бта

1) Medicine: botulinum toxin A (Ботулинический токсин типа А)

2) Finances: БанкТуранАлем (Банк РК)

сокр. от большой телескоп, азимутальный

m (29; ­бта) Rückgrat n, Wirbelsäule f; Kamm; Grat, Berg: Rücken; Gebirge n

* * *

хребе́т m (-бта́) Rückgrat n, Wirbelsäule f; Kamm; Grat, Berg: Rücken; Gebirge n

* * *

<-та́>

1. АНАТ Rückgrat nt

2. разг Rücken m

3. (горы́)

го́рный хребе́т Bergrücken m

* * *

gener. Gebirgsrücken

гребінь (р. -беня) [Гребінь у півня], а теснее -

1) см. Гребёнка. Гребень частый - густий гребінець;

2) (прядильный) гребінь (р. -беня);

3) г. горы, крыши, волны, куста и т. п. - гребінь (р. -беня), грива, щит, щиток (р. -тка), хребет (р. -бта) (хвилі);

4) (кудреватый гребень наметенного снега) баран.

* * *

1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];

2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;

3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;

4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].

* * *

1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нець

2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́на

1) суходіл (-долу); срвн. Материк 2;

2) (дерева) колода, окорінок (-нка), кряж (-жа); (чурбан) оцупок (-пка), оцупалок (-лка). [А з того древа кряжі кряжа[у]ють, кряжі кряжа[у ]ють, церкви будують (Щедрівка)];

3) (горный) кряж, пасмо, хребет (-бта), стяга, стрілиця. [Їдемо кряжами Донецьких гір (Черняв.). Гряницю вести Кавказьким пасмом до Чорного моря (Н. Рада). Хребти гірськії віковим покриті лісом (Франко). Він не балкою, а стрілицею побіг (Канівщ.)]. Побочный кряж гор (отрог) - віднога. Кряж подводных камней - лава, лавиця, поріг (-рогу), пасмо (стяга) підвод(я)ного каміння (рифів);

4) (целина) цілина, цілинна земля; (твёрдая земля) ґ[г]рунт, материк (-ка). [Докопалися до ґрунту (Сл. Ум.)];

5) (слой) шар (-ру), верства, кряж. [Давно вже на його грудях лежить широкий кряж сирої землі (Стор.)];

6) (пчёл) колод(к)а;

7) пастка на великого звіра;

8) (грубое полотно) гребінне полотно, гребінка (Брацлавщ.);

9) (о человеке) кремезний, кремезна людина, кремезняк, моцак (-ка); срвн. Крепыш.

* * *

1) ( горная цепь) кряж, -а, па́смо

2) ( обрубок бревна) кряж, коло́да, оцу́пок, -пка

3) (крепкий, коренастый человек) кре́мез, оцу́пок

нагір'я (-р'я), горовина, верховина, (зап.) полонина; пасмо, хребет (-бта); срв. Кряж 3.

* * *

1) бот. - ость (-ти), остю[я]к; ум. остючок (-чка); (у колоса) (в)ус, ум. (в)усик, усок, усочок, усичок. [Хліб глевкий та ще й з остюками];

2) анат. - хребет (-бта).

* * *

1) бот. ость, -ті; ( колючая) остю́к, -а

2) анат. ость

3) ( о волосе меха) спец. ость

анат. (позвоночный столб) хребет, хребетний (хреб(т)овий) стовп, хребник.

* * *

хребет (-бта).

* * *

в разн. знач. хрыбет, -бта муж.

m (29; ­бта) Rückgrat n, Wirbelsäule f; Kamm; Grat, Berg: Rücken; Gebirge n