-
1 Вера
віра. Обратить в свою веру - повернути на свою віру. Изменить своей вере - поламати віру. Терять, потерять веру в кого, что - зневірятися, зневіритися в кому. Потерявший веру - зневірений. Обращённый в новую веру - новонавернений, знововірений.* * * -
2 вера
віра. Обратить в свою веру - повернути на свою віру. Изменить своей вере - поламати віру. Терять, потерять веру в кого, что - зневірятися, зневіритися в кому. Потерявший веру - зневірений. Обращённый в новую веру - новонавернений, знововірений.* * *ві́ратеря́ть, потеря́ть ве́ру в ко́го-что́ — втрача́ти, втра́тити ві́ру в ко́го-що, зневіря́тися, зневі́ритися в ко́му-чо́му
-
3 барышник
баришник, баришівник, гендляр, фаринник; (лошадьми) ливерант, менджун; (волами) воловід (р. -вода), воловик. -ница - баришниця, баришівниця, гендлярка.* * *бари́шник; гендля́р, -а; ( торговец лошадьми) менджу́н, -а, лівера́нт -
4 барышнический
-ничий баришницький, баришівницький, гендлярський.* * *бари́шницький; гендля́рський; лівера́нтський -
5 барышничество
бари́шництво, баришува́ння; ге́ндель, -для, гендля́рство, гендлюва́ння; менджува́ння, лівера́нтство -
6 веранда
веранда.* * *вера́нда -
7 виверра
вівера.* * *зоол.віве́ра -
8 кливер
клівер (-вера).* * *мор.клі́вер -
9 лёд
лід (р. льоду, зап. леду, мн. ч. льоди) крига. [По-під льодом геть загуркотіло (Шевч.). Ой не стій на льоду, бо провалишся (Пісня). Тричі крига замерзала, тричі розтавала (Шевч.). Холодний, як крига (Приказка)]. Тонкий лёд - тонкий лід, прильодок (-дку). Лёд бесснежный - голощік (-щоку). [На Дніпрі голощік, - волами не проїдеш, хіба конякою (Золотон.)]. Лёд из слежавшегося снега - натоптень (-тня) (Сл. Гр.). Лёд прибрежный (забережник) - забережень (-жня) [Річка ще не замерзла, а забережні вже є (Міуськ.)]. Лёд на ветвях (при гололедице) - ожеледець (-дця). Лёд искусственный - роблений лід, роблена крига. Лёд наносный - крига нагінна (прибула). Лёд тронулся - крига скресла, лід скрес. [Скоро оце крига скресла, Катря вже й веснянки заспівала (М. Вовч.)]. Лёд ломается, взломался - зламало кригу, тріснула крига. Лёд идёт, пошёл - лід рушає (рушив), крига йде (пішла). Лёд встал на реке - річка замерзла, річка взялася кригою. Покрываться, -крыться -дом - братися (взятися) кригою, (слегка) зашерхати, зашерхнути, (о мн.) позашерхати, (едва) пришерхати, пришерхнути, (о мн.) попришерхати, (без снега) братися (взятися) голощоком; срвн. Замерзать, Обмерзать. [Морозець маленький був, - надворі трохи пришерхло (Лохв.). Земля у цю осінь узялася голощоком (Полт.)]. Окованный льдом - кригою окутий. [І вам слава, сині гори, кригою окуті (Шевч.)]. Лёд тает - крига (лід) тане (розтає). [Крига на Дунаї розтала так, що рушила вже йти (Мартин.). Незабаром у льодовні ввесь лід розтане (Полт.)]. Колоть лёд для ледника - рубати лід для (до) льодовні. Провалиться на льду - провалитися, завалитися, заломитися на льоду. [Серед ставу заломився на тонкім леду (Руданськ.). Ой не ходи по льоду, бо завалишся (Пісня)]. Вода со льдом - вода з льодом. Воды на льду - води на льоду. Бьётся как рыба об лёд - б'ється як риба об лід. Идёт точно по льду - іде як неживий. На языке мёд, а в сердце лёд - на язиці мід, а під язиком лід (Номис). У скупого и в крещенье льду не выпросить - щедрий, - серед зими снігу не випросиш! (Номис). Злоба что лёд, до тепла живёт - і лихе серце на сонці тане. Под кем лёд трещит, а под нами