безладдя

désordre

არეულობა, ალიაქოთი, მოუწესრიგებლობა, უწესრიგობა, გაურკვევლობა

бязладдзе

непарадак

tertipsizlik, qalabalıq

1) іст. kahal ( assembly of elders of Jewish communes)

2) ( безладдя) bedlam; ( галас) uproar

3) ( юрба) crowd, mob

1) hell; літ. Hades, the Underworld

2) ( жахливі умови) hell; ( безладдя) bedlam

3) ( спека) scorching heat

1) ( на другий бік) to turn over

2) ( порушувати усталений порядок) to alter, to overthrow, to change radically

3) ( робити безладдя) to disorder, to disorganize; to upset

4) (смисл, думку) to distort, to pervert, to garble

5) ( перетворювати на щось) to turn (to, into), to transform ( into)

1) ( ворога) utter defeat, crushing defeat, rout; knock-out blow

2) ( спустошення) devastation; debacle, destruction, ruin

3) ( безладдя) havoc, mess; chaos

1) ( гра) leapfrog

2) rapid change; (плутанина, безладдя) mess

СУТНІСТЬ ЛЮДИНИ - провідна її риса, властивість, котра вважається "специфічно людською". Від уявлень про позаісторичну С. л. філософія поступово переходить до визнання її культурно-історичної визначеності, намагаючись подолати субстанціалізацію тих властивостей, котрі, як здається, втілюють С.л. (показова щодо цього еволюція філософських уявлень про розум та мислення). Чимало важило визнання того факту, що С.л. функціонує лише у "дійсному людському існуванні" (Маркс). Проте навіть звертання до існування не усуває уповні загрозу редукціоністського витлумачення людини. Це засвідчує вразливість т. зв. есенційних уявлень про людину. Кардинальні уточнення в уявленні про С.л. пов'язані з відкриттям сфери підсвідомого. Доводиться рахуватися з тим, що у глибинному підсвідомому шарові людини "є все - є і первісна людина, є й світ звіра, є також уся історія" (Бердяєв). Відтак людину неможливо звести ні до її технічної подоби homo f aber, ні до раціоналістичної подоби homo sapiens; слід враховувати увесь спектр виявів її життєдіяльності (міф, святкування, танок, спів, екстаз, любов, смерть, надмірність, війну); неприпустимо нехтувати виявами афективності, неврозів, безладдя, випадковості. Дійсна людина виявляє себе, отже, "у діалектиці sapiens - demens ("розумності - нерозумності") (Морен). Гуманістичний психоаналіз обстоює думку, що поняття й С.л. означають не якість і не субстанцію, а одвічну й довічну суперечність, іманентну людському способові буття ("матріархальна" вкоріненість у природу та "патріархальна" виокремленість з неї через соціум і культуру). У сучасному людинознавстві есенційному (сутнісному) підходові до витлумачення людини протистоїть екзистенційний. Екзистенціалістичне уявлення про передування існуванню доповнюється тезою про те, що той, хто визнає людську свободу, має взагалі відмовитися від ідеї сутності на користь існування, воно не "перше", а абсолютне (Нансі). Больнов, посилаючись на Плеснера, обстоює погляд на людську сутність як питання "відкрите" для нових і незавбачуваних відповідей.