-
1 ввести
сов. от вводить -
2 ввести
сов. от вводить -
3 ввести
-
4 вводить
вваживать, ввесть вводити, ввести, (о многих) повводити, заводити, завести, впроваджувати, впровадити, запроваджувати, запровадити. Вводить, ввести закон - запроваджувати, запровадити, заводити, завести закон. Вводить, ввести в жизнь - запроваджувати, запровадити до життя, переводити, перевести у життя. Вводить, ввести закон в силу, в действие - надавати, надати сили, чинности якомусь законові. Вводить, ввести (в грех, искушение, ошибку) - призводити, призвести кого до гріха, до спокуси, до помилки, підводити, підвести, на гріх. Вводить, ввести в заблуждение - навівати, навіяти помилку, вводити, ввести в оману, омиляти, омилити, змиляти, змилити кого. Вводить, ввести в соблазн - спокушати, спокусити, зраджувати, знадити, вести (привести) до спокуси. Вводить, ввести в убыток - доводити, довести до втрати, до шкоди. Вводить в обман - дурити кого, обдурювати кого, впроваджувати в обман. Вводить, ввести во владение - вводити, увести в посідання (володіння), ув'язувати, ув'язати кого (в маєток) (стар.).* * *несов.; сов. - ввест`иуво́дити, увести́; (устанавливать, внедрять) впрова́джувати, впрова́дити, запрова́джувати, запрова́дити и мног. позапрова́джувати, (ведя, помогать подняться) зво́дити, звести́ -
5 компрометировать
компромітувати, (сов.) скомпромітувати, у славу (у неславу) вводити (сов. ввести), виславляти, (сов.) виславити кого. [Нас вони компромітують (Франко). Сватай мене, козаченьку, та не вводь у славу (Пісня). Але дяк знає, хто з'їв, а не хоче його виславляти і стиду йому завдавати (Казка)]. Компрометирующий - той, що компромітує (вводить у славу, неславу), компромітовний. -рованный - компромітований, (оконч.) скомпромітований. -ться - компромітуватися, (сов.) скомпромітуватися, вводити (сов. ввести) себе у славу (у неславу); бути скомпромітованим.* * *компрометува́ти, компромітува́ти -
6 вводить
матем., техн., несов. вводи́ть, сов. ввестиуво́дити, увести́; ( внедрять) упрова́джувати, упрова́дити -
7 вводить
матем., техн., несов. вводи́ть, сов. ввестиуво́дити, увести́; ( внедрять) упрова́джувати, упрова́дити -
8 заблуждение
помилка, помилкова (неправдива) думка, помилковий (неправдивий) шлях, омилення, зблукання, (гал. и стар.) блуд, облуд, заблуд (-ду), зблуда. [Треба розвіяти його помилку (помилкову думку). І блудів накопичуються гори, що й правду нам навіки закривають (Куліш). Він ціле життя ніс тяжку кару за своє хвилеве зблукання]. Вводить, ввести в -ние - омиляти, омилити, змилити кого, при(з)водити, при(з)вести до помилки, до облуди, на хибний шлях ставити (поставити), збивати (збити) з правдивого шляху, дурити, піддурити, здурити кого, (гал.) блудом повести кого. Введение в -ние кого - омилення кого, призведення до помилки кого, дуріння кого. Быть в -нии - помилятися, бути омиленим, (гал.) блудом іти (піти). [Вельми кохали тато маму і багато де в чому були про неї омилені (Кониськ.)]. Впасть в -ние - помилитися, омилитися. Вывести из -ния кого - з'ясувати комусь його помилку, очі розкрити кому.* * *по́милка и поми́лка; ( ошибочное мнение) помилко́ва (хи́бна) ду́мка, помилко́вий (хи́бний) по́гляд (-у); ( состояние обманувшегося) ома́навпасть в \заблуждение ние — помили́тися, -милю́ся, -ми́лишся, припусти́тися по́милки
-
9 искушение