ломится - кому лиха вщерть, а нам з наспою. Схватилась мачеха о пасынке, когда лёд прошёл - згадала баба дівера, що хороший був; згадала баба, як дівувала (Приказки). Надейся на него, как на вешний лёд - покладайся на його, як на торішній сніг. Кататься по льду на коньках - бігати (кататися) по льоду на ковзанах (лижвах). Разбить (сломать) лёд - проломити кригу, зробити перший крок. Страна вечных льдов - країна вічних льодів, пральодів. Льды материковые, пловучие - льоди суходільні, льоди мандрівні.* * *лід, род. п. льо́ду, кри́га\лёд тро́нулся — кри́га пішла́ (ру́шила, скре́сла), лід пішо́в (ру́шив)
-
10 лошадник
1) ( любитель лошадей) ама́тор ко́ней2) ( торговец лошадьми) бари́шник, лівера́нт -
11 любовь
1) к кому (страсть, любовн. влечение) кохання, ласк. коханнячко, любов (-бови), любощі до кого, любість (-бости), (влюблённость) закохання в кому, (симпатия) милування. [Кохай, поки серце кохає, усе за кохання віддай (Грінч.). Ой, боже, боже, що та любов може! (Пісня). Хто не знає закохання, той не знає лиха (Пісня). Се на мене любощі напали (Квітка). На милування нема силування (Приказка)]. Пылкая, пламенная -бовь - палке кохання, жагуча любов. Безумная -бовь - шалене (за)кохання. Первая -бовь - перше (за)кохання, перша любов. -бовь мужчины, женщины - чоловіче, жіноче кохання, чоловіча, жіноча любов. Нежная -бовь - ніжне кохання, ніжна любов. Искренняя, настоящая -бовь - щире кохання, щира любов. Возбудить в ком -бовь - збудити кохання в кому, закохати кого в собі и в себе. Вспыхнуть -вью - спалахнути любов'ю, коханням. Воспылать -вью - зайнятися (запалати) коханням, любов'ю, розкохатися. [Бідахи розкохались аж з лиця спали, схнуть (М. Вовч.)]. Об'ясняться в -ви - освідчувати кохання кому, освідчуватися (про кохання) перед ким и кому. Об'яснение в -ви - освідчення (про кохання). Жениться, выйти замуж по -ви - дружитися (заміж піти) з любови (и по любові), до сподоби, по любості, взяти жінку до любови. [Та узяв жінку не до любови (Пісня). Заміж пішла по любості (М. Вовч.)]. Брак по -ви - шлюб до (з) любови (до сподоби). С -вью - до любови, кохано; срв. Любовно. [Кріпко до любови поцілувались (Г. Барв.). Його сонечко пестить кохано (Л. Укр.)]. Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бовь - не дороге дарування(чко), дороге твоє кохання(чко). Старая -бовь долго помнится - давнє кохання все перед очима. Умирать, погибать от -ви - помирати, гинути з кохання, з любови. [Нехай будуть люди знати, як в любови помирати (Пісня)]. -бовь сильнее смерти - кохання дужче (могутніше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бовь! - нашим молодятам не сваритися та любитися;2) (любовн. ласки, утехи) любощі, пестощі, милощі (-щів), милування, любість (- бости), ласка, кохання. [Пестощі, любощі, сяєво срібнеє хвиля несе в подарунок йому (Л. Укр.). Болять мене руки, ноги, болять мене кості, гей, якби то од роботи, а то од любости (Пісня)];3) (предмет любви) кохання(чко), милування(чко), закохання(чко). [Кохання моє, я тобі світ зав'язав! (М. Вовч.). Любчику мій, милуваннячко моє (Крим.). Нема мого миленького, нема закохання (Пісня)];4) (нравственн. чувство) любов (-бови), люба. [Чи ж я не смію домагатися любови та щирости од дітей? (Крим.). Хто не любить - не пізнав бога, бо бог - любов (Єванг.)]