Перевод: со всех языков на все языки

со всех языков на все языки

вдови

  • 21 промолачивать

    промолотить молотити, п(р)омолотити, помолотитися якийсь час. [До сніданку помолотився, а тоді пішов дощ. У вдови промолотили ми з тиждень (Г. Барв.)]. -тить всё - помолотити, змолотити (геть) усе.
    * * *
    несов.; сов. - промолот`ить
    1) перемоло́чувати, перемолоти́ти и поперемоло́чувати; ( обмолачивать) обмоло́чувати, обмолоти́ти и пообмоло́чувати
    2) (несов.: молотить в течение определённого времени) молоти́ти [ці́лий день], промолоти́ти

    Русско-украинский словарь > промолачивать

  • 22 просыхать

    просохнуть просихати, просохнути и просохнути, (о земле, красках, белье ещё) протряхати, протрях(ну)ти, стрях(ну)ти, (о грязи ещё) прочахати, прочахнути, (о болоте) дрягнути, продрягнути, (зап.) надрягнути, (о мн.) попросихати, попротряхати, постряхати. [Свитина твоя просохне (Г. Барв.). Просохли очі у вдови (Шевч.). Свіжі фарби швидко протряхли. Рядно вже протряхло. Трохи стряхло після дощу]. Когда -нет (дорога) - коли протряхне, на просусі. [На просусі приїду перед Великоднем (Харк. п.)]. Просохший - просохлий, протряхлий, прочахлий.
    * * *
    несов.; сов. - прос`охнуть
    просиха́ти, просо́хнути и просо́хти и попросиха́ти; (о земле, красках, одежде) протряха́ти, протря́хнути ( о земле) прочаха́ти, проча́хти и проча́хнути

    Русско-украинский словарь > просыхать

  • 23 estate

    1. ком. майно; маєтність; власність; статок; достатки; багатство; 2. маєток; 3. юр. юридична власність; речове право; право речового характеру; 4. спадщина; спадок; успадкування
    1. сукупна власність у формі матеріальних і нематеріальних благ; 2. володіння земельною власністю або участь у земельній власності; 3. правовий статус власника щодо своєї власності; 4. власність, майно тощо, що залишаються після смерті власника
    ═════════■═════════
    bankrupt's estate майно неспроможного боржника • майно банкрута; corporate estate майно підприємства • майно компанії; deceased estate майно покійника/ покійниці (небіжчика/небіжчиці, покійного/покійної) • маєток покійника/покійниці (небіжчика/небіжчиці, покійного/покійної); encumbered estate заставлений маєток • заставлена нерухомість; entailed estate заповідне майно; freehold estate безумовне право власності на нерухоме майно • фригольд; hereditary estate спадкове майно • спадщина • спадок • успадкування; joint estate спільне майно; leasehold estate орендований маєток • речове право орендаря; partnership estate майно товариства; personal estate особисте майно; residuary estate незаповідана частина спадщини • спадкове майно без боргів; separate estate відокремлене майно; settled estate закріплене майно; testamentary estate заповідане майно; trust estate майно, що передається на підставі довіреності; vested estate належне майно
    ═════════□═════════
    estate at sufferance володіння за мовчазною згодою власника; estate at will нестрокова оренда • нестрокове орендне право; estate by the entirety подружня спільність майна; estate for life довічне володіння майном; estate in common спільне володіння в частках; estate in coparcenary спільне успадкування; estate in dower майно, яке переходить до вдови за правом довічного володіння; estate in entirety подружня спільність майна; estate in freehold право власності на нерухомість; estate in joint tenancy спільне право на нерухомість; estate in land право на нерухомість; estate in severalty самостійне незалежне майно; estate of inheritance земельна власність, яка переходить у спадщину; estate planning планування майна; estate subject to a conditional limitation обмежене за часом речове право; estate tail заповідне майно з обмеженою власністю; estate tax майновий податок; estate upon condition умовне право на нерухомість • умовно обмежене речове право
    ═════════◇═════════
    маєток, маєтність < прасл. основи *majǫt, пов'язаної з *jьmeti — мати (ЕСУМ 3: 358); форма маетностей у значенні «земельне володіння» фіксується уже в 1430 р. (CCM 1: 570); майно < ст. сл. нмамь < прасл. *jьmati, *jьmamь — брати, мати (ЕСУМ 3:414)

    The English-Ukrainian Dictionary > estate

  • 24 Widow at Windsor

    [,wɪdəuət'wɪnzə]
    Виндзо́рская Вдови́ца (прозвище королевы Виктории [Victoria, 1819-1901])
    овдовев в 1861, она часто жила в Виндзорском замке [ Windsor Castle I]

    English-Russian Great Britain dictionary (Великобритания. Лингвострановедческий словарь) > Widow at Windsor

  • 25 dower

    ['dauə] 1. n
    1) вдови́на ча́стка ( спадщини)
    2) при́дане, по́саг
    3) приро́дне обдаро́вання, обдаро́ваність, дар, хист, тала́нт
    2. v
    1) залиша́ти спа́дщину вдові́
    2) наділя́ти тала́нтом ( with)
    3) дава́ти по́саг

    English-Ukrainian transcription dictionary > dower

  • 26 вдовец

    вдов|ѐц <-цѝ>
    същ м
    вдовѝц|а <-и>
    същ ж vèdovo m

    Български-италиански речник > вдовец

См. также в других словарях:

  • вдови́ца — вдовица …   Русское словесное ударение

  • вдови́ца — ы, ж. устар. Вдова. Бочка по морю плывет. Словно горькая вдовица, Плачет, бьется в ней царица. Пушкин, Сказка о царе Салтане. Поместили меня в домишке в одном с сердобольной вдовицей, а вдовица эта старушонка вредная оказалась, злоязычница.… …   Малый академический словарь

  • вдовица — вдовица, вдовицы, вдовицы, вдовиц, вдовице, вдовицам, вдовицу, вдовиц, вдовицей, вдовицею, вдовицами, вдовице, вдовицах (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …   Формы слов

  • Вдовица — ж. разг. то же, что вдова Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • Вдовицын — прил. разг. 1. соотн. с сущ. вдовица, связанный с ним 2. Принадлежащий вдовице. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • вдовица — ы; ж. Нар. разг. Вдова; молодая вдова …   Энциклопедический словарь

  • вдовиний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • вдовиця — іменник жіночого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • вдовицький — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • вдовичий — прикметник рідко …   Орфографічний словник української мови

  • Вдовичине — іменник середнього роду населений пункт в Україні …   Орфографічний словник української мови

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»