-
1 валити
I1) (повалити, звалити) to throw down; ( перекидати) to overturn; ( зрубувати) to topple, to upset, to cause to fallвалити кого-небудь з ніг — to knock smb. down
2) (безладно, на купу) to heap up, to pile upIIвалити провину (вину) на когось — to lay (to put, to lump) the blame on smb
1) ( про натовп) to flock, to throng -
2 валити
I( сбивать из шерсти или пуха) техн. диал. вали́тьII(подыматься, падать, двигаться густой массой) вали́тьIII1) вали́ть; (прям.) опроки́дывать, поверга́ть; ( разрушать) ру́шить, обру́шивать; сбрасывать вниз; сверга́ть, низверга́ть2) (вину, ответственность) вали́ть, сва́ливать -
3 валити
wałytyдієсл. -
4 валити
წაქცევა -
5 валити
валяцькачаць -
6 валити
yıqmaq, yıqtırmaq -
7 валяти
1) див. валити I2) ( збивати з вовни) to felt, to full -
8 звалювати
= звалити2) ( навалювати) to dump; to heap up, to pile up; load, charge ( with); load, lift ( onto)звалювати на плечі (що-небудь кому-небудь) — to burden smth. with smb., to heap smth. on(to) smb.'s shoulders
3) ( перекладати) to shift ( onto)звалювати провину на когось — to put ( to shift) the blame on smb.
звалювати обов'язки на когось іншого — to shift off a duty to someone else; sl. to pass the buck
-
9 перти
1) (сунути, валити) to go, to make one's way; to push forward2) (нести на собі, тягнути) to haul; to drag3) ( виразно виявлятися) to appear, to show; to come out -
10 пертися
жарг.(сунути, валити) to go, to make one's way; to push forward, to press forward -
11 вивалювати
= ви́валитивыва́ливать, вы́валить; (выламывать, выбивать сильным ударом) выса́живать, вы́садить
См. также в других словарях:
валити — I валю/, ва/лиш, недок. 1) перех. Примушувати падати, силою перекидати. || Убивати. || Зрізувати, зрубувати (дерево, ліс). || Руйнувати, розламувати. || перен. Позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і… … Український тлумачний словник
валити — [VI,157]«бити» [ОГ] … Толковый украинский словарь
валити — I 1) (примушувати падати), валяти, звалювати, звалити, перекидати, перекинути, перевертати, перевернути, турляти 2) (позбавляти можливости триматися на ногах, змушувати лягати про втому, хворобу, сон тощо), валяти, звалювати, звалити II 1)… … Словник синонімів української мови
валити — 1 дієслово недоконаного виду збивати; накладати; обтяжувати роботою; бити валити 2 дієслово недоконаного виду іти у великій кількості валити 3 дієслово недоконаного виду іти грубо, напролом валити 4 дієслово недоконаного виду прясти з клоччя вал … Орфографічний словник української мови
валити — лю, лиш, лит, Ол. Бити, перекидати, падати, сунути вперед. Сьніг барз валит й скоро будут заспы … Словник лемківскої говірки
вал — I I. насыпь , сюда же подвал, укр. вал, чеш. val, слвц. val, польск. waɫ. Вероятно, через польск. заимств. из нов. в. н. Wall вал , ср. в. н. wal или из источника последнего – лат. vallum лагерный вал ; см. Mi. EW 374; Преобр. 1, 63; Младенов 67 … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
валитися — валю/ся, ва/лишся, недок. 1) Падати, перекидатися від поштовху, удару і т. ін. || Падати вниз. || Розвалюватися, розпадатися. || Повільно руйнуватися. Валитися з ніг. 2) Те саме, що валити II. 3) Пас. до валити I 4) … Український тлумачний словник
вальнути — I ну/, не/ш, док. Однокр. до валити II. II ну/, не/ш, док., перех. і неперех., діал. Однокр. до валити I 5) … Український тлумачний словник
іти — I = йти 1) (роблячи кроки, пересуватися у просторі), простувати, прямувати, мандрувати, топати, тупцяти, тупати; крокувати, ступати (робити крок, ставити ногу); шпаци[і]рувати, маршувати (перев. широким, розміреним кроком); цибати (широкими… … Словник синонімів української мови
скидати — I = скинути 1) (кидати кого / що н. униз / з чогось), опускати, опустити, зіштовхувати, зіштовхнути; змахувати, змахнути (рукою); валити, звалювати, звалити (що н. велике, важке); звергати, зверг(ну)ти (із силою) 2) (одяг, взуття, щось пов язане … Словник синонімів української мови
отъвалити — ОТЪВАЛ|ИТИ (7), Ю, ИТЬ гл. Отвалить, отодвинуть: ан҃глъ бо г҃нъ съшьдъ съ нб҃се. и пристѹпль ѿвали камень. (ἀπεκύλισεν) КЕ XII, 221б; шьдъ ѿвали камень ѿ гроба. и вниде || въ нь. ПрЛ 1282, 39–40; ан҃глъ ѿвали камень ѿ дверии. КТур XII сп. XIV2,… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
