-
1 сторожка
-
2 стоящий
вартоўны; варты* * *2) прил. разг. варты, добры -
3 востребовать
виправити [Це варто з нього виправити], зажадати.* * *зажада́ти, затре́бувати; (корреспонденцию, груз) запита́ти -
4 дубина
1) дрю[у]к, дрю[у]чок, дрю[у]чина (ув. дрю[у]чило), дубець (р. -бця), дубина, ломака, соб. - дрю[у]ччя, ломаччя. -на с утолщением на конце - кий (р. кия) (ув. - кияка, киюра), булава (с шаровидн. утолщением на конце);2) (тупой, глупый, упрямый человек) дубиняка, дуб [З таким дубом не варто й балакати], колода, бовдур (р. -ра), лобур (р. -ря) (ув. лобуряка); (о женщ.) лобурка, [Здоровий лобуряка]; надовбень (р. -бня), бецман, у[в]боїще (ср. р.), бевзь.* * *1) дрюк, дрючо́к, -чка́, лома́ка, дуби́на2) перен. бран. бо́вдур, ло́бур, -я, лобуря́ка, дуби́ще, дуб3) ціп -
5 замечательно
позначно, визначно, (знаменательно) знаменно, (удивительно) дивно, на (про)диво, (чрезвычайно) надзвичайно. Это -но интересная книга - це надзвичайно цікава книга. -но, что… - позначна річ, що…, помітна річ, що…, уваги варто, що; (удивительно) дивно, що…* * *1) нареч. ( насть) напро́чуд, на ди́во; ( необыкновенно) надзвича́йно, незвича́йно, чудо́во -
6 замечать
заметить1) (делать метки на ч.-л. и перен.) закарбовувати, закарбувати що, класти, покласти карб на чім, (сов.) закмітити, (отмечать) нотувати, занотовувати, занотувати що, (помечать) значити, позначити що. [Неписьменні люди закарбовують на палічці хрещиками або карбами, скільки і чого кому продано (Єфр.). Позначив диню, щоб хлопці не зірвали. Закміть у голові собі. Як художник - нотує й записує він, часто несвідомо, всі життьові з'явища «як матеріял» (Єфр.)];2) (примечать, подмечать) помічати, помітити, при[за]мічати, при[за]мітити, прикмічати, прикмітити, кмітувати, кмітити (кметити), покмітити, у(к)мічати, у(к)мітити, (наблюдать) (с)постерегати, (с)постерегти, зауважати, зауважити, уважати, уважити; (видеть) бачити, побачити, убачати, убачити, добачати, добачити, за(в)бачати, за(в)бачити, доглянути, догледітися, (распознать) угадати. [Крадуть з-під носа, а він не помічає (Звин.). Уже давно я мовчки помічаю: захмарює нудьга твоє чоло (Грінч.). Як се він не примітив такої гарної дівчини? (Коцюб.). Люди укмічали, що погане діється в їх у хаті (Н.-Лев.). Я й не вкмітив, як він увійшов (Сл. Гр.). Постерегав він, що в його в серці ворушиться кохання (Коцюб.). І пішов собі, наче він не завважив і не чув слова її благащого (М. Вовч.). Довго сиділа у садку, не вгадала, як і зіроньки поховались (Полтавщ.). Вбачаю - марніє та й марніє Парася моя (М. Вовч.). Доглянули мене собачі діти (жандарі), пустилися навздогін (Франко). Зо мною зустрінуться, мов не добачають (Шевч.)]. -тить за кем что - доглянути що, підзорити, пристрітити кого. [Чи мене коли хто підзорив, що я чуже вкрав? (Бердянськ. п.)]. Дать -тить кому - дати навзнаки кому. [А як звістки ми будем подавати, щоб ворогам не дати навзнаки? (Грінч.)]. И не -чает кто - і не в замітку кому, невмітно, невкміту кому. [Сього невмітно мені, щоб таке було в його рало (Сл. Гр.)]. Сам того не -чая - не в замітку собі. [Отак, не в замітку собі, він дійшов до млина (Звин.)]. И не -чать, и не -тить как - і не зчуватися, і не зчутися, як; і не зогле[я]дітися, як. А сама і не зчувається, як сльози старе її обличчя росять (М. Вовч.)];3) (отмечать) зауважати, зауважити, зазначати, зазначити, запримічати, запримітити що. [Зауважу, що в обох циклах віршів немає нічогісінько автобіографічною (Крим.)]