-
1 блюзніць
блюзніцьнести вздор, чепуху, бредБеларуска-расейскі слоўнік: міжмоўныя амонімы, паронімы і полісемія > блюзніць
-
2 блюзнір
-
3 блюзнір
-акощу́нник, святота́тец -
4 блюзніць
lat. blusenete; blusenereteбогохульствовать, святотатствовать, кощунствовать, бредить* * *1) богохульствовать, святотатствовать, кощунствовать;2) бредить -
5 Блюзнҍрство
Блюзнҍрство хула хуленїе гажденїе -
6 Блюзнҍрскїй
Блюзнҍрскїй хулный -
7 Блюзнҍрца
Блюзнҍрца хулникъ -
8 блюзнірство
сblasphemy, profanity, sacrilege, scoffing at sacred things -
9 блюзнірський
blasphemous, profane, sacrilegious -
10 блюзнірство
кощу́нство, святота́тство -
11 блюзнірський
кощу́нственный, святота́тственный -
12 блюзнірство
bl'uznirstwoс. -
13 блюзнірський
bl'uznirs'kyjприкм. -
14 блюзнірство
მკრეხელობა -
15 блюзнірство
блюзнерства -
16 кощунственный
блюзнірський, (ц.-слав.) кощунний. [Не зважаючи на блюзнірський характер співу, довго бренів у душі сумний, ніжний біль (Черкас.)]. -венно - по- блюзнірському, (ц.-слав.) кощунно. [Ви по-блюзнірському знущаєтесь з усього (Грінч.)].* * *церк., перен.блюзні́рський -
17 кощунник
блюзнір (-ра), (ц.-слав.) кощунник. [Хто сей блюзнір безглуздий? (Дн. Чайка)].* * *блюзні́р -
18 кощунство
блюзнірство, богозневага, (ц.-слав.) кощунство. [А це-ж блюзнірство було таке саме, як і похорон у Крамарихи (М. Лев.). Наш падишах почув таку богозневагу (Куліш)].* * *церк., перен.блюзні́рство -
19 бредить
блюзніць; марыць; трызніцца; трызьніцца; трызніць; трызьніць* * *несовер.1) трызніць, блюзніць -
20 кощунья
блюзнірка, (ц.-слав.) кощунниця.* * *церк., перен.блюзні́рка
См. также в других словарях:
блюзнір — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
блюзнір — а, ч. Той, хто чинить блюзнірство … Український тлумачний словник
блюзнірство — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
блюзнірський — прикметник … Орфографічний словник української мови
блюзнірський — а, е. Прикм. до блюзнір. || Власт. блюзнірові. Блюзнірський вчинок. || Який виражає зневагу до чого небудь святого, високого і т. ін.; цинічний … Український тлумачний словник
блюзнір — (той, хто зневажає, поганить що н. святе), осквернитель (перев. з додатком у Р. в.), святотатець, святокрадець … Словник синонімів української мови
блюзнірство — а, с. Зневажання чого небудь святого, високого і т. ін.; цинізм … Український тлумачний словник
блюзнірство — (зневажування, опоганювання чого н. святого, глибоко шанованого), святотатство, святокрадство … Словник синонімів української мови
по-блюзнірськи — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
по-блюзнірському — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
блюзник — а, ч., діал. Блюзнір, цинік … Український тлумачний словник
