Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

вести+свой+род+от+кого+ru

  • 1 вести

    или весть
    1) вести, провадити. [Дівчиноньку до вінця ведуть. Куди бог провадить? Провадити військо до бою];
    2) (направлять движение судна, экипажа и т. п.) провадити, керувати, кермувати, кочувати (гал.). [Се керманич молоденький, се дарабу він кочує (Федьк.)];
    3) (простираться, направляться) вести, провадити, прямувати, доводити. [Стежка веде до гаю. Сіни провадять до світлиці. Куди цей шлях прямує?];
    4) Вести дело, работу - провадити (справувати) діло, справу (справи), роботу. [Загад діло справує]. В. процесс, тяжбу с кем - позиватися з ким. Судья ведёт процесс, дело - судець провадить процес, справу. Вести борьбу, вести войну - точити (провадити) боротьбу, війну. Вести хоровод - вести танок. Вести разговор, -ти речь, -ти рассказ - провадити (вести) розмову, мову, речі, оповідання. Вести переговоры - вести пересправи, трактувати. [Король трактував з ханом про довічне замир'я (Куліш)]. Вести переписку - листуватися з ким. Вести дневник - вести щоденника. Вести торговые сношения - провадити (відбувати) торг, торгові зносини. Вести жизнь - провадити життя. Вести хозяйство - держати хазяйство, господарство, хазяйнувати, господарювати. Вести детей - провадити діти, виховувати діти. Вести свой род от кого-л. - вести свій родовід (родословную), походити від кого, бути з роду кого. Вести дело к тому (так), чтобы… - кермувати (гнути) на те, щоб…, хилити речі так, щоб… [Я тямлю, куди ти кермуєш (Кониськ.). Він гне на те, щоб потягти нас до суду]. Вести себя - поводитися (сов. повестися), держатися, справуватися (гал.). [Сестра навчає, як мені, малій, треба поводитися, як дядину любенько вітати (М. Вовч.). Справуйся добре, не пустуй (Франко)]. Вести себя по отношению к кому-л. - обходити коло кого, триматися супроти кого. [Лучче коли-б Яків тихенько обходив коло його (М. Вовч.)]. Вести себя хорошо, достойным образом - шануватися, чтитися. [Гляди-ж шануйся, стережись, робити так не вчись (Гліб.)]. Плохо вести себя - не шануватися, пусто йти;
    5) (корчить, коробить) судомити, жолобити, безл. [Пучки судомить. Дошку жолобить]. А он и ухом не ведёт - а він ані гадки, а він і гадки не має, а він ні кує, ні меле.
    * * *
    1) вести; (проводить, делать) прова́дити, прово́дити; ( иметь последствием) призво́дити

