Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

весть

  • 1 весть

    1) вість (р. вісти), вістка, звість (р. звісти), звістка. Дать весть о себе - подати звістку, датися чути про себе. Без вести - безвісти. [Пропав безвісти. Загиблий (пропалий, пропащий) безвісти];
    2) чутка, чуття. [Нема й чуття про його].
    * * *
    I сущ.
    зві́стка, ві́стка, вість, -ті

    без ве́сти пропа́сть — без ві́сті, бе́звісти пропа́сти

    ве́сти — (мн.: молва) чутки́, -то́к, плітки́, пльо́тки, ві́сті, -те́й, вістки́, звістки́

    II

    не \весть что — не зна́ти що; бозна-що, ка́зна-що

    Русско-украинский словарь > весть

  • 2 известь

    I. см. Изводить.
    II. Извёстка, минер. вапна (-ни), вапно. Гасить -весть - вапно люсувати, гасити, (неточно) розпускати. -весть гашеная - вапно люсоване, гашене, попелу[ю]ха, попілнуха. - весть (раствор с песком) - залива, чамур (-ру). Богатый -тью - вапни[я]стий.
    * * *
    вапно́, ва́пна

    Русско-украинский словарь > известь

  • 3 Бог

    біг (р. бога), бог, (ласкат.) боженько; (детск.) - бозя, бозінька; прит. прил. - богівський, богів. [Богівська мова = язык богов, т.-е. поэзия, поэтич. речь]. Быть -гом - богувати. Бог в помощь, бог на помощь, помогай бог - боже поможи, боже помагай, помагай-біг, помагай-бі, магай-біг, магай-бі. Бог весть (знает) - бозна, бог відь. Бог весть (знает) - бозна що. Бог даст (отказ) - дасть біг, біг-ма. Дай бог - дай боже. Дай б. чтоб - бодай. [Бодай тобі добра не було!]. Дай бог здоровья кому - поздоров боже (кого), дай боже здоров'я (кому). Дай бог ему успеть, успеха - щасти йому боже. Боже мой - боже мій, боже світе, боже свідче. О боже мой - о боже мій, ой леле мій, ой лелечко мій. Бог вам судья - бі[о]г вас розсудить. Призывать бога в свидетели - богом свідчитися. Ей-богу - їй-бо, їй богу, єй-богу, єй-же богу, бігме, далебі, далебіг, присяй богу (из «присягаю богу»). Сохрани бог, оборони бог, упаси бог, избавь бог - крий боже, боронь боже, ховай боже, бо-храни, хай бог (господь) милує. Помилуй бог - пожалься боже. Если богу угодно - коли воля божа. Как богу угодно - дійся божа воля. Ради бога -
    1) бога ради;
    2) на бога, пробі [Кричить пробі]. Благодарение, благодаря богу - дяка богові, дякувати богові. Слава богу - хвалити бога. Чем бог послал - що бог дав. Бог знает, когда это и было - коли вже те в бога і діялося.
    * * *
    рел.

    Русско-украинский словарь > Бог

  • 4 бог

    біг (р. бога), бог, (ласкат.) боженько; (детск.) - бозя, бозінька; прит. прил. - богівський, богів. [Богівська мова = язык богов, т.-е. поэзия, поэтич. речь]. Быть -гом - богувати. Бог в помощь, бог на помощь, помогай бог - боже поможи, боже помагай, помагай-біг, помагай-бі, магай-біг, магай-бі. Бог весть (знает) - бозна, бог відь. Бог весть (знает) - бозна що. Бог даст (отказ) - дасть біг, біг-ма. Дай бог - дай боже. Дай б. чтоб - бодай. [Бодай тобі добра не було!]. Дай бог здоровья кому - поздоров боже (кого), дай боже здоров'я (кому). Дай бог ему успеть, успеха - щасти йому боже. Боже мой - боже мій, боже світе, боже свідче. О боже мой - о боже мій, ой леле мій, ой лелечко мій. Бог вам судья - бі[о]г вас розсудить. Призывать бога в свидетели - богом свідчитися. Ей-богу - їй-бо, їй богу, єй-богу, єй-же богу, бігме, далебі, далебіг, присяй богу (из «присягаю богу»). Сохрани бог, оборони бог, упаси бог, избавь бог - крий боже, боронь боже, ховай боже, бо-храни, хай бог (господь) милує. Помилуй бог - пожалься боже. Если богу угодно - коли воля божа. Как богу угодно - дійся божа воля. Ради бога -
    1) бога ради;
    2) на бога, пробі [Кричить пробі]. Благодарение, благодаря богу - дяка богові, дякувати богові. Слава богу - хвалити бога. Чем бог послал - що бог дав. Бог знает, когда это и было - коли вже те в бога і діялося.
    * * *

    \бог войны — війни( артилерія); біг

    Русско-украинский словарь > бог

  • 5 ведать

    відати що, а теснее:
    1) знати. [Не відаю, не знаю про це]. Знать не знаю, ведать не ведаю - сном і духом не знаю;
    2) завідувати, управляти, орудувати чим, доглядати що, чого. [Ці справи відає канцелярія или Цими справами завідує канцелярія]. Бог весть - бог вість.
    * * *
    1) ві́дати, зна́ти; ( чувствовать) відчува́ти, почува́ти
    2) ( заведовать чем) ві́дати, заві́дувати

