничий наказ; limit order наказ, обмежений умовами; mail order замовлення через пошту • замовлення товару з доставкою поштою; market order наказ про купівлю товарів або цінних паперів; money order платіжне доручення • грошовий переказ; nontransferable order наказ про оплату, який може віддати лише власник рахунка; odd-lot order наказ про купівлю нестандартної партії цінних паперів; off-floor order біржовий наказ клієнта маклеру; open order відкритий наказ • відкрите замовлення; outstanding order затримане замовлення; payment order платіжне доручення; pilot order пробне замовлення; postal money order поштовий переказ; priority order першочергове замовлення; production order замовлення на виготовлення продукції • замовлення на виготовлення товару; proforma order попереднє замовлення; publicity order замовлення на рекламу; purchase order замовлення на постачання • доручення на купівлю; purchasing order замовлення на постачання; repeat order повторне замовлення; round-lot order наказ про купівлю стандартної партії цінних паперів; rush order термінове замовлення; sample order пробне замовлення; schedule order замовлення, розділене на партії за терміном постачання; second order додаткове замовлення; service order замовлення на виконання послуг; single order разове замовлення; special order спеціальне замовлення; standard order замовлення стандартного обсягу; standing order тверде замовлення на обумовлену кількість товару; stock order замовлення зі складу; stop order наказ про купівлю (продаж) цінних паперів, коли ціна досягне визначеного рівня; stop limit order наказ, обмежений умовами; stop loss order наказ про продаж цінних паперів за кращу ціну після її зниження до визначеного рівня; stop payment order наказ про припинення платежу; supporting order доручення про купівлю акцій для підтримання курсу; suspended market order наказ про купівлю цінних паперів у разі досягнення ринковою ціною визначеного рівня; swap order наказ продати цінні папери з метою використання виручки для купівлі інших паперів; tentative order пробне замовлення; time order наказ, який діє протягом визначеного часу; transfer order наказ про переказ грошей; trial order пробне замовлення; unfilled order невиконане замовлення; unlimited order наказ брокеру, не обмежений умовами; unshipped order недоставлене замовлення; vesting order судовий наказ про передачу правового титулу; warehouse order дозвіл митниці на вивіз вантажу зі складу; warehouse-keeper's order дозвіл митниці на вивіз вантажу зі складу; week order тижневий наказ • наказ, який діє тиждень; withdrawal order наказ про виплату грошей; written order письмовий наказ

═════════□═════════

according to order згідно із замовленням; against order на рахунок замовлення; by order за дорученням • за розпорядженням; by order and for account of за наказом і на рахунок; in short order негайно; on order на замовлення; made to order зроблений на замовлення; negotiable order of withdrawals платіжний наказ із використанням коштів з рахунка заощаджень; order for account наказ про угоду на термін; order for collection інкасове доручення; order for remittance доручення про переказ грошей; order for settlement наказ про сплату • наказ на розрахунок; order for warehouse release наказ про видачу товарів зі складу; to accept an order приймати/ прийняти замовлення; to acknowledge an order підтверджувати/підтвердити одержання замовлення; to alter an order змінювати/змінити замовлення; to book an order реєструвати/зареєструвати замовлення; to cancel an order скасовувати/скасувати замовлення; to collect orders збирати/зібрати замовлення; to complete an order виконувати/виконати замовлення; to comply with orders виконувати/виконати наказ; to confirm an order підтверджувати/підтвердити замовлення; to dispatch an order відправляти/відправити замовлення; to draw up an order оформляти/оформити замовлення-наряд; to fill an order виконувати/виконати замовлення; to get an order одержувати/одержати замовлення; to lose an order втрачати/втратити замовлення; to make out an order видавати/видати замовлення-наряд; to pay by banker's order платити через банк; to pay for an order сплачувати/сплатити замовлення; to place an order замовляти/замовити; to receive an order одержувати/одержати замовлення; to renew an order відновлювати/відновити замовлення; to revise an order переглядати/переглянути замовлення • змінювати/змінити замовлення; to rush an order виконувати/виконати термінове замовлення; to send an order посилати/послати замовлення; to withdraw an order скасовувати/скасувати замовлення • анульовувати/анулювати замовлення

