-
121 безмант
ир. южн. [безмәнт]то же, что тумарча. -
122 бясконцы
безкінечнийбезконечнийбезкрайнійбезмежнийбезмірнийнескінченний -
123 безмерно
нареч.безмі́рно, без мі́ри, незмі́рно, неомі́рно -
124 безысходно
нареч.безви́хідно; безмі́рно, безме́жно; безуті́шно, нерозва́жно; немину́че -
125 безысходность
безвихідність (р. -ности).* * *безви́хідь, -ході, безви́хідність, -ності, безпросві́тність; безмі́рність, безме́жність, бе́змір, -у; безуті́шність, нерозва́жність; немину́чість, -чості -
126 безысходный
1) безвихідний;2) (бесконечный) несходимий. [Заплутувалися в несходимих суперечностях життя]. Нужда -ая - невилазні злидні.* * *безви́хідний; ( безмерный) безмі́рний, безме́жний; ( неутешный) безуті́шний, нерозва́жний, безпросві́тний; ( неминуемый) немину́чий -
127 далеко
далеко. Очень далеко - ген, геть, геть далеко, далезно. [На бистрому озері ген пливала качка]. Далеко-далеко - ген-ген, гень-гень, геть-геть. [Он гень-гень у жовтій млі безмірної далини синіє щось (Мирн.)]. Далеко вокруг - далеко навкруги, геть навкруги, навколо геть-геть. [Раптом пісня чудова навколо геть-геть залунала. (Л. Укр.)]. Дальше - далі, (зап.) далій, дальш(е), дальненько. Чем дальше - де-далі. Далеко так! - такий світ! [Такий світ ішла та-й удома не застала бабу]. Слишком далеко - далекий світ. [Аж за ирій, - далекий світ, брате! (Шевч.). Он бовваніє ліс дубовий - до нього не далекий світ (Гліб.)]. Туда далеко - це не близький світ. Дальше живущий - дальший, (гал.) обдальний. [Од ближніх сусід і обдальних (Вхр.)]. Как можно дальше - як[що]-найдалі. Далеко тебе до - куди тобі до. Далеко больше чем - геть більше ніж (за, як), геть-геть перескочило за, перейшло за. [Йому тоді вже геть-геть перескочило за сорок (Конис.). Вона геть більш за мене (= чем я) знала (Конис.)].* * *тж. далёко; нареч.далеко; ( при обозначении места для указания на отдаление) ген, геть, усилит. аж ген, аж геть\далеко за... — (спустя много времени после чего-л.) дале́ко за..., ген за..., геть за...; (много больше, чем) бага́то бі́льше [ніж...], дале́ко за
-
128 изображать
изобразить1) зображати, зобразити, обычно употреб. (словом, красками) малювати и змальовувати, змалювати, намалювати, вимальовувати, вималювати, (резцом) різьбити, вирізьбити що. [Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю (вереницу) містерій (Л. Укр.). Самотніх людей надзвичайно любить малювати Л. Українка (Єфр.). Любив він (Олесь) теж і природу, яку взагалі вміє відчути й змалювати (Єфр.)]. Писатель - жает общественные недостатки самыми черными красками - письменник малює суспільні хиби найчорнішими фарбами. Эта картина -жает последний день Помпеи - ця картина зображає (подає) останній день Помпеїв. Эта статуя символически -жает революцию - ця статуя символічно зображає революцію;2) кого, что из себя (строить) - удавати, удати кого (якого), що (з себе); см. Представлять 9. [Не взивай її циганкою, бо будеш битий! - кричить уже Андрій, вдаючи з себе ображеного (Васильч.)]. Изображённый - зображений, змальований, намальований, вималюваний, уданий. -ться - зображатися, зобразитися, малюватися и змальовуватися, змалюватися, бути зображеним, змальованим, намальованим. [На його блідому виду (лице) малювався безмір муки (Коцюб.)].* * *несов.; сов. - изобраз`ить1) зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити, -ра́жу, -ра́зиш; (красками, словами) змальо́вувати, -льо́вую, -льо́вуєш, змалюва́ти, малюва́ти, намалюва́ти и мног. понамальо́вувати; (в литературе, на сцене) виво́дити, ви́вести, пока́зувати, показа́ти, -кажу́, -ка́жеш; (представлять, разрисовывать кого-что-л.) розмальо́вувати, розмалюва́ти и мног. порозмальо́вувати\изображатьть в каки́х-либо краска́х — зобража́ти и зобра́жувати, зобрази́ти (змальо́вувати, змалюва́ти, малюва́ти, намалюва́ти) в яких-не́будь фа́рбах (ба́рвах)