    Русско-украинский словарь > ведать

  • 6 вести

    или весть
    1) вести, провадити. [Дівчиноньку до вінця ведуть. Куди бог провадить? Провадити військо до бою];
    2) (направлять движение судна, экипажа и т. п.) провадити, керувати, кермувати, кочувати (гал.). [Се керманич молоденький, се дарабу він кочує (Федьк.)];
    3) (простираться, направляться) вести, провадити, прямувати, доводити. [Стежка веде до гаю. Сіни провадять до світлиці. Куди цей шлях прямує?];
    4) Вести дело, работу - провадити (справувати) діло, справу (справи), роботу. [Загад діло справує]. В. процесс, тяжбу с кем - позиватися з ким. Судья ведёт процесс, дело - судець провадить процес, справу. Вести борьбу, вести войну - точити (провадити) боротьбу, війну. Вести хоровод - вести танок. Вести разговор, -ти речь, -ти рассказ - провадити (вести) розмову, мову, речі, оповідання. Вести переговоры - вести пересправи, трактувати. [Король трактував з ханом про довічне замир'я (Куліш)]. Вести переписку - листуватися з ким. Вести дневник - вести щоденника. Вести торговые сношения - провадити (відбувати) торг, торгові зносини. Вести жизнь - провадити життя. Вести хозяйство - держати хазяйство, господарство, хазяйнувати, господарювати. Вести детей - провадити діти, виховувати діти. Вести свой род от кого-л. - вести свій родовід (родословную), походити від кого, бути з роду кого. Вести дело к тому (так), чтобы… - кермувати (гнути) на те, щоб…, хилити речі так, щоб… [Я тямлю, куди ти кермуєш (Кониськ.). Він гне на те, щоб потягти нас до суду]. Вести себя - поводитися (сов. повестися), держатися, справуватися (гал.). [Сестра навчає, як мені, малій, треба поводитися, як дядину любенько вітати (М. Вовч.). Справуйся добре, не пустуй (Франко)]. Вести себя по отношению к кому-л. - обходити коло кого, триматися супроти кого. [Лучче коли-б Яків тихенько обходив коло його (М. Вовч.)]. Вести себя хорошо, достойным образом - шануватися, чтитися. [Гляди-ж шануйся, стережись, робити так не вчись (Гліб.)]. Плохо вести себя - не шануватися, пусто йти;
    5) (корчить, коробить) судомити, жолобити, безл. [Пучки судомить. Дошку жолобить]. А он и ухом не ведёт - а він ані гадки, а він і гадки не має, а він ні кує, ні меле.
    * * *
    1) вести; (проводить, делать) прова́дити, прово́дити; ( иметь последствием) призво́дити

    \вести и [речь] к чему́ — вести́ [мо́ву] до чо́го; хили́ти (гну́ти) до чо́го

    2) ( сводить) зво́дити; ( корчить) ко́рчити, судо́мити

    Русско-украинский словарь > вести

  • 7 заговаривать

    заговорить
    1) (начать говорить) заговорювати, заговорити, забалакувати, забалакати, здіймати мову, зняти мову, загомоніти до кого про (за) що и що. -ть с кем - заговорювати, заговорити и т. д. до кого, озиватися, озватися и обізватися до кого. В нём -рило любопытство - його взяла цікавість;
    2) кого - забалакувати, забалакати кого, заговорювати, заговорити кого, замовляти, замовити зуби, забивати, забити баки кому. [Зараз підсіла до чоловіка, та й ну його забалакувати. Та не замовляйте зуби,- не болять. Не забивай баки];
    3) (завораживать) замовляти, замовити, заворожувати, заворожити, (от болезни) відшептувати, відшептати, вимовляти, вимовити що. [Кров замовляти. Баба пристріт замовляє. Бешихо, бешихо, я тебе вимовляю, на пущі засилаю. Умів і трясцю відшептати (Котл.)]. Заговорённый - заговорений, замовлений; (заговорный) замовний. [Замовний скарб].
    * * *
    I
    ( пытаться завести разговор) заговорювати, -рюю, -рюєш, забала́кувати
    II несов.; сов. - заговор`ить
    1) ( утомлять разговором) загово́рювати, -рюю, -рюєш, заговори́ти, -ворю́, -во́риш, забала́кувати, забала́кати
    2) ( воздействовать заговором) этногр. замовля́ти, замо́вити, примовля́ти, примо́вити, загово́рювати, заговори́ти; ( шептанием) відші́птувати, відшепта́ти, -шепчу́, -ше́пчеш
    3) (сов.: начать говорить) заговори́ти, забала́кати; загомоні́ти

    со́весть \заговариватьт — со́вість (сумлі́ння) загово́рить

    4) (сов.: овладеть речью, языком) заговорити, забала́кати

    Русско-украинский словарь > заговаривать

  • 8 известие

    звістка, вість (-ти), вістка, (новость) новина, (извещение) оповістка, оповість, повідомлення; срвн. Весть. [Прийшла звістка до милої, що милого вбито (Мет.). Прийшли вісті недобрії (Шевч.). Почав виходити місячник «Бібліографічні вісті». Ні чутки, ні вістки про сина не маю (Харківщ.). Чом-же ти, мій сину, оповісточки ніякої не дав? (Основа)]. Хорошее (нехорошее) -тие - добра, гарна (недобра, негарна, лиха) (з)вістка, вість, новина. Свежее, запоздалое -тие - свіжа, запізнена звістка, вість, новина. При первом же -тии он выехал отсюда - скоро прийшла звістка, він зараз-же виїхав звідси. Ответное -тие - відвість, (на письме) відпис (-су). Послать ответное -тие - відвістити. [Громада одвістила, що Микола добра людина (Основа)]. Давать, дать -тие - (по)давати, (по)дати (з)вістку (вість). О нём нет никакого -тия - про його немає жадної (з)вістки.
    * * *
    1) зві́стка, ві́стка, вість, -ті

    име́ть \известие тие (\известие тия) — ма́ти зві́стку (зві́стки, ві́стку, ві́стки, вість, ві́сті); ( сведения) ма́ти відо́мості

    после́дние \известие тия — оста́нні ві́сті

    2)