. Следует -тить - треба (или варто) сказати, зауважити, зазначити, запримітити;4) (поставить на вид кому) зауважати, зауважити кому. [Я йому зауважив, що так робити не годиться (Київ)]. Замеченный - закарбований, позначений, помічений, покмічений, постережений, зауважений и т. д. -ный в чём дурном - підзорений, (пров.) пристрічений. Он ни в чём дурном не -чен - за ним нічого негарного не помічено, немає; (пров.) він не пристрічений.* * *несов.; сов. - зам`етить1) ( воспринимать зрением) поміча́ти, помі́тити, -мі́чу, -мі́тиш; ( примечать) приміча́ти, примі́тити, запримі́тити сов., підстеріга́ти, підстерегти́, -режу́, -реже́ш; ( видеть) забача́ти, заба́чити, сов. угляді́ти, -джу, -диш, угле́діти; (сов.: досмотреть) додиви́тися, -дивлю́ся, -ди́вишся; (сов.: о людях со слабым зрением) ви́сліпати; (преим. с отрицанием) добача́ти, доба́чити; (подмечать, наблюдать) спостеріга́ти, спостерегти́, -режу́, -режеш, заува́жувати, -жую, -жуєш, заува́жити, завва́жувати, завва́житидать \замечать тить — да́ти зрозумі́ти; ( намекнуть) натякну́ти
\замечать тьте — в знач. вводн. сл. візьмі́ть до ува́ги, заува́жте
2) ( воспринимать слухом) чу́ти, почу́ти3) ( запоминать) запам'ято́вувати, запам'ята́ти; ( ставить в счёт кому-л) карбува́ти и закарбо́вувати, -бо́вую, -бо́вуєш, закарбува́ти4) ( делать метку) поміча́ти, помі́тити5) (высказываться по поводу чего-л.) заува́жувати, заува́жити, завва́жувати, завва́жити, зазнача́ти, зазначи́ти, -значу́, -значиш и зазна́чити, -зна́чу, -зна́чиш -
7 караульный
1) (прил.) чатовий, вартовий. -ная служба - вартова, чатова служба или просто варта. -ное помещение - см. Караулка. -ный пост - чати, стійка;2) (сущ.) вартовий (-вого), чатовий (-вого), вартівник, чатівник (-ка), вартовик, чатовик (-ка), варто[і]вничий (- чого), (часовой) стійчик, вартовий (-вого). [Кордонні вартові (Л. Укр.)].* * *1) прил. вартови́й, сторожови́й, карау́льний, чатови́й2) в знач. сущ. вартови́й, -о́го, карау́льний, -ого, чатови́й, вартівни́к, -а -
8 когда
1) нрч. вопрос. - коли? -да вы придёте? - коли ви прийдете? -да же? - коли-ж? Да и - да же работать? - та й коли-ж (та й коли його) працювати? -да бы? - коли-б?2) нрч. врем. указат. и неопредел. - коли. Вот -да - от (ось) коли, аж от (ось) коли. [Аж ось коли довідався, а то все не знав (Сл. Гр.)]. -да есть, а -да и нет - коли є, а коли й нема. -да-то - колись, колись-то. [Було колись - в Україні ревіли гармати (Шевч.). Колись-то було, та тепер загуло (Приказка)]. Бывший -да-то - колишній. -да-либо, -да-нибудь - коли, колись, коли- небудь, будь-коли, (редко) либонь-коли. [Зосмілюсь вас спитати: ви бачили коли дочку Баптиста? (Куліш). Люби, кого знаєш, та не смійся надо мною, як коли згадаєш (Шевч.)]. Зайдите ко мне -да-нибудь - зайдіть до мене коли(сь), коли-небудь. -да-нибудь вы пожалеете об этом - колись ви пожалуєте за цим. Если вы -да-либо осмелитесь это сделать - якщо (як) ви насмілитесь коли зробити це. Когда прислать вам эту книгу? -да- нибудь; -да-нибудь пришлёте - коли прислати вам цю книжку? - коли-небудь; колись пришлете. Более чем -да-либо - більш ніж коли (будь-коли). -да бы то ни было, -да ни есть, -да-угодно, -да-попало - аби-коли (будь-коли), хоч коли, коли припаде, коли трапиться. [Такі розмови однаково були-б велися не тільки тепер, але й будь-коли (Крим.)]