вду

* * *

* * *

gener. riflettente

1) ( установить разницу) établir la différence (entre); distinguer vt (d'avec qn, d'avec qch)

2) ( выделить наградой) distinguer vt

1) ( скрыть от кого-либо) cacher vt, dissimuler vt à qn; tenir secret (f secrète) qch à qn; taire vt à qn ( умолчать)

2) ( присвоить) soustraire vt, dérober vt

••

вы́слушать, выслу́шивать

1. aŭskulti;

2. мед. (stetoskope) aŭskultadi.

* * *

сов., вин. п.

1) escuchar vt

2) мед. auscultar vt

* * *

1) écouter vt, entendre vt

2) мед. ausculter vt

сов., вин. п.

1) ( установить разницу) diferenciar vt, hacer diferencia (entre), distinguir vt

2) ( разглядеть) discernir (непр.) vt

3) (выделить, отметить) distinguir vt, singularizar vt; identificar vt ( опознать)

* * *

1) ( установить разницу) établir la différence (entre); distinguer vt (d'avec qn, d'avec qch)

2) ( выделить наградой) distinguer vt

ута́ивать, утаи́ть

kaŝi.

* * *

сов., вин. п.

1) ( скрыть от кого-либо) encubrir (непр.) vt, ocultar vt, disimular vt; tener en secreto ( de alguien); callar vt ( умалчивать)

2) ( присваивать) sustraer (непр.) vt, defraudar vt

* * *

1) ( скрыть от кого-либо) cacher vt, dissimuler vt à qn; tenir secret (f secrète) qch à qn; taire vt à qn ( умолчать)

2) ( присвоить) soustraire vt, dérober vt

••

вдумливо.

* * *

вдумливість (р. -вости).

* * *

вдумливий.

* * *

дешевісінько.

* * *

на-правду, справді, поправді, достоту, навсправжки, навсправжнє.

* * *

м., ж.; тж. полуд`урье

правда (ум. правдонька, правдочка, правдиця). [Все згине, тільки правда зостанеться (Номис). Скільки в решеті дірочок, стільки у їх правдочок (Г. Барв.). Тілько в дівоньках правдиці, кілько в коновках водиці (Чуб.)]. Совершенная. чистая -да - щира (щирісінька), нестеменна правда. Не полная -да - щербата правда, несповна правда. Он не всегда говорит -ду - він не завсіди каже правду (каже по правді). -да ли это? - чи цьому правда? чи воно справедливо? [Не знаю, чи воно справедливо, кажуть, що чума сильна йде (Чигир.)]. -да ли, что он умер? - чи правда, що він умер? Не -да ли? - а правда-ж? еге-ж правда? еге-ж так? Не -да ли, что он очень умён? - а правда-ж, він дуже розумний? -да, что… - правда, що…, справедливо, що… [Так тихо, так ясно, - думає собі Гордій, - справедливо, що святий вечір (Васильч.)]. По -де сказать или говоря -ду - сказати правду, (як) направду сказати, правду (направду, по правді) кажучи, (собственно) суще, (искренно говоря) по щирості кажучи. [Сказати правду, я ще не помітив, щоб він своїм страстям корився (Куліш)]. В -ду, на -ду (в самом деле) - справді, справжки, насправжки, насправжнє, як насправжнє, дійсно. Сказать кому всю -ду матку - сказати ущипливу правдоньку, (образно) вичитати отченаша, (євангелію) кому, бризнути в живі очі кому (Франко. Пр.). Правда (впрочем, положим, хотя) - що правда, правда. Со всяким, -да, это может случиться - що правда, з усяким це може статися, трапитися. Правда? - справді? Йо? Нужно -ду сказать - ніде правди діти. Занимать место -ды - правдувати. [Що тепер неправда стала правдувати (ЗОЮР. II)]. Жить, поступать по -де, -дою, согласно велениям - ды - правдувати, ходити правим робом, ходити по правді, жити (робити) по правді, праведно. [Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує (Франко. Пр.). Ой не по правді, мій миленький, зо мною живеш (Метл.)]. Блюститель -ды - правдодержець (-жця). [Гей царю, гей ти земний правдодержець! (Крим.)]. Ваша -да - ваша правда, маєте рацію, маєте слушність. [Ваша правда, - сказав Комашко (Н.-Лев.)].

* * *

1) сущ. в знач. сказ. пра́вда

2) (в знач. нареч. и вводн. сл.: в самом деле) спра́вді, пра́вда, ді́йсно; (в знач. нареч.) напра́вду, наспра́вжки

3) (в знач. уступительного союза: хотя) щопра́вда

признаться

1) визнаватися, признаватися, бути ви[при]знаним від кого; визнаватися, вважатися, узнаватися, бути визнаним, вваженим за кого, за що; пізнаватися, угадуватися, бути пізнаним, угаданим (оттенки см. Признавать);

2) кому в чём - признаватися, признатися кому в чому, визнавати, визнати що (на себе), (о мн.) попризнаватися; (хвалясь, хвастаясь) хвалитися, похвалитися кому про що; срв. Сознаваться. [Настя призналась матері, що любить Гната (Коцюб.). Боїться йому признаватися (Грінч.). Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнав таке (що вбив) (М. Вовч.). Слухай, щиро тобі визнаю (Куліш). Він радів, хвалився Маланці і вірив (Коцюб.). Він-же й знав, а не похвалився про це нам (Кролевеч.)]. -ться в любви кому - освідчатися, освідчитися кому, освідчати, освідчити, визнавати, визнати кому кохання (любов). [Освідчилися ви по правді досконало (Самійлен.). Ви навпростець мені освідчили кохання (Самійл.). Він пані визнавав любов свою (Куліш)]. -знаться в преступлении, в воровстве - признатися в злочині, у злодійстві. -наться, люблю поспать после обеда - признатися, люблю поспати по обіді. [Признатись, по обіді звик я спати (Самійл.)];

3) -ться к кому, к чему - признаватися, признатися до кого, до чого.

* * *

несов.; сов. - призн`аться

1) (в чём-л.) признава́тися, призна́тися и попризнава́тися; ( сознаваться в своих проступках) зізнава́тися, зізна́тися; ( объясняться в любви) осві́дчуватися, осві́дчитися

2) страд. (несов.) визнава́тися; вважа́тися; пізнава́тися

1) честь, -ті

2) (почёт, уважение) честь, поша́на, ша́на, шано́ба

несов. - вдува́ть, сов. - вду́нуть, вдуть

(вн. в вн.) blow (d into)

1) (причинять страдания, муки) torture (d), torment (d)

2) (не давать покоя, издеваться) torment (d), tease (d)

3) (тв.; донимать чем-л) torment (d with), pester (d with)

4) ( утомлять) tire out (d), wear out (d); (разговорами и т.п.) bore (d), weary (d)

5) (беспокоить - о мыслях, переживаниях) torment (d), worry (d), disturb (d)

6) разг. (оставлять неудовлетворённым чьё-л желание, любопытство и т.п.) torture (d)