    \известие тия — (мн.: о периодическом издании) ві́сті, -те́й

    Русско-украинский словарь > известие

  • 9 какой

    Каковой
    1) (по качеству) (с логич. ударением на нём) який. [Який сором!]; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що за. [Що то за пекло, що тепло? (Приказка). Що то за хороші, за молоді парубки! (М. Вовч.)];
    2) (который) котрий, которий. [Котрі були по селу красивіші і багатіші дівчата, ті вже ждали (Квітка). Де? В котрім місці? (Франко)]; (в относит. придат. предл.) що, що такий, який; см. Который 3. [Ся повість подобається слухачам більше, ніж усі инші М. Вовчкові оповідання, що я досі читав (Грінч.). А там звірі такі були, що ніде таких не було (Рудч.)]. -кой лучший, больший и т. п. - де-ліпший, де- кращий, де-більший. [Де-кращого шукає]. -кой дорогой - кудою? [Сюди-ж ішли, дак бачили кудою, хіба тепер не втрапите сами? (Грінч.)]. В -кое время? - якого часу? До -кого времени - на який час? до якого часу? -кая нужда знать? - що за потреба знати? -ким образом - яким чином, побитом, світом. На -кого чорта - на лихої години, на якого біса, на біса. [На лихої години тобі це здалося. На біса він тобі? (Звин.)]. Какое! - де там! [Де там! Батько наздожене і тільки наб'є (Крим.)]. Какой из - котрий, (реже) которий. [Три пани - їдні штани: котрий успіє той штани надіє (Приказка)]. Вот -кой! - о(т)такий, от(т)акенний. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)]. С -кою гордостью - з якою пихою, як гордовито! Какой-то - а) (некоторый) деякий(сь), котрийсь. [В деякімсь царстві, в деякімсь государстві (Рудч.). Живе до котрогось часу (Звин.)]; б) (неизвестно кто) якийсь, котрийсь. [Приходили якісь люди (Ніков.)]; в) (не без оттенка пренебрежения) якийсь-то, якийсь-там, котрийсь-там. [Дурень розказує мертвими словами та якогось там Ярему веде перед нами (Шевч.)]. Какой-нибудь (из нескольких) - а) який, який-небудь, котрий, декотрий, котрий-будь, (диал.) будлі-який. [Ой чи так красно в якій країні, як тут на нашій рідній Волині? (Л. Україн.). Гледіть, щоб кінь не забив котру (Стор.)]; б) (неизвестно кто) який, який-небудь. [Розпитує: чи нема де якого нетяги (бобыля)? (Рудч.). А то, як бродягу якого, ще в тюрму запруть (Мирн.)]; в)пренебреж.) аби-який, який-такий. [Вельможна панськая персона явилася перед Плутона не як аби-який харпак (Греб.)]; г) (не более как) який. [За мить яку покину я сей світ (Грінч.)]. Не какой-нибудь - не аби-який. [І почали нову хату розпинати, та ще не аби-яку й зробили (Гр. Гр.)]. Кое-какой - сякий-такий, який- такий, деякий. [Сякий-такий аби був, аби хліба роздобув (Приказка). Хафіз деякі відносини до двірських сфер уже й тоді мав (Крим.)]. Какой попало - аби-який, будь-який. [Звінчалась аби з яким батраком (Квітка)]. Какой бы ни - хоч-би який, хоча-б який, (руссизм) який би не. [Шевченко знає, що минуле не вернеться, хоч-би яке гарне було воно та принадне (Єфр.)]. Какой бы ни был - будь-який, усякий. [Взяли його до себе: нехай буде в хаті будь- який робітник (Київщ.). Матері усяка дитина хороша здається (Квітка)]. Какой бы то ни было - будь-який, (диал.) будлі-який, (раскакой), переякий. [Забуваєш про будь-яке всеньке життя сучасне (Крим.). Подивись, яке! - Да хоч-би воно було переяке, а я його й дурно не озьму (Основа)]. Хоть какой-нибудь - хоч який, (устар.) який-хотя. [Коли-б не узгранична сторожа, що-години мусіли-б українці сподіватись нападу, шкода була-б якої-хотя праці (Куліш)]. Бог знает какой - бо-зна який, (невесть какой) невідь який. [Даєте їм читати невідь-які книжки, та ще й заборонені (Кон.)]. Не бог весть какой - не який. [У мене що! не яка там і кара мені випала… Може ще то й не кара, а тільки так воно (Кон.)].
    * * *
    мест.
    1) яки́й; ( который) ко́трий; яки́й завго́дно, пе́рший-лі́пший

    Русско-украинский словарь > какой

  • 10 натрубить

    -ся насурмити, -ся, натрубити, -ся; (натараторить, -ся) наторохтіти, -ся, натуркотати, -ся, натуркати, -ся; (натрезвонить, -ся) надзвонити, -ся. -бить уши, в уши кому - натрубити (наторохтіти, натуркати) повні вуха кому.
    * * *
    1) насурми́ти, -млю́, -ми́ш, натруби́ти, -трублю́, -тру́биш
    2) (о чём - разнося весть, слухи) наторохті́ти, -хчу́, -хти́ш, нату́ркати, натурча́ти, натуркота́ти, -кочу, -кочеш, натуркотіти, -кочу, -котиш (про що); ( раструбить) розтруби́ти (про що, що)

    \натрубитьть в у́ши кому́ — наторохті́ти (нату́ркати, натурча́ти, натуркота́ти, натуркоті́ти) [повні] ву́ха кому́, наторохті́ти (нату́ркати) у ву́ха кому́

    Русско-украинский словарь > натрубить

  • 11 невесть

    нрч. и знати и не знать, невідомо, невідь и (диал.) невіть, (пренебр.) бо-зна, ка-зна, кат-зна, чорт-зна, чорт-відь. -весть кто, что, какой, куда и т. п. - не знати[ь] (не зна-) хто, що, який, куди, невід[т]ь -хто, -що, -який, -куди, (пренебр.) бо-зна (ка-зна, кат-зна и т. п.) -хто, -що, -який, -куди; аби-хто, аби-що, аби-який, аби-куди и т. п. [Навів на гулянку не знати кого (Н.-Лев.). Та годі бо, верзе не знати що! (Гоголь). Не знати чим підперезаний (Квітка). Заберуться не знати куди та й видирайся до них! (Васильч.). Що вам з того прийде, як будете по-якомусь там, невідь-якому знати (чужі мови)? (Л. Укр.). Бур'ян, - таке невідь- що! (Борз.). Тільки язиком чорт-зна-що верзете (Н.-Лев.). Мов заяць той, полохається аби- чого (Коцюб.)].
    * * *
    нареч.
    не зна́ти; невість, невіть

    \невестьть кто — не зна́ти (не́відь) хто; бо́зна-хто, ка́зна-хто

    \невестьть како́й — не зна́ти (невідь) яки́й; хто́зна-яки́й, бо́зна-яки́й, ка́зна-яки́й