. Кое-когда - см. отдельно;3) нрч. относит., союз врем. - як, коли, (редко) що, де. [Були золотії віки, як пісня і слово були у шанобі (Л. Укр.). Як побачив він дівчину, спинивсь (Крим.). Прийде час, коли з білих дівочих рук спадуть кайдани (Грінч.). Робочої доби, що людей в селі нікого немає, - він сам собі ходить (М. Вовч.). Де Христос родився, той день празднуємо (Чуб. III)]. -да - тогда - коли - тоді, як - тоді. [Коли хліб, тоді й розум (Номис). Наш край кохали ми й тоді, як ви ще кашку їли (Самійл.)]. -да - то - коли - то, як - то. [Як іде, то під нею аж земля стугонить (Н.-Лев.)]. А -да, -да же - а коли, коли-ж. В ту минуту, -да я выходил - в ту хвилину (тої хвилини), як (коли) я виходив. Настанет день, -да мы увидимся - настане день (днина), коли (що тоді) ми побачимось. Вы должны слушаться, -да вам приказывают - ви повинні слухатися, коли вам наказують. -да вам угодно - коли вам охота. -да ни - хоч коли, (реже) коли не. -да к вам ни зайдёшь, вас нет дома - хоч коли зайдеш до вас (коли до вас не зайдеш), вас нема вдома (то все немає вас удома). -да бы ни - хоч-би коли, хоч коли-б, коли-б не. Примите его, -да бы он ни пришёл - прийміть його, хоч-би коли (хоч коли-б) він прийшов. -да бы - коли-б. Не было такого случая, -да бы я не был рад видеть вас - не було такого випадку, щоб я не був радий бачити вас;4) союз условн. - коли, як, якщо, (ведь) що; см. Если. [Чи-ж варто було жалкувати за минулим, коли воно виявило себе банкрутом? (Єфр.). Як поділимось ми працею й наукою, то аж тоді буде на світі добре всім (Н.-Лев.). Де вже ти мені поможеш, що у мене нема нічого (Рудч.)]. А -да так, то - а коли (як, якщо) так, то. В случае, -да он придёт - якби він прийшов; у тому разі, як він прийде. -да бы - якби, коли-б, щоб, якби-що, (зап.) коби, коб. [Якби я хоч на хвилину скинув цей залізний панцер, кров-би кинулась потоком (Л. Укр.)]. -да бы вы знали, как он зол - якби (коли-б) ви знали, який він злий. -да бы не - якби не, коли-б не, якби-що не, щоб не, (зап.) коби не. [Якби не ті літа важкої муки, то я сам присяг-би нині, що се був сон (Франко). Коли-б не він - надгробок укрив-би двох панів (М. Рильськ.). Може воно було-б і гарніш, якби-що я зовсім не родилася (Крим.). Ви хіба забули, що, коб не ми, то вам-би був кінець (Вороний)]. О -да бы! - о, якби! о, коли-б! щоб! бодай!* * *1) нареч. коли́\когда да бы — ( если бы) коли́ б, якби́
2) (нареч.: когда-нибудь) коли-не́будь, коли́сь, коли3) союз коли́, якщо́ -
9 мелькать
мелькнуть1) (появляясь исчезать, показываться на миг) мигтіти, миготіти (- гочу, -готиш), миготати (-гочу, -гочеш), мигати, мигкати, мигнути, (сильнее) мигонути, (развеваясь) маяти, майнути, змайнути, (особ. о ногах, хвосте) мелькати, (редко) мелькнути; (мерцать) мерехтіти, блимати, блимнути, бликати, бликнути, миг(о)тіти, (сверкать) блискати, блиснути; (не только шмыгать) шмигати, шмигнути, (быстрее) шмигонути, (быстро пробежать) шаснути. [По дворі почали мигтіти ченці (М. Вовч.). Миготіли в повітрі палиці (Франко). Заяць лише мигнув, та й полетів (Яворськ.). Стріла майнула (Куліш). Де хвиля, що майнула? де звук, що нісся і погас? (Олесь). Круг мене звідусіль мелькали українські обличчя (Крим.)]