АППЕРЦЕПЦІЯ ( від лат. ad - до; регceptio - сприйняття) - термін, який має декілька значень. Спершу його запровадив Ляйбніц. Поштовхом до цього стало відкриття ним існування малих сприйнять, яких ми не усвідомлюємо, а метою - позначити відмінність між ними і сприйняттями усвідомленими. Головним у філософії Ляйбніца стало визначення: А. є "усвідомлене сприйняття". Інколи як синонім вживалося слово "рефлексія", що йшло від Локка, але воно мало інший зміст, бо Ляйбніц визнавав вроджені ідеї - "необхідні істини". В такому розумінні виникало співставлення двох видів знання: сприйняття зовнішніх речей і сприйняття внутрішніх, вроджених істин. З одного боку, рефлексія це - самосвідомість, з другого, А. - свідомість або рефлексивне пізнання. Такі складні переплетіння термінів містили можливості для їхнього подальшого розвитку. Ідеї Ляйбніца в переосмисленому вигляді перейшли в філософію Канта, але до них додається і суттєво інше. Чиста або первісна А. є трансцендентальна єдність самосвідомості, тобто така, що передує досвіду і утворює можливість апріорного пізнання. Два види знання - емпіричне сприйняття і А. - Кант поєднує в нову структуру, суть якої в наступному: коли б свідомість була не єдиною, а мозаїчною, то окремі властивості об'єкта потрапляли б у різні її незалежні частини і синтез їх став би неможливим, а саме в ньому і полягає пізнання. Синтетична єдність свідомості є, отже, об'єктивною умовою будь-якого пізнання. Нарешті, весь набутий досвід, у свою чергу, стає умовою сприйняття. Це - позиція нім. філософа і психолога Гербарта: маси уявлень, що вже співіснують в індивіді, чинять вплив, притягання або відштовхування на нові уявлення, що надходять ззовні Г. ербарт називає цей процес А. і приписує йому роль, за допомогою якої наявний досвід асимілює всі знову приєднувані уявлення і ставить усе нове у зв'язок зі старим. Найвище із уявлень А. вже не підлягає. У Канта таким було уявлення "Я мислю"; Гербарт вважає, що "Я" не єдина сутність, а точка перетину незчисленних рядів уявлень, котра внаслідок їх зміни постійно пересувається. Такі основні сенси А. Поширена її дефініція в філософських словниках - як залежність сприйняття від попереднього досвіду особистості та її психічного стану тощо - веде походження від Гербарта К. антознавство орієнтується на друге тлумачення - трансцендентальна А. як єдність самосвідомості. В словниках загального вжитку можна зустріти посилання на визначення Ляйбніца.

ЕВОЛЮЦІЯ та РЕВОЛЮЦІЯ ( від лат. evolutio - розвиток; revolutio - переворот) - дві взаємопов'язані та взаємозумовлені сторони розвитку. Еволюція - уявлення про поступові, тривалі, кількісні зміни в певному стані будь-якої системи; революція - уявлення про глибокі, якісні зміни в стані системи, які переривають еволюційний період її розвитку і переводять систему на якісно інший ступінь розвитку. В теорії діалектики поняття "еволюція" та "революція" розкривають зміст закону переходу кількісних змін в якісні за допомогою якісного стрибка. Але якщо поняття "еволюція" знайшло найбільш глибоке втілення в біологічних теоріях розвитку природи, то поняття "революція" найчастіше застосовується для характеристики процесів суспільного розвитку та наукового пізнання (напр., соціальна революція, науково-технічна революція, наукова революція та ін.). Теорія еволюції в біології ґрунтовно розроблена англ. природознавцем Дарвіном і його послідовниками, які розглядали взаємозв'язок спадковості, мінливості та добору як рушійну силу еволюції. Остання описується Дарвіном як взаємозв'язок організму і середовища, внутрішніх і зовнішних сил розвитку. Революція соціальна розглядається як спосіб переходу від історично віджилого етапу суспільно-економічного розвитку суспільства до більш прогресивного шляхом корінного перевороту в усіх соціально-економічних структурах. Теорія соціальної революції є центральною складовою марксистського вчення про перебіг соціальних процесів у суспільстві. У сфері пізнання широкого вжитку набуло поняття наукової революції, яке було впроваджене амер. вченим Куном. Він розглядає розвиток науки як чергування нормальних та революційних періодів. Концепція наукової революції відходить від позитивістських уявлень про кумулятивний характер розвитку знання і протиставляє їм погляд на розвиток науки як зміну парадигм, тобто як періодичну докорінну трансформацію фундаментальних наукових підходів, конкретизуючи тезу про зв'язок еволюції та революції як взаємопов'язаних аспектів розвитку наукового пізнання.