    Русско-украинский словарь > невесть

  • 12 новость

    1) (новизна) новість (-вости). -вость дела - новість справи;
    2) (новый случай, новое явление) новина, (редко) новина; (новинка) новинка; (первина) перш[в]ина. [Мати почала розмовляти рідною мовою; мені ця новина дуже припала до вподоби (Крим.). Ой у нас на селі новина: зацвіла у лузі калина (Пісня). Весна нам принесла новини невеселі (Л. Укр.). Чого нам, люди добрі. за новинами впадати? (Л. Укр.). Овва! хай б'ють! чи то мені первина! (Свидн.)]. Это для меня -вость - це для мене (мені) новина;
    3) новина, новість (- вости); см. Новшество;
    4) (весть, первое известие о чём-л.) новина, новинка. [Мати, почувши страшну новину, заніміла (Грінч.). Став пиво, скажу новину (Коцюб.). Коли ще матимеш які новини, звели й мене оповістити (Куліш). Ти на станції був, чи не чув часом новинки якоїсь? (Кирил.)]. Приятная -вость - приємна (втішна) новина. Какие -ти? - які новини? які новинки?
    * * *
    1) новина́

    вот [ещё] \новостьть (\новость ти)! — от (ото́, оце́) [ще] новина́ (нови́ни)!

    [это] что [ещё] за \новостьть (\новость ти)? — [це] що [ще] за новина́ (нови́ни)?

    \новостьти в нау́ке — нови́ни в нау́ці

    \новостьть сезо́на — нови́на сезону

    2) ( новизна) новизна, новина́

    Русско-украинский словарь > новость

  • 13 подавать

    подать подавати, подати, давати, дати кому що; (кушанье) (по)давати, (по)дати, видавати, видати, ставити, поставити кому що. [Подав милостиню. Хто рано встає, тому бог дає. Вона видала панам вечерю (Коцюб.). Поставили їм сметани]. Подай (ка), подайте (ка) сюда - подай (лишень), подайте (лишень) сюди, ке, кете сюди. -вать обед - давати обідати. - дать кушанье на стол - подати (поставити) страву на стіл. -дай сюда лодку - давай сюди човна. -дать голос - о(б)зиватися, обізватися (до кого), датися чути. -дать голос за кого-л. - подавати, подати голос на (за) кого, голосувати на (за) кого, віддавати, віддати голос кому. - дать мысль - подати думку. -дать весть о себе - (по)дати (з)вістку про себе. -дать жалобу на кого - подавати, подати скаргу на кого, прискаржувати, прискаржити кого, жалітися, пожалітися на кого. [Подав у суд скаргу на нього. Прискаржив мене за рабунок (Франко)]. -вать ко взысканию - закладати, заложити позов кому. -вать прошение о чём - подавати прохання про що (за що). -дать надежду - (по)давати, (по)дати надію кому на що, робити, зробити надію кому на що. [І дітям не робимо надії на кращу долю (Франко)]. Он -даёт большие надежды - він подає великі надії. -вать кому ложные надежды - подавати марні надії, надіями манити кого. -вать руку - (по)давати, (по)дати руку кому, (здороваться за руку) ручкатися, поручкатися, рукатися, порукатися з ким. [І шапки не зняв, і руки не дав. У нас не було тієї моди, щоб ручкатися]. -дать кому руку помощи - підложити руку під кого. [Були такі люди, що й тут підложили-б свої руки під великого Кобзаря (Куліш)]. -дать помощь - см. Оказывать помощь. Рукой -дать - тільки що не видко, як палицею докинути. [Чоловікові додому тільки що не видко]. -дать совет - (по)давати, (по)дати раду, пораду кому (посоветовать) радити, порадити, раяти, пораяти кого, но кому що, нараяти кому що. [Нема кому порадоньки дати (Шевч.)]. -дать пример - привід дати, призвід показати кому. [Як ви дасте привід, то й инші зроблять те саме]. -вать повод - см. Повод. -вать о здравии, за упокой - (по)давати, (по)дати на часточку за кого. -вать что-л. в какую-л. сторону - посувати, посунути що в який бік. Поданный - поданий. Обед -дан - обід на столі.
    * * *
    несов.; сов. - под`ать
    подава́ти, пода́ти; ( давать) дава́ти, да́ти; ( подвигать) посува́ти и посо́вувати, посу́нути

    Русско-украинский словарь > подавать

  • 14 поиметь

    несов.
    ма́ти ()