1) (испытание) випробовування, сов. випробування, спитування, вивіряння, вивірення, виставляння, виставлення на спробу, піддавання, піддання спробі кого, чого; время, предмет -ния - см. Искус 1;2) (прельщение) спокушання, зводжування, (обольщение) перелещування кого; (соблазн) спокуса, покуса, скус (-су), скуса (ум. скуска), помана. [Не боячись уже спокус світових, вертаються до людей, щоб послужити людям (Крим.). Покус таких до нас підходять тисячі що-дня (Франко). І приказка є: менчий скус, менчий струс (Звиног.). Сохрани мене від всякої напасти і скуси диявольської (Рудан.). Дівка - то скуска (Приказка). На принади нової землі замовчи ти, помано (Франко)]. Беги от -ния - тікай (від) спокуси. Не введи нас во -ние - не введи нас у спокусу (Єв.). Вводить в -ние - на покусу підводити, нараж(ув)ати на (с)покусу. [Ти мене на покусу підводиш (Стор.). Не потрібно наражувати їх (грішми) на покусу, а себе на неприємність (Франко)]. Дух -ния - дух-спокусник, дух спокуси. Впадать в -ние - спокушатися, спокуситися, входити, увійти в спокусу. Ох, -ние! - ох, спокусо моя!; чистий гріх! Подвергать -нию - ставити спокуси кому; піддавати кого спокусі. Устоять перед -нием - проти спокуси встояти; опертися спокусі.* * *споку́са, неоконч. спокуша́ння; підку́са; диал. поку́са, ва́ба; випро́бування, (неоконч. д.) випробо́вування, випро́буванняввести́ в \искушение ние — спокуси́ти, -кушу́, -ку́сиш
-
10 недоумение
недомисл (-лу), (непонимание) нерозуміння и (реже) непорозуміння, (оконч. незрозуміння), невтяма, недоміркування, (грубо) невторопання, (колебание) вагання, (неуверенность) непевність (-ности), (сомнение) сумнів (-ву), недомудрення. [Отже глибини всі розгадано, отже з'ясовано всі недомудрення (П. Тичина). В його очах відбивається недомисл: «що це?» (Корол.). «Не знаю - це не значить, що їх не було», - справедливо кінчає: він свої недомисли (Рада). Немов якесь вічне непорозуміння стоїть в душі у письменниці (Рада)]. Быть в -нии (не понимать) - не розуміти, (колебаться) вагатися, (быть в нерешительности) бути ні в сих, ні в тих. В -нии - недомисленно, не домислюючись, в недомислі; (в нерешительности) ні в сих, ні в тих; см. ещё Недоуменно и Недоумевая (под Недоумевать). [Я спинився й стояв у недомислі (Н.-Лев.). Він стояв ні в сих, ні в тих, бо не міг зорієнтуватися (Київ)]. С -нием - недомисленно, з недомислом, з не(по)розумінням; см. ещё Недоуменно. [«Ви-ж погодилися в принципах», - сказала з недомислом Саня (Н.-Лев.). Спочатку з непорозумінням, а потім з чуттям страху став дивитися на батька (Виннич.)]. Полное (полнейшее) -ние - цілковите не(по)розуміння. В полном, полнейшем -нии - нічого, нічогісінько не розуміючи (не тямлячи, не розбираючи). Быть в полнейшем -нии - нічогісінько не розуміти (не тямити), нічогісінько не могти з[в]розуміти (втямити). Я в полнейшем -нии - я нічогісінько не (в)розумію (не (в)тямлю, не розбираю), я й думок не зберу, я нічогісінько втямити не можу, (в песнях) не здумаю думки, не змислю я мисли. Я пришёл в -ние - я (того, нічого) втямити не (з)міг, я аж знерозумнів, я запантеличився; я став ні в сих, ні в тих; мене посіло (обгорнуло) вагання; мене посіла (взяла) непевність, мене посів (взяв) сумнів (недомисл).* * *нерозумі́ння; вага́ння; по́див, -у; здивува́ння, здиво́вання; зачудо́вання, зачудува́ння, зчудува́ннявводи́ть, ввести́ (сов. пове́ргнуть) в \недоумение ние — спантели́чувати, -чую, -чуєш, спантели́чити; прийти́
(впасть) в \недоумениение — зчудува́тися, -ду́юся, -ду́єшся
