-
41 підв'язати
pidwjazatyдієсл. -
42 пов'язати
pow'jazatyдієсл. -
43 прив'язати
prywjazatyдієсл. -
44 в'язати
ქსოვა -
45 в’язати
bağlamaq -
46 зав’язати
bağlamaq -
47 зв’язати
bağlamaq -
48 зобов’язати
mecbur etmek -
49 розв’язати
çezmek -
50 прив'язувати
= прив'язати1) to tie, to bind, to fasten, to attach, to leash (to); прив'язати2) ( до себе) to win over, to attach (to) -
51 цеп
ч1) (тж. ланцюг) chainспустити собаку з цепу — to unchain ( to let loose) a dog
2) військ. line, train -
52 вив'язувати
I = ви́в'язати( выполнять работу по вязанию) вывя́зывать, вы́вязатьII = ви́в'язати1) ( что-нибудь завязанное) вывя́зывать, вы́вязать2) (обвёртывать, завязав концы) повя́зывать, повяза́ть -
53 відв'язатися
-
54 відв'язувати
= відв'язатиto untie, to unfasten, to unbind; to ( let) loose; мор. to unbend; ( прив'язану тварину) to untether -
55 втелющити
1) ( нав'язати) to foist (on), to palm off (on)2) ( витратити гроші) to spend (on), to pour ( into) -
56 в'язатися
I1) ( відповідати чомусь) to tallyце погано в'яжеться (з) — it does not tally ( with), it jars ( with), it goes counter (to)
2) ( зав'язуватися - про плоди) to set3) pass. to be tied; to be knitII pass. до в'язати II -
57 зав'язнути
= зав'язати II -
58 зав'язувати
= зав'язати1) ( зв'язувати) to tie, to bind, to knot, to do up2) ( покладати початок) to start, to strike up3) жарг. (припиняти, відмовлятися) to give up -
59 зв'язатися
-
60 зв'язувати
= зв'язати1) ( скріплювати) to tie, to fasten, to bind; to tie together; to tether2) ( з'єднувати) to bind; ( обмежувати) to restrict3) ( з допомогою засобів зв'язку) to put in touch ( with), to contact4) (встановлювати зв'язок, залежність) to link, to connect5) ( на будівництві перехватами) to brace6) ( скріплювати в'яжучою речовиною) to bind, to bond, to cement
См. также в других словарях:
вив'язати — 1 дієслово доконаного виду розв язуючи зав язане, вийняти вив язати 2 дієслово доконаного виду зв язати з ниток … Орфографічний словник української мови
недов'язати — жу/, жеш, док. Не дов язати що небудь до кінця, не закінчити в язати що небудь … Український тлумачний словник
попов'язати — в яжу/, в я/жеш, док., перех. і без додатка, розм. В язати тривалий час; пов язати багато … Український тлумачний словник
вв'язати — 1 дієслово доконаного виду щільно обв язати, прив язати вв язати 2 дієслово доконаного виду вплести … Орфографічний словник української мови
ув'язати — 1 дієслово доконаного виду вплести ув язати 2 дієслово доконаного виду щільно обв язати, прив язати … Орфографічний словник української мови
вв'язати — I див. вв язувати I. II див. ув язати II … Український тлумачний словник
зав'язати — I [завйаза/тие] а/йу, а/йеиш (застрявати) II [завйаза/тие] йажу/, йа/жеиш; нак. йажи/, йаж і/т (зв язати) … Орфоепічний словник української мови
зав'язати — 1 дієслово доконаного виду зв язати зав язати 2 дієслово недоконаного виду застрявати … Орфографічний словник української мови
вив'язати — I див. вив язувати I. II див. вив язувати II … Український тлумачний словник
відв'язати — див. відв я/зувати … Український тлумачний словник
в'язати — в яжу/, в я/жеш, недок., перех. 1) у що, чим і без додатка. З єднувати, скріплювати що небудь, обвиваючи мотузкою і т. ін.; зв язувати. || з ким – чим і без додатка, перен. Єднати, сполучати. || Прив язувати до чого небудь. || у що і без додатка … Український тлумачний словник