    поиме́йте со́весть — ма́йте со́вість

    \поиметь в виду́ — ма́ти на ува́зі

    Русско-украинский словарь > поиметь

  • 15 получать

    получить одержувати, одержати (реже отримувати, отримати), діставати, дістати, відбирати, відібрати, здобувати, здобути що, здобуватися, здобутися на що, брати, побирати, мати що, приймати, при(й)няти що, осяг(ну)ти що и чого, (достигнуть чего) доступити, доскочити чого, (о мн.) поодержувати, поотримувати и т. д. [Кожний, хто просить, одержує (Єв.). І все, чого попросите в молитві з вірою, дістанете (Єв.). І от дістав, чого хотів, чого душа його бажала (Рудан.). А молодий, веселенький, що достав свого, йде важно (Квіт.). Кай Люцій свідчить ранами своїми, що він здобув, воюючи за Рим (Куліш). Блаженні тихії, бо вони осягнуть землю (Єв.)]. -чить письмо, деньги - одержати (дістати, відібрати) листа, гроші. Он -чает большое жалованье, большие деньги - він здобуває (дістає, має, бере, побирає) велику платню, великі гроші. [Нанявся до пана, бере по п'ять рублів на місяць (Харк.)]. -чить деньги по ассигновке, по чеку - одержати гроші на асигнату, на чек. -чить что-л. в руки - при(й)няти до рук. -чай, -чайте деньги - приймай, приймайте (бери, беріть) гроші. Этот купец -чает материи из-за границы - цей крамар дістає (здобуває, відбирає) матерії з-за кордону. Он -чил всё, что требовал - він дістав (здобув, відібрав) усе, чого вимагав. -чить обратно, -чить назад - одержати (відібрати) назад. -чить ответ, весть, известия о чём - дістати (відібрати) відповідь, звістку, відомості за (про) що. -чить отказ - зустрі(ну)ти відмову, не дістати (не здобути) згоди, (шутл.) дістати відкоша, (с)піймати (вхопити, з'їсти) облизня. -чить приказ - здобути (дістати) наказ. -чить разрешение, свидетельство - дістати (здобути) дозвіл, посвідку (посвідчення). -чить место, должность, назначение - дістати службу, посаду, призначення. -чить стипендию - дістати стипендію. -чить наследство, -чить что-л. в наследство - дістати (відібрати) спадщину, спадок, дістати (відібрати, здобути, прийняти) у спадку що, в спадщину що, одідичити що. -чить помощь - дістати, здобути допомогу (поміч). -чать образование, воспитание - здобувати освіту, виховання, побирати науку, освічуватися, виховуватися. -чить высшее образование - здобути вищу освіту. -чить награду, премию, похвальный отзыв - дістати (здобути) нагороду, премію, хвального присуду. -чить выговор, замечание - дістати нагану, догану. -чить наказание, -чить должное - прийняти кару, прийняти (відібрати) належне. -чать телесные наказания (розги, линейки и т. п.) - діставати в шкуру. -чить по физиономии - дістати в лице, (вульг.) злапати (з'їсти) ляпаса. -чить фигу - з'їсти дулю, біса з'їсти, лизнути шилом патоки. -чать впечатления извне - одержувати, діставати, здобувати, (с)приймати вражіння зокола. -чить от чего пользу - користь узяти з чого. -чить прибыль от чего-нибудь - прибуток узяти з чого и на чому. Я -чил большой барыш от этого дела - я узяв великий бариш з цього діла, на цьому ділі. Казна -чит от этого миллион - скарб матиме (візьме) з цього (на цьому) мільйон, заробить на цьому мільйон. -чить убыток от спекуляции - понести шкоду від спекуляції, на спекуляції. -чить возможность - дістати спромогу, спромогтись на що, здобутися на що. -чить дар речи - дістати мову. [Він вірить, що великодної ночи всяка німина дістає мову Єфр.)]. -чить повреждение - зазнати ушкодження. -чить вечное блаженство - добутися, доступити вічного раювання, осягнути вічного раювання, здобутися на вічне раювання. [Всім прощай, і прощення доступиш (Франко)]. Дело -чило огласку - справа набула розголосу, була розголошена. Это вино -чило неприятный вкус - це вино набуло неприємного смаку. -чать форму чего-л. - набирати форми чого. -чить насморк, лихорадку - захопити нежить, пропасницю. Получаемый - одержуваний, отримуваний, відбираний, здобуваний и т. д. Полученный - одержаний, отриманий, відібраний, здобутий и т. д. -ный опыт - набутий досвід. Налоги, подати, которые не могут быть -чены - податки, оплатки, що їх не можна повиправляти (посправляти), невиправні податки, оплатки.
    * * *
    несов.; сов. - получ`ить
    1) оде́ржувати, оде́ржати, отри́мувати, отри́мати; (принимать для выполнения; заполучать) дістава́ти, діста́ти; (деньги, письма) відбира́ти, відібра́ти
    2) (что - приобретать, добывать) здобува́ти, здобу́ти (що); (звание, положение) дістава́ти, діста́ти (що); (значение, распространение) набува́ти, набу́ти, набира́ти, набра́ти (чого)

    Русско-украинский словарь > получать

  • 16 поражать

    поразить
    1) (наносить удар) уражати, уразити, побивати, побити кого чим, (попадая) улучати, улучити кого. [Ударити кого ножем. Ударив його в саме серце. Трудно рану гоїти, а не вразити (Приказка). Де я мрію, там я вцілю, де я важу, там я вражу (Гол.). Хай на тебе х(в)ороба ударить. А побий тебе джума]. -зить кого болезнью, слепотою - ударити кого и на кого х(в)оробою, сліпотою; побити кого х(в)оробою, сліпотою. [І пішов Сат на з-перед Господа та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тім'я (Св. Пис.). На людей-же, що були під дверима в будинку, вдарили сліпотою (Св. Пис.)]. Его -зила слепота - його побила сліпота или його побило сліпотою. -зить столбняком, контрактурой - справчити, правцем поставити кого. [Та це вже два місяці, як його отак справчило (Полт.)]. -зить громом - ударити громом. -зить пулей - влучити кулею кого. Ослепительный свет неприятно -жал глаза - сліпуче світло неприємно разило (вражало) очі. -жать, -зить неприятеля - побивати, побити ворога; срв. Разбить. [За козацькі і за тії пречистії сльози побив Петра, побив ката на наглій дорозі (Шевч.)];
    2) (производить сильное впечатление) уражати, разити, уразити, ударяти, ударити. [Море вразило його своєю красою. Поглянь по городах, по містечках, - усюди вдарить тебе слід русько-польської старосвіччини (Куліш)]. - зить кого удивлением, неожиданностью - дивом вразити, здивувати кого, вразити несподіванкою кого. Эта печальная весть глубоко -зила его - ця сумна звістка дуже (тяжко) вразила (прибила, приголомшила) його. Это событие -жает меня - ця подія вражає, дивує мене. Это -жает воображение - це вражає, захоплює уяву. -зить до глубины души - (описат.) живим вразом вразити, в саме серце вразити, (удивить) великим дивом здивувати кого. Поражённый -
    1) ударений, улучений, уражений. -ный саблею, кинжалом - ударений шаблею, ґинджалом. Стоял словно громом -ный - стояв, наче громом ударений. -ный пулею - улучений кулею. -ный болезнью, слепотою - побитий, ударений х(в)оробою, сліпотою; (о частях организма: повреждённый) уражений х(в)оробою, увереджений. -ный столбняком - справчений;
    2) (удивлённый, огорчённый) уражений. Он был неприятно -жён неожиданностью - він був неприємно вражений несподіванкою. -жённый смертью сына - вражений (прибитий, приголомшений) смертю сина. -ный мыслью - вражений думкою. -ный удивлением - дивом уражений, здивований.
    * * *
    несов.; сов. - пораз`ить
    1) уража́ти и ура́жувати, ура́зити и урази́ти, поража́ти, порази́ти; ( ударять) ударя́ти, уда́рити; ( попадать) влуча́ти, влу́чити
    2) ( разбивать) розбива́ти, розби́ти; ( побеждать) побива́ти, поби́ти
    3) ( производить впечатление) вража́ти, вра́зити; ( удивлять) дивува́ти, здивува́ти; ( ошеломлять) приголо́мшувати, приголо́мшити; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти
    4) юр. поража́ти, порази́ти