в \недоумение нии, с \недоумениением — у по́диві, здиво́вано, зачудо́вано, вага́ючись, з вага́нням
в кра́йнем \недоумениении — укра́й здиво́ваний, нічо́го (нічогі́сінько) не розумі́ючи
-
11 обман
обмана, мана, омана, облуда, злуда (гал.), ошуканство, ошукання, ошук, ошука, дурисвітство, обдур (-ру и -ри) (м. и ж. р.). [Не вірте, це все обмана. Обдур'ю ти зо мною жила (Г. Барв.)]. Явный обман - видима облуда, -ме ошуканство, -мий ощук и т. д. Обманом - ошуком, обманою. Добыть -ном - витуманити, видурити. Без обмана - без ошуку. Обман чувств (призрак) - мана, омана, мара. [Усенький світ - мана (Крим.)]. Обман зрения, оптич. -ман - омана, мана для ока, м. оптична. Вводить (ввести) в -ман кого - призводити (призвести) кого до облуди, до ошуку и т. д., підводити, підвести кого на облуду, на ошук и т. д., зводити, звести кого; в заблуждение - омиляти, омилити кого. Вдаваться, вдаться (впадать, впасть) в -ман - заходити (зайти) в облуду, в ошук и т. д., допускатися, допуститися облуди, ошуку и т. д.* * *1) обма́н, -у; облу́да; диал. обма́на, злу́да; ( надувательство) обду́рювання, обду́рення, оду́рювання, оду́рення, дури́світство, ошука́нство, диал. ошу́ка, о́шук, -у; ( нарушение обещания) ома́на2) ( заблуждение) обма́н, ома́на -
12 окрестить
охрестити (о многих похрестити, поохрещувати), у хрест (віру, закон) увести. -ить иноверца - вихрестити. Окрещённый - охрещений; вихрещений, вихрест.* * *рел.охрести́ти и охристи́ти, похрести́ти, поохре́щувати и похристи́ти, поохри́щувати; ввести́ в хрест -
13 ошибка
помилка, о(б)милка, похибка, хиба. [Ортографічні помилки, похибки. Помилка за фальш не йде = -ка в фальшь не ставишся]. По -ке - у помилку, помилкою; см. Ошибочно. Он сделал это по -ке - він зробив це в помилку, помилково, помилкою, помилившись. Вводить (ввести) в -ку - змиляти, змилити кого, призводити, призвести кого до помилки, приводити, привести яа завід. Впадать (впасть) в -ку - допускатися, допуститися помилки. См. Ошибаться. -ка в счёте - рахункова помилка. -ка за -кой, -ка на -ке - помилка за помилкою, помилка на помилці. Вкралась -ка - трапилася помилка.* * *по́милка и поми́лка; по́хибка -
14 подвергать
подвергнуть чему піддавати, піддати чому, під що. [Піддавала критиці традиції та інтереси, во ім'я яких від неї вимагано жертв (Доман.). Не хочемо піддавати вашу індивідуальність анатомічній операції (Крим.)]. -гать, -нуть возможности чего-л. неприятного - наражати, наразити на що, підводити, підвести під що. Его -гали большой опасности - його наражали на велику небезпеку. -гать чему-л. неприятному себя - наражатися на що. [Я не просив тебе покинуть віру, лише не виставлятися прилюдно, не наражатися на небезпечність (Л. Укр.)]. -гать опасности свою (чью) жизнь (здоровье) - важити своїм (чиїм) життям (здоров'ям); (испытанию) виставляти, виставити на спробу. [Знаючи як у ті часи на мужика дивились, ми зрозуміємо, на яку страшну спробу виставила доля українську мову (Єфр.)]