ЕТИКА ( від грецьк. ήδοζ - звичай) - 1) філософська дисципліна, об'єктом вивчення якої є мораль, моральність; 2) система моральних норм і цінностей, що є характерною для певної культурної або релігійної спільноти, соціальної чи професійної групи людей. Е. як філософська наука зосереджує увагу на проблемах сутності й функціонування моралі, досліджує специфіку моральних норм і цінностей та шляхи їх обґрунтування, з'ясовує моральні аспекти людської свідомості, діяльності, спілкування і світоставлення, аналізує мову моралі, значення і функції моральних висловлювань. Як позначення вчень про моральність термін "Е." закріплюється у філософському вжитку від IVct. до н. е. завдяки працям Аристотеля "Нікомахова етика", "Евдемова етика", "Велика етика". За Аристотелем, Е. займає середнє положення між психологією та політикою; разом з останньою вона утворює галузь практичного пізнання (на відміну від пізнання умоглядно-теоретичного, з одного боку, і творчо-виробничого, з іншого). Згодом стоїки розподілили філософію на три основні галузі: логіку, фізику (пізніше метафізику) та Е.; традиція такого розподілу закріпилась у європейській філософській культурі К. ант поєднав підходи Аристотеля та стоїків, пов'язавши практичний розум як основу моральності з ідеєю свободи у її протиставленні світові природних закономірностей. Нове посилення інтересу до осмислення Е. в контексті практичної філософії - у взаємозв'язку з економікою, політикою, філософією права - спостерігаємо в кін. XX ст., зокрема, на базі трансцендентальної прагматики (Апель, Габермас та ін.). Водночас упродовж усієї історії Е. істотним був зв'язок з філософською антропологією. Іноді Е. поставала як прямий висновок з останньої (Г'юм, франц. просвітники), інколи - як її складова частина, що впливає на характер цілого (Фоєрбах, Гелен, Фромм), в інших випадках - як перенесення її істотної проблематики у сферу практичного самовизначення суб'єкта (К'єркегор та ін.). Структура етичного знання визначається наявністю в ньому таких основних підрозділів: а) описова, або дескриптивна, Е., що опікується дослідженням реальних феноменів моральності в їхньому історичному, соціальному, етнічному та іншому контекстах; б) нормативна Е., яка концептуалізує нормативно-ціннісний підхід до моральності, досліджує проблеми регуляції поведінки, кодифікує й систематизує приписи моралі; в) власне філософсько-методологічна теорія моралі, яку в XX ст. іноді визначають як метаетику (переважно стосовно тих її розділів, що пов'язані з аналізом мови моралі, дослідженням значення моральних термінів і суджень). Розрізняють також загальну і прикладну Е. (зокрема, професійну); макроетику, що обіймає норми і принципи, здатні до універсалізації, й Е. локальних спільнот (зокрема, етноетику), яка являє собою концептуалізацію відповідних партикулярних систем субстанційної моральності. Напрями в Е. визначаються як за характером осмислення основних етичних проблем, так і за способом обґрунтування моралі загалом. За першим критерієм в Е. вичленовуються такі напрями, як евдемонізм, що кладе в основу осмислення моральних явищ принцип щастя; гедонізм, який подібним чином спирається на принцип насолоди; утилітаризм, що виходить з ідеї корисності; перфекціонізм, що утверджує досконалість як вищий критерій моральних цінностей та ін. Деонтологія етична висуває на передній план модальність належного, тоді як аксіологія розглядає моральні проблеми у перспективі цінностей тощо. За способом обґрунтування моралі виділяють теологічну Е., що базується на авторитеті Св. письма; автономну Е., що прагне обґрунтувати мораль, виходячи з її власних даних; соціально-апробативну Е. (Дюркгейм, Леві-Брюльта ін.), яка виводить свідомість обов'язку з суспільних очікувань і вимог; екзистенційну; феноменологічну; психоаналітичну; комунікативно-дискурсивну Е. та ін. Проблемно-тематичний спектр етичної думки охоплює: а) проблеми власне моралі як певної нормативно-ціннісної системи; б) проблеми моральності як галузі практичних стосунків, звичаїв, вчинків; в) проблеми смисложиттєвого пошуку і внутрішнього самовизначення людини К. онкретна тематика філософської Е. зазнає істотних змін в історичному процесі. Так, в античній Е. головна увага приділялася етичним чеснотам і шляхам морального вдосконалення людського індивіда; в релігійній культурі Середньовіччя на передній план виступають проблеми внутрішнього душевного життя людини, свободи волі і Божественної предестинації, вибору між добром і злом. В епоху Ренесансу утверджується Е. й ідеологія гуманізму, яка відводить особистості вищий щабель в ієрархії цінностей, висуває ідеал її всебічного і гармонійного розвитку, водночас засвідчуючи амбівалентність і драматизм суто індивідуального самоствердження. Доба Реформації і Новий час формують етичні підвалини активної людської діяльності, зокрема у господарсько-виробничій сфері; актуалізуються проблеми етичного осмислення суспільного життя й відносин. Е. XX ст. усвідомлює засади і проблематику інтерсуб'єктивності, утверджує принципову цінність життя як такого і разом з тим кожної людської індивідуальності в її наявному бутті, обстоює свободу і права людини С. учасні умови порушують низку гострих етичних проблем. Зростання технологічного потенціалу людства вимагає дієвого етичного осмислення всієї сукупності стосунків людини із світом Ф. ормується екологічна Е. Трансформаційні процеси у посттоталітарних країнах породжують потребу в новому осмисленні взаємин Е. й політики, зорієнтованому на відкрите демократичне суспільство. Розвиток науки, техніки і культури започатковує нові проблеми також у конкретних галузях прикладної Е., як-от педагогічна, наукова, підприємницька, лікарська Е., веде до появи нових етичних дисциплін (див. біоетика).