    \поражать в права́х — поража́ти, порази́ти в права́х, позбавля́ти, позба́вити прав

    Русско-украинский словарь > поражать

  • 17 предуведомление

    1) (действие и самая весть) повідомлення, завідомлення, сповіщення заздалегідь (завчасу);
    2) (предисловие) переднє слово, передмова; см. Предисловие.
    * * *
    1) ( действие) повідо́млення [напере́д]; попере́дження, попереджа́ння, попере́джування
    2) (предварительное извещение) попере́днє повідо́млення
    3) ( предисловие) передмо́ва, передсло́во

    Русско-украинский словарь > предуведомление

  • 18 приходить

    прийти, притти и придти
    1) приходити (в песнях и приходжати) прийти, (редко) доходити (в песнях и доходжати), дійти, (подходить) надходити, надійти, (прибывать) прибувати, прибути (во множ.) поприходити, подоходити, понадходити, поприбувати куди, до кого, до чого. [Коли це приходить до його лисичка та й питає (Рудч.). То козачка-неборачка до його приходжає (Чуб. V). Прийшов до його отаман його (Пісня). Всі поприходили до його (Єв.). Я до тебе, дівчинонько, я до тебе доходжав (Пісня). Доходили молодиці знакомі навідати (М. Вовч.). Чом ти ніколи до нас не дійдеш? (Харк.). Завтра, гуляючи, я сам надійду до тебе (Тесл.). А ви чого, Федоре, надходили? (Стеф.)]. С чем -шёл, с тем и ушёл - як прийшов, так і пішов. -ходите к нам почаще - приходьте до нас частіше. Наконец и он -шёл - нарешті й він прийшов (надійшов). -шла весть, вести - прийшла (надійшла, наспіла) звістка, вісті. [Прийшла звістка до милої, що милого вбито (Метл.)]. Поезд -дит в пять часов - поїзд (потяг) приходить о п'ятій годині. -шёл поезд - прийшов (надійшов) поїзд (потяг). -дит, -ти к концу - доходити, дійти краю (кінця), кінчатися, кінчитися, бути на скінчу; на кінець вийти; срв. Приближаться к концу. [От уже і третій день кінчався (Рудч.). А на дворі тимчасом січень був на скінчу (Свидн.). Борше з жидом на конець вийду, як в тобов (Франко. Пр.)]. Наши припасы стали -дить уже к концу - почали ми вже з харчів вибиватися. -шёл кому конец (переносно) - урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому. [Всьому земству урвалася тепер удка (Котл.)]. -дить, -ти в возраст - доходити, дійти до зросту и зросту; (о девушке) на порі, на стану стати. [Як дійшли вже до зросту, пішли собі щастя шукати (Ум.). Росла, росла дівчинонька та й на стану стала (Пісня)]. -дёт черёд - дійдеться ряд. К чему дело -дёт - до чого дійдеться. -дить, -ти в порядок - приходити, прийти до ладу, до порядку, на лад спасти, зійти; (упорядочиваться) порядкуватися, упорядкуватися; срв. Порядок. [Думка вспокоювалася, міцніла, порядкувалася (Франко)]. -ти в беспорядок - на безлад піти. [Порядкує з тиждень, то наче все й на лад спаде. А від'їде, то й знов усе піде на безлад (Мова)]. -дить, -ти на помощь см. Помощь. -дить, -ти в сознание - приходити, прийти до пам'яти (до притомности, до розуму и в розум) опритомнювати, опритомніти. [До смерти своєї до пам'яти не приходив (Драг.). Він трохи прийшов у розум і оглянувсь навкруги себе (Яворн.)]. -дить, -ти в себя, в чувство - приходити, прийти до пам'яти, до чуття, опритомнювати, опритомніти, о[с]тямлюватися. о[с]тямитися. очутитися, очутіти, очутися, прочутитися, очунювати, очуняти, прочунювати(ся), прочуняти(ся), очуматися, прочуматися, розчуматися, розчуманіти, прочинатися, прочнутися (реже прочинати, прочнути), опам'ятатися и -туватися, пропам'ятатися, спам'ятатися, спостерегтися; срв. Опомниваться, Очнуться, Очувствоваться, Отойти 7. [Тоді Олеся мов до пам'яти прийшла (М. Вовч.). Лука опритомнів трохи, побачивши знайому обстанову (Коцюб.). Вітерець дмухнув на неї, от вона отямилася (Квітка). Ох! і досі я не стямлюся: де ти, щастя молоде! (Крим.). Не, знаю. що й робити, як оживити губи її побілілі, як їм запомогти очутитись (Г. Барв.). Устань, устань, милая, прочутися (Чуб. V). Він і стрепенеться од того слова її і мов очутіє, заговорить до неї (М. Вовч.). Дорогою він очуняв (Франко). Насилу прочунявся (Шевч.). Очумався вже в хаті (Мирн.). Нехай трохи прочумається (Котл.). А я розчумався, вхопив булат у руки (Біл.-Нос.). Він розчуманів трохи на дворі (Хорол.). Зараз вони і ну його качати, поки аж прочнувся він (Рудч.). І вже не скоро я опам'ятався (Самійл.). Як упав, зуби стяв, ледве спам'ятався (Чуб. V). Смерклося зовсім. Він аж тепер мов спостерігся (Франко)]. -дить на ум, в голову - спадати (спливати, збігати, набігати, навертатися, приходити) на думку, впадати в голову. [На думку спадають дитячі згадки (Васильч.). Збіга мені на думку, з чого то береться часом, чим держиться та, мовляв, уподоба чи любва (М. Вовч.). А що це тобі усе світа на думку навертаються? (М. Вовч.). Приходить мені на думку (Франко)]. Мне -шло на ум, на мысль, в голову - мені спало (спливло, зійшло, набігло) на думку, мені здумалося, мені впало в голову, я прийшов, на думку (на гадку). [Ти ізнов сумуєш, Наталко? Ізнов тобі щось на думку спало? (Котл.). Що це тобі на думку таке зійшло? (Мирн.), Та я бач тільки спитала, - так набігло на думку (Н.