. Зарница -кает, молния -нула - мигавка блимає (бликає), блискавка блиснула. Звёзды -кают - зорі блимають (мигтять, миготять, мерехтять). Огонёк -нул и погас - огник блиснув (блимнув, мигнув) і по[з]гас. Он (человек) -нул и исчез - він майнув і зник (щез). -кает, -нула мысль у кого - мигтить (миготить, блискає, блискотить), майнула (мигнула, мигонула, блиснула, шаснула) думка (гадка) кому или у кого; срв. Мелькать 3. [В голові Грицьковій десь далеко миготить думка: може це сон? (Васильч.). Певно, він не винен в убивстві, - блискає думка в вашій голові (Наш). Я досі любив тільки мову, - майнула Олесеві швидка думка в голові (Крим.). У мене зараз таки мигнула думка (Кониськ.). Хоч коли й шаснула їй по душі така думка, - вона на неї рукою навіки махнула (М. Вовч.)]. -кать, -нуть в глазах, перед глазами у кого - миг(о)тіти, мерехтіти, мигнути, майнути в очах, в очу, перед очима, шмигонути перед очима в кого или кому; срв. Мелькать 4. [Міль мигтить мені в очах (Дніпр. Ч.). Миготіла в очах дорога горорізьба (Куліш). Тінь її всюди в очах мерехтить (Пачов.). Мигнула в очах воскова свічечка (М. Вовч.). Певність перемоги майнула в його очах (Крим.). Хлопець шмигонув перед очима (Сл. пр. м.)]. -кает перед кем (в мыслях) что - миг(о)тить кому и в кого (в думці, в уяві) що. [Вже й на сон клонить, а все мигтить мені його обличчя (М. Вовч.)];2) (виднеться там и сям, изредка, проносясь) майоріти, маяти, линути. [Не вродила овощ: то там, то там майорить слива й груша (Вовчанщ.). Орися маяла то сям, то там по господі (Куліш)];3) (маячить, стоять перед глазами) маячіти, манячити, мигатися. [Маячіла невиразна думка, що може-б варто… (Л. Укр.). На її плечах манячили довгі кінці стрічок (Н.-Лев.). Мигається мені та Орлиха, мов у тумані (М. Вовч.)];4) (рябить в глазах) миг(о)тіти, мерехтіти, рябіти, мріти (сов. замріти) в очах (в очу). [Аж в очах мигтить (М. Вовч.). В очу замріє (Крим.)].* * *несов.; сов. - мелькн`уть1) мигті́ти и миготі́ти и мига́ти, мигну́ти, бли́скати, бли́снути; (несов.: виднеясь вдали) майорі́ти, мая́чити и маячити; (сов.: показаться на миг, пронестись) майну́ти, промайну́ти2) ( прерывисто светить) бли́скати, бли́снути; ( мерцать) мерехті́ти несов., бли́мати, бли́мнути, несов. мигті́ти, миготі́ти -
10 мошенничество
шахрайство, шахрування, крутійство, (зап.) ошуканство, (диал. вост.) плутня, (вульг. рус.) мошенство, мошенництво. [Він сидів в острозі за шахрайство (Кониськ.). Бонковський щиро признавсь і оповістив за свою крадіжку та шахрування (Н.- Лев.). За таке крутійство варто і в тюрму посадити (Звин.). Та се-ж плутня - приймати на себе чуже ім'я (Куліш). Тепер се не мошенство, а просто: нажива (Кониськ.). Щоб за мошенництво була зараз кара (Грінч.)].* * *тж. мош`енствошахра́йство -
11 мучиться
1) (стр. з.) мучитися, катуватися, мордуватися; бути мученим, катованим, мордованим;2) (возвр. з.) мучитися, (страдать) страждати, терпіти, (казниться) каратися, (гибнуть) копати, гибіти, (терзаться) катуватися, мордуватися, гризтися, пектися; (томиться) нудитися, томитися; (изнуряться) виснажуватися, знесилюватися. [Я вже не живу, а тільки мучуся (Н.-Лев.). Я ще твоєю мукою страждаю (Самійл.). Я каралась весь вік в чужій хаті (Шевч.). Як конаю я в неволі, як я нуджу світом (Шевч.). Немає брата, ні сестри, щоб незаплакані ходили, не катувалися в тюрмі (Шевч.). Будуть вони до віку мучитися, до суду мордуватися (Мирн.). Переїхали цуценя, - як воно бідне мордується! (Крим.). Пеклася-ж я, пеклася, - жаль на його, та жаль і його (Тесл.)]. Не следует -ться из- за пустяков - не варто (нема чого) мучитися (катуватися, гризтися) через дрібниці (дурниці). -ться жаждой, неведением, ожиданием - томитися (мучитися) спрагою, незнанням, чеканням. -ться мрачными, печальными мыслями - катуватися (гризтися) понурими, сумними думками;2) (биться над чем-л.) мучитися, морочитися, битися, мордуватися над чим, коло чого, на чому. [Довго билася вона на цьому слові з Романом (Васильч.)]. Я долго -лся над разрешением этой задачи - я довго морочився (мордувався), щоб вирішити (розв'язати) це завдання. Мучен(н)ый - мучений, катований, мордований, морений, томлений.* * *му́читися; катува́тися, мордува́тися; гри́зтися -