. Он был -гнут жестоким испытаниям судьбы - завдала йому доля багато тяжкого в житті. -гать испытанию качество чего - піддавати спробі що. -гать, -нуть наказанию - завдавати, завдати кари кому и на кару кого. Его -ли тяжкому наказанию - його завдали на тяжку кару. -гать ответственности (привлекать) - притягати (притягти) кого до відповідальности. [За зловживання його притягнено до відповідальности]; (штрафу) піддавати, піддати карі, пені, накидати пеню; (обыску) кого - робити трус (ревізію) у кого, трусити кого; (заключению в тюрьме) садовити, посадовити у в'язницю, у вежу, у тюрму. -гать пересудам чьё доброе имя - вводити, ввести у (не)славу кого, пускати поговір на кого. [Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу]; (себя) у неславу входити. [Сама-ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько-нераненько із вулиці ходиш]. -гать посмеянию - виставляти, виставити на глум, на посміх. -гать операции кого - піддавати, піддати під операцію кого. -гать, -нуть действию огня, холода - виставляти, виставити на спробу вогнем, холодом. Подвергнутый чему - відданий під що, наражений на що, підведений під що.* * *несов.; сов. - подв`ергнуть1) піддава́ти, підда́ти (кого-що чому); ( производить над кем-чем что) роби́ти, зроби́ти (кому-чому, у кого-чого, з ким-чим, над ким-чим що); ( налагать) наклада́ти, накла́сти, (на кого-що що); (чему-л. неприятному) наража́ти, нарази́ти (кого-що на що); ( передавать) віддава́ти, відда́ти ( кого-що на що и під що)2) (подчинять, делать подвластным) підкоря́ти, підкори́ти -
15 позаводить
позаво́дити; ( ввести) позапрова́джувати -
16 позорить
опозорить ганьбити, зганьбити, ганьбувати, зганьбувати кого, ганьбу давати, дати кому, славити, ославлювати, ославити, неславити, знеславити, у славу (неславу) вводити, ввести (бесчестить), безчестити, збезчестити, (публично) публікувати, опублікувати, шпетити, ошпетити, (словами) паплюжити, спаплюжити кого.* * *ганьби́ти; ( словами) паплю́жити; ( бесславить) несла́вити, знесла́влювати, ославля́ти, осла́влювати, уво́дити в сла́ву (в несла́ву) -
17 порочить
опорочить (хулить) ганити, зганити, гудити, згудити, ґандж[ч]увати, зґандж[ч]увати, (бесславить) ганьбити, зганьбити, ганьбувати, зганьбувати, славити, ославити, неславити, знеславити, безчестити, збезчестити, плямити, сплямити, шпетити, зшпетити кого, що, у (не)славу вводити (ввести) кого, безчестя класти, покласти на кого; срв. Порицать, Опорочить. [І язик їм руба у роті стане, коли такого батька почнуть ганити (Мирн.). Нащо ганьбити чоловіка (Кам'ян.). Се ганьбує і консульство (Куліш). Блаженні ви, коли вас ганьбуватимуть і гнатимуть та розпускатимуть про вас усяку лиху славу (Єв.). Олимпських шпетив на всю губу (Котл.)]. Самому -чить себя - (образно) по славоньці ходити. [Не я тебе, дівчинонько, у славоньку вводжу, а сама ти, дівчинонько, по славоньці ходиш (Пісня)].* * * -
18 посрамлять
посрамить1) осоромлювати, осоромити, соромити кого, посоромити, сорому завдавати, завдати кому, стидити, постидити, неславити, знеславлювати, знеславити кого, ганьбити, зганьбити, у сором (у неславу, у ганьбу) вводити, ввести кого. [Вона не постидила свого роду (Квітка)];2) сов. постидити, посоромити, пошпетити кого (деякий час, трохи). Посрамлённый - посоромлений, осоромлений, соромом побитий (вкритий), знеславлений, зганьблений, постиденний. [Нехай постиденний буде він, а не ми, бо ми стоїмо за правду].* * *несов.; сов. - посрам`ить1) (кого-что) осоро́млювати и осоромля́ти, осоро́мити, соро́мити, посоро́мити (кого-що), завдава́ти со́рому, завда́ти со́рому (кому); ( позорить) ганьби́ти, зганьби́ти (кого-що)2) ( обличать) викрива́ти, ви́крити3) (несов.: постыдить) посоро́мити; постида́ти, постиди́ти -
19 постановление