-Лев.). Допіру мені оте слово впало в голову, та зараз забулося (Васильк. п.)]. Мне никогда не -дило это на ум - мені ніколи це на думку не спадало. [Нікому з присутніх не спадало на думку таке слово (Єфр.). Тільки того не мала, чого бажати на думку ве спадало (Грінч.)]. Внезапно, вдруг -шло на ум, в голову кому - стукнуло в голову кому, шибнула думка кого. [Стукнуло в голову Оленці: чи не піти це до його (Тесл.). Він був такий веселий, поки думка про Рим його не шибла (Куліш)]. Это никому не могло -ти в голову - нікому це і на думку не могло спасти, і в голову не могло впасти. Уж если ей что -дёт на ум, в голову, так… - вже як їй що впаде (стрілить) в голову, то… [Їй як що стрілить в голову, то й діло тут (Франко)]. -дить на память - приходити на згадку, спадати (спливати, навертатися) на пам'ять (на згадку), уставати на думці; срв. Память. [Мимоволі спадає тут на пам'ять сторінка з давнього минулого нашого Київа (Н. Рада)]. Не -дить на память - не даватися на згадку. [Ми силкувались потім з товаришем відновити цей немудрий мотив, та він ніяк не давався на згадку (Корол.)]. -дить, -ти к мысли - приходити, прийти до думки, намислитися (що зробити). -дить, -ти к пониманию чего-л. - доходити, дійти до розуміння чого. -дить, -ти к соглашению по поводу чего - приходити, прийти до згоди (до порозуміння), учиняти, учинити згоду, порозуміватися, порозумітися, злагоджуватися, злагодитися, погодитися за що; срв. Соглашаться. [От взялись за діло, зговорились, злагодились (Федьк.). Тоді знов якось (новгородці) між себе погодились і инших уже збройних людей до себе призвали (Куліш)]. -ти к единодушному соглашению, решению - прийти до одностайної згоди, узяти думку і волю єдину (Куліш). -ти к какому-л. решению - вирішити, (после совместного обсуждения) ураяти, урадити(ся) (що зробити); срв. Порешить. Я -шёл к убеждению, что… - я впевнився, що…, я переконався, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшов до твердого переконання. -ти к заключению (путём логического мышления) - дійти до висновку (порешить) стати на чому. Они -шли к заключению, что… - вони стали на тому, стало у них на тому, що… [Мудрували і гадали, і на тім в них стало, що… (Рудан.)]. -ти в отчаяние - вдатися (вкинутися) в розпач (в розпуку). -дить, -ти в упадок - приходити, прийти до занепаду, занепадати, занепасти, підупадати, підупасти, упадати, упасти, западати, запасти. [Запали городи, занепали і всі торги по лядському краю (Куліш). Упало здоров'я, почав (Хмельницький) на силах знемагати (Куліш)]. -дить, -ти в совершенный упадок - зводитися, звестися ні на що (на нівець), зійти на пси (на нівець). -дить, -ти в негодность - нікчемніти, знікчемніти, зледащіти. [На тім стоїть сила нашої словесности; з того вона до віку-вічного молодітиме, і ніколи вона тим робом не знікчемніє (Куліш). Зледащіла, не здужаю і на ноги встати (Шевч.)]. -дить, -ти в ветхость - постаріти(ся). -ти в нищету - впасти в злидні, зійти на злидні. -дить, -ти в забвение - іти, піти в непам'ять. [Якби не було цих літописів, то вся минувшина наша пішла-б у непам'ять(Єфр.)]. -дить, -ти в ужас - жахатися, (в)жахнутися. -дить, -ти в (крайнее) смущение - (дуже) засоромлюватися, засоромитися. -ти в (крайнее) изумление - (великим дивом) здивуватися, здуміти. -ти в тупик - см. Тупик. -ти в гнев, в ярость - розгніватися, розлютуватися, розпасіюватися. [Чоловік так розпасіювався, що мало не побив жінки (Уман.)]. -дить в раздражение - роздратовуватися, роздратуватися, (вульг.) роздрочуватися, роздрочитися, (во множ.) пороздратовуватися, пороздрочуватися. Мне -шла охота - узяла мене охота, припала мені охота (що робити). [А коли вже тобі припала така охота читати, то підожди - я тобі дам иншу книжку (Васильч.)];
    2) приходити, прийти, надходити, надійти, заходити, зайти; срв. Наступать, Наставать, Приспевать. [Ой як прийде ніч темненька, - я не можу спати (Чуб. V). Час приходить умирати, нікому поради дати (Дума)]. -шёл конец - надійшов кінець, прийшов (наступив) край. [Усьому наступає свій край (Грінч.). Тільки-ж тому раюванню надійшов швидко кінець (Крим.)]. -дят праздники - надходять свята. -шёл день отъезда, срок платежа - надійшов день від'їзду, платіжний речінець (термін). -шла весна - надійшла (настигла) весна. [Надійшла весна прекрасна (Франко)]. -шла осень, зима - надійшла, настигла, зайшла осінь, зима. [Рано цього року осінь зайшла (Васильч.)]. Пришедший - (той) що прийшов и т. д. -ший в упадок - занепалий, підупалий, упалий. -ший в негодность - знікчемнілий, зледащілий; (от работы) спрацьований. -ший в смущение - засоромлений. -ший в гнев, в ярость - розгніваний, розлютований и т. д.
    * * *
    несов.; сов. - прийт`и
    прихо́дити, прийти́; ( прибывать) прибува́ти, прибу́ти; (наставать, наступать) настава́ти, наста́ти, надхо́дити, надійти́; (о мысли, догадке, воспоминании) спада́ти, спа́сти