. Вера, надежда, -бовь - віра, надія, любов. Родительская -бовь - батьківська любов. Сыновняя -бовь - любов до батьків, синівська любов. Братская -бовь - братерська (братерня, братня) любов. Супружеская -бовь - подружня любов, подружнє кохання. -бовь к ближнему - любов до ближнього, братолюбність (-ности). [У братолюбності треба жити (Міущ.)]. Пребывать в -ви - пробувати в любові. Приобрести чью -бовь - здобути чию любов, (симпатию) підійти кому під ласку. [Підійдеш йому під ласку (Куліш)]. Из'являть -бовь к кому - виявляти любов (ласку, прихилля) до кого, жалувати кого;5) (наклонность) замилування, любов, нахил, охота, хіть (р. хоти, диал. хіті) до чого, прихильність, прихилля до кого. [З їх естетизмом та замилуванням до краси (Єфр.)]. Заниматься чем с -вью - працювати коло чого з любов'ю, залюбки, з замилуванням. Питать -бовь к чему - кохатися в чому. [Щиро кохався пан у горілках та медах (Грінч.). Кохається він у гарних конях (Грінч.)]. Он относится к вам с -вью - він ставиться до вас з любов'ю, з прихильністю, прихильно.* * *любо́в, -і; (преим. влечение к лицу другого пола, любовные отношения) коха́ння, лю́бощі, -щів, ми́лість, -лості, жениха́ння -
12 носовой
прлг.I. 1) носовий. [Носовий голос (Франко). Спільно-слов'янські носові звуки (Шахм.)]. -вой платок - хусточка (реже хустка) (до носа), носовик (-ка), носівка (Чигиринщ.), (поменьше) носовичок (-чка), носівочка. [Загубила хусточку, - нічим носа втерти (Київ). Виймаю хустку і обтираю лице (Коцюб.)]. -вое произношение - носова (назальна) вимова;2) (относ. к носу судна) носовий. -вая часть корабля - носова (передня) частина корабля. [Вони сиділи на носовій частині корабля (Остр. Скарбів)]. -вой гребец - носовий весляр (гребець). -вой парус - клівер (-вера).II. Носовой, сщ. - см. Носовщик.* * *носови́й\носовой ой плато́к — см. платок
\носовойые гла́сные — лингв. носові́ голосні́ (голосі́вки)
\носовойые согла́сные — лингв. носові́ при́голосні (при́голосівки)
-
13 оскудевать
оскудеть1) убожіти, зубожіти, (сов.) зматчіти. Срв. Обеднеть. [Джерело народньої поезії зовсім не так зубожіло (Грінч.)]. -девать чем - виводитися, вивестися з чого, зводитися, звестися з чого, повиводитися, позводитися з чого. [Ми звелися з свиней]. Мы совершенно -дели - ми вивелися геть із усього;2) слабнути, ослабнути. -дела вера наша - ослабла віра наша. -деть верою, терпением - ослабнути вірою, терпінням.* * *несов.; сов. - оскуд`етьбідні́ти, збідні́ти и обідні́ти; ( нищать) убо́жіти, зубо́жіти; ( приходить в упадок) підупада́ти, підупа́сти, занепада́ти, занепа́сти; ( становиться недостаточным) зме́ншуватися, зме́ншитися -
14 польский
1) польський, лядський, ляський, ляхівський. -ский язык - польська мова. -ская вера - польська, лядська віра. -ская стихия (язык, дух) - польщизна, польщина, лядщина. На -ский лад - з-польська, по-ляхівськи. [Хоч з-польська зоветься Станіславів, а все-ж і тут Русь (Франко)];2) (танец) полонез (-за).* * *1) прил. по́льський2) в знач. сущ. полоне́з -
15 пошатываться