12 ненадёжный
ненадійний, непевний, невірний; (неосновательный) неґрунтовний, (непрочный) нетривалий, нетривкий, неміцний, несталий, (исшатавшийся) розхитаний, хиткий, (слабо держащийся) хибкий, слабкий, (в упадке) занепалий; (несолидный: о человеке) нестате[о]чний, несталий. [Тепер нічки да темненькії, доріженьки да непевнії (Метл.). Ще й козаки реєстрові не всі перебралися через ті невірні греблі (Куліш). Не ходіть цією кладкою, вона слабка (Звин.). Стіну цю варто підперти, бо й завалитися може: хибка (Звин.). Одна стеля ціла, а друга занепала, - доведеться підважити або розібрати (Звин.)]. Его слово -но - його (у його) слово хитке (непевне, нестале). Его речи -ны - його мова непевна. Это человек -ный - це людина непевна (ненадійна, нестате[о]чна). [Ніби ненадійний чоловік із його (Корол.)]. -ный больной - ненадійний (малонадійний, сильнее: мабуть безнадійний) х(в)орий (слабий). -ный долг - ненадійний (непевний) борг (довг).* * * -
13 опровергать
опровергнуть1) см. Опрокидывать;2) заперечувати, заперечити що, спростовувати, спростувати, збивати, збити що. [Цієї тези не варто й збивати, така вона абсурдна. Цю брехню газетну треба спростувати]. Опровергнутый -1) перекинений, перекинутий;2) спростований, заперечений, збитий.* * *несов.; сов. - опров`ергнутьспросто́вувати, спростува́ти; (оспаривать, отрицать) запере́чувати, запере́чити; ( отклонять) відхиля́ти, відхили́ти и повідхиля́ти -
14 подчёркивать
подчеркнуть (в прям. и перен. знач.) підкреслювати (и підкресляти), підкреслити, (о мн. или местами) попідкреслювати що. [Попідкреслюйте незрозумілі вам слова. Варто в цій відповіді ще один момент підкреслити]. -вать что-л. с особой силой (ударением) - підкреслювати що-небудь з притиском, з натиском. [Зате з більшим притиском підкреслювала критика «народність» українського письменства (Єфр.)]. -вать что-л. (голосом в речи) - підкреслювати що, натискати (сов. натиснути) на чому, (криком) накрикувати на що. [«Я змерзла, я, я!» - так уже на те «я» накрикує (М. Вовч.)]. Подчёркнутый - підкреслений, (о мн.) попідкреслюваний. -ться - підкреслюватися, бути підкресленим.* * *несов.; сов. - подчеркн`утьпідкре́слювати, підкре́слити и попідкре́слювати; ( делать более выразительным) увира́знювати, увира́знити -
15 предосудительно
негоже, негарно, нехвально, догани варто.* * *нареч.него́же, пога́но, непоря́дно; недозволе́нно; гане́бно -
16 пятьдесят
п'ятдесят (р. п'ятдесятьох). [Та воно, пак, і не сто, а п'ятдесят буде (Рудан.)]. -сят штук, душ (собир.) - п'ятдесятеро (-рох). Это стоит -сят рублей - це коштує п'ятдесят карбованців. Это стоит -сяти рублей - це варто п'ятдесятьох карбованців. -сят пять - п'ятдесят п'ять, п'ятдесят і п'ять.* * *п'ятдеся́т, -ти́ и -тьо́х -
17 Несмотря на