    мне пришла́ охо́та — мене́ взяла́ охо́та, мені́ припа́ла охо́та

    он приходи́л в нетерпе́ние — його́ бра́ла нетерпля́чка

    прийти́ в весёлое настрое́ние — розвесели́тися

    прийти́ в себя — ( после обморока) оприто́мніти, очу́няти, очу́нятися, очу́матися; ( опомниться) опам'ята́тися, отя́митися, схамену́тися

    прийти́ в я́рость — розлютува́тися

    прийти́ к заключе́нию — дійти́ ви́сновку, ви́снувати

    прийти́ к [твёрдому] убежде́нию — [тве́рдо] перекона́тися

    прийти́ к соглаше́нию — дійти́ (прийти́ до) зго́ди; ( достичь взаимопонимания) порозумі́тися

    приходи́ть, прийти́ в движе́ние — почина́ти, поча́ти ру́хатися, урухо́млюватися, урухо́митися; ( шевелиться) воруши́тися, заворуши́тися

    приходи́ть, прийти́ в него́дность — роби́тися, зроби́тися неприда́тним

    приходи́ть, прийти́ в противоре́чие (в столкнове́ние) — захо́дити, зайти́ в супере́чність (в су́тичку)

    приходи́ть, прийти́ в раздраже́ние — дратува́тися, роздратува́тися

    приходи́ть, прийти́ в смуще́ние — бенте́житися, збенте́житися; ( чувствовать неловкость) ніякові́ти и ні́яковіти, зні́яковіти; ( стесняться) соро́митися и засоро́млюватися, засоро́митися

    приходи́ть, прийти́ в у́жас — жаха́тися, жахну́тися и вжахну́тися

    приходи́ть, прийти́ в умиле́ние — розчу́люватися, розчу́литися

    приходи́ть, прийти́ к концу́ — дохо́дити, дійти́ кінця́ (до кінця́), добіга́ти, добі́гти кінця́

    приходи́ть, прийти́ на по́мощь — допомага́ти, допомогти́, прихо́дити, прийти́ на допомо́гу

    Русско-украинский словарь > приходить

  • 19 слух

    1) слух, -у

    игра́ть по \слух ху — гра́ти на слух (по слу́ху)

    ласка́ть \слух х — ті́шити слух (ву́хо)

    на \слух х — ( воспринимать) на слух

    обрати́ться (преврати́ться) в \слух х — слу́хати ду́же ува́жно; ( насторожиться) насторожи́тися

    2) (весть, известие) чу́тка, поголо́ска, по́голос, -у, поголо́сок, -ску; диал. по́чутка

    ни \слух ху ни духу́ о ком-чём — см. дух

    по хам — з чуто́к, з чу́тки ( на основании); за (згі́дно з) чутка́ми ( согласно)

    прошёл (пронёсся) \слух х — пішли́ (пройшли́, пронесли́ся) чутки́, пішла́ (розійшла́ся, пройшла́, пронесла́ся) чу́тка (поголо́ска), пішо́в по́голос (поголо́сок), пішла́ поголо́ска

    \слух хом земля́ по́лнится — см. полниться

    Русско-украинский словарь > слух

  • 20 спокойный

    спокі́йний; поэз. супокі́йний; ласк. спокійне́нький; (о состоянии природы, о настроении человека) погі́дливий, погі́дний; (тихий, смирный) рахма́нний, тихоми́рний; ( о характере) зла́гідний

    \спокойныйая со́весть — спокі́йна со́вість

    бу́дьте \спокойный ны — ( не беспокойтесь) бу́дьте спокі́йні; ( будьте уверены) бу́дьте пе́вні

    Русско-украинский словарь > спокойный

См. также в других словарях:

  • весть — 1, и, мн. ч. и, ей …   Русский орфографический словарь

  • весть — весть/ …   Морфемно-орфографический словарь

  • ВЕСТЬ — 1. ВЕСТЬ1, вести, мн. вести, вестей, жен. Известие, уведомление, молва, слух. Получить печальную весть. Пришла весть о войне. Внезапно разнеслась весть о его смерти. чаще мн. Новость, сплетни (разг.). У него всегда много всяких вестей. ❖ Без… …   Толковый словарь Ушакова

  • ВЕСТЬ — 1. ВЕСТЬ1, вести, мн. вести, вестей, жен. Известие, уведомление, молва, слух. Получить печальную весть. Пришла весть о войне. Внезапно разнеслась весть о его смерти. чаще мн. Новость, сплетни (разг.). У него всегда много всяких вестей. ❖ Без… …   Толковый словарь Ушакова

  • ВЕСТЬ — 1. ВЕСТЬ1, вести, мн. вести, вестей, жен. Известие, уведомление, молва, слух. Получить печальную весть. Пришла весть о войне. Внезапно разнеслась весть о его смерти. чаще мн. Новость, сплетни (разг.). У него всегда много всяких вестей. ❖ Без… …   Толковый словарь Ушакова

  • весть — ВЕСТЬ, и, мн. и, ей, жен. Известие, сообщение. В. о победе. • Без вести пропал кто о том, кто исчез (обычно в войну) и чья участь неизвестна. | уменьш. весточка, и, жен. Подать о себе весточку (дать знать о себе). II. ВЕСТЬ: 1) не весть или бог… …   Толковый словарь Ожегова

  • ВЕСТЬ 2 — ВЕСТЬ 2: 1) не весть или бог весть кто, что, какой, где, когда и т. д. (устар. и разг.) Ч неизвестно кто, что, какой, где, когда и т. д.; 2) не бог весть кто, что, какой (разг.). Ч о ком чём н. не особенно важном, значительном; 3) не бог весть… …   Толковый словарь Ожегова

  • ВЕСТЬ — жен. известие, сведение откуда, уведомление или сообщение сведения; молва, слух. Из одного места да разные вести. Из одной бани (с одной насести) да не одне вести. Слышали вести, украли петуха с насести! Из одного города идут, да не одне вести… …   Толковый словарь Даля

  • весть — Весточка, известие, извещение, новость, сообщение, уведомление, ведомость, повестка, сведение; молва, слух. Приехала баба из города, привезла вестей с три короба (посл.). Пропал без вести; о нем ни слуху, ни духу. Сказать вам радость (радостную… …   Словарь синонимов

  • весть — сущ., ж., употр. часто Морфология: (нет) чего? вести, чему? вести, (вижу) что? весть, чем? вестью, о чём? о вести; мн. что? вести, (нет) чего? вестей, чему? вестям, (вижу) что? вести, чем? вестями, о чём? о вестях 1. Весть это сообщение о… …   Толковый словарь Дмитриева

  • весть — 1. ВЕСТЬ, и; мн. род. ей; ж. Известие, сообщение. Радостная, недобрая в. Благая в. В. о победе. Вести из России. ◊ Без вести пропал кто л. О том, кто бесследно исчез, чья участь неизвестна (обычно во время войны). ◁ Весточка, и; ж. Ласк. Получить …   Энциклопедический словарь

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»