пошататься, пошатнуться1) похитуватися, хитатися, похитатися, похитнутися, схитнутися, хитнутися, (обыкновенно с отрицанием) ухитнутися; (покачиваться) хилитатися, похилитатися, хилитнутися, коливатися, поколиватися, коливнутися, хибатися, хибнутися, схибнутися, похибнутися, (только о людях нетвёрдо стоящих на ногах) заточуватися, заточитися, точитися, поточитися куди, до чого. -ваясь подходить, подойти к кому, к чему - підточуватися, підточитися до кого, до чого. [Пішла злегка похитуючись, мов п'яна (Черкас.). Гнат, коливаючись мов п'яний, поплентавсь додому (Коцюб.). Кладочка схитнулась, сестриця втонула (Гр.). Пливе човен води повен, коли-б не схитнувся (не схибнувся) (Чуб.). Ой оре міщанин та й заточується (Чуб.). П'яний поточився і впав (Грінч.)]. Этот удар заставил его -нуться - цей стусан примусив його схитнутися (похитнутися, схибнутися, заточитися, поточитися). Его вера -нулась - його віра схитнулася, похитнулася, захиталася. -нуться в вере - схитнутися, похитнутися, захитатися у вірі. -нуться на трудном пути (переносно) - схибнутися (схибити) на непевній дорозі. Здоровье -нулось - здоров'я упало, занепало, схитнулось, похитнулось. -нувшийся авторитет - захитаний авторитет;2) пошататься - (пошляться) повештатися, потинятися, пошалатися, помотатися. [Повештався я тутечки чимало на своєму віку (Сторож.). Поміж людьми помотається, - звичаїв набирається (Гр.)].* * *похи́туватися; ( о человеке) пото́чуватися -
16 пустяк
обычно во мн. Пустяки дурниця, (ничто) марниця, (мелочь) дрібниця, абищиця, мала річ, (зап.) фрашки (-шок), (пустое) пусте (-того), байка; (ум.) дурничка, дрібничка; срв. Вздор, Мелочь. [Але нащо-ж вимагати, щоб я згинув за дурницю? (Сам.). А що Зінька взято до тюрми, то то дурниця: подержать та й випустять (Грінч.). Перед ним стає гріхом дрібниця кожна (Сам.). Ображаєтесь усякою дрібничкою (Мова). Марниця, братіку! (Франко). Для твого слуху сі слова - марниця (Л. Укр.). Хоча люди дещо про дівера і верзуть, та то пусте (Кониськ.). Але що там, усе байка, коби лиш гроші (Франко). Посаг, скарби все то фрашки (Гол.). Це така абищиця, що не варт і казати (Сл. Ум.)]. Говорить -ки (вздор) - дурниці правити, плести, провадити, говорити пусте, провадити не знать-що, (болтать) базікати, теревенити; см. Вздор, Пустословить. [Покинь плести дурниці: тут час не жде (Грінч.)]. Наговорил -ков - наплів дурниць, (небылиц, врак) наказав на вербі груш, наказав три мішки гречаної вовни. Не верь: всё это -ки - не вір: усе це дурниця, усе це пусте. Заниматься -ками - бавитись дурницею, -ницяки, пустим. Обращать внимание на - ки - звертати увагу на дурницю (дурниці). Спорить о -ках - сперечатися, змагатися за дурницю, за пусте. Поссориться из-за -ков - посваритися за дурницю, за що-будь; за масляні вишкварки не помиритись (Номис). Началось с -ков - почалось з пустого, з дурниці зайшло. Всякий -стяк - кожна дурниця (дрібниця), леда-що (р. леда-чого). -ки (о вещах: мелочь) - дрібниця (в знач. соб.), дрібниці, (ничто) фрашки (зап.). [I дзеркала - нема й тії дрібниці (пустяка) (Грінч.)]. -ки (самая малость) - трішки, трішечки, крапелька, дрібка, марниця. [Марницю заробив (Л. Укр.). Дрібку того часу маю (Франко)]. -ки (нетрудно) - пусте діло (М. Лев.), (зап.) фрашки, (диал.) шаль. [Якби не пісок, то-б шаль довезти дуба (Леб. п.)]. -стяк-дело - пуста справа, пусте діло, (зап.) фрашки. -ки (пустое)! - пусте! (ничего) дарма! Это, брат, не -ки - це, братіку, не пусте, не дурниця, (не шутки) не переливки; це тобі, брат(е), не жарти.* * *1) ( мелочь) дрібни́ця; ( ничтожный факт) дурни́ця2) ( не представляющая ценности вещь) дрібни́чка3)пустяки́ — (мн. в знач. сказ.: не стоит обращать внимания) пусте́, ба́йдуже и байду́же, дарма́, да́рма, да́рмо
-
17 Поутратить
-ся (в некоторой степени) втратити трохи чого, -ся. Вера ныне -лась - віра тепер занепала. См. Утратить, -ся.