ОЗНАКА - особливість предмета або явища, яка визначає подібність свого носія до інших об'єктів пізнання або відмінність від них; те саме, що і властивість. Сукупність О. (яка може зводитися і до єдиної О.) дозволяє відрізнити предмет (явище) від інших предметів (явищ). Виділяють багато різновидів О., найважливішими серед яких є поділи на характерні та нехарактерні О. (відповідно головні і другорядні властивості, а також постійні (необхідні) і тимчасові (випадкові) О. (див. атрибут, акциденція). Вважається, що мислительна процедура абстрагування полягає в тому, що суб'єкт мислення відсторонюється від нехарактерних (другорядних) і тимчасових О. предмета (явища), розглядаючи лише його характерні (суттєві) і постійні О. Виявлення характерних О. одразу у багатьох об'єктів дозволяє здійснити узагальнення, тобто визначити тип цих об'єктів (класифікувати їх) і скласти узагальнену характеристику кожного з них як представника вказаного типу. Питання відношення О. та об'єктів-носіїв О. становить частину онтологічної проблеми універсалій. На думку середньовічних концептуалістів (див. концептуалізм), сучасних позитивістів, матеріалістів та методологічних реалістів, О. невіддільні від свого носія і не мають самостійного існування; вони можуть розглядатися окремо лише завдяки здатності людського мислення до абстрагування. Необхідно відрізняти О. як особливості об'єктів мислення або уявлення від відповідних цим О. частин змісту мислення або уявлення. Багато філософів минулого припускалися помилки, змішуючи об'єкт пізнання та його О. із змістом пізнання (мислення або уявлення) та його частинами. Найсуттєвіший внесок у виправлення цієї помилки внесли Больцано і Твардовський. Множина О. кожного об'єкта пізнання потенційно невичерпна, що свідчить про принципову неповноту всякого пізнання, зокрема про неповноту, неточність і незавершеність будь-якого поняття - адже будь-яке поняття (як і уявлення) може містити лише обмежену кількість частин, що відображають певні О. У зв'язку з цим Твардовський запропонував називати О. не будь-які властивості об'єкта пізнання, а лише ті, які відображаються у пізнанні, фіксуючись як частини змісту поняття чи уявлення Ц. я термінологічна пропозиція не набула поширення. О. у логіці в нетермінологічному вжитку - те саме, що й у філософії. Як термін слово "О." нині практично не вживається; звичайно говорять не про 0., а про властивості, трактуючи останні як одномісні предикати, тобто як частинний випадок синтаксичної категорії предиката (див. предикат). В концепції Фреге О. (складного) поняття - елементарна предикатна складова цього поняття (напр., О. складного поняття "круглий дубовий стіл" є три простіші поняття "круглий", "дубовий" і "стіл") Б. ольцано виступав проти такого слововживання, бо, на його думку, це мало призвести до змішування частин поняття і відповідних їм сторін предмета поняття. Насправді ж така помилка не має відношення до предикатної мови, оскільки поняття і предмети, що підпадають під поняття, од самого початку розрізняються як об'єкти різних типів (див. теорія типів).

