безконечний

См. также в других словарях:

• безконечний — розм. безкіне/чний, а, е. 1) Який не має ні початку, ні кінця. || Який не має видимих меж; безмежний. || Дуже великий, довгий. 2) перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття). 3) Який дуже довго триває; тривалий. || Повсякчасний, постійний …   Український тлумачний словник

• безконечний — прикметник розм …   Орфографічний словник української мови

• безкінечний — див. безконечний …   Український тлумачний словник

• безконечність — розм. безкіне/чність, ності, ж. 1) Абстр. ім. до безконечний, безкінечний. •• Дурна/ безконе/чність філос. метафізичне розуміння безконечності як вічного повторення того самого. 2) мат. Те саме, що н …   Український тлумачний словник

• безконечно — розм. безкіне/чно. Присл. до безконечний, безкінечний …   Український тлумачний словник

• безкраїй — я, є. 1) Який не має видимих меж; безмежний, безконечний. || Нічим не обмежений. 2) перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття) …   Український тлумачний словник

• безмежний — а, е. 1) Який не має видимих меж; безкраїй, безконечний. || Нічим не обмежений, не поставлений ні в які рамки. •• Безме/жне філос. здатність предметів до безконечної зміни, взаємопереходу. 2) перен. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття) …   Український тлумачний словник

• вічний — а, е. 1) Який не має початку й кінця; безконечний у часі. || Незалежний від часу; незмінний. 2) Який не зникає, не перестає існувати. •• Ві/чний вого/нь пам ятник, композиційним центром якого є ніколи не загасаюче полум я; таке полум я як… …   Український тлумачний словник

• невтишимий — а, е. Який не зменшується, не втихає; безконечний, постійний. || Сильний своїм виявом …   Український тлумачний словник

• нескінченний — [неиск інче/н:ией] м. (на) н:ому/ н :ім, мн. н :і (безконечний) …   Орфоепічний словник української мови

• нескінченний — прикметник безконечний …   Орфографічний словник української мови