См. также в других словарях:
ВЕРА — глубокое, искреннее, пронизанное эмоциями принятие какого то положения или представления, иногда предполагающее определенные рациональные основания, но обычно обходящееся без них. В. позволяет признавать некоторые утверждения достоверными и… … Философская энциклопедия
ВЕРА — жен. уверенность, убеждение, твердое сознание, понятие о чем либо, особенно о предметах высших, невещественных, духовных; | верование; отсутствие всякого сомнения или колебания о бытии и существе Бога; безусловное признание истин, открытых Богом; … Толковый словарь Даля
Вера — ы, жен. Ст. русск.Производные: Верка; Вераня; Вераха; Вераша; Веруля; Веруня; Веруся; Руся; Веруха; Веруша.Происхождение: (Заимств. из ст. сл. яз., где появилось как калька с греч. Ср. греч. pistis вера.)Именины: 30 сент., 14 окт. Словарь личных… … Словарь личных имен
ВЕРА — Сущность всякой веры состоит в том, что она придает жизни такой смысл, который не уничтожается смертью. Лев Толстой Смысл веры не в том, чтобы поселиться на небесах, а в том, чтобы поселить небеса в себе. Томас Харди Вера состоит в том, что мы… … Сводная энциклопедия афоризмов
вера — (в психологии) (от лат. veritas истина, verus истинный) 1) особое состояние психики, заключающееся в полном и безоговорочном принятии человеком, его разумом и душой, фактов внутреннего и внешнего существования, живого, истинного откровения;… … Большая психологическая энциклопедия
ВЕРА — ВЕРА, веры, жен. 1. Состояние сознания верующего, религия (книжн.). «Лишь вера в тишине отрадою своей живит унывший дух и сердца ожиданье.» Пушкин. Вера в бога. || То или иное религиозное учение, верование. Христианская вера. Человек иной веры.… … Толковый словарь Ушакова
Вера — Вера ♦ Foi Убеждение, не подкрепленное никакими доказательствами и, как всякая вера, легко обходящееся без них, заменяющее их волей, доверием или благодатью. Весьма двусмысленное, чтобы не сказать подозрительное преимущество. Верить значит… … Философский словарь Спонвиля
ВЕРА — состояние предельной заинтересованности, психол. установка, мировоззренческая позиция и целостный личностный акт, состоящие в признании безусловного существования и истинности чего либо с такой решительностью и твердостью, к рые превышают … Энциклопедия культурологии
вера — Вероисповедание, закон, исповедание, религия, верованье, убеждение, правоверие, православие, ересь; доверие, кредит, уверенность. Веры: христианство, иудейство (Моисеево вероисповедание, иудаизм, еврейство, жидовство), ислам (мусульманство,… … Словарь синонимов
вера — безмерная (Блок); безмятежная (Мережковский); благодатная (Некрасов); большая (Ольнем); глубокая (Ольнем, Фруг); горячая (К.Р.); живительная (Голен. Кутузов); крепкая (Скиталец); непоколебимая (Ольнем); пламенная (Бунин); пылающая (Лебедев);… … Словарь эпитетов
ВЕРА — ВЕРА, 1) в теистических религиях личное доверие к Богу и его слову, обращенному к человеку (божественное откровение). Вера включает в себя решимость исполнять волю Бога вопреки всем сомнениям ( искушениям ), верность Богу (во всех языках, с… … Современная энциклопедия