2) (несов. выдавать себя за кого-что-л.) удава́ти (удаю́, удає́ш)\изображать жа́ть из себя́ кого́-что — удава́ти з се́бе кого́-що
3) (выражать, обнаруживать) зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити, виража́ти, ви́разити, -ражу, -разиш; диал. виобража́ти, ви́образити\изображатьть в лице́ (на лице́) — зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити на обли́ччі, виража́ти, ви́разити обли́ччям
\изображатьжа́ть собо́ю — (являться чем-л.) явля́ти (станови́ти) собо́ю
См. также в других словарях:
безмѣриѥ — БЕЗМѢРИ|Ѥ (9), ˫А с. 1.Безмерность, беспредельность: Без мѣры оубо бж(с)тво. и разумѣти бѣдно. се же точью внѩтно его едино безмѣрье. (ἡ ἀπειρία) ГБ XIV, 54а; и си худѣ разумѣе(м)... б҃у безмѣрну быти... бж(с)тво не достижимо. и достижимо и едва… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
безмѣна — (1*) ?: не прв(д)нии и пагубниці грѣху. взнѣщающе огнь. и пожагающе домъ д҃швьныи и все оубо сожженье. сдѣвающе. сде же попалѩюще. овъ (з)де же безмѣна с(ъ)тварѩюще. (ἀκρωτηριάζει) ФСт XIV, 206в … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
безмѣнъ — БЕЗМѢН|Ъ (1*), А с. Мера веса: •в҃•ма свѣщама оба полы ѥ˫а поставленома горѩщема. коѥ˫аждо по два безмѣна соущема. УСт XII/XIII, 262 … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
безмір'я — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
безмѣрьныи — (46) пр. 1.Неизмеримый, огромный: въ дворьци прѣчюдьнѣ... бѩше свѣтъ безмѣрьныи чисть. и цвѣтове мънози различьни. Изб 1076, 269 об.; ˫ако в пучину безмѣрну славы б҃жь˫а принекне(м). ГБ XIV, 6в; оустрои. безмѣрную ту бездьну. Пал 1406, 4а; къ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
безмѧтежьныи — (12) пр. Безмятежный, невозмутимый, спокойный: ˫Аκο ничьто же имать съмьрть бѣдьно. нъ скорѣѥ къ тихомоу пристанищоу прѣпоущаѥть. и безмѩтежьнѣи ѡнои жизни СбТр ХII/ХIII, 159 об.; подаи же намъ д҃ши и тѣлоу покои и сънъ безъмѩтеженъ. ѡ(т) всѩкого … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
безмѣстьныи — (13) пр. Неуместный, неподобающий: ѥлико же съвѣстию. печа||лоуѥте о безмѣстьныихъ дѣлѣхъ. рекше о неподобьныихъ не ѡ(т)нечаите [так!] себе. СбТр ХII/ХIII, 60 60 об.; соущимъ ѡ Кюрилѣ хоулиша ˫ако безмѣстьно ѡ(т) нихъ створена˫а. (ἄτοπα) ГА XIII… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
безмѧтежьно — (7) нар. к безмѩтежьныи: да къ б҃оу причетаѥмъсѩ безмѩтежно. (ἀταράχως) ПНЧ 1296, 122; гл҃а емоу старець... безмѩтежьно моли б҃а (ἀταράχως) ПНЧ XIV, 32в; гл҃ю же безмолвьно и безмѩтежно. и пѣти и молитисѩ. (ἀταράχως) ФСт XIV, 134г … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
безмѣрьно — (3*) нар. Сильно, безмерно, чрезмерно: Мл҃твы же врѣмѩ въпити безмѣрно. постникоу не подобно. ни достоино. (ἀμέτρως) ПНЧ 1296, 123; безмѣрно плакавъсѩ. (ἄμετρα) ПНЧ XIV, 89б; Гл҃а ѥму пѣстунъ... гл҃и же твои безмѣрно хвалѩщасѩ ˫авлѩють тѩ.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
безмѣстьно — (2*) нар. к безмѣстьныи: первоѥ же чьсти премного безмѣстьно и сѣсти мнѩ, напослѣдокъ же, и вещеваниѥ прилежаниѥ негодоу˫а (ἄτοπον) ГА XIII XIV, 259в; Безмѣстно ѥсть и люто, ѡжь дивии животи оукрочаеми, и волъчицѣ, и скоумени, и львове, подъ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
безмѣрьство — БЕЗМѢРЬСТВ|О (2*), А с. Неумеренность, чрезмерность: кто ли в повѣстехъ радостенъ. ни напраснѣ запрѣща˫а. ни слабостнѣ. праща˫а. но бѣга˫а безмѣрьства въ ѡбоемь. ГБ XIV, 170в; и ни ѥдино добры(х) безмѣрствомь погубити. но створити попрѣще(н)ѥ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