    \вести и [речь] к чему́ — вести́ [мо́ву] до чо́го; хили́ти (гну́ти) до чо́го

    2) ( сводить) зво́дити; ( корчить) ко́рчити, судо́мити

    Русско-украинский словарь > вести

  • 2 производить

    произвести и произвесть
    1) (творить, рождать) родити, зродити и породити, плодити, сплодити; (о земле) зрощати, зростити що; (создавать) творити, створити, витворяти, витворити що; (делать, совершать) робити, зробити, чинити, зчиняти, зчинити, учиняти, учинити, справляти, справити що; (служить причиной чего) спричиняти, спричинити що, спричинятися, спричинитися до чого. [Я-ж бо не своєю волею родивсь на світ, мене зродила природа (Крим.). Земля все була як камінь, хліба не родила (Рудан.). Де мерзлий ґрунт нічого не зроща (Грінч.). Нічого, опріч протесту та опозиції, система репресій не витворила (Єфр.)]. -сти на свет - зродити на світ, сплодити. [Та я-ж тебе зродила на світ. Я тебе годую (Крим.). Не той тато, що сплодив, а той, що вигодував (Номис). Та бодай тая річка риби не сплодила (Чуб. V)]. -сти из себя - вродити з себе, видати з себе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)]. Страна эта -водит золото - країна ця родить (видачі) золото. Эта земля -водит много овса - ця земля родить (видає, зрощає) багато вівса. Ничтожные причины -водят часто большие перевороты - незначні причини спричиняються часто до великих переворотів (спричиняють часто великі перевороти). Это -ведёт хорошее действие - це справить (зробить) добрий вплив, це добре подіє. -дить, -сти впечатление на кого - справляти, справити, робити, зробити, чинити, вчинити враже[і]ння на кого, вразити кого. [Доклад Лаговського справив велике вражіння на з'їзді (Крим.). Той сон таке на мене зробив вражіння, що й не знаю (Кониськ.). Вражіння, яке вони чинили, нагадало мені Шіллерову баладу (Грінч.)]. -сти неприятное впечатление на кого - справити, зробити, вчинити прикре враження на кого, прикро вразити кого. Это событие -вело на него сильное впечатление - ця подія справила (зробила, вчинила) на його велике враження, дуже його вразила. -дить эффект, фурор - робити, чинити ефект, фурор. [Темні очі, натхнуті коханням, робили великий ефект (Неч.-Лев.). Його проповідь чинила фурор (Крим.)]. -сти чудо - справити, зробити чудо. [І указ сей чудо справив (Франко)]. -дить шум, беспорядок сумятицу - чинити, зчиняти, робити шум (галас, ґвалт), чинити, робити нелад, колот, бунт. [Він чинить у громаді всякий нелад (Грінч.). Погляди Д. Куліша зчинили превеликий колот і в московській, і в українській пресі (Грінч.)]. -дить, -сти опустошение - чинити, зчинити и учинити спустошення в чому, пустошити, спустошити що. -дить сон, испарину - спричиняти сон, випар. -дить давление - робити тиснення, натискати на що. -дить опыты - робити досліди;
    2) (изготовлять, выделывать) виробляти, робити, виробити що, продукувати, спродукувати и випродукувати що. [Робітник виробляє ті прегарні матерії, з яких другий пошиє одежу (Єфр.). Хто робить багатство, той і повинен з його користуватись (Єфр.). Робітникові повинно-б достатися все те, що він власною працею виробить (Єфр.)];
    3) (дело) переводити, перевести, робити, зробити; (исполнять) відбувати, відбути що. [Мусила стародавня Русь байдаками плавати і торги свої, і войни водою відбувати (Куліш). Атмосфера, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Н.-Рада)]. -дить следствие, дознание - переводити, провадити, робити слідство, дізнання. -дить допрос - чинити, переводити допит. -дить суд - чинити, відправляти суд. -дить ревизию - переводити (робити) ревізію, відбувати ревізію. [Сьогодні в волості одбувають ревізію (Звин.)]. -дить работу, уплату - переводити, справляти, робити роботу, виплату. -дить раздел - переводити (робити) поділ. -дить торговлю - вести, провадити торг. -дить учёт - робити облік чому. Воен. -сти смотр - перевести, зробити, учинити огляд;
    4) что из чего, от чего - виводити, вивести що з чого, від чого. Он -дит свой род от знаменитых предков - він виводить свій рід під славних предків. Это слово -дят от греческого корня - це слово виводять від грецького кореня;
    5) кого во что - промувати, попромувати кого в що. -дить, -сти в следующий чин - промувати, попромувати кого в вищий чин, ранг. Произведённый -
    1) зроджений, сплоджений, зрощений; створений, витворений; зроблений, зчинений, учинений, справлений, спричинений;
    2) вироблений, спродукований;
    3) переведений, зроблений, відбутий;
    4) виведений з чого;
    5) попромований в що. -ться -
    1) родитися, бути зродженим, плодитися, бути сплодженим, зрощатися, бути зрощеним; творитися, бути створеним, витворятися, бути витвореним, чинитися, зчинятися, бути зчиненим, учиненим, справлятися, бути справленим, спричинятися, бути спричиненим;
    2) вироблятися, бути виробленим, продукуватися, бути спродукованим;
    3) переводитися, бути переведеним, робитися, бути зробленим, відбуватися, бути відбутим. [Вибори до 3-ої й 4-ої дум всюди в Росії, а найбільше на Україні, переводились силами духовенства (Н. Рада), Робота дружніше одбувається, коли йде плавним, рівним ходом (Єфр.)]. Продажа -дится - продаж провадиться, торг ведеться;
    4) виводитися, бути виведеним з чого и від чого;
    5) промуватися, бути попромованим.
    * * *
    I несов.; сов. - произвест`и
    1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) учиня́ти, учини́ти; (проводить, выполнять) прова́дити (несов.), прово́дити, провести́
    2) (вырабатывать, изготовлять) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити и повиробля́ти и повиро́блювати, несов. продукува́ти
    3) (вызывать, порождать) виклика́ти, ви́кликати, роби́ти, зроби́ти; ( впечатление) справля́ти, спра́вити; (причинять, становиться источником чего-л.) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти
    4) (давать жизнь, рождать) роди́ти и поро́джувати, породи́ти
    5) ( создавать) ство́рювати, створи́ти, утво́рювати, утвори́ти
    6) (кого в кого-что, кем - присваивать звание, чин) підви́щувати, підви́щити, підви́шувати, підви́сити (кого в кого-що), надава́ти, нада́ти (кому що)
    7) (несов.: устанавливать происхождение кого-чего-л.) виво́дити
    II несов. см. соизволять