СУБСИСТЕНЦІЯ ( від лат. subsistere - бути сталим) - абстраговане від одиничних речей буття, відображене в родових і видових поняттях; суб'єкт сутності та її носій; самостійне існування, що не потребує акциденцій. Термін уведений до вжитку Боецієм у його творі "Проти Євтихія і Несторія". На думку Боеція, С. і субстанція - не одне й те саме. С. не потребує акциденцій, щоб бути, а субстанція - це те, що служить суб'єктом для акциденцій, без чого вони існувати не можуть. Тому роди і види - тільки С., бо в них є тільки сутність, а акциденції відсутні. С. є універсаліями, а субстанції - індивіди. Індивіди служать для акциденцій суб'єктами (супозитами), даючи тим самим можливість їм бути. Отже, у розумінні базисних термінів метафізики Боецій істотно відійшов від Аристотеля. Аристотелівське "усія" (субстанція, сутність) він передав трьома різними термінами: "есенція" (сутність), "субстанція" (із sub stare - "стояти під"; основа, підмет, suppositum - "під-кладка") і "С." (із subsistere - "стояти під собою", із sub se stare). У томістській і неотомістській метафізиці С. є одним із основних понять і трактується як субстанціональний модус, що характеризує конкретну єдність сутності та існування у створених Богом матеріальних сущих. С. - це наділена сутністю основа, котра переводить існування із стану просто даного у стан здійснюваного і діючого. С. в неореалізмі - ідеальне існування логічних об'єктів поза часом і простором.

СУСПІЛЬНЕ БУТТЯ і СУСПІЛЬНА СВІДОМІСТЬ - поняття, що набули широкого вжитку в методології історичного пізнання, до марксизму практично не вживалися. Суспільне буття є матеріальним природно-історичним процесом, де природні умови перетворюються в суспільні, історичні умови виробництва, що існують незалежно від суспільної свідомості і визначають все людське життя С. успільна свідомість є духовною стороною історичного процесу, не просто сукупністю індивідуальних свідомостей, а цілісним духовним явищем, що'має певну внутрішню структуру і включає різноманітні рівні (теоретичну і повсякденну свідомість, ідеологію і суспільну психологію) і форми свідомості (політичну і правову свідомість, мораль, релігію, мистецтво, філософію, науку). Специфічність С. Б. і С. С. полягає в їх соціально-історичній взаємозалежності і взаємовизначеності, яка включає суспільну практику, предметну діяльність, різноманітні історичні зв'язки і особливі форми духовної діяльності, цілепокладання, освоєння і розвиток культури минулого, проектування майбутнього та ін. Різноманітні типи детермінації людської життєдіяльності (природні, соціальні, історичні, психічні) утворюють особливу ієрархію, в якій складніші надбудовуються над простішими і, в свою чергу, впливають на них. Протиставлення буття і свідомості взагалі має сенс тільки в межах теорії пізнання. За межами пізнавальної діяльності С. Б. і С. С. як окремі феномени втрачають сенс і розглядаються через людське буття. Онтологічне осмислення виявляє людське буття не тільки як зовнішню реальність, а й як предметно-перетворюючу людську діяльність, завдяки якій ця реальність переходить, з одного боку, в предметні форми олюдненої дійсності, а з другого - в практично-духовні і теоретичні способи її освоєння. Власне онтологічне потрактування суспільної свідомості передбачає постановку питання про необхідність і можливість усвідомленості в процесі буття, дистанціювання суб'єкта й об'єкта пізнання. Так, буття, за Гайдеггером, було і залишається головним предметом думки, оскільки саме питання про буття найбільш важливе для людської істоти. Це буття окреслюється ним як "ось-буття", чиста присутність для предметних визначень. Осмислюється воно завдяки конкретно-феноменологічному (майже за Гуссерлем, але без посилання на терміни "свідомість", "ідея", "особистість") аналізу людської присутності в модусах її екзистенції (виявлення її вчинку, здійснення можливостей). Для екзистенціалізму людське буття (даний у людському досвіді світ) виступає як феномен буття дорефлексивного, як "буття-для-себе". Феномен приходить до буття завдяки свідомості, вільного (недетермінованого) проектування себе до своїх можливостей. Свідомість тут означає несубстанціональний абсолют, що продукує вільні акти та організовує світ у ситуацію. У працях Маркса був означений новий ступінь розвитку С. Б. і С. С. - суспільство, яке розглядалося не тільки як суб'єкт, протиставлений природі, а й як матеріальний об'єкт, що визначає життя людини. Розвиток суспільства прослідковувався через зміну суспільно-економічних формацій.