-
1 наряжать
нарядить1) (сряжать, снаряжать кого), зряджати и зряджувати, зрядити, (з)наряджати, (з)нарядити, виряджати, вирядити, споряджати, спорядити, (отряжать) відряджати, відрядити кого; (налаживать что) налагоджувати, налагодити, налаштовувати, налаштувати, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати що. -дить ткацкий станок - налагодити (налаштувати) ткацький верстат;2) (назначать) уряджати, урядити, призначати и призначувати, призначити що, (в дело, на роботу) наряджати, нарядити, зряджати, зрядити, кого, ви[від]ряджати, вирядити, відрядити кого, що, ставити, поставити, становити, постановити кого на що, до чого и що (з)робити, (делать распоряжение) загадувати, загадати кому що (з)робити и що, наказувати, наказати кому що и що (з)робити, (назначать кого кем) настановляти, настановити, ставити, поставити, (о мног.) понастановляти кого ким и на кого, за кого. [Зараз нарядили верхового та й послали у ту слободу (Рудч.)]. -дить подводу - наказати (загадати) вирядити підводу. -дить караул, людей в караул - поставити, постановити (призначити; зап. виточити) варту (сторожу), людей на варту. -дить следствие - урядити (призначити) слідство. -дить людей на работу - загадати (наказати), щоб люди вийшли на роботу, поставити (зрядити, вирядити) людей на роботу. [На ту роботу зрядили двадцять чоловіка (Сл. Ум.)]. -дить войска в экпедицию - вирядити військо в експедицію. -дить кого в выборные - настановити (поставити) кого виборним, на (за) виборного;3) (нарядно одевать) (гарно, пишно) убирати, убрати, прибирати, прибрати, виряджати, вирядити, зряджати, зрядити, (зап.) вистроювати и (редко) строїти, вистроїти, (прихорашивать) причепурювати, чепурити, причепурити, вичепурювати, вичепурити, прикукоблювати, прикукобити, (о мног.) повбирати, поприбирати, повиряджати и повиряджувати, позряджати и позряджувати, повистроювати, попричепурювати, повичепурювати кого. [В ясну одежу убрати (Л. Укр.). У мундир уберуть (Рудан.). Прибери пень, буде хорошень (или то й пень покращає) (Приказки). Ми звінчаємося й принесемо (матері) і хусток і золотих очіпків; а що тебе вже виряджу, так… (Квітка). Зрядив його пан ласкавий, як рідного брата (Куліш). Вистроїла дочку, як на баль (Волинь). Одягли (його), причепурили (Рудч.). Спершу він був чепурив її, купуючи їй то те, то се з одежі (Грінч.). Ми таки його прикукобили, прибрали (Борзенщ.)];4) (отделывать начисто) опоряджати, опорядити, (украшать) оздобляти, оздобити що (напр. хату). Наряжённый -1) зряджений, (з)наряджений, виряджений, споряджений, відряджений; налагоджений, налаштований, нарих[ш]тований;2) уряджений, призначений, наряджений, зряджений, виряджений, відряджений, поставлений, постановлений, загаданий, наказаний; настановлений, поставлений;3) (гарно, пишно) убраний, прибраний, виряджений, зряджений, вистроєний, причепурений, вичепурений, прикукоблений, пов[попри]бираний, повиряджаний и повиряджуваний, повистроюваний и т. п. [Сидить на різьбленому стільці, пишно вбрана (Л. Укр.). Дівчата гарні, усі прибрані (Квітка). Парубочки повряджані (Чуб. III)];4) опоряджений, оздоблений.* * *I несов.; сов. - наряд`ить( одевать) [га́рно, пи́шно, розкі́шно] вбира́ти, [га́рно] вбра́ти (вберу́, вбере́ш) и мног. [гарно] повбира́ти, наряджа́ти, наряди́ти, -ряджу́, -ря́диш и мног. понаряджа́ти и понаря́джувати, -джую, -джуєш; обряджа́ти, обряди́ти, несов. ряди́ти; ( прихорашивать) чепури́ти и причепу́рювати, -рюю, -рюєш, причепури́ти; диал. вистро́ювати, -ро́юю, -ро́юєш, ви́строїтиII несов.; сов. - наряд`ить( назначать) наряджа́ти, наряди́ти, -ряджу́, -ря́диш -
2 розк
і́шно вбира́тися, [га́рно] вбра́тися (вберу́ся, вбере́шся) и мног. [га́рно] повбира́тися, наряджа́тися, наряди́тися, -ряджу́ся, -ря́дишся и мног. понаряджатися и понаря́джуватися, -джуюся, -джуєшся и повдяга́тися; ряди́тися; чепури́тися и причепу́рюватися, -рююся, -рюєшся, причепури́тися; вистро́юватися, -ро́ююся, -ро́юєшся, ви́строїтися -
3 Озолачивать
-ся, озолотить, -ся см. Озлащать, -ся. Я тебя -чу - я тебе озолочу, вберу в золото.
См. также в других словарях:
вберу — ВБЕРУ, вберусь, вберёшь, вберешься. буд. вр. от вобрать, вобраться. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
вобрать — вберу/, вберёшь; вобра/л, ла/, ло; во/бранный; ран, а и а/, о; св. см. тж. вбирать, вбираться, вбирание 1) а) что Постепенно принять в себя; втянуть (воздух, воду и т.п.) … Словарь многих выражений
вобрать — вобрать, вберу, вберём, вберёшь, вберёте, вберёт, вберут, вберя, вобрал, вобрала, вобрало, вобрали, вбери, вберите, вобравший, вобравшая, вобравшее, вобравшие, вобравшего, вобравшей, вобравшего, вобравших, вобравшему, вобравшей, вобравшему,… … Формы слов
вобраться — вобраться, вберусь, вберёмся, вберёшься, вберётесь, вберётся, вберутся, вберясь, вобрался, вобралась, вобралось, вобралось, вобрались, вобрались, вберись, вберитесь, вобравшийся, вобравшаяся, вобравшееся, вобравшиеся, вобравшегося, вобравшейся,… … Формы слов
вобра́ть — вобрать, вберу, вберёшь; вобрал, ала, ало, али … Русское словесное ударение
ВОБРАТЬ — ВОБРАТЬ, вберу, вберёшь, прош. вр. вобрал, вобрала, вобрало. совер. к вбирать. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ВОБРАТЬ — ВОБРАТЬ, вберу, вберёшь; вобрал, ала, ало; вобранный; совер., что во что. Постепенно принять, втянуть, всосать в себя. Земля вобрала влагу. • Вобрать в себя воздух глубоко вдохнуть. | несовер. вбирать, аю, аешь. Толковый словарь Ожегова. С.И.… … Толковый словарь Ожегова
Вобрать в себя воздух — ВОБРАТЬ, вберу, вберёшь; вобрал, ала, ало; вобранный; сов., что во что. Постепенно принять, втянуть, всосать в себя. Земля вобрала влагу. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
Непенф — Cтеклянный флакон, Древний Египет, Новое царство Непенф, непент, непента, непентес (греч … Википедия
вобрать — (I)‚ вберу/(сь)‚ рёшь(ся)‚ ру/т(ся) … Орфографический словарь русского языка
вобраться — (I)‚ вберу/(сь)‚ рёшь(ся)‚ ру/т(ся) … Орфографический словарь русского языка