1) (действие) постановлення, установлення, поставлення, уставлення; срв. Постановка 1;2) постанова, ухвала, устава, (положение) установа, (приговор) присуд (-ду), прирада. [Писар сів писати постанову про те, щоб арештувати Зінька (Грінч.). Були-ж вони праведні обоє перед богом і жили по всіх заповідях і установах Господніх безпорочно (Єв.). Не ходив я своїм робом, шанував його встанови (Куліш). Скрізь по Україні все зоставалось по-давньому, наче не про неї була й писана грозюща сеймова устава (Куліш). Так і запишіть, така значить прирада громадська (Кониськ.)]. -ния общего собрания - постанови, ухвали загального зібрання. -ния закона - устави закону. Сделать, вынести -ние - ухвалити, зробити постанову, ухвалу. Ввести -ние в действие - завести постанову, ухвалу в життя; надати постанові, ухвалі сили. Обязательное -ние - обов'язкова постанова.* * *1) постано́ва; (решение собрания, заседания) ухва́ла2) ( действие) постано́влення, постановля́ння; ухва́лення, ухва́лювання -
20 соблазн
споку́са; ( действие) спокуша́ння; ( обольщение) зва́ба, диал. ва́ба; ( приманка) прина́да; ( грех) гріх, -авводи́ть, ввести́ в \соблазн н — спокуша́ти, спокуси́ти
к вели́кому \соблазн ну кого́ — на превели́ку споку́су кому́
пода́льше от \соблазнна — да́лі від споку́си (від гріха́)
- 1
- 2
См. также в других словарях:
ввести — внешнее управление • существование / создание, начало ввести военное положение • существование / создание ввести должность • существование / создание ввести комендантский час • существование / создание ввести мораторий • существование / создание… … Глагольной сочетаемости непредметных имён
ввести — завести; внедрить, насадить; назначить, определить, установить, подключить, подсоединить, включить, учредить, инъецировать, врезать, зачислить, укоренить, заширять, вкоренить, вделать, вколоть, вмонтировать, вставить, влить, присоединить,… … Словарь синонимов
ВВЕСТИ — ВВЕСТИ, введу, введёшь, прош. вр. ввёл, ввела; ввёдший. совер. к вводить. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ВВЕСТИ — ВВЕСТИ, введу, дёшь; ввёл, ела; введший; введённый ( ён, ена); введя; совер. 1. кого (что) во что. Ведя, привести куда н., дать возможность войти. В. войска в город. В. лошадь в конюшню. 2. что во что. Поместить, влить, впустить, вмешать внутрь… … Толковый словарь Ожегова
ВВЕСТИ — ВВЕСТИ, ввестися, см. вводить. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
ввести́(сь) — ввести(сь), введу, дёшь, дёт(ся); ввёл(ся), ввела(сь), ло(сь), ли(сь) … Русское словесное ударение
Ввести — I сов. перех. см. вводить I II сов. перех. см. вводить II III сов. перех. см. вводить III Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
ввести — ввести, введу, введём, введёшь, введёте, введёт, введут, введя, ввёл, ввела, ввело, ввели, введи, введите, введший, введшая, введшее, введшие, введшего, введшей, введшего, введших, введшему, введшей, введшему, введшим, введший, введшую, введшее,… … Формы слов
ввести — глаг., св., употр. сравн. часто Морфология: я введу, ты введёшь, он/она/оно введёт, мы введём, вы введёте, они введут, введи, введите, ввёл, ввела, ввело, ввели, введший, введённый, введя см. нсв. вводить … Толковый словарь Дмитриева
ввести — введу, введёшь; ввёл, ввела, ло; введший; введённый; дён, дена, дено; св. (во что). 1. кого что. Ведя, привести куда л., дать возможность войти. В. подсудимого в зал заседаний. В. войска в зону конфликта. 2. кого что. Управляя чем л., направить… … Энциклопедический словарь
ввести — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