нрч. не вважаючи на, не зважаючи на; (вопреки) всупереч чому, наперекір чому, (при всём желании и т. п.) попри що; срв. Невзирая. [Не вважаючи на пізню пору, його прийняв смотритель (Коцюб.). Не вважаючи на велику силу праць з історії письменства, ми все-ж не маємо… (Н. Громада). Всупереч усім труднощам, треба зорганізувати промисловість (Азб. Комун.). Ця тенденція невпинно йде вперед наперекір одсічі пануючого польського елементу (Рада). Попри всі труднощі перемога буде наша (Пр. Правда)]. -ря на то, что - дарма що, не в[з]важаючи на те, що; (хотя) хоч. [Щастя моє було-б вельми худорляве, дарма що моє життя було-б страшенно сите (Куліш). Оповідання, дарма що не сяє мистецькою красою, так приподобалося, що… (О. Пчілка). Хоч повзуть тут скрізь по горах стежечки, та проте не оживляє їх розмова (Франко)]. -ря на это - проте, а проте, а втім, але, але-ж, однак, одначе. [Логіка каже, що не варто сумувати про це, а докори совісти, проте, мене гризуть (Крим.)]. -ря на всё это - не в[з]важаючи на все це (те), з усім тим, попри все це (те). -ря ни на что - не в[з]важаючи ні на що (на будь-що); (что бы ни было) хоч-би там що. -
18 караульня
-
19 сторожевой
вартавы; вартаўнічы; вартоўны* * *
См. также в других словарях:
Варто — Город Варто тур. Varto Страна ТурцияТурция … Википедия
варто — варт, присудк. сл., з інфін. Уживається у значенні слід, треба. || перев. зі сл. тільки, лише. Цілком достатньо для чого небудь. || перев. зі сл. тільки, лише. У складному реченні, зазвичай із спол. і, як, щоб у другій частині, означає умову… … Український тлумачний словник
варто — прис. сл. (про доцільність, доречність якоїсь дії тощо), варт, доречно, доцільно, личить, годиться, не вадить, не завадить, гоже, не зайво[е], не зайвина, не шкодить Пор. бажано, треба … Словник синонімів української мови
варто — присудкове слово незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
вартоҷ — [ورتاج] кит. офтобпараст (растанӣ) … Фарҳанги тафсирии забони тоҷикӣ
Кальницкий, Михаил Борисович — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Кальницкий. Михаил Борисович Кальницкий … Википедия
вадити — джу, диш, недок. 1) рідко. Завдавати шкоди, робити комусь неприємність. 2) тільки 3 ос. Бути шкідливим, шкодити (здоров ю людей, тварин, ростові рослин); заважати, перешкоджати. •• Не ва/дить (не ва/дило б) безос. варто, варто б, слід, слід би,… … Український тлумачний словник
приклад — I у, ч. 1) Те, що варто наслідувати; зразок. || Той, кого варто наслідувати. Брати за приклад. Давати приклад. 2) Конкретний вияв чого небудь, певна діяльність або поведінка якоїсь особи. || Конкретний, вияв чого небудь, певна діяльність або… … Український тлумачний словник
Боголюдина, боголюдський - Чоловіколюбець — Оригінально церковнослов янські терміни Богочєловікъ, богочєловічєский вказували на поєднання в особі Христа Божого єства з людським єством, з людським родом, а не, очевидно, з чоловічою статтю. Коли вживаємо ці церковнослов янізми в українській… … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
Варіянтні форми — Помилковий слововжиток // Рекомендований слововжиток // Примітка виключити з числа святих таїнств // вилучити зі святих таїнств // Сучасні довідники з культури ділового мовлення не рекомендують уживати цього слова з таким значенням (СТ, 51; СД,… … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
Транслітерація початкової йоти перед голосним у грецьких запозиченнях — В українській мові існує група слів, запозичених з грецької мови через старослов янську та з єврейської через грецьку та старослов янську, які в грецькій мові починалися з йоти та голосного (наприклад, Ίωάννης, ίερεύς). Деякі з цих слів швидко… … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