    Русско-украинский словарь > производить

  • 3 норов

    1) (обычай) звичай (-чаю). Что город, то -ров - що край, то й звичай; що криниця, то й водиця; всяк молодець на свій взірець; у вас, у Київі, мруть, - до нас ховати не везуть (Приказки);
    2) (характер) норов (-ва) и (мн.) норови (-вів), (обычно) вдача; срв. Нрав 1. [(Жінка) норовом страшенно непокірна (Куліш). В удови два норови, а в удівця - немає й кінця (Приказка)]. Крут -вом кто - круту (сувору) вдачу має хто; срв. Норовистый. Вести (подводить), подвести кого под свой -ров - натягати, натягти кого на свій копил, підтягати (перегинати), підтягти (перегнути) кого під свій норов. -ров не боров, на убой не откормишь - хоч яка лиха людина, та тобі не скотина: на заріз не відгодуєш. -ров на -ров не приходится - норов на норов не прийдеться;
    3) (у лошади и перен.) норов. [Норов - не хвороба, а тільки хиба деяких коней (Корольов)]. Лошадь с -вом - норовистий кінь. Женщина с -вом - жінка з норовом, норовиста жінка, норівниця (М. Вовч.).
    * * *
    1) но́ров, -у; но́рови, -вів; ( характер) вда́ча

    с \норов вом — з но́ровом

    2) ( обычай) зви́чай, -чаю; но́ров

    что го́род, то \норов в — посл. що край, то й зви́ча́й; що голова́, то й ро́зум; що крини́ця, то й води́ця; що ха́тка, то і́нша га́дка

    Русско-украинский словарь > норов

См. также в других словарях:

  • вести свой род — от кого Считать себя потомком кого л …   Словарь многих выражений

  • ВЕСТИ — и (прост.) весть, веду, ведёшь, прош. вр. вёл, вела; ведший, несовер. (срн. водить). 1. кого что. Помогая итти, направлять движение кого нибудь. Вести больного. || Итти с кем нибудь, сопровождать кого нибудь, показывая дорогу. Вести слепого.… …   Толковый словарь Ушакова

  • вести —   Вести себя хорошо, дурно и т. п. быть хорошего, дурного и т. п. поведения.     Слушайся маму, веди себя хорошо.   Вести свой род от кого считать себя потомком кого н.     Мы (гуси) свой знатный род ведем от тех гусей, к рым некогда был должен… …   Фразеологический словарь русского языка

  • род — Семейство, фамилия, происхождение. Вести свой род от кого, возводить свой род до отдаленного предка. Ср. . См. качество, племя, происхождение, разряд, семейство, способ, стиль быть из чьего л. рода, в каком л. роде, единственный в своем роде,… …   Словарь синонимов

  • вести — веду, ведёшь; вёл, вела, ло; ведущий; ведший; ведомый; дом, а, о; ведя; нсв. 1. (св. привести). кого. Идя вместе, направлять движение, помогать или заставлять идти с собой; сопровождать. В. сына за руку. В. коня под уздцы. В. хулигана в милицию.… …   Энциклопедический словарь

  • вести́ — веду, ведёшь; прош. вёл, вела, ло; прич. наст. ведущий; прич. прош. ведший; прич. страд. наст. ведомый; деепр. ведя; несов. 1. перех. Идя вместе, направлять движение, помогать идти. И шествуя важно, в спокойствии чинном, Лошадку ведет под уздцы… …   Малый академический словарь

  • род — сущ., м., употр. очень часто Морфология: (нет) чего? рода, чему? роду, (вижу) что? род, чем? родом, о чём? о роде и в роду; мн. что? роды, (нет) чего? родов, чему? родам, (вижу) что? роды, чем? родами, о чём? о родах   разновидность, подобие 1.… …   Толковый словарь Дмитриева

  • род — а ( у); м. 1. предл.: о роде, в роде и в роду, на роду; мн.: роды, ов. Основная общность людей первобытного общества, представляющая союз больших семей, находящихся в родственных отношениях. Старейшина рода. 2. предл.: о роде, в роде и в роду, на …   Энциклопедический словарь

  • род — РОД, а ( у), пред. о (в) роде и в (на) роду, мн. ы, ов, муж. 1. Основная общественная организация первобытнообщинного строя, объединённая кровным родством. Старейшина рода. 2. Ряд поколений, происходящих от одного предка, а также вообще поколение …   Толковый словарь Ожегова

  • вести — веду/, ведёшь; вёл, вела/, ло/; веду/щий; ве/дший; ведо/мый; до/м, а, о; ведя/; нсв. см. тж. вестись, ведение 1) (св. привести) кого Идя вместе, направлять движение, помогать или заставлять идти с собой; сопровождать …   Словарь многих выражений

  • род — а ( у); м. см. тж. родом, в некотором роде, в своём роде, от роду, своего рода, родовой 1) предл.: о р …   Словарь многих выражений

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»